Рішення

від 14.08.2018 по справі 910/7759/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2018Справа № 910/7759/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро Інтернешнл"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТЕС"

про стягнення 26 802,06 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Кудіна О.С.

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квадро Інтернешнл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гастес" про стягнення 26 802, 06 грн., у тому числі: 26 630, 56 грн. - сума основного боргу та 171, 50 грн. - нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач у повному обсязі не поставив позивачу товар на суму попередьної оплати та не повернув грошові кошти в розмірі 26 630, 56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро Інтернешнл" залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 27.06.2018 позивач подав письмову заяву на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7759/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 31.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 14.08.2018.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов.

Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.08.2018 позивач подав письмові пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні 14.08.2018 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, в судове засідання повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Ухвали про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак повернуті на адресу суду з відміткою пошти про неможливість їх вручення.

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 76 та 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 165 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 14.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у період з 16.03.2017 по 14.08.2017 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 119 476, 28 грн. за товар згідно рахунків, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку від 16.03.3017 на суму 36 750, 00 грн., від 30.03.2017 на суму 7 257, 80 грн..., від 05.04.2017 на суму 6 500, 00 грн., від 03.05.2017 на суму 19 500, 00 грн., від 16.05.2017 на суму 4 084, 48 грн., № від 09.06.2017 на суму 19 264, 00 грн., від 06.07.2017 на суму 1 700, 00 грн., від 14.08.2017 на суму 24 420, 00 грн.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Частинами першою та другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами фактично укладено договір поставки, а відтак - виникли відносини, які підпадають під правове регулювання статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Основні зобов'язання, що виникли у відповідача внаслідок укладення договору це поставка і передача товару, у позивача - прийняття товару та оплата його вартості.

За твердженням позовної заяви, відповідач поставив, а позивач прийняв товар загальною вартістю 92 845, 72 грн.

Проте, доказів поставки позивачу товару матеріали справи не містять та суду не надано.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У судовому засіданні з'ясовано, що оплачена позивачем решта товару на суму 26 630, 56 грн. не передана йому та у подальшому позивач не має наміру користуватися послугами відповідача.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки, позивач, 15.05.2018 звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 26 630, 56 грн. В якості доказів, що підтверджують направлення вимоги на адресу відповідача, позивач до позовної заяви долучив копії опису вкладення та фіскального чеку № 9681 від 15.05.2018.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Матеріали справи свідчать про те, що зазначену вимогу підприємством зв'язку 11.04.2018 повернуто позивачу за закінченням встановленого строку зберігання.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим що товар у повному обсязі не було поставлено позивачу, відповідач зобов'язаний повернути на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 26 630, 56 грн., сплачені в якості попередньої оплати.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення 26 630, 56 грн. - основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 171, 50 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, нарахування процентів позивачем на суму попередньої оплати, за відсутністю відповідної угоди між сторонами не має правового підґрунтя, у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 171, 50 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро Інтернешнл" до товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТЕС" про стягнення 26 802,06 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТЕС" (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, будинок 6-Д, офіс 43, ідентифікаційний код 40402283) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро Інтернешнл" (03045, м. Київ, вул. Столичне шосе, 100, ідентифікаційний код 40351496) 26 630 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять) грн. 56 коп. - основного боргу та 1 750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 72 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.08.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк