Справа № 732/1799/17 Провадження № 22-ц/795/750/2018 Головуючий у I інстанції - Лиманська М. В. Доповідач - Боброва І. О. Категорія - цивільна
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2018 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючої - судді Бобрової І.О.
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
за участю секретаря: Зіньковець О.О.,
Сторони:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - АПК Старосільський ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до АПК Старосільський про розірвання договорів оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати,
місце ухвалення судом першої інстанції рішення -місто Городня,
дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення - 05.04.2018,
У С Т А Н О В И В:
В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до АПК Старосільский , в якому після уточнення позовних вимог, просив розірвати договір оренди землі на земельну ділянку площею 5,4497 га, кадастровий номер НОМЕР_1 від 11.07.2013 та договір оренди землі на земельну ділянку площею 5,0198 га, кадастровий номер НОМЕР_2 від 11.07.2013, які були укладені між ним та АПК Старосільський , стягнути з відповідача 3779,96 грн несплаченої орендної плати за 2015-2016 роки, а також судові витрати.
Позивач мотивував свої вимоги тим, що 11.07.2013 між сторонами були укладені договори оренди землі, згідно з умовами яких позивач надав відповідачу у строкове платне користування належні йому на праві приватної власності земельні ділянки площею 5,0198 га та 5,4497 га сільськогосподарського призначення, розташовані на території Андріївської сільської ради Городнянського району, строком на 15 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 2263, 91 грн на рік. В 2015-2016 роки відповідач виплачував позивачу орендну плату за користування земельними ділянками без врахування індексів інфляції, що призвело до невиплати орендної плати в розмірі 3779,96 грн. яку позивач просив стягнути на свою користь. Оскільки відповідач не виконував умови договорів, наявні всі підстави для їх розірвання відповідно до ст.32 ч.1 Закону України Про оренду землі .
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з АПК Старосільський на користь ОСОБА_2 недоплачену суму орендної плати за договорами оренди землі від 11.07.2013 в сумі 3779, 96 грн та 1409,6 грн судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що суд, встановивши факт неналежної сплати орендної плати відповідачем, не надав належної оцінки цій обставині, оскільки вказаний факт свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договорів оренди і є підставою для їх розірвання. На думку апелянта рішення суду не відповідає вимогам ст.263 - 264 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу АПК Старосільський просив відмовити позивачеві у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що позивачем за 2014-2016 роки отримувалася орендна плата, про що є відповідний підписи ОСОБА_2 у відомостях. Істотних порушень умов договорів оренди орендар не допускав, тому підстав для припинення цих договорів з огляду на положення ст.141 ЗК України, не має.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що ним оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про розірвання договорів оренди землі, тому рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення орендної плати не переглядається.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглядаючи справу, та, відмовляючи в задоволенні вимог про розірвання договорів оренди землі, суд вказав, що факт сплати орендної плати за спірні періоди в неповному розмірі не може свідчити про систематичне невиконання зобов'язань відповідачем і бути підставою для розірвання укладених між сторонами договорів оренди.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають матеріалами справи, є законними та обґрунтованими.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 5,45 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та 5,02 га (кадастровий номер НОМЕР_3) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Андріївської сільської ради Городнянського району (а.с.12-13).
11 липня 2013 року між сторонами - орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем АПК Старосільський - укладені два договори оренди земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 згідно з умовами яких позивач надав відповідачу у строкове платне користування належні йому на праві приватної власності земельні ділянки площею 5,0198 га та 5,4497 га сільськогосподарського призначення, розташовані на території Андріївської сільської ради Городнянського району, строком на 15 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 2263, 91 грн на рік.
Відповідно до п.36 вказаних вище договорів оренди земельних ділянок, дія договору припиняється шляхом його розірвання:
за взаємною згодою сторін;
за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором,
та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 37 договорів оренди земельних ділянок, розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання орендарем своїх обов'язків, викладених в п.28, несплата орендної плати протягом 6-ти місяців після закінчення календарного року за який вноситься орендна плата.
Позивач як на підставу розірвання договору посилається на п.36, вказуючи на неповну виплату орендної плати відповідачем в 2015 та 2016 роках.
Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеним у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6 977цс16 та підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 лютого 2018 року у справі №587/130/15-ц.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про розірвання договорів оренди, виходив з відсутності підстав для розірвання договорів оренди земельних ділянок, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач виплатив орендну плату за 2015 та 2016 роки, однак без урахування індексації, що передбачено пунктом 12 договору оренди. Не виплата орендної плати в повному обсязі є підставою для звернення з позовом про стягнення недоотриманих сум, що і було зроблено позивачем.
З огляду на встановлені фактичні обставини та з урахуванням положень законодавства стосовно врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положень ЦК України, суд при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстав, передбачених пунктом д частини першої статті 141 ЗК України, не встановивши систематичної несплати відповідачем орендної плати, та істотності порушення з боку АПК Старосільский умов договору, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині розірвання договорів оренди землі.
Вказане спростовує доводи апелянта щодо ненадання судом першої інстанції належної оцінки встановленим у справі обставинам та наявним у справі доказам та невідповідності рішення суду вимогам ст.263 та 264 ЦПК України.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 березня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду, як касаційної інстанції, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складений 14.08.2018
Головуючий:Судді:
Суд | Апеляційний суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 14.08.2018 |
Оприлюднено | 15.08.2018 |
Номер документу | 75864398 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Висоцька Валентина Степанівна
Цивільне
Апеляційний суд Чернігівської області
Боброва І. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні