Постанова

від 13.08.2018 по справі 813/581/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5265/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Носа С.П., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Олійник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Оксі Лізинг на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі за його позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя(і) у І інстанції Качур Р.П.,

час ухвалення рішення 11 год. 14 хв.,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 25 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Оксі Лізинг (далі - ТОВ Оксі Лізинг ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС) від 9 жовтня 2017 року:

№ 0017691411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності (далі - ВМ), на загальну суму 202750,54 грн.;

№ 0017701411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (далі - ПДВ) на загальну суму 40550,10 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 813/581/18 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ Оксі Лізинг не спростовано зафіксованих в акті перевірки порушень, а відповідачем правомірно прийнято оспорювані податкові повідомлення рішення від 9 жовтня 2017 року № 0017691411 та № 0017701411.

У апеляційній скарзі ТОВ Оксі Лізинг просить зазначене судове рішення скасувати та задовольнити його позов у повному обсязі. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що передача у платне користування майна шляхом укладення договору лізингу не заборонена законодавством України та статутом ТОВ Оксі Лізинг .

При врахуванні позиції Верховного Суду України, що викладена у постановах від 18 вересня 2014 року у справі № 21-317а-14 та від 12 квітня 2016 року у справі № 2а-240а16, суд першої інстанції не врахував, що вона базується на законодавстві, що діяло у період з 2002 по 2011 роки, та не взяв до уваги того, що у даній справі правовідносини виникли у вересні 2014 року і на цей час у законодавство були внесені певні зміни.

З 1 червня 2012 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин, оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями здійснюється у порядку встановленому Митним кодексом України (далі - МК).

Відповідно до частини 2 статті 287 МК товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України Про режим іноземного інвестування з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, звільняються від сплати ввізного мита. При відчуженні таких товарів раніше трьох років з часу зарахування їх на баланс ввізне мито сплачується на загальних підставах.

Апелянт наголошує на тому, що норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні та МК суперечать між собою, допускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків. Проте, положення статті 4 ПК закріплюють принцип презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4 ПК).

Окрім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що ГУ ДФС було порушено порядок проведення перевірки ТОВ Оксі Лізинг і позивач не мав змоги взяти у ній участь, а також оскаржити наказ ГУ ДФС у Львівській області від 11 серпня 2017 року № 3503 про проведення документальної невиїзної перевірки товариства.

ГУ ДФС апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ Оксі Лізинг не подало.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, у період з 14 серпня 2017 року по 18 серпня 2017 року ГУ ДФС проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Оксі Лізинг дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією (далі - МД) від 10 жовтня 2014 року № 209150000/2014/010517, про що складено акт № 1386/13-01-14-11/38853158 від 31 серпня 2017 року (а.с. 25-33).

Під час перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що ТОВ Оксі Лізинг порушено частину 1 статті 281, частину 2 статті 287 МК, пункту 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 7 грудня 2000 року № 2134-ІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів країни щодо регулювання ринку автомобілів в Україні (із змінами і доповненнями від 13 березня 2012 року № 4496-VI), в результаті чого до майна, яке увезено на територію України як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу, неправомірно застосовано умовне повне звільнення від оподаткування ввізного мита. Відтак, встановлено несплату до бюджету ВМ на суму 162200,43 грн.

Окрім того, встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 пункту 190.1 статті 190 ПК що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 32440,08 грн.

На підставі наведених висновків 9 жовтня 2017 року ГУ ДФС прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення форми Р № 0017691411 та № 0017701411.

Відповідно до частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК) документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Порядок листування з платником податків регламентовано положеннями підпунктів 42.1.-42.4 статті 42 ПК, які передбачають таке.

42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

42.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

42.3. Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

42.4. З платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (в письмовій або електронній формі) платника податків.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, ГУ ДФС проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Оксі Лізинг з питань дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 10 жовтня 2014 року № 209150000/2014/010517 у період з 14 серпня 2017 року по 18 серпня 2017 року, про що складено акт № 1386/13-01-14-11/38853158 від 31 серпня 2017 року, висновки якого лягли у основу оспорюваних позивачем у рамках цієї справи податкових повідомлень-рішень від 9 жовтня 2017 року.

Разом із тим, наказ ГУ ДФС від 11 серпня 2017 року № 3503 про проведення документальної невиїзної перевірки був вручений позивачу лише 15 серпня 2017 року, тобто після початку проведення цієї перевірки.

На підставі системного аналізу наведених правових норм апеляційний суд вважає, що приписи ПК виключають можливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки без надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що мало місце в межах спірних правовідносин.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна) без надання платником податків документальних підтверджень реальності здійснення ним господарських операцій, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення платником податків.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відтак, акт перевірки, отриманий у результаті такої документальної невиїзної перевірки, виходячи із процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого частиною 2 статті 74 КАС України, є неналежним доказом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тому оспорювані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі висновків незаконної перевірки, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 2а/1570/4582/11 та від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1893/17, яка враховується апеляційним судом на підставі частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного адміністративно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Оксі Лізинг задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 813/581/18 та ухвалити постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю Оксі Лізинг задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 9 жовтня 2017 року № 0017691411 та № 0017701411.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді С.П.Нос

Р.Б.Хобор

Постанова у повному обсязі складена 15 серпня 2018 року.