Рішення

від 26.07.2018 по справі 910/12653/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2018Справа № 910/12653/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення збитків

та

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬСПЕЦМОНТАЖ 21"

про стягнення 6 251 384, 49 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Калініна О.Ю.. за дов.;

від відповідача : Бондаренко А.М. за дов. ;

Собко О.В. за дов.

Вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" (далі - ТОВ "Стальспецмонтаж 21") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування") про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовляється від виконання умов договору поставки від 06.07.2015, укладеного між сторонами, в частині прийняття товару. Внаслідок необґрунтованого невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач поніс збитки у вигляді витрат, сплачених іншим суб'єктам господарювання за транспортування товару, який відповідач повинен був прийняти.

У позові ТОВ "Стальспецмонтаж 21" просило суд зобов'язати ПАТ "Укргазвидобування" виконати умови договору поставки труб бурильних від 06.07.2015, а саме - прийняти та оплатити товар, передбачений додатком № 1 до цього договору (в редакції додаткової угоди від 23.12.2015 року), а також стягнути з відповідача завдані позивачу збитки в сумі 27 087, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2016 у справі № 910/12653/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, позов задоволено; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" виконати умови договору поставки труб бурильних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 06.07.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21", в частині прийняття та оплати товару, передбаченого додатком № 1 до договору, в редакції додаткової угоди від 23.12.2015; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" збитки у сумі 27 087 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 206 700 грн. 00 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 30 000 грн. 00 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2017 постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016 скасовані, справу № 910/12653/16 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 19.04.2017 №05-23/12653 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12653/16. Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу № 910/12653/16 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2017 суддею Літвіновою М.Є. прийнято справу № 910/12653/16 до свого провадження, її розгляд призначено на 15.05.2017.

10.05.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 492 234, 97 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та 27 087, 00 грн. реальних збитків.

Вказана заява прийнята судом, а том подальший розгляд справи здійснювався відповідно до викладених в ній позовних вимог.

12.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача в межах означеної справи відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬСПЕЦМОНТАЖ 21" про стягнення 38 252, 92 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" зазначило, що Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬСПЕЦМОНТАЖ 21" порушено строки поставки товару за договором поставки від 06.07.2015 року, що є підставою для стягнення з останнього штрафу та пені, передбаченими умовами вказаного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2017 зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/12653/16, її розгляд призначено на 29.05.2017.

26.05.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.05.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 19.06.2017.

07.06.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

16.06.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

19.06.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2017 подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представники сторін у судовому засіданні 19.06.2017 подали клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2017 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі №910/12653/16 на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 26.06.2017.

21.06.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.06.2017 представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судової експертизи.

В судовому засіданні 26.06.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.07.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2017 у справі № 910/12653/16 відповідно до приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України призначено у справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2017 зупинено провадження у справі № 910/12653/16 на час проведення судової експертизи.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/12653/16 разом із повідомленням експерта про неможливість проведення експертизи (№ 11-39/667вих. від 19.08.2017).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2017 поновлено провадження у справі № 910/12653/16 та призначено її до розгляду на 15.01.2018.

Проте, 15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2018 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2018.

13.02.2018 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

В підготовчому засіданні 13.02.2018 судом розглянуто подане відповідачем клопотання про призначення у справі судової експертизи та вирішено задовольнити його, у зв'язку із чим ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2018, призначено у справі у справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі № 910/12653/16 на час проведення судової експертизи.

29.03.2018 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення № 4514-18 від 20.03.2018 про неможливість надання висновку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 поновлено провадження у справі № 910/12653/16, підготовче засідання призначено на 03.05.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.05.2018 підготовче засідання відкладено на 23.05.2018.

Представник позивача у підготовче засідання 23.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.05.2018 заявив усне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд відмовив у його задоволенні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2018.

11.06.2018 судове засідання не відбулось у зв'язку з направленням судді Літвінової М.Є. для проходження тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2018 судове засідання призначено на 02.07.2018.

У судовому засіданні 02.07.2018 оголошено перерву до 11.07.2018.

У судовому засіданні 11.07.2018 оголошено перерву до 26.07.2018.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 26.07.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (покупець) був укладений договір поставки труб бурильних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) (далі - договір, договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору та є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації (п. 1.2 договору).

Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно зі специфікацією до договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.12.2015) сторони погодили найменування товару - труби бурильні; їх асортимент, кількість, вартість, яка становила 24 611 749, 93 грн.; умови поставки - DDP (згідно Інкотермс, редакція 2000); місце поставки - Полтавська обл., с. Селещина, вул. Богдана Хмельницького, буд. 9, центральний склад № 1, ГПУ "Полтавагазвидобування"; строк поставки товару - грудень 2015, січень-березень 2016, граничний термін постачання - протягом 70 календарних днів після отримання письмової заявки на кожну партію окремо.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, якість якого підтверджується наявністю сертифіката якості та/або паспортом виробника та відповідає Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред'являються до товару даного виду.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору сторони домовились, що розрахунки проводяться покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації. До рахунка додаються підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Пунктом 5.3 датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно з п. 5.6 договору постачальник надає на адресу покупцю наступні документи: товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна); сертифікат якості та/або паспорт виробника; відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист.

Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (п. 6.1.1 договору).

Відповідно до п. 7.10. договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або недопоставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань (п. 10.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2015 філією відповідача - ГПУ "Полтавгазвидобування" на адресу ТОВ "Стальспецмонтаж 21" був направлений лист № 16-11906 з пропозицією здійснити постачання труб бурильних в асортименті згідно з п. 1.2 договору поставки (в редакції додаткової угоди № 2), а також повідомити графік постачання для організації роботи комісії з вхідного контролю.

У відповідь на вказаний лист позивач повідомив відповідача про готовність здійснити повне відвантаження бурової труби (лист № 4/12-15 від 23.12.2015)

Як свідчать матеріали справи, 24.12.2015 та 25.12.2015 позивач на виконання умов вищезазначеного договору поставив відповідачу товар, визначений в специфікації (труби бурильні), що підтверджується товарно-транспортними накладними: ВТ № 1 від 24.12.2015, ВТ № 2 від 24.12.2015, ВТ № 3 від 24.12.2015, ВТ № 4 від 24.12.2015, ВТ № 5 від 24.12.2015, ВТ № 6 від 25.12.2015, ВТ № 7 від 25.12.2015, ВТ № 8 від 25.12.2015, ВТ №9 від 25.12.2015.

Разом із вказаними товарно-транспортними накладними позивач надав відповідачу супровідні документи, що передбачались п. 5.6 договору поставки, а саме: сертифікати якості №263 від 17.08.2015, № 264 від 17.08.2015, № 265 від 17.08.2015, № 268 від 23.10.2015, № 269 від 23.10.2015, № 271 від 12.11.2015, № 273 від 25.11.2015, № 275 від 30.11.2015, № 276 від 30.11.2015, № 277 від 04.12.2015, № 278 від 10.12.2015, № 279 від 10.12.2015, № 280 від 10.12.2015, № 281 від 11.12.2015; пакувальні листи № 1 від 24.12.2015, № 2 від 24.12.2015, № 3 від 24.12.2015, № 4 від 24.12.2015, № 5 від 24.12.2015, № 6 від 25.12.2015, № 7 від 25.12.2015, №8 від 25.12.2015, № 9 від 25.12.2015; видаткові накладні № 11 від 24.12.2015, №12 від 24.12.2015, № 13 від 24.12.2015, № 14 від 24.12.2015, № 15 від 24.12.2015, № 16 від 25.12.2015, № 17 від 25.12.2015, № 18 від 25.12.2015, № 19 від 25.12.2015.

Як встановлено судом, 25.12.2015 комісією у складі представників відповідача (ГПУ "Полтавгазвидобування") був проведений вхідний контроль поставленого позивачем товару, за результатами якого комісією були виявлені наступні недоліки - поверхня труб та замків містила ознаки перефарбування; відрізнявся зовнішній вигляд зварного шва замка (муфти) на кожній з труб однієї партії; виявлені сліди неякісної обробки зовнішньої частини зварного шва; надані копії сертифікатів якості не мали дати виготовлення продукції, номеру плавки; відсутні сертифікати відповідності та походження продукції, що виготовлена за кордоном; відсутні пакувальні листи та митна документація. Вказані недоліки товару були зафіксовані відповідачем у акті № 5/148 від 25.12.2015, а наслідком вхідного контролю стало рішення про відмову у прийнятті поставленого товару.

28.12.2015 відповідач повідомив ТОВ "Стальспецмонтаж 21" про своє рішення щодо неможливості прийняття товару на склад ГПУ "Полтавгазвидобування" та просив вжити заходів щодо подальшої поставки продукції належної якості з повним пакетом супровідної документації (лист № 39-12063).

У відповідь на це 29.12.2015 позивач направив відповідачу копії сертифікату відповідності товару та митну документацію на весь обсяг товару (лист № 5/12-15). Також у вказаному листі позивачем було запропоновано, у разі сумнівів відповідача в якості товару, провести незалежну експертизу.

12.01.2016 ГПУ "Полтавгазвидобування" звернулось до позивача з пропозицією здійснити попередній огляд поставленої продукції (лист № 16-140), на що позивач погодився у місці тимчасового зберігання продукції за адресою: м. Полтава, вул. Островського, 2/1 (лист №13/01/16-02 від 13.01.2016).

Огляд бурильних труб був проведений представниками відповідача в односторонньому порядку, за результатами чого був складений акт огляду від 14.01.2016. Згідно з указаним актом відповідачем були виявлені такі недоліки товару: невідповідність Державним стандартам технічних характеристик частини партії бурильної труби, що пропонується до поставки; відмінність зовнішнього вигляду зварного шва замка (муфти) на трубах однієї партії; сліди корозії та неякісної обробки зовнішньої частини зварного шва, про що було повідомлено ТОВ "Стальспецмонтаж 21".

Позивач, не погодившись із зауваженнями покупця, 15.01.2016 надіслав останньому протоколи випробувань № А-596 від 05.08.2015, № А-624 від 06.09.2015, № А-642 від 10.11.2015 та гарантійний лист виробника трубної продукції ТОВ "Нефтетрубний завод".

А 26.01.2016 ТОВ "Стальспецмонтаж 21" відправило вантажні автомобілі з буровою трубою та супровідною документацією для вивантаження на склад № 1 ГПУ "Полтавгазвидобування", що знаходиться за адресою: Полтавська обл. Машівський р-н, с. Селещина, вул. Б. Хмельницького, 9. Однак, на територію складу автомобілі для розвантаження відповідач не допустив.

Разом з тим, 27.01.2016 комісією у складі представників ГПУ "Полтавгазвидобування" був проведений вхідний контроль поставленого товару, за результатами якого складено відповідний протокол та акт приймання ТМЦ № 30/0116 від 28.01.2016, якими позивачу відмовлено у прийнятті товару.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду з урахуванням заяви про зміну предмету позову, оскільки вважає, що необґрунтована відмова ПАТ "Укргазвидобування" від прийняття товару належної якості спричинила Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 492 234, 97 грн. та реальні збитки в сумі 27 087, 97 грн.

У зв'язку із викладеним, позивач також вважає, що підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Відповідач, вважає, що позивач в порушення укладеного сторонами договору поставки від 06.07.2015 не виконав взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної поставки товару належної якості, у зв'язку із чим звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" штрафу в розмірі 1 722 822, 50 грн. та пені у розмірі 4 528 561, 99 грн.

Також вважає, що ним правомірно відмолено від прийняття товару, який поставлявся позивачем, оскільки він був неналежної якості, що підтверджується відповідними актами.

Крім того, вважає розмір упущеної вигоди недоведений, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати товару позивачем на користь Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЛНАДРАСЕРВІС за договором купівлі-продажу № 29/5-1 від 29.05.2015.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У свою чергу статтею 675 Цивільного кодексу України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Також статтею 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку товару,

Щодо посилань відповідач на недоліки супровідної документації, як на одну з підстав для відмови в прийнятті товару, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2.1 договору поставки, позивач повинен поставити відповідачу товар, передбачений цим договором поставки, якість якого підтверджується наявністю сертифіката якості та/або паспортом виробника та відповідає Державним стандартам, технічним та іншим умовам, які пред'являються до товару даного виду.

Згідно з п. 5.6 договору поставки позивач надає на адресу відповідача наступні документи товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна); сертифікат якості та/або паспорт виробника; відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист.

При цьому, з наявних матеріалів справи судом встановлено, що вказані документи були надані позивачем при поставці товару 24-25.12.2015.

Доводи відповідача стосовно відсутності у позивача документів, що підтверджують переміщення товару через митний кордон України, що передбачено умовами договору поставки від 06.07.2015, суд не приймає з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.7 договору поставки при здійснені перевезення товару автотранспортом, постачальник зобов'язується надати покупцю: для резидента - оригінали акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, другий примірник товарно-транспортної накладної (ф. № 1-ТН) та копію товарно-транспортної накладної; для нерезидента - оригінали акту приймання-передачі товару та міжнародної автомобільної накладної (СМР). Якщо постачальник відповідно до умов поставки самостійно здійснює митне оформлення товару, він зобов'язаний надати разом з вищезазначеними документами (для нерезидента), що подаються в копіях, оформлену згідно з законодавством України вантажну митну декларацію (ВМД).

Відправлення вказаних в цьому пункті документів здійснюється постачальником протягом 2-х робочих днів з дати поставки, нарочним або рекомендованим листом кур'єрською поштою, але у будь-якому разі не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (п. 5.7 договору поставки).

Проте, згідно з п. 5.3 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийманні-передачі товару або видаткової накладної. Таким чином, з огляду на те, що відповідач не прийняв товар, поставлений позивачем, у останнього не настав обов'язок відправити відповідачу документи, передбачені п. 5.7 договору поставки.

За таких обставин суд вважає, що посилання відповідача на відсутність чи недоліки документів, передбачених договором поставки, є необґрунтованими і не можуть бути підставою для відмови в прийнятті поставленого позивачем товару.

При цьому суд приймає до уваги, що у специфікації до договору сторонами було допущено помилку у назві виробника товару, а саме - замість ТОВ "Нафтотрубний завод" зазначено ВАТ "Нафтотрубний завод", оскільки із сертифікату якості, наданого позивачем, вбачається, що виробником даного товару є компанія ООО "Нефтетрубный завод", що зареєстрована у Російській Федерації, а тому доводи відповідача, що виробником товару є інша особа, а не та, що погоджена сторонами, є необґрунтованими.

Як на підставу для відмови позивачу у прийнятті товару (бурильних труб) відповідач послався на наявність недоліків у якості товару, що було зафіксовано комісією представників ГПУ "Полтавагазвидобування" у актах від 25.12.2016, 14.01.2016 та 28.01.2016 під час огляду поставлених труб.

Так, з договору поставки вбачається, що сторони передбачили випадок поставки товару неналежної якості та погодили порядок прийняття неякісного товару і його оформлення.

Згідно з пунктом 5.9 договору приймання товару по кількості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965, по якості - Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 (далі - Інструкція П-7), а також за сертифікатом якості та/або паспортом заводу-виробника. У разі виявлення невідповідності в якості або нестачі товару, виклик представників постачальника - обов'язковий, а представників заводу-виробника - за вимогою покупця.

Як передбачено, п. 16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості поставленої продукції, одержувач призупиняє приймання продукції та складає акт, в якому вказується кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника відправника, якщо такий виклик передбачений в договорі.

За результатами приймання продукції за якістю та комплектністю з участю представників, складається акт про фактичну якість та комплектність товару, в якому зазначається прізвища, ініціали осіб, які приймали участь в прийманні продукції за якістю та в складанні акта, місце їх роботи, посади, дата та номер документа про повноваження представника на участь в прийманні продукції за якістю та комплектністю; дата та номер телеграми (телефонограми) про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик представника виробника (відправника) основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачений, тощо (п. 29 Інструкції П-7).

Згідно з п. 22 Інструкції П-7 для участі у прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (по роду роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) у питаннях визначення якості та комплектності для приймання продукції. Відповідно до п. 23 Інструкції П-7 представникові, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю та комплектністю, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

Відповідно до п. 30 Інструкції П-7 акт повинен бути підписаний усіма особами, які брали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, яка не згодна зі змістом акту, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, які не відповідають дійсності.

Разом з тим, судом встановлено, що прийняття товару за якістю та складання актів про неналежну якість товарів відповідач здійснив з порушенням вимог, встановлених Інструкцією П-7.

Як свідчать матеріали справи, при виявленні невідповідності якості поставленої продукції ГПУ "Полтавгазвидобування" приймання продукції не призупинило, при цьому склало акти, зміст яких не відповідає вимогам, передбаченим п.п. 29, 30 вказаної Інструкції, про що зазначено вище.

Також з матеріалів справи слідує, що для приймання та огляду поставленого товару 25.12.2015 14.01.2016 та 28.01.2016 представник позивача не викликався, не зважаючи на приписи Інструкції П-7 та умови п. 5.9 договору поставки, згідно з якими у разі виявлення невідповідності в якості товару, виклик представників постачальника є обов'язковим.

Надані відповідачем акти про відмову представника ТОВ "Стальспецмонтаж 21" Огуєнка М.В. від підписання протоколу роботи комісії з вхідного контролю ГПУ "Полтавгазвидобування" від 27.01.2016 та актів приймання ТМЦ від 25.12.2015 та 28.01.2016, суд не приймає до уваги, оскільки, з указаних актів не вбачається, що представник ТОВ "Стальспецмонтаж 21" Огуєнко М.В. був присутній при огляді товару та входив до складу комісій, яка здійснювала цей огляд. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, ні Огуєнко М.В. (що вказаний в актах відмови від підпису як представник позивача), ні ТОВ "Стальспецмонтаж 21" не отримували виклик від ПАТ "Укргазвидобування" та/або з ГПУ Полтавагазвидобування" для участі у прийманні товару та складання двосторонніх актів.

Таким чином, судом встановлено, що акти, надані ПАТ "Укргазвидобування" на доказ поставки позивачем неякісного товару, були складені з порушенням вимог, встановлених законом, у зв'язку з чим суд їх відхиляє як неналежні докази обставин, на які посилається відповідач.

Окрім цього, суд приймає до уваги, що згідно з п. 30 Інструкції № П-7 якщо між виробником (відправником) і одержувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції за якістю або іншої компетентної організації.

Разом з цим, в порушення вищезазначених вимог та, незважаючи на пропозиції позивача (викладені у листі № 5/12-15 від 29.12.2015 року) щодо необхідності залучення незалежного експерта для визначення якості товару, відповідач не запросив експерта компетентної організації для визначення якості товару, що є його обов'язком.

У той же час, суд враховує ту обставину, що таке експертне дослідження товару було проведене за ініціативою позивача, за результатами якого ТОВ "Експертнафтогаз" складено висновок про проведення неруйнівного контролю № 1-6 від 17.01.2016. Зазначеним висновком, що міститься в матеріалах справи, підтверджено відповідність товару в асортименті ГОСТу Р 50278-92 та АРІ 5DP та відсутність недопустимих дефектів у ньому. Також висновками експертних установ Державного підприємства "Карпатський експертно-технічний Центр Держапраці" № 26.09.25.0012 від 19.01.2016, Полтавської Торгово-Промислової Палати № В-36 від 19.01.2016 та протоколами випробувань випробувального центру "Ставан-Тест" № А-61 від 04.02.2016, № А-62 від 04.02.2016 № А-63 від 04.02.2016, виконаних на замовлення ТОВ "Нафтотрубний завод", підтверджено відповідність поставленого товару за договором від 06.07.2015 встановленим у нормативних документах якісним характеристикам.

Щодо посилань відповідача на невідповідність нанесеного маркування ("ПН-73-9-Р-945-167") технічним характеристикам частини товару (щодо діаметру труби), суд зазначає, що такі доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки згідно з умовами ГОСТу Р 50278-92 прохідний отвір згаданої бурильної труби з маркуванням "ПН-73-9-Р-945-167" повинен відповідати значенню - 54,64 мм., а не 41 мм, як було вказано комісією в протоколі від 27.01.2016 року. Вказані обставини підтверджують відсутність кваліфікації членів комісії та спеціалізованих знань для належного здійснення ними приймання товару.

З урахуванням викладеного та зважаючи на встановлені обставини справи, доводи відповідача щодо недоліків якості товару, запропонованого до поставки за договором від 06.07.2015, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами по справі, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо прийняття поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу наведених вище норм та враховуючи, що позивач добросовісно виконав умови укладеного договору поставки від 06.07.2015 в частині поставки товару, від прийняття якого відповідач необґрунтовано відмовився, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги по стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" штрафу в розмірі 1 722 822, 50 грн. та пені у розмірі 4 528 561, 99 грн. у зв'язку із порушенням строків поставки товару задоволенню не підлягають.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення збитків у сумі 27 087, 00 грн. суд виходив з наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так само згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами 1 і 2 ст.226 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Відповідно до ст. 225 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Як відзначено у роз'ясненнях Вищого Арбітражного Суду України Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки від 30.03.1995 № 02-51218 до статті 203 Цивільного кодексу України обсяг збитків, які підлягають відшкодуванню, складають витрати, зроблені кредитором внаслідок невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, втрата або пошкодження майна кредитора (наприклад у процесі перевозки за відсутності вини перевізника), а також не одержані доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником. Зазначений принцип застосовується щодо всіх випадків порушення зобов'язання, тобто недопоставки, прострочки поставки товарів, поставки товарів неналежної якості або некомплектних, необґрунтованого ухилення від їх оплати, односторонньої відмови від одержання товарів, поставка яких передбачена договором тощо.

Судом вже встановлено, що в порушення умов договору поставки відповідач безпідставно відмовився прийняти поставлений позивачем згідно із специфікацією товару та відповідно не оплатив цей товар, тобто відповідач порушив господарське зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неприйняття поставленого товару позивач зазнав збитків у розмірі додаткових витрат, сплачених іншим суб'єктам господарювання за транспортування неприйнятого відповідачем товару на загальну суму 27 087, 00 грн., а саме:

- ФОП Полтавському О.В. на суму 3 000, 00 грн., що підтверджується договором-заявкою № 24/12-1 від 24.12.2015 на перевезення вантажу автотранспортом, актом № 41 приймання-передачі наданих послуг від 25.12.2015, товарно-транспортною накладною ВТ № 5 від 24.12.2015, платіжним дорученням № 699 від 28.12.2015 на оплату 3 000, 00 грн. за транспортні послуги;

- ТОВ "Автотімтранс" на суму 18 900, 00 грн., що підтверджується договором-дорученням № 483 на організацію перевезення вантажів та надання організаційних послуг від 24.12.2015, товарно-транспортними накладеними ВТ № 1 від 24.12.2015, ВТ № 2 від 24.12.2015, ВТ № 3 від 24.12.2015, ВТ № 4 від 24.12.2015, ВТ № 9 від 25.12.2015; платіжними дорученнями № 706 від 29.12.2015 на оплату 5 300, 00 грн. та № 702 від 29.12.2015 на оплату 13 600, 00 грн. за автопослуги;

- ТОВ "Гаранттранссервіс" на суму 5 187, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-А0218 від 25.12.2015 на оплату транспортних послуг; платіжним дорученням № 698 від 28.12.2015 на оплату 5 187, 00 грн. за транспортні послуги.

При цьому, суд дійшов висновку, що вказані витрати позивач поніс внаслідок необґрунтованої відмови ПАТ "Укргазвидобування" від прийняття поставленого позивачем товару, отже, в діях ПАТ "Укргазвидобування" міститься склад цивільного (господарського) правопорушення, а тому позовні вимоги про стягнення збитків з відповідача суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

В даному випадку збитки позивача також полягають в упущеній вигоді, яку позивач міг би та розраховував отримати у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків за укладеними договором поставки.

Так, збитки у вигляді упущеної вигоди позивач визначає як різниця між ціною, за якою позивач придбав товар, та ціною товару, яку відповідач повинен був оплатити позивачу у разі належного виконання останнім умов договору поставки.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу № 29/5-1 від 29.05.2015, укладеного між ТОВ СТАЛЬСПЕЦМОНТАЖ 21 та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЛНАДРАСЕРВІС , позивач придбав товар, що в подальшому став предметом договору поставки від 06.07.2015, за ціною, що у редакції додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу № 29/5-1 від 29.05.2015 становить 24 119 514, 96 грн.

За договором поставки від 06.07.2015 ціна товару (в редакції додаткової угоди № 2) становить 24 611 749, 93 грн.

Таким чином, розмір упущеної вигоди позивача розраховано наступним чином: 24 611 749, 93 грн. - 24 119 514, 96 грн. = 492 234, 97 грн.

Враховуючи викладене, взаємовідносини ТОВ СТАЛЬСПЕЦМОНТАЖ 21 та ТОВ ВЕЛНАДРАСЕРВІС щодо оплати поставленого товару за договором договору купівлі-продажу № 29/5-1 від 29.05.2015 стосуються вказаних осіб та не входять в предмет доказування у даній справі.

Як відзначено у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2006 по справі №42/266-6/492, важливим між елементом доказу наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку протиправною поведінкою боржника і збитками сторони, що постраждала. Слід довести, що протиправна дія або бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, наслідком такої протиправної поведінки.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і не отриманого доходу.

Згідно п. 10.1 договору, яким визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Таким чином, договір поставки від 06.07.2015 припинив свою дію 31.12.2015, що свідчить про неможливість виконання цього договору на даному етапі, а тому можливість отримання позивачем прибутку, на який він розраховував у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов'язань, втрачена.

Вищий господарський суд України у постанові від 15 червня 2015 № 910/27221/14 дійшов висновків, що безпідставна відмова від виконання договірних зобов'язань (прийняття товару) в разі недоведеності належним чином факту поставки продукції неналежної (були відсутні акти складені у відповідності до вимог Інструкції № П-7, дотримання якої передбачено договором) є підставою вважати доведеним існування безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між неналежним виконанням замовником договірних зобов'язань понесеними позивачем збитками в спірній сумі.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку) внаслідок порушення відповідачем умов договору поставки в частині прийняття та оплати належними чином поставленого товару, що свідчить про наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення (вина та протиправна поведінка, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і спричиненою шкодою).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 492 234, 97 грн. та про їх задоволення.

При цьому, судом не приймаються заперечення відповідача, що позовні вимоги про стягнення 492 234, 97 грн. упущеної вигоди не підлягають задоволенню, оскільки відсутні докази оплати товару позивачем на користь Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЛНАДРАСЕРВІС за договором купівлі-продажу № 29/5-1 від 29.05.2015.

Так, дійсно в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем на користь Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЛНАДРАСЕРВІС за договором купівлі-продажу № 29/5-1 від 29.05.2015.

Однак, вказані обставини не впливають на факт позбавлення відповідачем можливості позивача отримати дохід, на який він розраховував у випадку належного виконання ПАТ "Укргазвидобування" своїх зобов'язань за договором поставки від 06.07.2015 року, як і не спростовують його.

Також, позивачем заявлено покласти на відповідача витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 80 000, 00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 16.06.2016, укладений між ТОВ "Стальспецмонтаж 21" та Адвокатським об'єднанням "Гвоздій та Оберкович", відповідні ордери на представництво інтересів позивача в суді, платіжні доручення.

За змістом 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Враховуючи викладене, та з урахуванням співрозмірності винагороди за послуги надані за договором від 16.06.2016 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) , складність справи, ціну позову, розгляд справи в першій, апеляційній та касаційній судових інстанціях, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 30 000,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору за звернення до суду з первісним позовом відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за звернення до суду з зустрічним позовом відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Також, розглянувши клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір .

Виходячи з ціни позову у розмірі 519 321, 97 грн., з урахуванням заяви про зміну предмету позову, до сплати підлягав судовий збір у розмірі 7 789, 83 грн.

При подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 206 700, 00 грн., згідно платіжного доручення № 1053 від 04.07.2016.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 198 910, 17 грн., сплачений платіжним дорученням № 1053 від 04.07.2016.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України Про судовий збір , господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" (61003, м. Харків, пров. Слюсарний, буд. 1/11, ідентифікаційний код 38280458) збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 492 234, 97 грн., реальні збитки в розмірі 27 087, 00 грн., судовий збір в розмірі 7 789, 83 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 30 000, 00 грн.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 198 910, 17 грн., сплачений платіжним дорученням № 1053 від 04.07.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2018 року.

СуддяМ.Є. Літвінова