Рішення

від 15.08.2018 по справі 814/1161/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 серпня 2018 р.справа № 814/1161/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача 1: не прибув,

представника відповідача 2: ОСОБА_2,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3

у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи розглянув адміністративну справу

за позовомМиколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, вул. Морехідна, 2, м. Миколаїв, 54038

до відповідачіввідповідач 1: Державний кадастровий реєстратор Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області ОСОБА_4, просп. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 відповідач 2: Головне управління Держземагентства у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачівтовариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера", вул. Айвазовського, 23, а/с 1268, м. Миколаїв, 54052

провизнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Миколаївський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (далі - позивач або прокурор) звернувся із адміністративним позовом до державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області ОСОБА_4 (далі - відповідач 1), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 26,0034 га для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057;

- зобов'язати відповідача 1 скасувати запис про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 в Поземельній книзі, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку із її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (т. 1 а. с. 136-137).

27 листопада 2014 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження в даній адміністративній справі (т. 1 а. с. 1-2).

Ухвалою суду до участі у справі в процесуальному статусі відповідача залучено Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області, яке ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду замінено правонаступником - Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач 2) (т. 1 а. с. 243-244, т. 2 а. с. 115-117).

Під час розгляду справи, позивач уточнив свої вимоги та просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 26,0034 га для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057;

- зобов'язати відповідача 2 скасувати запис про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 в Поземельній книзі, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (т. 1 а. с. 231-232).

До участі у справі залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (далі - третя особа або Товариство) (т. 1 а. с. 248-249).

Позивач клопотав забезпечити позов і ухвалою суду від 17 листопада 2014 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 р., у задоволенні такої заяви було відмовлено (т. 1 а. с. 122-135, т. 2 а. с. 72-74).

Провадження у справі неодноразово зупинялось та поновлювалось (т. 1 а. с. 177-178, 188, 246-247).

Після повторного автоматизованого розподілу дана справа прийнята до провадження суддею Маричем Є.В. (т. 3 а. с. 3).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 р., позовні вимоги повністю задоволені (т. 3 а. с. 27-30, 172-176).

Постановою Верховного Суду від 27 березня 2018 р. задоволено касаційну скаргу третьої особи, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 3 а. с. 234-241).

15 травня 2018 р. справа прийнята до провадження суддею Морозом А.О.

У зв'язку із набранням чинності редакцією КАС України від 15 грудня 2017 р., справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи (т. 4 а. с. 4-5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 вчинив реєстраційні дії за відсутності погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою та позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації. Також, відсутнє погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Зазначені обставини прокурор розцінив як наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача 1 та покладення на відповідача 2 обов'язку скасувати запис у Поземельній книзі.

Відповідачі адміністративний позов не визнали, у своїх запереченнях, які за змістом ідентичні, зазначили, що в даній справі у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави, так як органом, який має право контролю за використанням та охороною землі є Державна інспекція сільського господарства України, яка і повинна була звертатись до суду. Відповідачі зазначили, що результатом спірних дій є внесення відомостей про площу, координати та конфігурацію земельної ділянки до Державного земельного кадастру, такі дії лише спрямовані на виконання покладених на них державою функцій (т. 1 а. с. 157-161, 168-173, 198-203, т. 4 а. с. 7-11).

Третя особа заперечила проти задоволення позовних вимог На її переконання проект землеустрою погоджений в установленому порядку, про що свідчить відбиток штампу "Зауваження враховані", що і є доказом усунення всіх зауважень до нього. З приводу доводів позивача про необхідність отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, третя особа зазначила, що такий орган погоджує відведення земельної ділянки для потреб торговельного мореплавства, але відповідачі не вирішували питання про відведення земельної ділянки, вони тільки внесли відомості про неї до Державного земельного кадастру, тоді як питання відведення знаходиться у компетенції Миколаївської міської ради. До того ж, третя особа не займається діяльністю, яка охоплюється поняттям торговельного мореплавства. Також, на думку третьої особи, прокурор не обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів держави в даній справі, адже земельна ділянка, щодо якої відповідач 1 вчинив реєстраційні дії, знаходиться у комунальній власності і належить територіальній громаді м. Миколаєва (т. 3 а. с. 19-24, т. 4 а. с. 15-18).

В судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої вимоги і заперечення.

Надаючи оцінку доводам відповідачів та третьої особи про відсутність у прокурора права на представництво інтересів держави в даному спорі, суд враховує наступне.

Стаття 121 ч. 1 п. 2 Конституції України, в редакції станом на час звернення прокурора із позовом (2014 р.), наділяла його правом на представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Аналогічна норма містилась в ст. 5 ч. 1 п. 2 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. № 1789-XII.

Стаття 60 ч. 2 КАС України, в редакції станом на час подання позову передбачала, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

15 грудня 2017 р. набули чинності зміни до КАС України і відповідно до ст. 53 ч. 3-4, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Як визначено п. 10 Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Прокурор обґрунтував підстави для представництва тим, що орган, який на час виникнення спірних правовідносин, а саме Державна інспекція сільського господарства України, яка здійснювала контроль за використанням і охороною землі, не мала повноважень на подання позову до суду.

Суд знаходить ці підстави такими, що відповідають вищенаведеним приписам КАС України та дають прокурору право на звернення до суду в якості позивача.

Крім того, питання про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, за правилами ст. 169 КАС України, вирішується на етапі відкриття провадження у справі і приймаючи справу до провадження, судом вже надана оцінка для доводам прокурора та вони знайдені обгрунтованими.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку оцінку:

Третя особа є господарюючим суб'єктом, основними видами діяльності якого є транспортне оброблення вантажів, складське господарство та допоміжне обслуговування водного транспорту, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (т. 1 а. с. 59-60).

У 2013 р. Товариство замовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовского 23 у м. Миколаєві (т. 1 а. с. 9-15).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр", в Україні діє єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Стаття 10 цього Закону визначає, що одним з об'єктів Державного земельного кадастру є земельна ділянка.

Як визначено ст. 24 ч. 1-2 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ст. 24 ч. 8-9 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Згідно із ст. 25 ч. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Як свідчать матеріали справи, 14 серпня 2014 р. відповідач 1, на підставі заяви третьої особи та додатків до неї (т. 1 а. с. 126-129), зареєстрував за заявником земельну ділянку для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території лиману та вніс відповідні дані до Державного земельного кадастру і Поземельної книги (т. 1 а. с. 121-125).

Як визначено п. 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051), на порушення якого посилається позивач, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові подаються оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації).

На думку позивача, третя особа не має погодженого в установленому порядку проекту землеустрою та позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, так як в п. 11 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 28 липня 2014 р. № 990-14 (далі - Висновок № 990-14) зазначено, що проект землеустрою третьої особи не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства і повертається на доопрацювання (т. 1 а. с. 118-119), а тому відповідач 1 не мав права здійснювати реєстраційні дії.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Цим положенням ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" кореспондує п. 3.5.3. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України 3 грудня 2004 р. № 391, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2004 р. за № 1618/10217 (далі - Методика), відповідно до якого підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів:

землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок);

землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання;

землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Відповідно до п. 3.5.9. Методики, в редакції станом на час розгляду Висновку № 990-14 (2014 р.) контроль за усуненням зауважень державної експертизи здійснюють виконавці експертизи (експерти) чи, за їх дорученням, керівники підпорядкованих територіальних органів земельних ресурсів. Факт внесення виправлень, врахування зазначених у висновку зауважень та пропозицій посвідчується відповідним записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника підпорядкованого територіального органу земельних ресурсів, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи.

Як слідує з наведеної норми, у випадку врахування зауважень і пропозицій, окремий документ не складається, а такий факт посвідчується "...відповідним записом..." на висновку. Слід зазначити, що Методика не містить визначеної форми такого запису.

У Висновку № 990-14 мається відбиток штампа Державного агентства земельних ресурсів України "Зауваження враховані" і за нормами п. 3.5.9. Методики такий запис слід розглядати як усунення третьою особою всіх недоліків державної експертизи та погодження його проекту землеустрою, а тому доводи позивача щодо вчинення реєстраційних дій без погодженого в установленому законодавством порядку проекту землеустрою і висновку державної експертизи землевпорядної документації є безпідставними.

Помилковим є і посилання позивача в частині відсутності погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, так як третя особа не мала обов'язку отримувати таке погодження.

Стаття 12 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) визначає, що відведення землі та акваторії для торговельного мореплавства, а також для реалізації проектів здійснення будівництва або проведення будь-яких робіт у зоні дії навігаційного обладнання та морських шляхів здійснюється в порядку, встановленому Земельним і Водними кодексами України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, погоджує відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також для будівництва або виконання будь-яких робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів за наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Вказана норма регулює питання погодження відведення землі та водного простору для цілей торговельного мореплавства, але вона не регулює питання погодження проекту землеустрою, як це помилково вважає позивач, адже етапи погодження проекту землеустрою і відведення земельної ділянки є самостійними складовими частинами процесу отримання земельної ділянки.

Таким чином, оскільки відповідач 1 лише сформував і вніс відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру і Поземельної книги, а питання про її відведення ним не вирішувалось, відсутня необхідність отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Крім того, таке погодження надається тільки для цілей торговельного мореплавства, під яким ст. 1 абз. 2 КТМ України розуміє діяльність, пов'язану з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про морські порти України" реєстр морських портів України - електронна база даних з обліку морських портів, метою якої є забезпечення даними, необхідними для виконання завдань у сфері безпеки мореплавства, охорони навколишнього природного середовища, а також для здійснення державного нагляду (контролю). ОСОБА_5 морських портів України здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку ведення ОСОБА_5 морських портів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 496 (далі - Порядок № 496) він визначає механізм ведення ОСОБА_5 морських портів України як єдиної електронної бази даних про морські порти, термінали та суб'єктів господарювання, що провадять свою діяльність на території морських портів.

Адміністратор Реєстру - державне підприємство Адміністрація морських портів України, яке збирає, веде облік, узагальнює, систематизує, аналізує та проводить перевірку відомостей, що подаються адміністраціями морських портів, вносить відомості до ОСОБА_5 або виключає з нього та вирішує організаційні питання в процесі його ведення, а також забезпечує технічне і технологічне супроводження ОСОБА_5, доступ до нього, збереження і захист даних, що містяться у ОСОБА_5 (п. 2 Порядку № 496).

На офіційному веб-сайті державного підприємства Адміністрація морських портів України (http://www.uspa.gov.ua/reestr-morskikh-portiv) міститься вичерпний перелік морських портів та терміналів і третя особа до цього переліку не включена.

Таким чином, діяльність третьої особи не підпадає під визначення терміну "торговельне мореплавство".

Враховуючи викладене, оскільки на етапі внесення відповідачем 1 відомостей до Державного земельного кадастру питання про відведення земельної ділянки не вирішується, так як це є окремою і самостійною складовою частиною процесу отримання третьою особою земельної ділянки в оренду, а крім того діяльність останньої не є діяльністю у сфері торговельного мореплавства у розумінні КТМ України, відсутня необхідність отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Суд погоджується із доводами третьої особи про те, що обраний позивачем спосіб правового захисту, суперечить вимогам законодавства.

Так, однією з вимог позивача є зобов'язання відповідача 2 скасувати запис про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 в Поземельній книзі, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Як визначено ст. 24 ч. 10 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об'єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Відповідно до ст. 25 ч. 4 того ж Закону, Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, Закон України "Про Державний земельний кадастр" не передбачає можливості скасування державної реєстрації земельної ділянки, що є змістом позовних вимог, саме шляхом внесення до Поземельної книги запису про скасування державної реєстрації земельної ділянки - наслідком скасування державної реєстрації є закриття Поземельної книги. Крім того, скасування запису в Поземельній книзі і скасування державної реєстрації є різними реєстраційними діями і скасування запису означає виключення з Поземельної книги певних відомостей.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (вул. Морехідна, 2, м. Миколаїв, 54038 ) про визнання протиправними дій Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області ОСОБА_4 (просп. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034) щодо реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 26,0034 га для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 та зобов'язання Головного управління Держземагентства у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ЄДРПОУ 39825404) скасувати запис про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 в Поземельній книзі, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз