Постанова

від 08.08.2018 по справі 922/3566/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3566/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є" Махницького Р.О.

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2018

у справі № 922/3566/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2016 порушено провадження у справі №922/3566/16 про банкрутство ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є".

Постановою господарського суду Харківської області від 14.12.2016 визнано ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Махницького Р.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/3566/16 затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зарєч"є", визнано вимоги ТОВ "Провід-Груп" в сумі 539 000,00грн, Центральної ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в сумі 1 800,00грн погашеними; провадження у справі припинено.

Ухвалюючи рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є" та ліквідацію банкрута, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором Махницьким Р.О. проведені всі необхідні дії з ліквідації банкрута, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суду наданий ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю на загальну суму 540,8 тис.грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі № 922/3566/16 ухвалу господарського суду Харківської області 26.09.2017 скасовано; провадження у справі №922/3566/16 закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при винесенні вказаної ухвали про затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, судом першої інстанції не надано оцінки наявності підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство за ознаками ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом перевірки дотримання заявником всіх необхідних передумов для звернення до суду, передбачених ст. ст. 105, 110, 111 ЦК України; не надано аналізу активам та пасивам боржника, без чого неможливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та, відповідно, визнання боржника банкрутом і затвердження звіту ліквідатора. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що господарський суд першої інстанції безпідставно порушив провадження у справі, визнав боржника банкрутом та затвердив звіт ліквідатора.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ліквідатор ТОВ "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є" Махницький Р.О. звернувся з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі № 922/3566/16, а ухвалу господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/3566/16 залишити в силі.

Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції ліквідатор банкрута зазначає порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування заявлених вимог, заявник касаційної скарги посилається, зокрема, на те, що:

- у апелянта - Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області були відсутні поважні причини пропуску строку на оскарження ухвали суду першої інстанції від 26.09.2017. Як стверджує ліквідатор Махницький Р.О., оскільки апеляційний суд не надав належної правової оцінки обґрунтованості і достатності доводів апелянта у його клопотанні, і задовольнив його, це призвело до грубих порушень норм процесуального права;

- суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у даній, справі виніс судове рішення у вигляді постанови, а не ухвали, як це передбачено у ч. 3 ст. 83 Закону про банкрутство;

- апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги та неправомірно закрив провадження у справі;

- суд апеляційної інстанції не врахував безповоротних наслідків, які притаманні і процедурі ліквідації, що породжує суперечності та призводить до негативних наслідків.

Водночас, ліквідатор ТОВ "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є" Махницький Р.О. наголошує на тому, що судом першої інстанції надано вичерпну правову оцінку всьому здійсненому провадженню у даній справі, починаючи з її порушення, а боржником було доведено його неплатоспроможність, що не спростовано апеляційним господарським судом.

Відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Представники сторін в судове засідання Касаційного господарського суду 08.08.2018 не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є" здійснюється в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є" в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дослідив дії ліквідатора під час проведення ліквідаційної процедури у даній справі про банкрутство, а також обставини дотримання заявником всіх вимог ЦК України щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону про банкрутство.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що 21.10.2016 ліквідатор ТОВ "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є" Махницький Р.О. звернувся до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є".

Апеляційним судом з'ясовано, що ліквідатором боржника до матеріалів справи надано рішення загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є" , оформлене протоколом від 12.07.2016, з якого вбачається, що загальними зборами засновників товариства були вирішені питання про припинення товариства у зв'язку із ліквідацією та призначено ліквідатором Махницького Р.О.; доручено ліквідатору проведення всіх ліквідаційних заходів ТОВ "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є" відповідно до чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, реєстратором Купіною О.А. Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 13.07.2016 внесено запис про прийняття рішення про припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності боржника або його визнання банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є", оформленим протоколом від 12.07.2016, зобов'язано ліквідатора Махницького Р.О. вжити всіх заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та заходів, спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна товариства, що знаходиться у третіх осіб.

У справі, яка розглядається, апеляційним судом з'ясовано, що ліквідатором боржника складені довідки без номерів і дат, зокрема, про перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є", з якої вбачається, що у ТОВ "Компанія АМІНА-ЛТД" наявна заборгованість перед боржником у сумі 500 000 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.10.2015 та договору від 30.06.2014 про надання поворотної фінансової допомоги, строк виконання за яким -30.06.2016.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що за даним договором про відступлення права вимоги від 15.10.2015 боржник має кредиторську заборгованість у сумі 490 000, 00 грн. (з урахуванням заявлених ТОВ "ПРОВІД ГРУПП" штрафних санкцій, 539 000, 00грн) та, відповідно, перед боржником рахується дебіторська заборгованість ТОВ "Компанія АМІНА-ЛТД" в сумі 500 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів заяви про порушення провадження у даній справі, ліквідатором Махницьким Р.О. було зазначено, що сума кредиторської заборгованості підприємства перед ТОВ "ПРОВІД ГРУПП" та Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яка визнана боржником та становить 540 800,00 грн., що значно перевищує вартість наявного майна та наявних коштів у боржника, а дебіторську заборгованість в сумі 500 000,00 грн. вжитими заходами ліквідатору не вдалось стягнути.

Однак, апеляційним судом з'ясовано, що у матеріалах справи відсутні належні докази вчинення ліквідатором будь-яких дій щодо стягнення суми дебіторської заборгованості, що свідчить про порушення ліквідатором боржника вимог ст. 111 ЦК України та невиконання рішення зборів учасників ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є", оформленого протоколом від 12.07.2016, як і не надано доказів неможливості її стягнення.

Як вбачається з матеріалів заяви про порушення провадження у даній справі, ліквідатор Махницький Р.О. надав перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є", у якій зазначено, що кредиторами боржника є: ТОВ "ПРОВІД ГРУПП" з розміром зобов'язань у сумі 539 000,00 грн., строк виконання за договором - 30.06.2016, та ГУ ДФС у Харківській області з кредиторськими вимогами у розмірі 1 800,00 грн. Разом з тим, як з'ясовано апеляційним судом, у заяві про порушення справи про банкрутство ліквідатором зазначено, що боржник має кредиторську заборгованість перед Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з кредиторськими вимогами у розмірі 1 800,00 грн.

Крім того, досліджуючи матеріали заяви про порушення провадження у даній справі про банкрутство та надаючи їм відповідну оцінку, судом апеляційної інстанції було встановлено наступне:

- матеріали справи не містять доказів отримання ліквідатором від керівника ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є" або іншої посадової особи первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких ліквідатор ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є" мав би можливість встановити наявність або відсутність заборгованості та її розмір перед боржником;

- матеріали справи не містять відомостей щодо звернення ліквідатора до керівника боржника для отримання документації та вчинення будь-яких дій ліквідатором для розшуку посадових осіб боржника, притягнення до відповідальності боржника у разі ухилення від виконання зазначених обов'язків посадових осіб банкрута відповідно до законів України;

- матеріали справи не містять доказів, що ліквідатор звертався до відповідних державних органів для отримання документів фінансово-господарської діяльності боржника.

Таким чином, ліквідатор ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є" визнав вимоги ТОВ "ПРОВІД ГРУПП" та органу фіскальної служби без наявності будь-яких первинних документів на їх підтвердження; до того ж, ліквідатором подано суперечливі відомості щодо органу фіскальної служби, перед яким визнаються кредиторські вимоги.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 111 ЦК України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором до заяви про порушення справи про банкрутство не надано належних доказів щодо наявності/відсутності рахунків у боржника, як і не надано відомостей щодо наявності/відсутності грошових коштів на відкритих рахунках боржника. При цьому, як з'ясовано апеляційним судом, станом на час звернення ліквідатора боржника до суду з заявою про визнання останнього банкрутом у ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є" були відкриті рахунки: ліквідатором після порушення провадження у справі про банкрутство надано лист ГУ ДФС у Харківській області від 05.09.2016, у якому зазначено, що у ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є" відкриті у ПАТ КБ "Приватбанк" (1 рахунок) та у АТ "Райффайзен Банк Аваль" (1 рахунок).

До того ж, апеляційним судом досліджено, що до заяви про порушення справи про банкрутство ліквідатором не надано належних доказів направлення запитів до відповідних органів з метою пошуку майна боржника. Пори цьому, враховуючи, що боржник до 2015 року був зареєстрований у м. Києві, до заяви не додані запити ліквідатора до відповідних органів м. Києва з метою пошуку майна боржника, як і не надано відповідей державних органів щодо наявності/відсутності майна боржника за попереднім місцезнаходженням.

Як встановлено апеляційним судом, 07.10.2016 ліквідатором боржника видано наказ про проведення інвентаризації №2.

При цьому, слід зазначити, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Зі зведеної відомості результатів інвентаризації ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є" від 07.10.2016 вбачається, що у товариства відсутні основні засоби, нематеріальні активи, грошові кошти та кошти на розрахунковому рахунку. Розмір дебіторської заборгованості становить 500 000, 00грн, кредиторської - 540 800,00 грн. Однак, встановивши, що наявні у матеріалах справи інвентаризаційні описи та акти інвентаризації складені ліквідатором Махницьким Р.О. за відсутності доказів отримання та дослідження первинних документів ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені описи та акти не свідчать про здійснення ліквідатором боржника належної та повної інвентаризації активів та зобов'язань ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є", а, відтак, її проведення здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене та встановивши, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили, що ліквідатором проводилась претензійно-позовна робота, направлена на стягнення на користь Боржника дебіторської заборгованості, суд апеляційної інстанції вірно вказав про передчасність висновку суду першої інстанції, що активів Боржника на момент подачі заяви про порушення справи про банкрутство недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 7 ст. 111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Згідно з ч. 10 ст. 111 ЦК України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, фіскальний орган не зміг здійснити перевірку боржника у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням; податковому органу також не були передані ліквідатором первинні документи, регістри бухгалтерського та податкового обліку боржника, визначені у листі Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 29.09.2016.

Частиною 11 ст. 111 ЦК України встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч. 8 ст. 111 ЦК України).

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника, відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство.

Апеляційним судом встановлено, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство від 21.10.2016 ліквідатором ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є" надано фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2016, який не відповідає вимогам ст. 111 ЦК України, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що даний звіт був складений ліквідатором на підставі первинних бухгалтерських документів боржника.

При цьому, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що матеріали справи не містять доказів подання ліквідатором органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (балансу).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.07.2017 ліквідатором подано до місцевого господарського суду звіт та додані до нього.

У звіті ліквідатором зазначено, що ним було направлено до відповідних державних органів запити з метою виявлення майна боржника; згідно отриманих відповідей, у боржника відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно. Проте, апеляційним господарським судом досліджено, що із доданих до звіту ліквідатора додатків вбачається, що майже усі запити ліквідатором до державних органів з метою виявлення майна боржника були направлені ще до порушення провадження у справі про банкрутство.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності доказів дотримання ліквідатором вимог ЦК України щодо добровільної ліквідації товариства, зокрема: отримання ліквідатором від керівника боржника бухгалтерської документації боржника; вжиття всіх необхідних заходів щодо пошуку та інвентаризації майна юридичної особи, у тому числі за місцем попередньої реєстрації; вжиття ліквідатором заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості; складання проміжного ліквідаційного балансу, на підставі якого можна з'ясувати питання про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів та подання його відповідним контролюючим органам, здійснення контролюючими органами перевірки боржника, відсутні правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Водночас, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позиції суду апеляційної інстанції про те, що ліквідатором банкрута не було вчинено усіх обов'язкових дій, передбачених Законом про банкрутство, при ліквідації підприємства, а місцевий господарський суд, порушуючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є"", визнаючи боржника банкрутом та в подальшому затвердивши звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та ухваливши рішення про ліквідацію товариства-банкрута, формально підійшов до викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство обставин, не давши їм належної правової оцінки та не дослідивши їх, що призвело до помилкового висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, є необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими фактичними обставинами справи доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції надано вичерпну правову оцінку всьому здійсненому провадженню у даній справі, починаючи з її порушення та про те, що Боржником було доведено його неплатоспроможність, що не спростовано судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу наведених норм та встановлених апеляційним судом обставин справи, колегія суддів вважає законним і обґрунтованим висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є".

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та не спростовують обґрунтованих висновків судів в оскаржуваних судових рішеннях.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що у Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області були відсутні поважні причини пропуску строку на оскарження ухвали суду першої інстанції, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що приймаючи апеляційну скаргу до розгляду суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам клопотання про відновлення строків на апеляційне оскарження та визнав причини пропуску строку поважними, встановивши в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що заперечень проти відкриття апеляційного провадження від учасників провадження справи про банкрутство не надходило.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги та закрив провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської області від 30.11.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія - Зареч'є" та постанова суду про визнання боржника банкрутом від 14.12.2016 в апеляційному та касаційному порядку не переглядались.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України (у чинній редакції) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Отже, апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі про банкрутство, обґрунтовано, відповідно до приписів ст. 269 ГПК України, надав оцінку здійсненій процедурі банкрутства в цілому, зокрема, наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури у відповідності до вимог Закону про банкрутство, та встановивши безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство закрив у ній провадження.

Решта доводів ліквідатора ТОВ "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є" Махницького Р.О. в обґрунтування вимог касаційної скарги не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки фактично зводяться до прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку заявника касаційної скарги, неправильно були оцінені апеляційним судом під час розгляду справи, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені ліквідатором ТОВ "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є" Махницьким Р.О. у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі № 922/3566/16 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - консалтингова компанія - Зарєч'є" Махницького Р.О. залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі № 922/3566/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.