Рішення

від 07.08.2018 по справі 805/2170/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 р. Справа№805/2170/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Геворгян Т.В.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Морське постачання та сервіс до Головного управління Державної фіскальної служби України у Д Донецькій області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» , звернувся з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання не чинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 грудня 2017 року № 00115894603, яким встановлено зобов'язання сплатити штраф в розмірі 15348,50 грн. за затримку на 36 днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76 742,85 грн. та № НОМЕР_1, яким встановлено зобов'язання сплатити штраф в розмірі 4677,17 грн. за затримку на 13 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9605 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаючись на посилаючись на рішення Донецького окружного адміністративного суду № 805/281/16-а від 23 червня 2016 року, яким було визнано неправомірними дії податкового органу щодо нарахування пені з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 12.05.2015. Вважає у що у позивача не має повноважень нараховувати на цей самий період повторно штрафні санкції на підставі приписів пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, ст.57, п.50.1 ст.50, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України.

Таким чином, вважає спірні податкові повідомлення-рішення не чинними та просить їх скасувати, просив позовну вимогу задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав. В матеріалах справи знаходиться відзив відповідача, в яких останній зазначає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийнятою на підставі вимог чинного законодавства оскільки позивачем порушенні строки грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань. Просив суд відмовити позивачу в задоволенні позивних вимог.

Ухвалою від 16 квітня 2018 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08 травня 2018 року.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатності судді Черніковой А.О. за результатами автоматизованого розподілу справу було передано для розгляду судді Стойки В.В. Ухвалою від 29.05.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 06 червня 2018 року.

Ухвалою від 06 червня 2018 року підготовче засідання було відкладено на 20 червня 2018 року у зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення сторін.

20 червня 2018 року в підготовчому засіданні було об'явлено перерву до 10 липня 2018 року.

Ухвалою від 10 липня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 серпня 2018 року.

07 серпня 2018 року позивач до судового засідання не з'явився, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи. Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засідання просив відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Податковим органом 16.11.2018 року було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Морське постачання та сервіс з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартіcть по податковим деклараціям за грудень 2014 року № НОМЕР_2 від 14.01.2015 року, за січень 2015 року № НОМЕР_3 від 19.02.2015 року, за лютий 2015 року № НОМЕР_4 від 20 березня 2015 року, за березень 2015 року № НОМЕР_5 від 17.04.2015 року по уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійних помилок за звітний період, за який виправляються помилки - січень 2015 року № НОМЕР_6, за результатами якої встановлені порушення пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, ст.57, п.50.1 ст.50, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації № 90774243983 від 22.12.2014 року у загальній сумі 86347,85 грн. з затримкою до 30 календарних днів в сумі 9605 грн., із затримкою більш 30 календарних днів в сумі 76742 грн.

На підставі висновків акту камеральної перевірки податковим органом 11 грудня 2017 року винесено податкові повідомлення рішення:

- № 00115894603, яким встановлено зобов'язання сплатити штраф в розмірі 15348,50 грн. за затримку на 36 днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76 742,85 грн.;

- № НОМЕР_1, яким встановлено зобов'язання сплатити штраф в розмірі 4677,17 грн. за затримку на 13 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9605 грн.

В матеріалах справи наявні лист позивача від 16.01.2015 року з проханням надміру сплачені грошові зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 991044 гривень частково розподілити на погашення грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 36605 грн., а 691 044 гривень перерахувати на поточний рахунок платника податку.

У своєї відповіді відповідач не погодився перерахувати кошти у зв'язку з відсутністю станом на 22.01.2016 року переплати згідно картки особового рахунку по авансовим внескам з податку на прибуток.

28.01.2015 року з проханням надміру сплачені грошові зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 991044 гривень частково розподілити на погашення грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 36605 грн., а 954439 гривень перерахувати на поточний рахунок платника податку. Зазначений лист позивача містить посилання на проведену між сторонами звірку 26.01.2015 року по авансовим внескам з податку на прибуток підприємств, в якій встановлені суми сплачених авансових внесків, а саме, 221449 грн. - переплата 2013 року, 769595 грн. - сплата грошовими коштами у 2014 році.

Згідно листа відповідача від 09.02.2015 року за №2884/10/05-84-15, контролюючий орган зазначив, що станом на 09.02.2015 року переплата по авансовим внескам з податку на прибуток у підприємства відсутня, тому здійснення перерахунку авансових внесків в рахунок податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 36605 грн. не є можливим.

23.02.2015 року позивач звернувся до контролюючого органу з листом № 015 про перерахування надмірно сплачених грошових зобов'язань у вигляді авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік в рахунок сплати податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 18766 грн.

Згідно листа відповідача від 25.02.2015 року за №4503/10/05-84-20-113-3, контролюючий орган зазначив, що станом на 25.02.2015 року переплата по авансовим внескам з податку на прибуток у підприємства відсутня, тому здійснення перерахунку авансових внесків в рахунок податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 18766 грн. не є можливим.

Листом від 16 березня 2015 року позивач звернувся до податкового органу про перерахування надмірно сплачених грошових зобов'язань у вигляді авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік в сумі 807 363,07 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, на що отримав відповідь від 26.03.2015 року, в якій пропонується зарахувати ці кошти в рахунок майбутніх платежів.

24.03.2015 позивач звернувся до податкового органу про перерахування надмірно сплачених грошових зобов'язань у вигляді авансових внесків з податку на прибуток в сумі 49000 грн. перерахувати в рахунок погашення грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

17.04.2015 року позивач звернувся до контролюючого органу з листом № 031 про перерахування надмірно сплачених грошових зобов'язань у вигляді авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік в рахунок сплати податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 9605 грн.

Отже, позивач неодноразово звертався до податкового органу з проханням повернути суму переплати з авансових внесків з податку на прибуток.

Однак, відповідач відмовляв позивачеві в поверненні переплати з авансового внеску з податку на прибуток, посилаючись на відсутність переплати у картці особового рахунку чи з пропозицією врахувати переплату в рахунок майбутніх платежів, та не надавав відповідний висновок до органів Державної казначейської служби.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбаченні статтею 43 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Так, пунктом 43.1 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної норми права, переплата сум грошових зобов'язань платника податку в особовому рахунку означає помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язань такого платника.

Згідно до пункту 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

За вимогами пунктів 43.3 та 43.4 зазначеної вище статті обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

За приписами пункту 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з приписами п. 102.5. ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Тобто ПКУ встановлює строк позовної давності в 1095 днів.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.115. п. 14.1. ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Тобто переплатою вважається сума надміру сплачених коштів до відповідного бюджету (залежно від податку).

Окрім цього, відповідно до пп. 17.1.10. п. 17.1. ст. 17 ПК України у платника податку виникає право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації), крім неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Платник податку, який за підсумками першого кварталу (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року та не сплачувати авансові внески: за підсумками першого кварталу - з червня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за півріччя - з вересня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за три квартали - з грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року. Податкові зобов'язання визначаються на підставі поданих податкових декларацій.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Відповідно до п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Як вбачається з акту перевірки оплата грошових зобов'язань з податку на додану вартість за період січень-травень 2015 року здійснювалось платіжними дорученнями від 17.04.2016 року та від 13.05.2016 року шляхом перерахування з авансових внесків з податку про прибуток. В той же час з матеріалів справи вбачається, що позивач своєчасно кожного місяця в січні-травні 2015 року звертався до податкового органу про перерахування авансових платежів з податку на прибуток в рахунок грошових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди. Разом з тим, податковим органом не було здійснено своєчасне перерахування.

Таким чином, несвоєчасна сплата податку на додану вартість, на підставі чого були винесені спірні податкові повідомлення рішення, сталась в результаті порушенням податковим органом приписів ст.ст. 43, 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/281/16-а було визнано неправомірним нарахування пені з податку на додану вартість. Серед іншого суд зазначив, що нарахування пені в сумі 4677,17 грн, з якою не погоджується позивач за прострочення сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період з грудня 2014 року по березень 2015 року є неправомірним, оскільки на рахунку позивача було достатньо грошових коштів для зарахування авансових внесків з податку на прибуток в рахунок податку на додану вартість за період з грудня 2014 року по березень 2015 року, тому позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій щодо нарахування пені по сплаті узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 31 січня 2015 року по 12 травня 2015 року були задоволенні.

Отже, пеня податковим органом була нарахована за той же період, за який були винесені спірні податкові повідомлення рішення. При цьому підставами для скасування пені стало несвоєчасне перерахування податковим органом надмірно сплачених грошових зобов'язань у вигляді авансових внесків з податку на прибуток в рахунок сплати податку на додану вартість.

Також постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/1725/15-а від 22.06.2015 року, що набрала законної сили 07.08.2015 року, встановлено наявності у позивача переплати з авансових внесків податку на прибуток за 2014 рік, які товариство мало намір перерахувати в рахунок сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за період з грудня 2014 року по березень 2015 року.

Обставина щодо наявності у позивача переплати авансових внесків з податку на прибуток не є спірною, крім іншого зазначена обставина була встановлена також вищезазначеними рішеннями судів.

Зі змісту ч.1 ст.9 розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, та вважає, що вони підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Морське постачання та сервіс до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2017 року № НОМЕР_7 та № НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область м. Маріуполь, вул.130 Таганрогської дивізії, буд. 114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Морське постачання та сервіс (ідентифікаційний код юридичної особи 25577841; 87510, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Адмірала Луніна, 14) судовий збір у розмірі 1762 ( тисяча сімсот шістдесят дві ) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 07 серпня 2018 року.

Повний текст рішення складено 16 серпня 2018 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.