Ухвала

від 13.08.2018 по справі 911/1921/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"13" серпня 2018 р. Справа№ 911/1921/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенко О.М.

суддів: Кропивної Л.В.

Сотнікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства „Елара" на рішення господарського суду Київської області від 28.08.2017 року

у справі № 911/1921/17 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Приватної організації „Організації колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „Ворнер Мьюзік Україна"

до Приватного підприємства „Елара"

про стягнення 32 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.08.2017 року у справі № 911/1921/17 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача в інтересах ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна" 16 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 800,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 28.08.2017 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів вказану апеляційну скаргу у справі № 911/1921/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Кропивної Л.В., Сотнікова С.В.

Розглянувши апеляційну скаргу ПП „Елара", апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до пп. 13 п. 1 розділу XI „Перехідні положення" ГПК України справи судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, статтею 93 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року (станом на дату прийняття оскаржуваного рішення), передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Таким чином останнім днем подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 28.08.2017 року, повний текст якого підписано 31.08.2017 року, є 11.09.2017 року.

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення місцевого господарського суду лише 18.07.2018 року, що підтверджується штампом господарського суду Київської області про одержання апеляційної скарги із зазначенням дати та вхідного номера, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження на десять місяців.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

В свою чергу, від позивача через відділ документального забезпечення суду надійшла заява про відсутність підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження.

Розглянувши клопотання ПП „Елара" про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне.

Згідно частини 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", статтею 93 ГПК встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги.

Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК.

Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку може зазначатися в ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку частини другої статті 93 ГПК) або в ухвалах (за підписами суддів) про повернення апеляційної скарги (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК) чи про прийняття її до провадження (стаття 98 ГПК).

Відповідно до статті 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту статті 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно із п. 8 ч. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.

Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК."

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Рябих проти Росії ).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Так, звертаючись до суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відповідач зазначає, що ним пропущено строк на апеляційне оскарження рішення з поважних причин, оскільки справу розглянуто за відсутності його представника, якого не було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про наявність оскаржуваного рішення від 28.08.2017 року, повний текст якого підписано 31.08.2017 року, останній дізнався лише після отримання 11.05.2018 року постанови старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та згодом зі змістом оскаржуваного рішення під час ознайомлення 17.05.2018 року його представника з матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, на адресу відповідача, яка зазначена в матеріалах позовної заяви та у наявному в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Господарським судом Київської області надсилались ухвала про порушення провадження у справі від 23.06.2017 року, ухвала про відкладення розгляду справи від 05.07.2017 року, ухвала про відкладення розгляду справи від 02.08.2017 року, ухвала про виправлення описки від 07.08.2017 року та рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2017 року, проте зазначені процесуальні документи повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу суду без вручення адресату з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 1 статті 64 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) визначено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Пунктами 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якою, окрім положень ГПК України обґрунтовано керувався місцевий господарський суд при здійсненні дій з надсилання учасникам справи процесуальних документів, роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, зважаючи на зазначене вище, судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, відповідача про здійснення розгляду даної справи. До того ж, судом своєчасно та згідно із зазначеними вище вимогами ГПК України було направлено копію рішення суду від 28.08.2017 на адресу відповідача, відомості про яку, як вже зазначалось, наявні в матеріалах справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року у справі № 916/3188/16).

Таким чином, колегія суддів вважає, що несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені відповідачем, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Крім того, судова колегія зазначає, що в силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отримавши позовну заяву позивача, яка була надіслана відповідачу 13.06.2017 року, про що свідчить фіскальний чек відділення поштового зв'язку та опис вкладення у цінний лист, який є додатком до позовної заяви у даній справі, останній не був позбавлений можливості дізнатись в суді першої інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, скаржник, оскаржуючи рішення суду від 28.08.2017 року лише 18.07.2018 року, тобто через десять місяців після його прийняття, та заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, навів причини пропуску, які визнані судом неповажними.

Згідно з п. 3 ст. 260 ГПК України в чинній редакції апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, апеляційна скарга ПП „Елара" на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2017 року підлягає залишенню без руху у зв'язку з визнанням причин пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Крім того, як було зазначено вище, відповідач звернувся до суду із даною апеляційною скаргою 18.07.2018 року, відтак подана апеляційна скарга має відповідати вимогам чинної редакції ГПК України.

Так, статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до приписів Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2.4 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 2 400,00 грн. (1600х150%).

Проте, з додатків до апеляційної скарги, а саме платіжного доручення № 162 від 16.07.2018 року вбачається, що скаржником за подання даної апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1 200,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України, у зв'язку з чим відповідачу необхідно доплатити 1 200,00 грн. (2400-1200).

Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За викладених вище обставин, апеляційна скарга ПП „Елара" на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2017 року підлягає залишенню без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також визнанням причин пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги

Керуючись статтями 234, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Елара" на рішення господарського суду Київської області від 28.08.2017 року у справі № 911/1921/17 - залишити без руху.

2. Надати Приватному підприємству „Елара" строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

3. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Л.В. Кропивна

С.В. Сотніков