Постанова

від 07.08.2018 по справі 813/348/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року№ 876/4123/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Богаченка С.І., Сеника Р.П.,

при секретарі судового засідання - Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київстар на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі №813/348/18 (суддя Карп'як О.О., рішення ухвалене о 14/58 год, м.Львів, повний текст складено 20 квітня 2018 року) за його позовом до Державного реєстратора Державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці Кінащук Лілії Василівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - голови комісії з припинення, засновник/учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Менс ЛТД ОСОБА_2, засновників/учасників цього ж товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про скасування реєстраційної дії про припинення юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Приватне акціонерне товариство Київстар (далі - ПАТ) звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора Державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці Кінащук Л.В. (далі - Реєстратор) у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с.77-78 т.1), просило:

скасувати реєстраційну дію №14151110027008279 Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації від 26.12.2017 Реєстратора про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Менс ЛТД (далі - ТОВ, Товариство) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);

відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ у Єдиному державному реєстрі згідно вказаної реєстраційної дії Реєстратора.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове, яким позов задовольнити.

В доводах апеляційної скарги наводячи вимоги Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - Закон №755-IV) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК) стверджує, що державна реєстрація припинення юридичної особи вчинена на підставі даних, які не відповідають дійсності, а саме даних про проведення/завершення розрахунків з кредиторами, вимоги позивача про визнання кредитором взагалі не були розглянуті ліквідаційною комісією ТОВ. Оскаржувану реєстраційну дію вчинено раніше строку, встановленого Законом №755-IV, оскільки у зв'язку із святковим днем 25.12.2017 (Різдво Христове) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані ТОВ 26.12.2017 раніше строку, встановленого цим Законом, а тому у Реєстратора були всі підстави для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи.

Внаслідок реєстрації припинення юридичної особи ПАТ не може реалізувати свого права на задоволення кредиторських вимог, оскільки реєстрація припинення відбулась з порушенням порядку та на підставі даних голови ліквідаційної комісії, які не відповідають дійсності.

Треті особи у відзиві на апеляційну скаргу заперечують вимоги такої, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третіх осіб, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення реєстраційної дії щодо проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, як і Реєстратором так і третьою особою (головою комісії з припинення ТОВ) було дотримано процедуру та порядок визначений Законом №755-IV. Реєстратор не має права перевіряти достовірність поданих відомостей та вимагати інші документи, ніж ті, що передбачені чинним законодавством.

Оскільки в Єдиному державному реєстрі містилися відомості про строк, визначений засновниками для заявлення кредиторами своїх вимог - 25.12.2017, такий був внесений до цього реєстру в день, коли Закон України Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів від 16.11.2017 №2211-VIII (далі - Закон №2211-VІІІ) не був чинним, відтак підстав вважати інше, ніж вказано в Єдиному державному реєстрі щодо строку для заявлення кредиторами своїх вимог 25.12.2017 - немає.

Ані позивач, ні інша особа не звертались до суду з позовом чи з заявою до державного реєстратора про скасування такого запису чи внесення до нього змін. Відтак, відсутні підстави вважати, що оскаржувану реєстраційну дію вчинено Реєстратором раніше строку, встановленого для заявлення вимог кредиторів, оскільки оскаржувана реєстраційна дія вчинена 26.12.2017, а строк для заявлення кредиторами своїх вимог становить до 25.12.2017.

Відсутні докази порушення рішенням відповідача прав та інтересів позивача, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства припинення юридичної особи не звільняє останню від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, взятих на себе під час перебування в статусі юридичної особи.

Оскаржуване рішення про внесення до Єдиного державного реєстру запису за своєю правовою природою є ненормативним актом індивідуальної дії, який породжує правові наслідки лише для ТОВ, а не позивача, таке рішення безпосередньо не змінюють правовий стан ПАТ. Позивач із відповідачем безпосередньо у публічно - правові відносини не вступав, а оскаржуване рішення жодним чином не порушує право або законний інтерес позивача саме у сфері публічно - правових відносин.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені без додержання норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 6 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Судом апеляційної інстанції, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що протоколом Загальних Зборів учасників ТОВ від 19.10.2017 №90 вирішено:

визнати за необхідне ліквідувати Товариство;

розпочати процедуру ліквідації ТОВ;

призначити ліквідатором Товариства ОСОБА_2;

встановлено, що кредитори вправі заявляти до Товариства вимоги протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про прийняття рішення про ліквідацію ТОВ. Вимоги до Товариства необхідно адресувати на ім'я ліквідатора ТОВ, ОСОБА_2, та відправляти на вказану адресу ТОВ цінним листом з повідомленням про вручення;

ліквідатору Товариства здійснити ліквідацію ТОВ у порядку, визначеному статтями 105, 11 (а.с.124 т.1).

З витягу з Єдиного державного реєстру від 19.12.2017 щодо ТОВ вбачається, що рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації внесено до Єдиного державного реєстру 20.10.2017 №14151100026008279, строк для заявлення кредиторами своїх вимог вказано 25.12.2017 (а.с.20-23).

Оприлюднення даної інформації (про рішення засновників щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації) на офіційному інтернет ресурсі Міністерства юстиції України за електронною адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/publication info відбулося 25.10.2017. Згідно даної публікації закінчення строку на заявлення вимог кредиторів ТОВ припадає на 25.12.2017 (а.с.230 т.1).

23.12.2018 ПАТ скерувало на адресу місцезнаходження юридичної особи ТОВ на ім'я голови комісії з припинення ТОВ заяву про визнання кредиторських вимог з додатками, яка отримана аж 30.12.2017 (далі - Заява; а.с.24-29, 122-123 т.1).

У Заяві просило визнати ПАТ кредитором ТОВ із грошовими вимогами у розмірі 7854185,24 грн.

Такі вимоги обґрунтовувало наявністю таких обставин та судових рішень.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року у справі №921/368/13-г/18 витребувано у ПАТ приміщення побутового обслуговування загальною площею 1090,7 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 (далі - Приміщення), на користь власника - держави, шляхом повернення цього приміщення ПАТ в строк до 20.04.2015 року концерну Військторгсервіс (далі - Концерн). В задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі продажу від 03.09.2008 відмовлено. (а.с.30-36 т.1).

Вказаний договір купівлі-продажу від 03.09.2008 було укладено між Концерном та суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_6, а апеляційний господарський суд визнав такий договір неукладеним.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 14 вересня 2017 року у справі №607/9119/16-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.10.2008, підписаний між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - ФОП) та ТОВ, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. за реєстровим №8829 (а.с.46-54 т.1).

За останнім договором ФОП відчужив на користь ТОВ Приміщення.

За договором купівлі-продажу від 23.12.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.М. (далі - Нотаріус) , за реєстровими №10887 (далі - Договір), ТОВ відчужило Приміщення ПАТ.

ПАТ вважало, що за Договором у ТОВ не виникло права продажу, відтак він є недійсним, а сплачені кошти за Приміщення в розмірі 7854185,24 грн отримані ТОВ безпідставно. З огляду на викладене, за твердженням ПАТ, у ТОВ існує заборгованість перед ПАТ у вказаному розмірі.

Більше того, ухвалою господарського суду Львівської області від 24 листопада 2017 року порушено провадження у справі №914/2414/17 за позовом ПАТ до ТОВ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Нотаріус, про визнання недійсним Договору (а.с.18-19 т.1).

Відповідно до протоколу Загальних Зборів учасників ТОВ від 26.12.2017 №92 (а.с.125) вирішено:

затвердити Звіт ліквідатора ТОВ від 26.12.2017;

затвердити наданий ліквідатором проміжний ліквідаційний баланс станом на 26.12.2017;

розподілити залишок коштів згідно проміжного ліквідаційного балансу в сумі 249388,77 грн. між учасника Товариства пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі;

затвердити наданий ліквідатором ліквідаційний баланс станом на 26.12.2017;

зобов'язати ліквідатора подати державному реєстратору документи, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення ТОВ (а.с.125-129 т.1).

26.12.2017 ліквідатором ТОВ ОСОБА_2 подано Реєстратору заяву про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (далі - Заява-1) та довідку Приватної архівної установи Трудовий архів від 21.12.2017 №127-Р, довіреність від 20.10.2017. (а.с.96-98 т.1).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру від 09.01.2018 щодо ТОВ 26.12.2017 Рєстратором внесено запис №14151110027008279 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ в результаті ліквідації, а строк для заявлення кредиторами своїх вимог вказано 25.12.2017 (а.с.10-13 т.1).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суд першої інстанції мав з'ясувати, чи була оскаржувана реєстраційна дія прийнята Реєстратором в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення прийняте на законних підставах.

У відповідності до частини другої статті 6 Закону №755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державний реєстратор: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, зі змісту наведеної правової норми вбачається, що державний реєстратор перед вчиненням реєстраційної дії повинен перевірити документи, у тому числі на наявність підстав для відмови у проведенні реєстраційної дії.

Згідно з положенням частини дванадцятої статті 17 цього ж Закону для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

За змістом абзацу другого пункту 11 частини першої статті 28 Закону №755-IV підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли, зокрема, документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані раніше строку, встановленого цим Законом.

Приписами частини п'ятої статті 105 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) регламентовано, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до пункту 26 частини другої статті 9 Закону №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Отже, подання державному реєстратору документів для державної реєстрації припинення юридичної особи раніше строку, визначеного засновниками (учасниками) юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог, є безумовною підставою для державного реєстратора для відмови у державній реєстрації (відмови у вчиненні реєстраційної дії).

Дійсно, як встановлено вище, в Єдиному державному реєстрі щодо ТОВ наявний запис про строк для заявлення кредиторами своїх вимог - 25.12.2017 (24.12.2017 був вихідний день неділя).

Порядок з цим необхідно відмітити наступне.

Законом №2211-VІІІ, який набув чинності 02.12.2017, внесено зміни до вказаної статті та встановлено 25 грудня - Різдво Христове святковим днем.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 ЦК якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною першою статті 58 Основного Закону передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Очевидно (постанова Верховного Суду України від 30 березня 2016 року №6-2411цс15), що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Під негайною дією норми права у часі слід розуміти поширення дії нової норми на ті правові наслідки, які хоча й випливають з юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми, проте настають після набрання чинності новою нормою.

Таке розуміння негайної дії норми права відображено в нормах процесуальних кодексів, зокрема КАС (частина третя статті 2 КАС), яка передбачає, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, у разі негайної дії норм права застосовується норма, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії. Більш пізня норма права скасовує дію попередньої норми, отже, стара норма права перестає діяти, оскільки замінена пізнішою, яка регулює ті самі суспільні відносини.

В підсумку, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу в світлі зазначених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до однозначного і категоричного висновку, що оскільки 25.12.2017 був святковим днем, то останнім днем строку заявлення кредиторами ТОВ своїх вимог був перший за ним робочий день, тобто 26.12.2017.

Та обставина, що держатель чи технічний адміністратор Єдиного державного реєстру після 02.12.2017 (дата набрання чинності Законом №2211-VIII) не вжили відповідних заходів, щодо відображення (врахування, відредагування) в Єдиному державному реєстрі інформації, щодо святкового дня 25.12.2017, не змінює того факту, що у зв'язку із святковим днем 25.12.2017, останнім днем відповідного строку було 26.12.2017.

Натомість, подана ТОВ 26.12.2017 Заява-1 не могла бути підставою для проведення реєстраційної дії - державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ в результаті її ліквідації, а Рєстратор зобов'язана була відмови у державній реєстрації.

У вимірі сказаного, всупереч існуванню, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 28 Закону №755-IV, підстави для відмови у проведенні реєстрації припинення юридичної особи Реєстратором було проведено оскаржувану реєстраційну дію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

У частині першій статті 34 наведеного Закону визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) та його територіальних органів або до суду.

За змістом підпункт а пункту 2 частини шостої та абзацу першого частини сьомої статті 34 Закону №755-IV за результатами розгляду скарги МЮУ приймає мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу МЮУ, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу МЮУ.

Рішення, передбачене підпунктом а пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації та сплата адміністративного збору не вимагаються.

За змістом пунктів 1, 10 частини другої статті 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту права або законного інтересу залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Особа, права чи законній інтереси якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права чи законного інтересу.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Зваживши на наведене, належним способом захисту порушеного законного інтересу позивача, який дасть змогу повністю відвернути негативні наслідки, оскарженої реєстраційної дії, для нього, буде скасування такої реєстраційної дії - державного реєстраційного запису №14151110027008279 від 26.12.2017 щодо припинення ТОВ в результаті ліквідації.

Подібний спосіб захисту застосував Верховний Суд у постанові від 3 квітня 2018 року

у справі №820/874/17.

І останнє.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС встановлено право на звернення до суду і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту &?н;...&?н;.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 (тепер статті 5) КАС.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&l ;...&g"; поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо, позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам, а право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього (постанова Верховного Суду України від 7 лютого 2017 року №21-3072а16).

Нормами частин восьмої, чотирнадцятої статті 111 ЦК визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 112 цього ж Кодексу у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Принагідно, позивач має право на вирішення питання щодо розгляду його Заяви про визнання кредитором ТОВ, визнання чи відмови у задоволенні таких вимог.

Здійснення Реєстратором реєстраційної дії до моменту спливу строку заявлення вимог кредиторів, порушило законний інтерес ПАТ на вирішення питання про визнання кредитором ТОВ та на дотримання встановленої процедури (формальностей) при проведенні припинення юридичної особи - ТОВ в результаті її ліквідації, безпосереднім учасником якої є ПАТ, оскільки своєчасно заявило свої кредиторські вимог до юридичної особи.

Наведене обґрунтування порушення прав та законних інтересів позивача рішенням Рєстратора є належним і достатнім для можливості отримати ним судовий захист у спірних правовідносинах.

Та обставина, що Заява надійшла на адресу ТОВ лише 30.12.2017, не має правового значення у даній справі, через направлення такої ПАТ своєчасно - 23.12.2018, тобто в межах визначеного строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи.

Треба звернути увагу на те, що ухвалою господарського суду Львівської област від 11 січня 2018 року у справі №914/2414/17 закрито провадження у справі у зв'язку з припиненням юридичної особи ТОВ (а.с.152-155 т.2).

Апеляційний суд не здійснює подальший аналіз правильності оскаржуваного рішення (реєстраційної дії) Реєстратора, оскільки це рішення підлягає скасуванню внаслідок порушення процедури його прийняття.

За пунктом 4 частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи наведені вимоги абзацу другого пункту 11 частини першої статті 28 Закону №755-IV, частини п'ятої статті 105 ЦК, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу ПАТ слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київстар задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати реєстраційну дію - державний реєстраційний запис №14151110027008279 від 26 грудня 2017 року щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю Менс ЛТД (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20776317) в результаті ліквідації.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді С. І. Богаченко Р. П. Сеник Повний текст складено 14 серпня 2018 року.