Постанова

від 09.08.2018 по справі 914/492/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2018 р. Справа№ 914/492/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Дідиченко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Андросенко А.С.

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Нікулиця Л.Т. договір №01/12/17 від 01.12.2017;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "С-Бейс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018

у справі №914/492/18 (суддя В.П. Босий)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інженерні рішення"

до Приватного підприємства "С-Бейс"

про стягнення 27 791,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі №914/492/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "С-Бейс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інженерні рішення" заборгованість у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 6 978 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 47 коп., інфляційні у розмірі 1 641 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн. 30 коп., 3 % річних у розмірі 922 (дев'ятсот двадцять дві) грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 1 682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду Приватне підприємство "С-Бейс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі №914/492/18 та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №914/492/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "С-Бейс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 та призначено справу до розгляду на 09.08.2018 р. у складі головуючого судді Смірнової Л.Г. суддів Кропивної Л.В., Руденко М.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А.., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Дідиченко М.А., Кропивної Л.В.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інженерні рішення" про участь в судовому засіданні 09.08.2018 у справі №914/492/18 в режимі відеоконференції, відмовлено.

У судове засідання 09.08.2018 з'явився представник відповідача. Представники відповідача у судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі №914/492/18 та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

29.06.2017 між ТОВ "Українські інженерні рішення" (виконавець) та ПП "С-Бейс" (замовник) був укладений договір на виконання робіт №29/06/17 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника на умовах цього договору виконати роботи, передбачені п. 2.1 договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно з п. 2.1 Договору виконавець виконує роботи з виготовлення автомата для приготування арматурних кілець та здійснює навчання персоналу замовника по використанню автомата для виготовлення арматурних кілець.

Пунктом 5.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що загальна вартість робіт за договором становить 312000,00 грн. у тому числі ПДВ 52000,00 грн.

Відповідно до 5.2 Договору термін оплати: протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору - передплата у розмірі 312000,00 грн., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Датою здійснення передплати є дата надходження відповідних коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

На виконання умов Договору, відповідачем сплачено позивачу аванс в загальному розмірі 295000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із внесення передоплати згідно Договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 17000,00 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Матеріалами справи підтверджується (банківські виписки з рахунку позивача), що відповідачем було сплачено позивачу передоплату згідно Договору у загальному розмірі 295000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та п. 5.2 Договору відповідач мав сплатити позивачу 312000,00 грн. до 04.07.2017, проте сплатив лише 295 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 17000,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №17 від 24.11.2017 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками їх підприємств.

Пунктом 5.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що підписання акту прийому-передачі представником замовника є підтвердженням відсутності претензій до виконавця з його боку.

Відтак, позивачем виконані, а відповідачем прийняті за відсутністю будь-яких претензій роботи згідно Договору.

Стосовно тверджень відповідача, викладених у запереченнях на відповідь на відзив, щодо удаваності п. 5.2 Договору та зміну умов Договору відповідно до справжньої волі та намірів сторін суд відзначає наступне.

За приписами ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести, для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 28.03.2018р. по справі №923/474/17.

Суд відзначає, що рішення про удаваність правочину в матеріалах справи відсутнє, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів спрямованості волі сторін в Договорі на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, а також настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені Договором.

Апелянт в апеляційній скарзі просить оглянути в порядку, визначеному ст. 82 ГПК України, оригінали електронних доказів - письмове листування між електронними скриньками.

У пункті 11.5 вищезазначеного договору зазначено, що додаткові угоди та до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викликані у письмовій формі підписані Сторонами та скріплені їх печатками.

Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій форма.

Відповідно до абзацу 5 статті 5 ЗУ Про електронний цифровий підпис у випадках, коли відповідно до законодавства необхідне засвідчення дійсності підпису на документах та відповідності копій документів оригіналам печаткою, на електронний документ накладається ще один електронний цифровий підпис юридичної особи, спеціально призначений для таких цілей.

Відповідачем не оспорюється той факт, що будь-які зміни до Договору сторонами не підписувались, а самі умови договору не передбачають складання, направлення документів та їх підписання шляхом використання електронного підпису.

Також слід зазначити, що з долучених Відповідачем до відзиву скріншотів електронної переписки не вбачається ідентифікація відправника чи одержувача електронних листів.

Окрім того, в п. 10.4 Договору передбачено, що якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленості сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 10.5 Договору зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді до цього договору.

Таким чином, сторони дійшли згоди про те, що зміни у Договір можуть бути внесені тільки за домовленості сторін, які оформлюються додатковою угодою, проте додаткових угод до Договору суду не надано, а відтак доводи відповідача про встановлення іншої домовленості умов оплати за Договором, ніж та, що визначена в п. 5.2, оцінюються судом критично.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Українські інженерні рішення" про стягнення з ПП "С-Бейс" заборгованості у розмірі 17000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 227,70 грн., інфляційних у розмірі 1641,30 грн. та 3 % річних у розмірі 922,85 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 03.07.2017 по 19.03.2018.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що у випадку порушення строків перерахування коштів за виконані роботи замовник сплачує виконавцеві неустойку в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Із змісту зазначеного пункту Договору вбачається, що за своєю правовою природою передбачена неустойка є пенею.

Суд відзначає, що позивачем неправомірно нарахована пеня за період з 03.07.2017 до 04.07.2017 та з 05.01.2018 по 19.03.2018 виходячи з наступного.

Умовами Договору (п. 5.2) визначено, що передплата має бути внесена відповідачем протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, строк на внесення відповідачем передплати починається з 30.06.2017, а закінчується 04.07.2017, враховуючи, що 01.07.2017 та 02.07.2017 є неробочими днями, тобто прострочка відповідачем виконання грошового зобов'язання згідно Договору почалась з 05.07.2017, а відтак з 03.07.2017 по 04.07.2017 пеня нарахована безпідставно.

Крім того, положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В той же час, позивачем нарахована пеня поза межами шести місяців.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 978,47 грн. нарахованої за період з 05.07.2017 по 04.01.2018.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 922,85 грн. та інфляційних у розмірі 1 641,30 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПП "С-Бейс" на користь ТОВ "Українські інженерні рішення" заборгованості у розмірі 17 000,00 грн., пені у розмірі 6 978,47 грн., 3% річних у розмірі 922,85 грн. та інфляційні у розмірі 1 641,30 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 1 249,23 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2018 у справі №914/492/18.

Керуючись ст.ст. 240, 269,270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "С-Бейс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі №914/492/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі №914/492/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №914/492/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Дідиченко

Л.В. Кропивна