Рішення

від 08.08.2018 по справі 813/2170/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2170/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.

секретар судового засідання Мусій С.В.

за участю:

представника позивача Ступінський Я.В.

представника відповідача Іванський В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Міська оренда про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Міська оренда" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 20.03.2018 року № 0113361308.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємством під час заповнення платіжних доручень зі сплати військового збору допущено описку, а саме, в призначенні платежу помилково зазначено код ЄДРПОУ іншого підприємства. Стверджує, що обов'язок зі сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з військового збору виконано підприємством своєчасно, а здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету в строк, визначений чинним законодавством, не можна вважати порушенням правил сплати податків та має кваліфікуватись як дія, хоча і помилкова. На думку позивача, платником податку є безпосередньо те підприємство з рахунку якого сплачуються кошти, а не те, код ЄДРПОУ якого помилково зазначений у призначенні платежу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, надав додаткові пояснення та докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що перевіркою встановлено неперерахування утриманого податку з виплаченої заробітної плати найманих працівників на загальну суму 61131,54 грн., в тому числі за 2014 рік - 12588,06 грн., за 2015 рік - 48563,48 грн. За результатами перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 20.03.2018 року №0113361308 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем - 61131,54 грн., за штрафними санкціями - 43486,35 грн. Зазначив, що у наданих позивачем платіжних документах в полі призначення платежу вказано код ЄДРПОУ34418835, відтак дані суми були зараховані ТзОВ Террін , код якого вказано в призначенні платежу.

У судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідив подані сторонами докази та

встановив

Головним управлінням ДФС у Львівській області згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Львівській області від 18.01.2018 №302 Про проведення документальної планової виїзної перевірки , проведена документальна планова виїзна перевірка ПП Міська оренда з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період діяльності з 01.01.2014 по 30.09.2017р.

За результатами перевірки складено акт № 605/13-01-14-02/36873226 від 06.03.2018р. у якому зафіксовано порушення ПП Міська оренда пп.1.4, пп.1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168, ст.171, ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями в частині несплати (неперерахування) до бюджету військового збору на загальну суму 61131,54 грн. (а.с.11-50).

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2018 року №0113361308 яким визначено грошове зобов'язання з військового збору в сумі 104617,89 грн., за основним зобов'язанням 61131,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43486,35 грн. (а.с.51).

На думку податкового органу ПП Міська оренда допущено неперерахування військового збору під час нарахування (виплати) оподатковуваного доходу на загальну суму 61131,54 грн., в тому числі за вересень-грудень 2014 р. на суму 12568,06 грн. та січень-серпень 2015р. на суму 48563,48 грн., чим порушено пп.1.4, пп.1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168, ст.171, ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755Л/І із змінами і доповненнями.

Судом встановлено, що під час заповнення платіжних доручень зі сплати військового збору ПП Міська оренда допущено описку, а саме: в призначенні платежу помилково зазначено код ЄДРПОУ іншого підприємства, відтак суми зі сплати військового збору зараховані іншому підприємству, а саме:ТзОВ Террін .

Позивач, виявивши помилкове перерахування вказаних коштів, звернувся до начальника податкового органу із заявою за вих. № 120318/1 від 12.03.2018 року, в якій повідомив, що підприємством при сплаті військового збору в період з 05.09.2014 по 28.12.2015 року у платіжних дорученнях допущено помилку, а саме в призначенні платежу вказано код ЄДРПОУ іншого підприємства (а.с.58-60).

Крім того, ТзОВ Террін виявивши невірне відображення в картці обліку платника податків оплат по військовому збору, а саме зарахування оплат які товариство не здійснювало, звернулось із листом до начальника податкового органу вих. №01/03-18/1 від 01.03.2018 року, в якому просило провести зарахування оплат по військовому збору фактичному платнику такого податку (а.с.55-57).

На підтвердження оплати податкових зобов'язань з військового збору за період з 05.09.2014 по 28.12.2015 року позивачем надано копії виписок з рахунків підприємства та копії платіжних доручень (а.с. 61-151).

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення з підстав несплати військового збору, оскільки на думку позивача, зазначення у платіжному дорученні на сплату податку невірного коду ЄДРПОУ не вплинуло на своєчасність розрахунків з бюджетом та не є підставою для нарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Відтак, звернувся за захистом порушеного права із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.03.2018 року № 0113361308 зазначено порушення п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. ХХ, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ст. 171, ст.176, в результаті чого позивачу визначено грошове зобов'язання з військового збору на загальну суму 104617,89 грн.

На думку податкового органу ПП Міська оренда допущено неперерахування військового збору під час нарахування (виплати) оподатковуваного доходу на загальну суму 61131,54 грн., в тому числі за вересень-грудень 2014 р. на суму 12568,06 грн. та січень-серпень 2015р. на суму 48563,48 грн.

Відповідно до пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу для податку на доходи фізичних осіб, за ставкою, визначеною пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу (1,5 відсотка від об'єкта оподаткування).

Згідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Кодексу, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 Кодексу, якщо оподаткований дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 Кодексу (пп. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу). Згідно з п. 171.1 ст. 171 Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є: роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Так відповідно до ст. 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні №2346-ІІІ від 05 квітня 2001 року платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Судом встановлено, що ПП Міська оренда виконало усі свої зобов'язання щодо своєчасної сплати військового збору, свідченням чого є платіжні доручення та виписки банку за цей день з відміткою банку про день перерахування коштів.

Однак, під час заповнення платіжних доручень зі сплати військового збору ПП Міська оренда допущено описку, а саме: в призначенні платежу помилково зазначено код ЄДРПОУ іншого підприємства.

Так, згідно Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, який затверджено Наказом МДЗ України №666 від 24.07.2015 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2015 року за №974/27419 при заповненні призначення платежу у платіжному дорученні зазначається код за ЄДРПОУ платника, який також прослідковується у верхній частині платіжного доручення, де зазначаються реквізити платника , який безпосередньо надає банку розпорядження списати з його рахунку кошти на сплату акцизного податку та заповнює його згідно чинного законодавства (відповідно до вимог глави №3 та Додатку №8 інструкції Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , яка затверджена Постановою НБУ №22 від 21.01.2004 року й зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976). Тобто платником податку є безпосередньо те підприємство з рахунку якого сплачуються кошти, а не те, код ЄДРПОУ якого помилково зазначається у призначенні платежу.

Судом встановлено, що платіжні доручення, які підтверджують сплату ПП Міська оренда військового збору, містять вірні реквізити платника (зокрема код ЄДРПОУ ПП Міська оренда , що зазначений у верхній частині платіжних доручень), а помилково визначений код ЄДРПОУ міститься лише у призначенні платежу в нижній частині платіжних доручень.

Крім того, ПП Міська оренда зверталося до Франківського відділення Залізничної ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області зі листом №120318/1 від 12 березня 2018 року в якому просило зарахувати перераховані кошти по вірному коду ЄДРПОУ. Однак відповіді на дане звернення позивачем не отримано, доказів протилежного до матеріалів справи не долучено.

Також, до податкового органу із аналогічним проханням зверталося підприємство, якому помилково зараховано вищезазначені кошти - ТзОВ Террін із листом №01/03-18-1 від 01.03.2018 року, однак і на дане звернення відповідач не відреагував.

Суд зазначає, що помилка у платіжному дорученні про сплату податку в частині зазначення коду підприємства не вплинула на своєчасність сплати військового податку до бюджету, оскільки пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України пов'язує виконання податкового обов'язку з фактом сплати у повному обсязі відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Також слід зазначити, що нормами діючого законодавства України так як і роз'ясненнями ДФС України не передбачена єдина методологія внесення виправлень чи уточнень у таких ситуаціях, а також не передбачено будь-яких штрафних санкцій за порушення порядку заповнення поля Призначення платежу .

Відповідачем не враховано, що у строки визначені діючим законодавством України ПП Міська оренда вчинило дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету, а здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету в строк, визначений чинним законодавством, має кваліфікуватися як дія, хоча і помилкова.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 16.06.2015 (справа № 21-377а15) та у постанові від 02.12.2015 року (справа № 826/6059/13-а), згідно з якою дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового Кодексу України при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок податковому органу слід враховувати строки давності. Так контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання) поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою (лист ДФС України від 05.05.2017 р. №11356/7/99-99-14-03-03-17 ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 09.02.2016 р. у справі № 826/3285/15.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 20.03.2018 р. № 0113361308, яким було збільшено грошове зобов'язання з військового збору на загальну суму 104617,89 грн. (що складається з податкового зобов'язання в сумі 61131,54 грн. та нарахованої штрафної санкції в сумі 43486,35 грн.) є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській області на користь ПП Міська оренда слід стягнути судовий збір в розмірі 1762,00,00 грн. сплачений позивачем.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 20.03.2018 року № 0113361308.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства Міська оренда (вул. Героїв УПА, 72, м. Львів, 79018; ЄДРПОУ36873226) з Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ 39462700), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 15.08.2018р.

Суддя Коморний О.І.