Рішення

від 14.08.2018 по справі 910/5152/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2018Справа № 910/5152/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом дочірнього підприємства "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Васіс"

про стягнення 275 557,12 грн.

за участю представників:

позивача: Фесянова І.В.

відповідача: Волько А.І.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Васіс" про стягнення 275 557,12 грн., у тому числі: 226 985, 00 грн. - основного боргу, 12 521, 92 грн. - інфляційні втрати, 3 246, 20 грн. - 3 % річних та 32 804, 00 грн. - пені.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 26-а від 26.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5152/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 24.05.2018 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову в частині стягнення 218 307, 12 грн. заперечував, зазначивши про те, що у останнього існує заборгованість перед позивачем в розмірі 57 250, 00 грн., оскільки здійснив поставку товару на суму 612 380, 00 грн. Крім того, зазначив про неукладеність договору, а також те, що поставка лічильників здійснювалася не за договором поставки № 26-а від 26.07.2016, на який посилається позивач у позові.

Для надання можливості позивачу ознайомитися з поданими відповідачем документами, у судовому засіданні з 22.05.2018 до 26.06.2018 оголошувалась перерва.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 07.06.2018 представник позивача подав письмову відповідь на відзив з документами.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 25.06.2018 представник відповідача подав письмові заперечення.

У судовому засіданні 26.06.2018 представник відповідача подав письмові пояснення з документами для залучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.06.2018 представник позивача заявив усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження для надання можливості подати докази по справі.

За змістом частини третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою надання можливості сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження.

У судовому засіданні 26.06.2018 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 10.07.2018.

Представник позивача 10.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що повноважний представник перебуває у відпустці.

У судовому засіданні 10.07.2018 розглянуто клопотання позивача та задоволено судом, у зв'язку з чим у судовому засіданні з 10.07.2018 оголошувалась перерва до 31.07.2018.

У судовому засіданні 31.07.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5152/18 до судового розгляду по суті на 14.08.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 07.08.2018 представник відповідача подав письмові пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні 14.08.2018 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 14.08.2018 представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві.

У судовому засіданні 14.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Васіс" (відповідач) 26.07.2016 укладено договір поставки № 26-а, відповідно до якого відповідач зобов'язався систематично, на підставі заявок позивача, передавати у власність лічильники газові із додатковим обладнанням, а позивач зобов'язався приймати та сплачувати їх вартість (пункт 1.1 договору).

Означений договір підписано та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до пункту 2.1 договору кількість, ціна та вартість товарно-матеріальних цінностей, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, відповідно до заявок позивача, що є невід`ємною частиною даного договору.

Строк дії договору відповідно до пункту 8.3 сторони погодили з моменту підписання до 31.12.2016 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. При цьому, у випадку якщо за 30 календарних днів жодна із сторін не заявить письмово про свій намір припинити дію договору, він вважаться продовженим на весь наступний календарний рік.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами пункту 4.2 договору поставки № 26-а відпуск товару проводиться на підставі 100 % попередньої оплати проведеної позивачем згідно рахунку виставленого відповідачем. Виставлення відповідачем рахунку на оплату партії товару, зазначеного у заявці позивача, є підтвердженням прийняття відповідачем зобов'язання щодо поставки зазначеного товару на умовах договору.

З матеріалів справи вбачаться, що відповідач надав позивачу рахунки на оплату на загальну суму 669 630, 00 грн., за № 240 від 29.07.2016 на суму 623 280, 00 грн., № 303 від 13.09.2016 на суму 18 540, 00 грн., № 391 від 30.09.2016 на суму 27 810, 00 грн.

З метою визначення зобов'язань сторін щодо поставки товару та встановлення моменту переходу ризиків від однієї сторони, до іншої, сторони використовують положення Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2010 . Базис поставки за даним договором EXW (франко-склад постачальника) протягом п'яти календарних днів з моменту надходження коштів на рахунок відповідача, як оплата партії товару, визначеної у заявці позивача (пункт 5.1 договору поставки № 26-А).

Відповідно до пункту 5.3 договору відповідач видає товар, зазначений у рахунку і оформляє накладну у двох примірниках, на яких своїми підписами відзначають, що відповідач видав, а позивач отримав товар. Один примірник накладної залишаться у відповідача, а другий надається позивачу.

Таким чином, вказані умови містять взаємовиключні обов'язки сторін щодо забезпечення передання-отримання товару.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними № 169 від 05.09.2016 на суму 58 800, 00 грн., № 151 від 19.09.2016 на суму 18 540, 00 грн., № 202 від 13.10.2016 на суму 27 810, 00 грн., № 203 від 20.10.2016 на суму 88 200, 00 грн., № 250 від 07.12.2016 на суму 70 560, 00 грн., № 266 від 28.12.2016 на суму 58 800, 00 грн., № 20 від 15.02.2017 на суму 58 800, 00 грн., № 63 від 23.05.2017 на суму 18 540, 00 грн., № 104 від 07.07.2017 на суму 16 200, 00 грн., № 105 від 28.07.2017 на суму 4 635, 00 грн., № 139 від 25.10.2017 на суму 21 760, 00 грн. відповідач передав, а позивач прийняв лічильники газу на загальну суму 442 645, 00 грн.

В матеріалах справи відсутні та суду не надано заявки позивача на поставку лічильників відповідної марки, тому твердження про невідповідність поставки відповідачем лічильників газу заявці, жодним чином не підтверджено документально, тому не приймається судом до уваги.

За умовами пункту 2.2 договору поставки № 26-а позивач, якому переданий товар меншої кількості ніж зазначено у його заявці, за своїм вибором, має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає у окремо погоджений сторонами строк або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього суми та сплати штрафних санкцій і збитків.

У зв'язку з тим, що лічильники відповідачем у повному обсязі не поставлені на суму попередньої оплати, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 226 985, 00 грн. як попередньої оплати.

Однак, у письмовому відзиві відповідач зазначив про те, що вартість недопоставленого товару становить 57 250, 00 грн., в якості доказів, що підтверджують постачання лічильників на загальну суму 612 380, 00 грн. долучив видаткові накладні, складені та підписані в односторонньому порядку: № 252 від 05.05.2016 на суму 117 600, 00 грн., № 118 від 01.09.2016 на суму 23 520, 00 грн., № 169 від 05.09.2018 на суму 58 800, 00 грн., № 151 від 19.09.2016 на суму 18 540, 00 грн., № 202 від 13.10.2016 на суму 27 810, 00 грн., № 203 від 20.10.2016 на суму 88 200, 00 грн., № 250 від 07.12.2016 на суму 70 560, 00 грн., № 266 від 28.12.2016 на суму 58 800, 00 грн., № 20 від 15.02.2017 на суму 58 800, 00 грн., № 102 від 26.04.2017 на суму 9 270, 00 грн., № 103 від 03.05.2017 на суму 13 905, 00 грн., № 63 від 23.05.2017 на суму 18 540, 00 грн., № 104 від 07.07.2017 на суму 16 200, 00 грн., № 105 від 28.07.2017 на суму 4 635, 00 грн., № 139 від 25.10.2017 на суму 21 760, 00 грн., № 170 від 21.11.2017 на суму 5 440, 00 грн., рахунки на оплату № 240 від 29.07.2016 на суму 611 520, 00 грн., № 303 від 13.09.2016 на суму 18 540, 00 грн., № 345 від 30.09.2016 на суму 27 810, 00 грн. та копії експрес-накладних як докази, що підтверджують надіслання лічильників на адресу позивача.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом не може бути прийнято до уваги відповідно до вимог статей 207 та 208 Цивільного кодексу України матеріали електронної переписки, додані до письмового відзиву, оскільки на них відсутні електронні підписи чи інші ідентифікуючі їх елементи, які б дозволили встановити справжність цих документів, встановити осіб, що їх підписували чи отримували та наявність у цих осіб необхідних повноважень виступати від імені сторін у справі та на виконання умов договору поставки № 26-а від 26.07.2016.

Долучені до письмового відзиву копії експрес-накладних та видаткові накладні не є належними доказами здійснення відповідачем поставок за договором № 26-а, оскільки зі змісту опису відправлення встановити достовірність відправлення та конкретні дати отримання товару покупцем - дочірнім підприємством "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" неможливо, тому підстави вважати приймання-передачу лічильників позивачу у відповідності до пункту 5.3 договору за цими документами відсутні.

Крім того, суд зазначає про те, що відсутність посилання в накладних на договір поставки № 26-а від 26.07.2016 не є підставою вважати, що їх складено за іншими правовідносинами, тому аргумент відповідача, зазначений у письмовому відзиві з приводу того, що поставка здійснювалася не за договором № 26-а не приймається судом до уваги.

У письмовому відзиві відповідач також стверджував, що поставляє позивачу лічильники з 2010 року за відсутності жодних договорів на поставку товару, лише на підставі виставлених рахунків та попередньої 100 % оплати.

Проте, до матеріалів справи не подано доказів, які б містили відомості про поставку відповідачем товару у період з 2010 року, в той час як долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних свідчать про те, що товар був поставлений відповідачем у період дії договору поставки № 26-а від 26.07.2016.

Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи предмет та підстави позову, предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують наявність у відповідача обов'язку, передбаченого умовами договору № 26-а, відповідно, надати доказати поставки товару на суму перерахованої попередньої оплати за вказаним договором.

До письмового відзиву відповідач долучив копію платіжного доручення № 1486 від 29.07.2016 на суму 623 280, 00 грн. підтверджуючи таким чином повернення на рахунок позивача грошових коштів в зазначеному розмірі як помилково перерахованих.

З приводу означеного твердження позивач надав довідку за підписом головного бухгалтера та директора, в якій зазначено про те, що означене платіжне доручення проведено банком 01.08.2016, грошові кошти були повернуті відповідачем у зв'язку з тим, що товариство не мало змоги зареєструвати податкову накладну в ЄРПН 29.07.2016.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що грошові кошти у розмірі 623 280, 00 грн. вважаються такими, як перераховані відповідачу в якості попередньої оплати.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи і наявних у ній доказів не знайшли свого підтвердження відомості, викладені у письмовому відзиві як доказ поставки товару на суму здійсненої попередньої оплати.

Суд зауважує, що долучена позивачем до письмової відповіді на відзив копія акту звірки в силу приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України не береться до уваги в якості доказу визнання відповідачем заборгованості в розмірі 226 985, 00 грн., оскільки містить відтиск печатки фізичної-особи підприємця Васіс Карини Сергіївни, тобто особи, яка не є стороною договору № 26-а від 26.07.2016.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Основні зобов'язання, що виникли внаслідок укладення сторонами договору поставки № 26-а у відповідача - це поставка і передача товару, у позивача - прийняття товару та оплата його вартості.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У судовому засіданні з'ясовано, що оплачений позивачем товар на суму 47 160, 00 грн. не передано йому, у подальшому він не має наміру користуватися послугами відповідача.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки, позивач, 05.10.2017 звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 226 985, 00 грн.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Поштовим відділенням вимогу позивача повернуто без виконання відправнику.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом частини третьої статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За таких обставин, з врахуванням приписів частини другої статті 693 Цивільного кодексу України та відповідно до пункту 2.2 договору поставки № 26-а у зв'язку з тим, що товар у повному обсязі не було поставлено позивачу, відповідач зобов'язаний повернути на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 226 985, 00 грн., сплачені в якості попередньої оплати.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення 226 985, 00 грн. - основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи наведені відповідачем у письмовому відзиві про те, що договір поставки № 26-а від 26.07.2016 є неукладеними з підстав недосягнення сторонами такої істотної умови як відсутність ціни договору відхиляються судом, оскільки договір сторонами виконувався, в той час як визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі № 910/8443/17).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є обгрунтованими.

З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 12 521, 92 грн. та 3 246, 20 грн. - 3 % річних (період з 25.10.2017 по 16.04.2018) підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 32 804, 00 грн. пені на підставі пункту 6.4 договору поставки № 26-а.

Відповідно до пункту 6.4 договору у випадку порушення відповідачем умов поставки товару, передбачених договором, останній несе відповідальність, передбачену статтею 231 Господарського кодексу України.

За змістом положень частини четвертої статті 230 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, суд відзначає, що в силу вимог зазначеної статті та умов договору, застосування штрафних санкцій можливо лише у разі якщо договором передбачена відповідальність за порушення певного зобов'язання.

Оскільки пункт 6.4 договору регулює питання, що стосується порушення умов поставки, а предметом даного спору є вимога про повернення авансового платежу, суд відмовляє у позові в частині стягненні 32 804, 00 грн. пені.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов дочірнього підприємства "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" до товариства з обмеженою відповідальністю "Васіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Васіс" (02090, м. Київ, вул. Азербайджанська, 6, кв. 56, ідентифікаційний код 37035201) на користь дочірнього підприємства "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (39600, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 60/18, ідентифікаційний код 32860484) 226 985 (двісті двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. - основного боргу, 12 521 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять одна) грн. 92 коп. - інфляційні втрати, 3 246 (три тисячі двісті сорок шість) грн. 20 коп. - 3 % річних та 3 641 (три тисячі шістсот сорок одна) грн. 30 коп. - судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.08.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк