Постанова

від 17.12.2018 по справі 910/5152/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа№ 910/5152/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Васіс" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 14.08.2018 суддя Кирилюк Т.Ю. повний текст складений 16.08.2018 у справі № 910/5152/18 Господарського суду міста Києва за позовомдочірнього підприємства "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання", м. Кременчук, Полтавська обл. дотовариства з обмеженою відповідальністю "Васіс", м. Київ простягнення 275 557,12 грн .,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Васіс" (надалі-відповідач) заборгованості за договором № 26-а від 26.07.2016 у загальній сумі 275 557 грн. 12 коп., з яких: 226 985 грн. 00 коп. - основний борг, 12 521 грн. 92 коп. - інфляційні втрати, 3 246 грн. 20 коп. - 3% річних та 32 804 грн. 00 коп. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання перед позивачем в частині здійснення поставки товару, вартість якого була повністю оплачена позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васіс" (надалі - відповідач) проти позову заперечувало, просило суд в позові відмовити, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що у нього існує заборгованість перед позивачем в розмірі лише 57 250 грн. 00 коп., оскільки він здійснив поставку товару на загальну суму 612 380 грн. 00 коп.

Окрім того, відповідач посилався на неукладеність договору, за яким позивачем заявлено до стягнення заборгованість, та зазначав про те, що поставка лічильників здійснювалася за іншим договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5152/18 та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/5152/18 позов було задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Васіс" на користь дочірнього підприємства "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" 226 985 грн. 00 коп. основного боргу, 12 521 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 3 246 грн. 20 коп. 3% річних та 3 641 грн. 30 коп. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Місцевий господарський суд, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 538, 610-612, 614, 625, 629, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, зазначив наступне:

- надані відповідачем копії експрес-накладних та видаткові накладні не є належними доказами здійснення відповідачем поставок за договором № 26-а від 26.07.2016, оскільки зі змісту опису відправлення встановити достовірність відправлення та конкретні дати отримання товару покупцем - дочірнім підприємством "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" неможливо, тому підстави вважати приймання-передачу лічильників позивачу відповідно до п. 5.3 договору за цими документами відсутні;

- відповідач наголошував на тому, що поставляє позивачу лічильники з 2010 року за відсутності жодних договорів на поставку товару, лише на підставі виставлених рахунків та попередньої 100 % оплати. Однак в матеріалах справи відсутні докази, які б містили відомості про поставку відповідачем товару у період з 2010 року, в той час як долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних свідчать про те, що товар був поставлений відповідачем у період дії договору поставки № 26-а від 26.07.2016;

- наданий позивачем акт звірки не прийнятий судом як доказу визнання відповідачем заборгованості в розмірі 226 985 грн. 00 коп., оскільки він містить відтиск печатки фізичної-особи підприємця Васіс Карини Сергіївни - особи, яка не є стороною укладеного між позивачем і відповідачем договору № 26-а від 26.07.2016;

- вимога позивача про повернення грошових коштів була повернута позивачу без виконання;

- з врахуванням приписів ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України та відповідно до п. 2.2 договору поставки № 26-а, оскільки товар у повному обсязі не було поставлено позивачу, відповідач зобов'язаний повернути на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 226 985 грн. 00 коп., сплачені як попередня оплата;

- відповідач не надав доказів того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини;

- доводи відповідача про неукладеність договору поставки № 26-а від 26.07.2016 не прийнято судом до уваги, оскільки договір сторонами виконувався, в той час як визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Васіс" (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/5152/18 та прийняти нове судове рішення, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Васіс" на користь дочірнього підприємства "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" заборгованість у розмірі 57 250 грн. 00 коп.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права при порушенні норм процесуального права, а саме ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення.

Зокрема, скаржник звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин сторін;

- відсутність підписаних видаткових накладних зі сторони позивача не є доказом невиконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару, оскільки товар був прийнятий за експрес-накладними;

- суд не надав оцінку електронному листуванню між сторонами, а також неправомірно визнав надані експрес-накладні, які підтверджують факт поставки товару, неналежним доказом;

- суд не зазначив у своєму рішенні про підроблений акт звірки, який надав позивач.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 910/5152/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Васіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/5152/18; завершено підготовчі дії у справі № 910/5152/18; призначено справу до розгляду на 16.10.2018.

01.10.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від дочірнього підприємства "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу дочірнє підприємство "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" заперечувало проти доводів скаржника з підстав ідентичних тим, які наводилися ним під час розгляду справи місцевим господарським судом. Позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки судом першої інстанції було всебічно з'ясовано обставини щодо правовідносин сторін, а також правильно застосовано норми чинного законодавства, тоді як скаржником в апеляційній скарзі не спростовано належними і допустимими доказами висновки місцевого господарського суду та не доведено власні заперечення проти позову.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України № 295/2018 від 28.09.2018 "Про переведення суддів", відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 11 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 1 від 02.10.2018 визначено днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду 3 жовтня 2018 року, про що в газеті "Голос України" № 185 (6940) 03.10.2018 опубліковано відповідне повідомлення. Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/5152/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

16.10.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Скаржник у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, додатково до викладеного у скарзі, зазначав про те, що позивач підробив акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з серпня 2016 року по грудень 2017 року та доучив його до позову. Відповідач вважає, що в даному випадку не має жодного відношення до позовних вимог посилання позивача на невідповідність вазі лічильників по прийнятим поставкам, оскільки прийнятий товар, його вага та характеристики позивачем не оскаржуються. Безпосередньо позивачем підтверджується отримання видаткових накладних разом з товаром через поставку засобами Нова пошта або САТ , а тому і оскаржувані видаткові накладні передавалися позивачу разом з товаром, поставка якого підтверджується експрес-накладними.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018, справу № 910/5152/18 передано для розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Васіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/5152/18 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2018.

В судовому засіданні адвокат скаржника підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/5152/18 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 57 250 грн. 00 коп.

В судовому засіданні адвокат позивача доводи апеляційної скарги заперечував, з підстав наведених у відзиві на неї, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін, як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвокатів сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, що 26.07.2016 між дочірнім підприємством "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Васіс" (надалі - відповідач) було укладено договір поставки № 26-а (надалі - договір).

За умовами договору (п.п. 1.1, 2.1) відповідач зобов'язався систематично, на підставі заявок позивача, передавати у власність лічильники газові із додатковим обладнанням, а позивач зобов'язався приймати та сплачувати їх вартість. Кількість, ціна та вартість товарно-матеріальних цінностей, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, відповідно до заявок позивача, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору відпуск товару проводиться на підставі 100% попередньої оплати проведеної позивачем згідно рахунку виставленого відповідачем. Виставлення відповідачем рахунку на оплату партії товару, зазначеного у заявці позивача, є підтвердженням прийняття відповідачем зобов'язання щодо поставки зазначеного товару на умовах договору.

Згідно з п.п. 5.1, 5.3 договору з метою визначення зобов'язань сторін щодо поставки товару та встановлення моменту переходу ризиків від однієї сторони, до іншої, сторони використовують положення Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс-2010". Базис поставки за даним договором EXW (франко-склад постачальника) протягом п'яти календарних днів з моменту надходження коштів на рахунок відповідача, як оплата партії товару, визначеної у заявці позивача. Відповідач видає товар, зазначений у рахунку і оформляє накладну у двох примірниках, на яких своїми підписами відзначають, що відповідач видав, а позивач отримав товар. Один примірник накладної залишаться у відповідача, а другий надається позивачу.

В п. 8.3 договору передбачено, що строк дії останнього з моменту підписання до 31.12.2016 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. При цьому, у випадку якщо за 30 календарних днів жодна із сторін не заявить письмово про свій намір припинити дію договору, він вважаться продовженим на весь наступний календарний рік.

За твердженням позивача, на виконання умов договору ним була здійснена 100% передоплата товару, натомість відповідач здійснив поставку лише частини товару. Вартість оплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем товару становить 226 985 грн. 00 коп.

Оскільки відповідачем не здійснено поставку товару на повну суму передоплати та не повернуто різницю між оплаченим позивачем та фактично поставленим товаром, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду і просив, окрім 226 985 грн. 00 коп. основного боргу, стягнути з відповідача 12 521 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 3 246 грн. 20 коп. 3% річних та 32 804 грн. 00 коп. пені.

Місцевий господарський суд частково задовольнив вимоги позивача, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими лише в частині стягнення 226 985 грн. 00 коп. основного боргу, 12 521 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 3 246 грн. 20 коп. 3% річних.

В задоволенні вимоги позивача про стягнення 32 804 грн. 00 коп. пені суд відмовив, пославшись на те, що п. 6.4 договору, на підставі якого позивачем здійснено нарахування пені, регулює питання порушення умов поставки, тоді як предметом даного спору є вимога про повернення авансового платежу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

В ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст.ст. 655, 692 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525-527 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач надав позивачу рахунки на оплату на загальну суму 669 630 грн. 00 коп., а саме: № 240 від 29.07.2016 на суму 623 280 грн. 00 коп., № 303 від 13.09.2016 на суму 18 540 грн. 00 коп. та № 391 від 30.09.2016 на суму 27 810 грн. 00 коп.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних № 169 від 05.09.2016 на суму 58 800 грн. 00 коп., № 151 від 19.09.2016 на суму 18 540 грн. 00 коп., № 202 від 13.10.2016 на суму 27 810 грн. 00 коп., № 203 від 20.10.2016 на суму 88 200 грн. 00 коп., № 250 від 07.12.2016 на суму 70 560 грн. 00 коп., № 266 від 28.12.2016 на суму 58 800 грн. 00 коп., № 20 від 15.02.2017 на суму 58 800 грн. 00 коп., № 63 від 23.05.2017 на суму 18 540 грн. 00 коп., № 104 від 07.07.2017 на суму 16 200 грн. 00 грн., № 105 від 28.07.2017 на суму 4 635 грн. 00 коп., № 139 від 25.10.2017 на суму 21 760 грн. 00 коп. вбачається, що відповідач передав, а позивач прийняв товар (лічильники газу) на загальну суму 442 645 грн. 00 коп.

Посилання позивача на поставку товару, який не відповідав заявці не приймається судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні заявки позивача на поставку лічильників відповідної марки.

За розрахунком позивача відповідач недопоставив товар на суму 226 985 грн. 00 коп.

Натомість відповідач як у запереченнях на позов, так і в апеляційній скарзі зазначав про те, що вартість недопоставленого товару становить лише 57 250 грн. 00 коп., на підтвердження чого відповідач надав суду видаткові накладні на загальну суму 612 380 грн. 00 коп., які складені та підписані ним в односторонньому порядку, а саме: № 252 від 05.05.2016 на суму 117 600 грн. 00 коп., № 118 від 01.09.2016 на суму 23 520 грн. 00 коп., № 169 від 05.09.2018 на суму 58 800 грн. 00 коп., № 151 від 19.09.2016 на суму 18 540 грн. 00 коп., № 202 від 13.10.2016 на суму 27 810 грн. 00 коп., № 203 від 20.10.2016 на суму 88 200 грн. 00 коп., № 250 від 07.12.2016 на суму 70 560 грн. 00 коп., № 266 від 28.12.2016 на суму 58 800 грн. 00 коп., № 20 від 15.02.2017 на суму 58 800 грн. 00 коп., № 102 від 26.04.2017 на суму 9 270 грн. 00 коп., № 103 від 03.05.2017 на суму 13 905 грн. 00 коп., № 63 від 23.05.2017 на суму 18 540 грн. 00 коп., № 104 від 07.07.2017 на суму 16 200 грн. 00 коп., № 105 від 28.07.2017 на суму 4 635 грн. 00 коп., № 139 від 25.10.2017 на суму 21 760 грн. 00 коп., № 170 від 21.11.2017 на суму 5 440 грн. 00 коп.

Також відповідачем було надано суду рахунки на оплату № 240 від 29.07.2016 на суму 611 520 грн. 00 коп., № 303 від 13.09.2016 на суму 18 540 грн. 00 коп., № 345 від 30.09.2016 на суму 27 810 грн. 00 коп. та копії експрес-накладних на підтвердження надіслання лічильників на адресу позивача.

В апеляційній скарзі зазначено про те, що вищеперелічені документи є достатніми доказами поставки товару відповідачем позивачу.

Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, надані відповідачем копії експрес-накладних та видаткові накладні не можуть вважатися належними доказами здійснення відповідачем поставок за укладеним з позивачем договором, оскільки зі змісту опису відправлення неможливо встановити достовірність відправлення та конкретні дати отримання товару покупцем - дочірнім підприємством "Кременчукгазбудсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання", у зв'язку з чим відсутні підстави вважати приймання-передачу лічильників позивачу відповідно до п. 5.3 договору за цими документами.

Відносно доводу скаржника про те, що поставка здійснювалася не за договором № 26-а від 26.07.2016, а за іншим договором, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті до уваги надані позивачем накладні, необхідно зазначити про те, що відсутність посилання в накладних на вищевказаний договір поставки № 26-а від 26.07.2016 не є підставою вважати, що їх складено за іншими правовідносинами.

Судом враховано посилання скаржника на те, що ним здійснюється поставка позивачу товару (лічильників) з 2010 року за відсутності жодних укладених між сторонами договорів на поставку товару, лише на підставі виставлених рахунків та попередньої 100 % оплати.

Однак ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б містили відомості про поставку відповідачем товару у період з 2010 року. Водночас надані суду видаткові накладні свідчать про те, що товар був поставлений відповідачем позивачу саме у період дії договору поставки № 26-а від 26.07.2016.

Твердження скаржника про те, що електронна переписка сторін є належним доказом у розумінні Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) в даному випадку є необґрунтованим, оскільки як було встановлено судом надані відповідачем матеріали електронної переписки не містять електронних підписів або інших ідентифікуючих елементів, які б дозволили встановити справжність цих документів та осіб, які їх підписували чи отримували, а також наявність у цих осіб необхідних повноважень виступати від імені сторін у справі та на виконання умов договору поставки № 26-а від 26.07.2016.

Відповідач надав суду копію платіжного доручення № 1486 від 29.07.2016 на суму 623 280 грн. 00 коп. на підтвердження повернення на рахунок позивача вказаної суми грошових коштів, як помилково перерахованих.

З цього приводу позивачем було надано довідку за підписом головного бухгалтера та директора товариства, в якій зазначено про те, що вищезгадане платіжне доручення проведено банком 01.08.2016, грошові кошти були повернуті відповідачем у зв'язку з тим, що товариство не мало змоги зареєструвати податкову накладну в ЄРПН 29.07.2016.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом тому, що грошові кошти у розмірі 623 280 грн. 00 коп. вважаються такими, що перераховані відповідачу як попередня оплата за Договором.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначав про те, що позивачем було надано підроблений акт звірки.

Проте як вбачається зі змісту оскаржуваного відповідачем судового рішення у даній справі, місцевим господарським судом не було прийнято як доказ копія наданого позивачем акту звірки на підтвердження визнання відповідачем заборгованості в розмірі 226 985 грн. 00 коп., оскільки названий акт містить відтиск печатки особи, яка не стороною договору поставки № 26-а від 26.07.2016, а саме фізичної-особи підприємця Васіс Карини Сергіївни.

Також під час розгляду справи судом було з'ясовано, що оплачений позивачем товар на суму 47 160 грн. 00 коп. не передано позивачу і в подальшому він не має наміру користуватися послугами відповідача.

В п. 2.2 договору передбачено, що позивач, якому переданий товар меншої кількості ніж зазначено у його заявці, за своїм вибором, має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає у окремо погоджений сторонами строк або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього суми та сплати штрафних санкцій і збитків.

Оскільки відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару, останній 05.10.2017 звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 226 985 грн. 00 коп.

Однак поштовим відділенням вимогу позивача повернуто без виконання.

Посилання скаржника на те, що договір поставки № 26-а від 26.07.2016 є неукладеним, оскільки сторонами не було погоджено такої істотної умови, як ціна договору, є безпідставними з огляду на те, що договір виконувався сторонами, а визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі № 910/8443/17).

Підсумовуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не надано доказів здійснення поставки товару на всю суму внесеної позивачем попередньої оплати і вартість непоставленого товару становить 226 985 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 ЦК України).

Таким чином, з огляду на надані сторонами пояснення і докази, суд дійшов висновку про те, що оскільки товар у повному обсязі не було поставлено позивачу, відповідач зобов'язаний повернути на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 226 985 грн. 00 коп., сплачені як попередня оплата за договором і в цій частині вимог позов є обґрунтованим.

В ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку порушення відповідачем умов поставки товару, передбачених договором, останній несе відповідальність, передбачену ст. 231 ГК України.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 32 804 грн. 00 коп. пені, нарахованої на підставі вищезгаданого п. 6.4 договору.

В ч. 4 ст. 230 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведеного випливає, що застосування штрафних санкцій можливо лише у разі, якщо договором передбачена відповідальність за порушення певного зобов'язання.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, умовами п. 6.4 договору врегульоване питання щодо порушення умов поставки, натомість предметом даного спору є вимога про повернення авансового платежу, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 32 804 грн. 00 коп. пені не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком позивача, з яким погодився місцевий господарський суд, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 521 грн. 92 коп. та 3 246 грн. 20 коп. 3% річних, нарахованих за період з 25.10.2017 по 16.04.2018.

Перевіривши вказаний розрахунок нарахувань та період, вказаний позивачем, суд апеляційної інстанції визнав його обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 3 246 грн. 20 коп. 3% річних та 12 521 грн. 92 коп. інфляційних втрат, і в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та документально підтвердженими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню за винятком вимог про стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Васіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/5152/18 залишити без змін.

3. Справу № 910/5152/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 20.12.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська