Постанова

від 24.07.2018 по справі 911/926/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р. Справа№ 911/926/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 24.07.2018 року,

розглянувши апеляційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" на рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 (повний текст складено та підписано 29.05.2018)

у справі № 911/926/17 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (позивач 1)

Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" (позивач 2)

до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (відповідач 1)

Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" (відповідач 2)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

ОСОБА_2 (третя особа 1), ОСОБА_3 (третя особа 2), ОСОБА_4 (третя особа 3), ОСОБА_5 (третя особа 4), ОСОБА_6 (третя особа 5), Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Форвардінг" (третя особа 6), Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія міжрегіонального сервісу" (третя особа 7), ОСОБА_7 (третя особа 8), ОСОБА_8 (третя особа 9), ОСОБА_9 (третя особа 10), Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ-2000" (третя особа 11)

про визнання незаконним розпорядження та витребування земельної ділянки з незаконного володіння

в с т а н о в и в:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України" до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та до Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" про визнання незаконним розпорядження та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що другий позивач є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 330,92 га для проведення науково-дослідних робіт згідно Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1. Президією Української академії аграрних наук прийнято постанову "Про вилучення землі із землекористування ДП "ДГ "Чабани" ННЦ "Інститут землеробства УААН", якою надано згоду на вилучення із землекористування ДП "ДГ "Чабани" ННЦ "Інститут землеробства УААН" земельної ділянки площею 4 га. Прокурор вважає, що другий позивач не погоджував виділення земельних ділянок вказаним вище громадянам, а також щодо вилучення вищезазначених земельних ділянок відсутня постанова Президії Національної академії агарних наук України.

Крім того, прокурор вважає, що передбачений особливий порядок вилучення особливо цінних земель, якими зокрема є землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, який не був дотриманий в порушення ст. 150 Земельного кодексу України, а саме Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення спірних земель не приймалось, а також вилучена земельна ділянка знаходиться в іншому місці ніж ділянка, на вилучення якої погоджувався позивач - Державне підприємство "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України".

Рішенням господарського суду Київської області від 21.04.2017, що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 відмовлено прокурору у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2017 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 та рішення господарського суду Київської області від 21.04.2017 Справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду справи прокурором збільшено позовні вимоги, а саме у частині визнання недійсним розпорядження №3/17 від 28.12.2012 "Про затвердження проекту та передачі безоплатно у власність громадянину ОСОБА_9 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" та витребування від відповідача 2 земельні ділянки з урахуванням ділянки, що надана ОСОБА_9. Прокурор просив пункт 3 прохальної частини позовної заяви від 14.03.2017 № 05/1-696вих17 читати в наступній редакції:

"Визнати незаконними розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації:

- № 4274 від 22.10.2010 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства а адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області";

- № 4453 від 28.10.2010 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства а адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області";

- № 4454 від 28.10.2010 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства а адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області";

- № 935 від 21.03.201 1 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства а адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області";

- № 1276 від 19.05.2011 "Про погодження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок 4-м громадянам України (згідно додатку) з земель для ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва готельно-розважального комплексу та інших придорожніх об'єктів в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району";

- № 3/17 від 28.12.2012 "Про затвердження проекту та передачу безоплатно у власність громадянину України ОСОБА_9 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту".

Пункт 4 прохальної частини позовної заяви від 14.03.2017 № 05/1-696вих1 7 читати в наступній редакції:

"Витребувати на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (ЄДРПОУ 39411771) та Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" (ЄДРПОУ 00496840) з незаконного володіння: ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" (ЄДРПОУ 38901651) земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 3,9999 га, з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,1403 га, з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,1403 га, з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,0200 га, загальною вартістю 137 487,63 гривень, які розташовані в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області."

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2018 збільшені позовні вимоги прийняті місцевим господарським судом до розгляду.

Заперечуючи проти позову Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" вказало, що відповідач 2 став набувачем спірних земельних ділянок правомірно та згідно чинного законодавства. При цьому, публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" звернулося до суду із заявою про застосування строку позовної давності та просило відмовити прокурору у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності без поважних причин.

Так, при новому розгляді справи №911/926/17, рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 у справі №911/926/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 у справі №911/926/17, розгляд справи №911/926/17 призначено на 24.07.2018.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 у справі №911/926/17 та закрити провадження у справі в частині вимог про визнання незаконними розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації, а саме:

- № 4274 від 22.10.2010 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства а адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області";

- № 4453 від 28.10.2010 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області";

- № 4454 від 28.10.2010 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області";

- № 935 від 21.03.201 1 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області";

- № 1276 від 19.05.2011 "Про погодження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок 4-м громадянам України (згідно додатку) з земель для ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва готельно-розважального комплексу та інших придорожніх об'єктів в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району", а також стягнути з позивачів витрати на правничу допомогу та судовий збір.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" у справі №911/926/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Тищенко О.В, суддів: Куксова В.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" на рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 у справі №911/926/17, об'єднано апеляційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2018 у справі №911/926/17 в одне провадження.

При цьому, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018 у зв'язку з перебуванням суддів Яковлєва М.Л. та Куксова В.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у відпустці, для розгляду справи №911/926/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 справу №911/926/17 за апеляційними скаргами Першого заступника прокурора Київської області та Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2018 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" у відзиві на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області вважає подану скаргу прокурора безпідставною та необґрунтованою. Відповідач 2 просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник прокуратури у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надав свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому, представник прокуратури заперечив проти задоволення апеляційної скарги ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс".

Представник ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" у судовому засіданні також надав свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримав апеляційну скаргу відповідача 2. При цьому, представник просив апеляційний господарський суд змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 у справі №911/926/17 та закрити провадження у справі в частині вимог про визнання незаконними розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 4274 від 22.10.2010, № 4453 від 28.10.2010, № 4454 від 28.10.2010, № 935 від 21.03.2011, № 1276 від 19.05.2011, а також стягнути з позивачів витрати на правничу допомогу та судовий збір.

Представник третьої особи - ТОВ "ГРАНІТ-2000" також надав суду свої пояснення, в яких просив суд відмовити прокурору у задоволенні апеляційної скарги, оскільки третя особа являється добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.08.2015. Як наслідок, ПАТ "ЗНВКФ Норіс" згідно договору купівлі-продажу від 15.08.2017 являється добросовісним набувачем відповідної земельної ділянки.

Крім того, представник третьої особи звернув увагу суду на пропущення прокурором строку позовної давності.

Представники Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (позивач 1), Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" (позивач 2), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (відповідач 1) та треті осоти: ОСОБА_2 (третя особа 1), ОСОБА_3 (третя особа 2), ОСОБА_4 (третя особа 3), ОСОБА_5 (третя особа 4), ОСОБА_6 (третя особа 5), ТОВ "Актив Форвардінг" (третя особа 6), ТОВ "Компанія міжрегіонального сервісу" (третя особа 7), ОСОБА_7 (третя особа 8), ОСОБА_8 (третя особа 9), ОСОБА_9 (третя особа 10) у судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи учасники процесу повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч ч.1, п.1 ч.3 ст.202, ч.12 ст.270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, представники учасників справи, що не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Участь представників, що не з'явилися, у судовому засіданні 24.07.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарга не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 ДП "ДГ "Чабани" є користувачем земельної ділянки загальною площею 330,92 га для проведення науково-дослідних робіт.

Постановою Президії Української академії аграрних наук від 21.07.2010 "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства УААН", оформленої протоколом № 12 надано згоду на вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства УААН" земельної ділянки площею 4 га.

Розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 11.08.2010 № 3498 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району" та від 22.10.2010 № 4274 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1 га для особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинської району, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1 га у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 10.05.2011 № 1205 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється громадянину України ОСОБА_2 із ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування готельно-розважального комплексу та інших придорожніх об'єктів в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування готельно-розважального комплексу та інших придорожніх об'єктів в межах Гатненської сільської ради.

Розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 14.03.2011 № 916 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району" та від 21.03.2011 № 935 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1 га для особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинської району, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1 га у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 10.05.2011 № 1206 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється громадянину України ОСОБА_3 із ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування готельно-розважального комплексу та інших придорожніх об'єктів в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування готельно-розважального комплексу та інших придорожній об'єктів в межах Гатненської сільської ради.

Розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 06.08.2010 № 3458 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району" та від 28.10.2010 № 4454 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1 га для особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинської району, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1 га у власність гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 10.05.2011 № 1207 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється громадянину України ОСОБА_4 із ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування готельно-розважального комплексу та інших придорожніх об'єктів в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування готельно-розважального комплексу та інших придорожній об'єктів в межах Гатненської сільської ради.

Розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 06.08.2010 № 3457 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району" та від 28.10.2010 № 4453 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1 га для особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинської району, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1 га у власність гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 10.05.2011 № 1208 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється громадянину України ОСОБА_5 із ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування готельно-розважального комплексу та інших придорожніх об'єктів в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування готельно-розважального комплексу та інших придорожній об'єктів в межах Гатненської сільської ради.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 19.05.2011 № 1276 "Про погодження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок 4-м громадянам України (згідно додатку) з земель для ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва готельно-розважального комплексу та інших придорожніх об'єктів в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району" погоджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення чотирьох земельних ділянок загальною площею 4 га громадян України (згідно додатку) цільове призначення яких змінюється з земель для ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва готельно-розважального комплексу та інших придорожніх об'єктів в адміністративних межах Києво-Святошинського району Київської області, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2

На підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 28.12.2012 №3717 "Про затвердження проекту та передачу безоплатно у власність громадянину України ОСОБА_9 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту" ОСОБА_9 передано безоплатно земельну ділянку площею 0,3006га з кадастровим номером НОМЕР_6, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому 20.06.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7.

На підставі договорів купівлі-продажу від 27.11.2012 право власності на вказані земельні ділянки від ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримала ТОВ "Компанія міжрегіонального сервісу".

Згодом ТОВ "Актив Форвардінг" на підставі договорів купівлі-продажу від 24.07.2014, набуло право власності на вказані вище земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва готельно-розважального комплексу та інших придорожніх об'єктів.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаних вище земельних ділянок ТОВ "Актив Форвардінг" 11.05.2016 здійснено поділ, а 29.07.2016 об'єднання, у зв'язку з чим, виник новий об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 3,9999 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних та допоміжних операцій.

Після цього, 29.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Форвардінг" та Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" укладено договір купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки № 747 та, відповідно, приватним нотаріусом Ханіною А.В. внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2016 № 30709422, на підставі якого зареєстровано право приватної власності на дану земельну ділянку за ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс".

Земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_9 з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 0,3006га була відчужена ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2015 №2786 на користь ОСОБА_7.

29.07.2015 здійснено поділ вказаної вище земельної ділянки, у зв'язку з чим ОСОБА_7 набув у власність земельну ділянку кадастровим номером НОМЕР_11 площею 0,0200га і земельну ділянку кадастровим номером НОМЕР_11 площею 0,2806га.

На підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2015 №1618 ОСОБА_7 продав Товариству з обмеженою відповідальністю "Граніт-2000" земельну ділянку кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,0200га, а на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2016 №117 ОСОБА_7 продав ОСОБА_8 земельну ділянку кадастровим номером НОМЕР_11 площею 0,2806га.

11.05.2016 шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_11 у власність ОСОБА_8 перейшли земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_12 і НОМЕР_13 площею 0,1403га кожна.

На підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2017 №451 ОСОБА_8 продала на користь ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Норіс" земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3.

ТОВ "Граніт-2000" на підставі купівлі-продажу від 15.08.2017 №954 відчужило на користь ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Норіс" земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,0200га.

11.05.2016 у зв'язку з поділом земельної ділянки НОМЕР_7 площею 1га, у власність ТОВ "Актив Форвардінг" перейшли земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_14 та НОМЕР_4 площами 0,8596га і 0,1403га відповідно.

В свою чергу, ТОВ "Актив Форвардінг" на підставі договору міни від 16.05.2016 №2477 з ОСОБА_8 здійснено обмін земельних ділянок однакових площ - 0,1403га з кадастровими номерами НОМЕР_4 і НОМЕР_12, у зв'язку з чим ОСОБА_8 набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, а ТОВ "Актив Форвардінг" - НОМЕР_12.

Після цього, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Норіс" на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2017 №455 купило у ОСОБА_8 вказану вище земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4.

ТОВ "Актив Форвардінг" на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2016 №747 продало ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Норіс" земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_8 площею 1га, НОМЕР_9 площею 1га, НОМЕР_10 площею 1га, НОМЕР_12 площею 0,1403га, НОМЕР_14 площею 0,8596га, які 29.07.2016 об'єднано в одну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 3,9999га.

Таким чином, у власності ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Норіс" перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач - Державне підприємство "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" згідно до Статуту затвердженого Президентом Української академії аграрних наук, академіком Зубець М.В. 28.11.2006, безпосередньо підпорядковане Національному науковому центру "Інститут землеробства Української академії аграрних наук". Загальне підпорядкування: Українській академії аграрних наук, як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.

Пунктом 3.6 Статуту передбачено, що основною діяльністю Господарства є державна власність України на основні фонди, інше майно, закріплене Академією за господарством, а також землі Академії, надані Господарству згідно з державним актом на право користування.

В пунктах 4.2-4.4 Статуту вказано, що використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна - у безстрокове безплатне користування Академії, здійснюється відповідно до законодавства України, Статуту Академії, Інституту, якому підпорядковане Господарство, а також цього Статуту. Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуження майна, погоджуються виключно з Президентом Академії.

Земельні ділянки, які надані в постійне користування Господарству - для розміщення його об'єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю.

Вилучення земельних ділянок Господарства може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України.

Майно господарства є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить йому на праві господарського відання (п.4.10 Статуту).

Відповідно до п.4.5 Статуту землі дослідних полів Господарства та ділянки з цінними ґрунтами відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається, крім випадків, визначених Земельним кодексом України.

Положеннями ст. 150 ЗК України передбачено, що землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель. Приписами зазначеної статті передбачений особливий порядок вилучення особливо цінних земель, який не був дотриманий.

Частина 1 ст. 150 ЗК України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірних розпоряджень) встановлено, що до особливо цінних земель відносяться: чорноземи не еродовані не солонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені не солонцюваті суглинкові ґрунти ; темно-сіріопідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані у постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

В частині 2 ст. 150 ЗК України передбачено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів, соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно п.п. "а", "б" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 2 ст. 149 ЗК України).

Згідно ст. 17 ЗК України (у редакції на день прийняття спірних рішень) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження земельними ділянками у межах, визначених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області прийняті з порушенням її повноважень, а тому, місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків про обгрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації: № 4274 від 22.10.2010, № 4453 від 28.10.2010, № 4454 від 28.10.2010, № 935 від 21.03.2011, № 1276 від 19.05.2011, № 3/17 від 28.12.2012.

Однак, як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Норіс" подано заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 254 ЦК України передбачено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ч.3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проаналізувавши зазначені вище норми права, можна зробити висновок, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини на тлумачення п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" та п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" зазначає, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-68цс15.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Прокурор, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції посилається на те, що про вказані розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації стало відомо лише у 2016 року за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади і просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності. Крім того, прокурор вказував на те, що при розслідуванні кримінального провадження, розпочатим у липні 2013 року, особи яким спірними розпорядженнями були передані у власність зазначені земельні ділянки, не підтвердили звернення з заявами та отримання документів на право власності щодо цих земельних ділянок.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів, територіальним органом якого є Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Оскільки, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів, була обізнана про передачу спірних земельних ділянок, оскільки відповідно до законодавства Державне агентство земельних ресурсів погоджувало всі проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та зміни їх цільового призначення та зберігало ці проекти, видавало державні акти про право власності на земельні ділянки (за підписом начальника органу земельних ресурсів та печаткою органу земельних ресурсів); вело облік земельних ресурсів, у тому числі шляхом ведення Державного земельного кадастру.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що держава в особі уповноважених органів з моменту оформлення проекту землеустрою, а також прокуратура з часу відкриття кримінального провадження знали щодо порушення своїх прав.

Також, титульний користувач - позивач у даній справі - Державне підприємство Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України", на переконання колегії суддів мав знати про незаконне вибуття з його користування спірної земельної ділянки.

Колегія суддів критично відноситься до доводів прокурора, що згідно з поясненнями у кримінальному провадженні третім особам не було відомо про передачу їм у власність спірних ділянок, оскільки, як зазначалось вище та встановлено судом, у подальшому зазначені особи були стороною у договорах купівлі-продажу земельних ділянках, що були засвідчені нотаріально.

На переконання колегії суддів, як позивачі, так і прокурор були належним чином обізнані щодо порушення їх прав стосовно вилучення спірної земельної ділянки і передачі її у власність іншим особам з часу порушення кримінального провадження №42013100200000190 від 11.07.2013 і не були позбавлені можливості звернутися до суду в межах встановленого строку позовної давності.

Посилання прокурора, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2016 році за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, у тому числі Управління Держгеокадастру у Києво-Святошиснькому районі Київської області від 26.01.2016 №10-1012-99.5-110/2-16, не можуть бути визнані поважними, оскільки встановлений законодавством трирічний строк є достатнім для проведення будь-яких перевірок.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у листі Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 12.04.2018 №07-21/986 остання, вказує, що на підставі постанови слідчого прокуратури Дарницького району від 13.10.2011 у кримінальній справі № 52-3231 були вилучені розпорядження, зокрема № 935 від 21.03.2011 та № 1276 від 19.05.2011. В подальшому, постанова слідчого прокуратури Дарницького району від 13.10.2011 була вилучена згідно постанови т.в.о. заступника начальника СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України у Київській області від 15.12.2011, процесуальне керівництво якого здійснює прокуратура Київської області (том.7 а.с.8-9).

Зазначене вище, підтверджує, що державним органам та позивачам були відомі спірні розпорядження, ще з 2011 року, а тому посилання прокурора в апеляційній скарзі, що це порушення є триваючим і позовна давність на ці відносини не поширюється, є безпідставним.

За таких обставин відповідно до приписів статей 257 та 261 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за даним позовом Першого заступника прокурора Київської області сплив.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 у справі № 6-3029цс15 та у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 912/3066/17, від 11.07.2018 у справі № 914/1886/17.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц зазначила, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

За таких обставин, оскільки, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дійшли до висновку про пропуск Першим заступником прокурора Київської області позовної давності у даній справі за вказаним позовом та відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності, враховуючи положення ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Київської області про відмову прокурору у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

При цьому, як вірно вказав місцевий господарський суд, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Норіс" набув земельні ділянки за договором купівлі-продажу від осіб, право власності яких на момент укладення договорів було підтверджено.

Прокурор, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції посилається на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності не за її волею, а отже підлягає витребуванню від набувача - ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс". Крім того, прокурор зазначає, що у разі неповернення спірних земельних ділянок до державної власності не буде дотримано принципу справедливої рівноваги, оскільки у даному випадку буде порушений суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Заперечуючи проти доводів прокурора, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс", як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції посилається на те, що ним земельні ділянки придбані на законних підставах, ним затрачено значні грошові кошти на придбання земельних ділянок, на розробку проекту забудови ділянки і у разі задоволення позову не буде дотримано принцип пропорційності і справедливої рівноваги.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ріела та інші проти Італії" від 04.09.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ст. 318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

У даному випадку місцевий господарський суд вірно зазначив, що "додержання справедливого балансу" це рівні права як держави так і будь-якої особи на захист порушеного права власності у межах, встановлених норм діючим законодавством.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ані прокурором, ані позивачами не було доведено суду, що спірні земельні ділянки придбані відповідачем 2 з порушенням діючого законодавства, або набуті іншим злочинним шляхом.

При цьому, враховуючи, що право власності на спірні земельні ділянки державою своєчасно оспорено не було, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що держава втратила право власності на спірні земельні ділянки та не має права на їх витребування, а тому, із зазначених у позові підставах вимоги прокурора задоволенню не підлягають та правомірно відмовлено судом.

Доводи та заперечення прокурора викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім того, необґрунтованими та безпідставними є доводи апеляційної скарги ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про закриття провадження у даній справі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, склад учасників у справі № 911/926/17 та № 911/1139/16 є різними. Так, у даній справі № 911/926/17 до участі у справі залучені треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ТОВ Граніт-2000 , які відсутні як сторони у справі № 911/1139/16. До того ж, прокурором у даній справі № 911/926/17 заявлено позов в інтересах держави в особі зокрема, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (позивач 1), а у справі № 911/1139/16 позов заявлено в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Таким чином доводи скаржника є необґрунтованими.

Стосовно доводів скаржника про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" звернувся із заявою щодо ухвалення рішення про компенсацію за рахунок позивача судових витрат відповідача 2 у зв'язку з розглядом справи у загальному розмірі 247982,40грн, а саме: 12 894,00грн - судового збору, 235 088,40грн - витрат на правничу допомогу.

Згідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно вказав місцевий господарський суд, разом з першою заявою по суті, а саме відзивом відповідача -2 поданого 26.03.2018, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не надано.

Так, згідно ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

В силу частини 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Таким чином, оскільки, відповідачем 2 вимоги щодо компенсації правничої допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції у межах підготовчого засідання не заявлялися, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат суду не надано, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відмовив у стягненні вказаних судових витратах.

Крім того, вимоги скаржника зі сплати відповідачем -2 судового збору за подання заяви до Верховного суду України про перегляд постанови Вищого господарського суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права також правомірно відхилені судом, оскільки відповідачу відмовлено у такій заяві.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ані прокурором, ані позивачами не було подано належних та переконливих доказів поважності причин пропуску строку позовної давності для його поновлення. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційних скаргах на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційних скарг Першого заступника прокурора Київської області та Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 по справі № 911/926/17 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" на рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 по справі № 911/926/17 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 по справі № 911/926/17 залишити без змін.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на її заявників.

5. Матеріали справи № 911/926/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік

Дата складання повного тексту постанови 08.08.2018 року