Постанова

від 11.04.2019 по справі 814/1161/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/1161/18 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.,

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Пашаєва Г.В.;

представника третьої особи - Кутельвас Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері до державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області Лисиці Анжели Леонідівни, Головного управління Держземагентства у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера , -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2014 року Миколаївський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до суду першої інстанції з позовом до державного кадастрового реєстратора управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області Лисиці А.Л. (далі - державний реєстратор), Головного управління Держземагентства у Миколаївській області (далі - ГУ Держземагентства) в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними дії державного реєстратора щодо реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 26,0034 га для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві за кадастровим номером НОМЕР_1;

- зобов'язати ГУ Держземагентства скасувати запис про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 в Поземельній книзі, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про порушення державним реєстратором п. 3 ч. 6 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр та п. 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року (далі - Порядок №1051), що виразилось у вчиненні реєстраційних дій за відсутності погодженого, у встановленому порядку, проекту землеустрою та позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Також позивач звернув увагу на відсутність дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, на відведення земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що проект землеустрою був погоджений у встановленому законом порядку, про це свідчить відбиток штампа Державного агентства земельних ресурсів України Зауваження враховані і за нормами Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03.12.2004 року №391, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.2004 року за №1618/10217 (далі - Методика), такий запис слід розглядати як усунення ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера недоліків державної експертизи та отримання позитивного висновку.

Також, суд першої інстанції вважав помилковим доводи прокурора, що державний реєстратор не звернула уваги на відсутність погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту на відведення земельної ділянки та зауважив, що отримання такого погодження передбачене у разі відведення земельної ділянки, а не на стадії розробки проекту землеустрою.

Суд зазначив, що державний реєстратор лише сформував і вніс відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру і Поземельної книги.

Далі суд першої інстанції зауважив, що обраний позивачем спосіб правового захисту, а саме зобов'язання ГУ Держземагентства скасувати запис про реєстрацію земельної ділянки за відповідним кадастровим номером в Поземельній книзі, не відповідає вимогам Закону України Про Державний земельний кадастр . Так, наслідком скасування державної реєстрації є - закриття Поземельної книги, а скасування запису в Поземельній книзі означає виключення з Поземельної книги певних відомостей.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, перший заступник прокурора Миколаївської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив декілька підстав, які, на його думку, свідчать про неправильність застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Так, апелянт підтримуючи свою правову позицію, викладену в позові, зазначає про відсутність в проектної документації із землеустрою відповідних погоджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського річкового транспорту та позитивного висновку державної експертизи та вважає, що це було підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Далі апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, на скасування у судовому порядку рішення Миколаївської міської ради №46/47 від 18.03.2015 року, в частині затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду строком на 1 рік ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера спірної земельної ділянки площею 26,0034 га..

Не відповідає, на думку апелянта, приписам Порядку №1051 зазначення судом про неправильне обрання позивачем способу правового захисту, адже даним нормативним актом унормовано скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки за відповідним рішенням суду.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера зазначає про її необґрунтованість, а тому просить відмовити у її задоволенні.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник третьої особи проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи.

16 травня 2013 року Миколаївська міська рада прийняла рішення №28/28, яким надала дозвіл, зокрема, ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера для складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтовною площею 298 727 кв.м. для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 (т.1 а.с.19).

Зазначене стало підставою для замовлення ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера проекту землеустрою (т.1 а.с.9-15).

01 листопада 2013 року Державне агентство водних ресурсів України погодило розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підтверджується відповідним висновком (т.1 а.с.83-84).

У процесі розробки проектної документації ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера отримало, зокрема, від Державного агентства земельних ресурсів України висновок державної експертизи землевпорядної документації від 28.07.2014 року №990-14 (т.1 а.с.118-119). У пункті 11 даного висновку вказано: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера в оренду для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 в Корабельному районі м. Миколаєва не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам і повертається на доопрацювання .

Після цього, даний проект було доопрацьовано та на висновку державної експертизи землевпорядної документації від 28.07.2014 року №990-14 проставлена печатка Держземагентства зауваження враховані з підписом посадової особи.

14 серпня 2014 року державний реєстратор, на підставі заяви ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера та проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 26,0034 га для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві, здійснено державну реєстрацію вказаної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) та сформовано витяг з Державного земельного кадастру №НВ - 4800983582014.

Не погоджуючись з даною реєстрацією вказаної земельної ділянки, в порядку здійснення представництва інтересів держави у суді, Миколаївський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 року, яка залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року, даний позов прокурора було задоволено.

При цьому, суди погодились з правовою позицією позивача та зазначили, що на час прийняття рішення державним реєстратором у проекті землеустрою були відсутні відповідні погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського річкового транспорту та позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації, що, відповідно до пункту третього частини шостої статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр , є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

27.03.2018 року, за касаційною скаргою ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера , Верховний Суд прийняв постанову, якою скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що обставини, які належало перевірити в даній справі, це вчинення дій державного кадастрового реєстратора, зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.

Отже, суди попередніх інстанцій повинні були з'ясувати, чи відповідає законодавству проставлена на висновку державної експертизи землевпорядної документації відмітка Зауваження враховані із підписом посадової особи та не перевірили чи відповідає такий спосіб погодження усунутих недоліків Методиці проведення державної експертизи землевпорядної документації.

Щодо відсутності погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, проекту землеустрою щодо відведення ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера в оренду земельної ділянки, Верховний Суд указав, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи було зобов'язане товариство отримати таке погодження.

При цьому, судами попередніх інстанцій не перевірено статутні види діяльності ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера та не з'ясовано, чи підпадають вони під ознаки торгівельного мореплавства .

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, а також перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи надав їм вірну юридичну кваліфікацію за нормами матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що для перевірки доводів апеляції про протиправність рішення державного кадастрового реєстратора, слід проаналізувати наступні вимоги законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частиною першою статті 9 цього ж Закону передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Порядком № 1051, крім іншого, визначається порядок та вимоги щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про його об'єкти (пункти 66-137 Порядку).

Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Пунктом 67 Порядку № 1051 встановлено заборону вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр .

Частиною четвертою статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, проект землеустрою розроблявся для відведення земельної ділянки в оренду.

Вичерпний перелік документів, який включається до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок, міститься в частині третій статті 50 Закону України Про землеустрій .

Як встановлено матеріалами справи та не оспорюється учасниками справи, державному реєстратору був наданий повний пакет документів, які передбачені законодавством, для реєстрації спірної земельної ділянки.

Частиною шостою цієї ж статті визначено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частина 1 ст. 9 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачає, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 110 Порядку №1051 унормовано, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові подаються оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації).

Відповідно до ст. 35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Цим положенням ст. 35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації кореспондує п. 3.5.3. Методики, відповідно до якого підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів:

- землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок);

- землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання;

- землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Відповідно до п. 3.5.9. Методики контроль за усуненням зауважень державної експертизи здійснюють виконавці експертизи (експерти) чи, за їх дорученням, керівники підпорядкованих територіальних органів земельних ресурсів. Факт внесення виправлень, врахування зазначених у висновку зауважень та пропозицій посвідчується відповідним записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника підпорядкованого територіального органу земельних ресурсів, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи.

Доводи апелянта про те, що присутній у технічній документації із землеустрою висновок державної експертизи землевпорядної документації не містить інформації про позитивну оцінку проекту землеустрою та про його погодження, спростовується п. 3.5.9. Методики, який встановлює, що у випадку врахування зауважень і пропозицій, окремий документ не складається, а такий факт посвідчується відповідним записом на висновку.

Оскільки наведена Методика не містить визначеної форми такого запису, є слушним зауваження суду першої інстанції, що відбиток штампу Державного агентства земельних ресурсів України Зауваження враховані , свідчить про усунення недоліків та погодження проекту землеустрою.

Інший довід апеляції полягає в тому, що ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера здійснює діяльність, пов'язану з використанням суден, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст.12 Кодексу торговельного мореплавства України, повинно було отримати дозвіл центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту на відведення земельної ділянки.

Не можна вважати такий довід обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 Кодексу торговельного мореплавства України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, погоджує відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також для будівництва або виконання будь-яких робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів за наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Диспозиція даної статті не регулює питання погодження проекту землеустрою, адже етапи погодження проекту землеустрою і відведення земельної ділянки є самостійними складовими частинами процесу отримання земельної ділянки.

Відтак, оскільки державний реєстратор лише сформував та вніс відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру і Поземельної книги, а питання про її відведення не вирішував, не було потреби, щоб вказане погодження було в матеріалах технічної документації із землеустрою.

Окрім того, є слушними, х цього приводу, доводи суду першої інстанції, що погодження на відведення землі та водного простору надається тільки для цілей торговельного мореплавства, під якими ст. 1 Кодексу торговельного мореплавства України розуміє діяльність, пов'язану з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Стаття 6 Закону України Про морські порти України , п. 1 Порядку ведення Реєстру морських портів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 496 (далі - Порядок № 496) встановлюють механізм ведення Реєстру морських портів України як єдиної електронної бази даних про морські порти, термінали та суб'єктів господарювання, що провадять свою діяльність на території морських портів.

На офіційному веб-сайті державного підприємства Адміністрація морських портів України міститься вичерпний перелік морських портів та терміналів, із якого вбачається, що ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера до цього переліку не включено.

Є таким, що не має правового значення для вирішення даного спору по суті, довід апелянта про скасування у судовому порядку рішення Миколаївської міської ради №46/47 від 18.03.2015 року, в частині затвердження проекту землеустрою та передачу ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера в оренду строком на 1 рік спірної земельної ділянки площею 26,0034 га.

Так, зазначені прокурором обставини, не можуть впливати на законність державної реєстрації земельної ділянки, яка відбулась на підставі рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою і яке, до речи, ніким не оскаржено та залишається чинним.

Заперечуючи проти висновку суду першої інстанції, що ним обрано невірний спосіб захисту порушеного права, апелянт посилається на п.60 Порядку №1051, який передбачає, що запис у Поземельній книзі скасовується державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Водночас така позиція апелянта спростовується ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , де зазначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором у разі:

- поділу чи об'єднання земельних ділянок;

- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

За правилами ч.4 ст.25 цього ж Закону Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, Закон України Про Державний земельний кадастр встановлює вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, а тому є правильним висновок суду першої інстанції, що чинним законодавством не передбачена можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки у спосіб, визначений позивачем, тобто, шляхом внесення до поземельної книги запису про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Також слід зазначити, що аналогічного висновку дійшов і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15.02.2017 року (справа № К/800/18537/16).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері до Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області Лисиці Анжели Леонідівни, Головного управління Держземагентства у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 15.04.2019 року.