Рішення

від 14.08.2018 по справі 188/891/18

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/891/18

Провадження № 2/188/475/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Петропавлівський районний суд

Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Гречко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулася позивач з даним позовом до відповідача про розірвання шлюбу.

На обґрунтування свого позову позивач вказує, що 27.08.1977 р. вона зареєструвала шлюб з відповідачем у відділі реєстрації актів цивільного стану по с.Олександропіль Петропавлівського району Дніпропетровської області за актовим записом № 08.

Сімейні стосунки між ними фактично розірвані близько 18 років тому . вони проживають окремо , спільне господарство не ведуть. Сімейне життя у них не склалося та поновити стосунки не вдалося у зв'язку з різними поглядами на життя та повної відсутності взаєморозуміння між ними .

Просить :

- розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 за актовим записом № 08.

Сторони в судове засідання не з"явилися .

Позивач в своїй заяві просить суд справу розглянути без її участі. Позов підтримує та просить його задовольнити. В разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Суд ухвалив розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказах .

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що сторони дійсно уклали шлюб , тобто перебувають у шлюбних відносинах ( свідоцтво про шлюб ІІ-АБ № 853929 .

З матеріалів справи вбачається , що подальше спільне життя між сторонами неможливе, так як фактично шлюбні відносини між ними припинено 1995 році .На даний час сторони разом не проживають , спільне господарство не ведуть , майнового спору не мають.

На думку суду така ситуація є неможливою для подальшого спільного життя та збереження шлюбу , а примирення між сторонами неможливе .

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 112 передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи всі вищезазначені обставини, ситуацію, яка склалась, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до роз'яснень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна", проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам дитини. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя .

З урахуванням викладеного, суд враховує ту обставину , що позивач після подання позову до суду про розірвання шлюбу та на день судового розгляду справи по суті не відмовилася від своїх вимог та не відкликала свою заяву про розірвання шлюбу.

З матеріалів справи вбачається , що сторони спільно не проживають , фактично сімейно-шлюбні взаємовідносини припинили .

Згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Питання про зміну прізвища позивач у позові не ставить.

Також суд дійшов висновку про стягнення з відповідача судових витрат, що були понесені позивачем при подачі позову до суду. В матеріалах справи є квитанція про сплату судового збору на суму 704.80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст 4,12, 23,76-82, 141, 247, 265 ЦПК України , ст.ст.105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити .

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 27 серпня 1977 р. у с. Олександропіль Петропавлівського району Дніпропетровській області за актовим записом № 08.

Відповідно до ч. 8 ст. 235 ЦПК України після розірвання шлюбу, прізвище позивача залишити " Акимченко ".

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 704,80 грн.

Копію рішення негайно направити сторонам для відома.

Відповідачу, який не з'явився в судове засідання , направити рекомендованим листом із повідомленням копію заочного рішення не пізніше 2 днів з дня його проголошення .

Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив , за письмовою заявою відповідача .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії .

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку , встановленого цим Кодексом .

Суддя ОСОБА_3