Постанова

від 26.02.2019 по справі 813/581/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №813/581/18

адміністративне провадження №К/9901/61528/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

за участю секретаря - Калініна О.С.,

учасники справи :

представник відповідача - Биков В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді - Нос С.П., Хобор Р.Б.)

у справі №813/581/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Лізинг"

до Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Лізинг" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДФС) від 09.10.2017.

Позов мотивовано помилковістю висновків ДФС про порушення Товариством вимог чинного законодавства. Крім того, відповідачем проведено перевірку з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 (суддя Качур Р.П.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018 апеляційну скаргу Товариства задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДФС від 09.10.2017 року № 0017691411 та №0017701411.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2018. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Товариство у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, а доводи, викладені в касаційній скарзі необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2014 позивач (Лізингодавець) уклав з ТОВ Наукове-виробниче підприємство Гетьман (Лізингоодержувач) договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого Товариство зобов'язалось придбати на замовлення Лізингоодержувача майно - автомобіль марки RANGE ROVER, 2014 року випуску та передати його ТОВ Гетьман , а останнє - прийняти його у виключне платне користування терміном на 36 місяців.

Крім того, умовами вказаного договору передбачено перехід права власності на автомобіль до ТОВ Гетьман після сплати всіх передбачених договором платежів.

У відповідності до митної декларації від 10.10.2014 на територію України ввезено автомобіль марки RANGE ROVER, 2014 року випуску, митне оформлення якого відповідно до статті 251 Митного Кодексу України та Закону України Про режим іноземного інвестування було здійснено із звільненням від сплати ввізного мита.

Вказаний автомобіль внесено до статутного фонду Товариства як внесок іноземного інвестора та передано на виконання умов договору лізингу у користування ТОВ Гетьман .

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

За наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки Товариства з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати митних платежів за МД від 10.10.2014 складено акт від 31.08.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення Товариством:

- частини 1 статті 281, частини 2 статті 287 Митного кодексу України, пункту 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 07.12.2000 № 2134-ІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні в результаті чого до майна, яке ввезено на територію України, як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу, неправомірно застосовано умовне повне звільнення від оподаткування ввізного мита та на підставі цього встановлено несплату до бюджету ввізного мита на суму 162 200, 43 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32 440, 08 грн.

На цій підставі ДФС 09.10.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0017691411, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 202 750, 54 грн.;

- № 0017701411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 40 550, 10 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що позивачем передано у платне користування автомобіль, ввезений на територію України без сплати передбачених законодавством податків і зборів, отже неправомірно застосовано умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом цього автомобіля на суму 162 200, 43 грн., що призвело до несплати ПДВ на імпорт на суму 32 440, 08 грн.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового та Митного Кодексів України та Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні (далі Закон N2134-III) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 Закону N2134-III автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України (крім випадків, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що передача Товариством автомобіля ввезеного на територію України без сплати встановлених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих іноземним інвесторам, обумовлює наявність у Товариства обов'язку сплати у повному обсязі усі податки. Порушення контролюючим органом вимог Податкового Кодексу України щодо своєчасного вручення Товариству наказу про проведення перевірки не є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Натомість, скасувавши рішення суду першої інстанції та задовольнивши адміністративний позов, суд апеляційної інстанції послався на те, що невиконання ДФС вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового Кодексу України щодо вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки внормовано положеннями статті 79 Податкового Кодексу України, відповідно до пункту 79.2 якої документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що ДФС здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства в період з 14.08.2017 по 18.08.2017.

Копія наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку і місце її проведення були надіслані на адресу Товариства 11.08.2017 поштовим відправленням №7900309492532.

Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошти, поштове відправлення №7900309492532 знаходилось у місці видачі/доставки 14.08.2017, а фактично отримане адресатом 15.08.2017, тобто після початку проведення перевірки. (а.с. 24).

З огляду на застереження, що містяться у пункті 79.2 статті 79 Податкового Кодексу України, про неможливість проведення перевірки без отримання доказів вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, на думку колегії суддів суду касаційної інстанції у ДФС не було правових підстав для проведення перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зробив правильний та такий, що ґрунтується на вимогах закону, висновок про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб, тобто до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів, якими мотивовано постанову суду апеляційної інстанції, ґрунтується на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки суд помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова