Постанова

від 02.08.2018 по справі 823/508/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/508/18 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Епель О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Власов Транс" про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Власов Транс", в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №0220067 від 28.03.2017.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що він як власник транспортного засобу не повинен нести відповідальність за порушення вимог у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки зазначену відповідальність несе саме перевізник.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 25.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №968, ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки MAN TGM 15.250 д.н. НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ 831615, виданого Центром 7141 09.02.2016, та передає вказаний транспортний засіб в тимчасове платне користування на п'ять років наймачу - ТОВ Власов Транс .

Згідно товарно-транспортної накладної №ПЕ-07/01/02/17 від 01.02.2017 вказаним автомобілем з державним номером СА 9955 ВО здійснювалось перевезення вантажу з пункту навантаження м. Київ, вул. Пшенична, 9 до пункту розвантаження м. Кропивницький, вул. Тореза, 27б. Вантажовідправником та вантажоодержувачем зазначене приватне підприємство "Перша логістична" код ЄДРПОУ 38080700. Графа "автомобільний перевізник" не заповнена.

02.02.2017 о 13 год. 40 хв. на автодорозі Н-01, Київ-Знам?янка, 244 км. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_7

За результатами перевірки був складений акт від 02.02.2017, яким зафіксовано порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезення вантажів на договірних умовах згідно ТТН ПЕ-07/01/02/17 від 01.02.2017, вантажовідправник та вантажоодержувач ПП "Перша логістична", без оформлення документів, перелік яких передбачений статтею 48 цього Закону, а саме: протоколу про перевірку та адаптацію транспортного засобу (тахографу) згідно наказу СТЗУ №385 від 24.06.2010.

28.03.2018 Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області за вчинене порушення прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу СА №0220067, якою за порушення норм абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_3 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивач є власником транспортного засобу та зареєстрований як фізична особа-підприємець, а відтак саме позивач є автомобільним перевізником і повинен нести відповідальність за вчинене порушення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вказаними приписами обов'язок здійснювати вантажні перевезення за наявності документів, передбачених статтею 48 Закону №2344-III, та відповідальність у разі їх відсутності встановлена для автомобільних перевізників.

Статтею 33 Закону № 2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

В контексті наведених положень закону колегія суддів зазначає, що перевізником є особа, яка безпосередньо надає послугу з перевезення вантажу, та не повинна ототожнюватись з власником транспортного засобу, за допомогою якого здійснюється перевезення.

Так, стаття 48 Закону №2344-III передбачає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме: автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред?являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов?язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241, визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів

Так, з товарно-транспортної накладної ПЕ-07/01/02/17 від 01.02.2017, вбачається, що у графі "автомобільний перевізник" назва автомобільного перевізника не вказана. В той же час, матеріали справи містять докази, які відповідають вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, які у встановленому порядку підтверджують факт використання транспортного засобу марки MAN TGM 15.250 д.н. НОМЕР_1, який належить позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Власов Транс" на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 25.02.2016, який укладений строком на 5 років. Вказані доводи підтверджено Товариством з обмеженою відповідальністю "Власов Транс" у письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції, які зареєстровані 16.03.2018 за вх. №6245/18. Зокрема, у зазначених поясненнях Товариством з обмеженою відповідальністю "Власов Транс" підтверджено факт здійснення перевезення вантажу 02.02.2017 даним автомобілем.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції, який зазначив, що оскільки позивач є власником транспортного засобу MAN д.н. НОМЕР_2, а тому саме позивач є автомобільним перевізником, який повинен нести відповідальність за вчинене порушення.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач неправомірно виніс оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №0220067 від 28.03.2017 щодо ОСОБА_3, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, що підтверджується відповідними квитанціями № 5 від 02.02.2018 та № 17 від 24.05.2018, відтак на користь ОСОБА_3 підлягає стягнення 1762 грн. витрат по сплаті судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 - скасувати, та ухвалити постанову, якою визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу СА №0220067 від 28.03.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 02.08.2018)

Суддя-доповідач Ю.А. Ісаєнко

Суддя О.В. Епель

Суддя В.П. Мельничук