Ухвала

від 13.08.2018 по справі 202/4574/18

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/4574/18

Провадження № 1-кс/202/3884/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12018040000000541, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2018 року слідчий СУ ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із клопотанням про накладення арешту в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040000000541, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, в якому просить накласти арешт на врожай сільськогосподарських культур у вигляді соняху площа якого сягає 51,0734 га., який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1223285000:01:072:0020 загальною площею 64,6188 га., розташованій на території Орлівщинської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області, та які згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості стосовно права власності відсутні та заборонити суб`єктам господарювання розпоряджатися засіяним врожаєм та використовувати його, в тому числі проводити будь-які польові роботи на даній земельній ділянці, здійснювати збір врожаю до скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в провадженні слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12018040000000541, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, самовільно, всупереч установленому законом порядку, без відповідних документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, зайняли земельні ділянки державної власності, які розташовані на території Дніпропетровської області, здійснюють їх обробку і вирощування сільськогосподарських культур, чим завдали значної шкоди інтересам держави.

В ході досудового розслідування було встановлено, факт самовільного використання земельної ділянки державної власності на території Орлівщинської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:01:072:0020 площею 64,6188 га.

13 червня 2018 року проведено огляд земельної ділянки та зафіксовано факт не цільового призначення використання земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:072:0020, яка знаходиться на території Орлівщинської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області, в ході огляду виявлено, що земельна ділянка є обробленою та засіяною сільськогосподарською культурою типу сонях.

Згідно Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної ділянки № 364-ДК/446/АП/09/01/18 від 10.07.2018, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:01:072:0020, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області, використовуються ОСОБА_6 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно із документацією із землеустрою на підставі якої відведено земельну ділянку віднесено до виду земельних угідь - пасовища. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_6 частина земельної ділянки за кадастровим номером 1223285000:01:072:0020 площею 51,0734 га, засіяна соняшником та використовується, як - рілля для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порушення встановленому цільовому призначенню та виду земельних угідь.

31 липня 2018 року допитано в якості свідка ОСОБА_6 , який надав наступні свідчення, що 20 квітня 2011 року між ним та Новомосковською районною Державною Адміністрацією укладено договір оренди землі згідно, з яким ОСОБА_6 отримав в оренду земельну ділянку з кадастровим номером №1223285000:01:072:0020, яка має площу 64,6188 га з них яких є пасовищ - 64,6188, яка знаходиться на території Орлівщинської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області, земельна ділянка виділена з земель запасу для створення фермерського господарства. З того часу та по теперішній час ОСОБА_6 не відкрив фермерське господарство у зв`язку з чим на вищевказаній земельній ділянці будь-яких робіт не проводив та в суборенду земельну ділянку не здавав однак сплачував всі обов`язкові податки за використання земельної ділянки. На початку липня 2018 року до ОСОБА_6 звернулися працівники поліції з питанням, хто саме обробив земельну ділянку з кадастровим номером №1223285000:01:072:0020 та в подальшому засіяв земельну ділянку соняхом та він відповів, що не знає та поїхавши за місцем розташування земельної ділянки де дійсно виявив, що земельна ділянка є обробленою та на ній зростає сільськогосподарська культура у вигляді соняху. У зв`язку з чим ОСОБА_6 заявив, що невстановленою особою самовільно захоплено земельну ділянку з кадастровим номером №1223285000:01:072:0020, яка на даний час засіяна соняхом, також можливо невстановлена особа має намір продовжувати вчинення злочину, направленого на використання земельної ділянки та заволодіння сільськогосподарською культурою, та в подальшому реалізовувати її з використанням добропорядних набувачів. Хто саме захопив та засіяв земельну ділянку ОСОБА_6 йому невідомо.

У зв`язку з вищевикладеним встановлено, що зазначена земельна ділянка та сільськогосподарська культура у вигляді соняху, які знаходиться на них є об`єктом (предметом) злочину і на його заволодіння спрямовано кримінальне правопорушення.

Крім того, в ході досудового розслідування отримано відомості про те, що невстановлені особи, мають намір продовжувати вчинення злочину, направленого на використання земельної ділянки та заволодіння сільськогосподарською культурою, та в подальшому реалізовувати її з використанням добропорядних набувачів.

Таким чином вказане майно, є предметом (об`єктом) кримінального правопорушення на яке направлено злочинний умисел невстановлених осіб.

31 липня 2018 року земельна ділянка під кадастровим номером 1223285000:01:072:0020 визнана, як речовий доказ у кримінальному провадженні та має статус речового доказу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його використання, відчуження, пошкодження, псування, знищення.

Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 96-2 спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно: було предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

На підставі викладеного, з метою встановлення всіх обставин скоєного кримінального правопорушення невстановленими особами, злочинні дії яких направлені на незаконне використання майна (земельна ділянка) та заволодіння майном (соняхом), недопущення безпідставного використання та відчуження його, виникає необхідність у накладенні арешту на майно зазначене вище, яке є предметом кримінального правопорушення, на яке здійснено посягання та яке може бути незаконно вилучено з власності.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Слідчий суддя, заслухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12018040000000541, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.2ст.131 КПК Україниарешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правиламист.132 КПК Українийого застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, щопри вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно дост.98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи клопотання про накладення арешту з урахуванням положеньст.132 КПК України,питання про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що цей факт не знайшов свого підтвердження наданими до слідчого судді матеріалами, крім того жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.197-1 КК України, особливо з урахуванням того, що навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. За викладених обставин у слідчого судді відсутні підстави для висновку про наявність у даному кримінальному провадженні підозри у вчиненні кримінального правопорушення, достатньо обґрунтованої для вжиття за клопотанням слідчого заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Разом з тим, згідно ч.1ст.276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. На думку слідчого судді, той факт, що на даний час у цьому кримінальному провадженні будь-якій особі не було повідомлено про підозру, до того ж у самому клопотанні слідчим було зазначено, що на теперішній час досудовим розслідуванням досі не встановлено осіб, які самовільно зайняли вказану земельну ділянку та засадили її посівами соняшника, беззаперечно свідчить про відсутність у сторони обвинувачення обґрунтування такої підозри, достатньої для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Також слідчий суддя зазначає, що слідчим не було в повному обсязі доведено наявності підстав для арешту вищезазначеного майна та необхідності у такому арешті, а також клопотання не містить посилань на те, що майно, яке слід арештувати, відповідає критеріям, зазначеним у ч.3ст.170 КПК Україниі яким саме.

Крім того, санкція ч.1 ст.197-1КК Українине передбачає конфіскації майна або спеціальної конфіскації, що також не відповідає меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Слідчим не доведено, що сільськогосподарські культури, якими засіяні та які вирощуються на зазначеній земельній ділянці, відноситься до предметів, які відповідають критеріям, передбаченим у ч.2ст.167 КПК України, а клопотання слідчого не узгоджується з вимогамист.171 КПК Українищодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні, розмір завданої значної шкоди її законному володільцю або власнику на момент подання клопотання слідчим не встановлено, що є обов`язковою вимогою при вирішенні зазначеного питання для з`ясування співмірності вартості майна на яке накладається арешт і завданої шкоди.

Крім того, на думку слідчого судді, невстановлені особи , як суб`єкти злочину , передбаченого ч.1ст.197-КК Українифактичноне мають реальноїможливості розпорядитись ними, так як не являються їхнімивласниками.

Також не встановлено,яка шкода спричинена державі і чи спричинена вона взагалі, так як необхідною умовою для вірної кваліфікації за ч.1ст.197-КК Україниє значна матеріальна шкода.

В клопотанні не зазначено, які є наявні докази щодо кількості та вартостівирощеного урожаю на зазначених вищеземельних ділянкахта чи співмірна вартість вирощеного урожаю спричиненій шкоді.

За наведених вище обставин, слідчий суддя не вбачає співмірності у застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження та вважає за можливе у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.167, 170-175 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12018040000000541, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Слідчий суддя ОСОБА_1