Постанова

від 15.08.2018 по справі 822/1985/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №822/1985/17

адміністративне провадження №К/9901/20909/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙПАРК ТАЇРОВА на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Курка О.П., суддів Совгири Д.І., Драчук Т.О. від 16 січня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙПАРК ТАЇРОВА до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, третя особа - Головне управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю СКАЙПАРК ТАЇРОВА (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач/ГУ ДФС у Хмельницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області (далі - третя особа/ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2017 року №0004331407, яким за порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення про ведення касових операцій), застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 781745,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на проведення контролюючим органом перевірки з порушенням норм податкового законодавства. Вважає безпідставними висновки відповідача про неоприбуткування Товариством готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книгах обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків, оскільки податковим органом не було отримано належним чином завірених копій документів, які б підтверджували вчинення позивачем порушення, й не складено опису таких документів, а наведені у акті перевірки їх копії, які начебто були надані касиром до перевірки, не завірені печаткою Товариства, що зумовлює сумніви у їх походженні та не може свідчити про порушення позивачем касової дисципліни.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року позов задоволено повністю; скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин неоприбуткування позивачем готівкових коштів у КОРО №3000303831Р/1 з 08 квітня 2017 року по 04 травня 2017 року та у КОРО №3000303832Р/1 з 07 квітня року по 04 травня 2017 року у загальній сумі 156349,00 грн., оскільки в порушення вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючим органом не було отримано належним чином завірених копій документів, які б підтверджували вчинення позивачем порушення, а також не складено опису таких документів; надані ж до суду копії КОРО, за висновком цього суду, не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки не оформлені відповідно до вимог ПК України та не підтверджують їх виготовлення саме під час проведення перевірки позивача, адже оглянуті у судовому засіданні оригінали КОРО, копії яких долучено до справи, та лист оператора платіжних сервісів УККАРТ №889/211 від 31 травня 2017 року спростовують обставини, наведені у акті перевірки.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позову Товариства.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки копії документів, у тому числі й КОРО, які були виготовлені контролюючим органом безпосередньо під час проведення перевірки, завірені особистим підписом касира Товариства, й їх перелік відображено на 4 сторінці акту перевірки, такі документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують відсутність у КОРО №3000303831Р/1 з 08 квітня 2017 року по 04 травня 2017 року та у КОРО №3000303832Р/1 з 07 квітня року по 04 травня 2017 року обліку готівкових коштів у загальній сумі 156349,00 грн., що свідчить про неоприбуткування позивачем готівкових коштів на момент проведення перевірки та, відповідно, про законність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження обставин справи, адже надані контролюючим органом копії КОРО, за висновком позивача, не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки не оформлені відповідно до вимог законодавства та не підтверджують їх виготовлення саме під час проведення перевірки, натомість, як вважає позивач, оглянуті у судовому засіданні суду першої інстанції оригінали КОРО, копії яких долучено до справи, спростовують обставини, наведені у акті перевірки щодо неоприбуткування Товариством готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень за період з 07 квітня року по 04 травня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ГУ ДФС у Хмельницькій області та ГУ ДФС в Одеській області подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, оскільки в ході проведеної перевірки встановлено відсутність у КОРО записів про облік руху готівки за період з 07 квітня року по 04 травня 2017 року, а надані до суду першої інстанції оригінали цих книжок з усіма заповненими за цей період графами не можуть свідчити про дотримання вимог законодавства щодо обліку готівки у день одержання готівкових коштів та станом на момент проведення перевірки.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС України в Одеській області на підставі наказу від 26 квітня 2017 року №1225 проведено фактичну перевірку Товариства, за результатами якої складено Акт (довідка) за №251/15/22/РРО/40857722 від 05 травня 2017 року, у якому встановлено порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій, а саме неоприбуткування готівкових коштів у КОРО, зокрема, встановлено, що у КОРО №3000303831Р/1 з 08 квітня 2017 року по 04 травня 2017 року не здійснено облік готівкових коштів у сумі 79365,00 грн. (Z-звіт РРО - з 23 по 47), у КОРО №3000303832Р/1 з 07 квітня 2017 року по 04 травня 2017 року не здійснено облік готівкових коштів у сумі 82984,00 грн. (Z-звіт РРО з 23 по 52). Загальна сума неоприбуткованих коштів склала 156349,00 грн.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі №822/1403/17 відмовлено в задоволенні позову Товариства до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу про проведення фактичної перевірки від 26 квітня 2017 року №1225 з підстав відповідності останнього вимогам ПК України.

На підставі акту перевірки, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та абзацу третього статті 1 Указу Президента Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2017 року №0004331407, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми - 781745,00 грн.

Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відповідність вимогам чинного законодавства вказаного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України Про Національний банк України від 20 травня 1999 року №679-XIV визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ.

За змістом пункту 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій (положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин) під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 7.15 глави 7 Положення про ведення касових операцій уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 згаданого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

У відповідності до статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім статті 1 Указу №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а), а також Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року (справа №813/2229/17).

За встановлених у даній справі обставин відсутності записів у КОРО про облік руху готівки на підставі фіскальних звітних чеків (рядки взагалі не заповнені), зокрема у КОРО №3000303831Р/1 за період з 08 квітня 2017 року по 04 травня 2017 року (Z-звіт РРО - з 23 по 47) у сумі 79365,00 грн., у КОРО №3000303832Р/1 за період з 07 квітня 2017 року по 04 травня 2017 року (Z-звіт РРО з 23 по 52) у сумі 82984,00 грн., копії з яких були виготовлені контролюючим органом безпосередньо під час проведення перевірки, касаційний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про неоприбуткування позивачем готівкових коштів у день їх фактичного одержання та на момент проведення перевірки, що, відповідно, є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке абзацом третім статті 1 Указу №436/95 передбачена відповідальність.

Доводи ж позивача про недостовірність вказаних копій КОРО й виготовлення їх не під час проведення перевірки обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки останні, як встановлено в ході розгляду справи, завірені особистим підписом касира Товариства Коміренком С.А., що не спростовано позивачем будь-якими належними та допустимими доказами, а тому підстав вважати недостовірними дані таких матеріалів перевірки немає.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись до ГУ ДФС в Одеській області із запереченнями на акт перевірки, Товариство на обґрунтування своїх вимог послалося на те, що перевірка проводилась в порушення вимог ПК України та за відсутності керівництва закладу. На врахування відповідачем у акті перевірки даних КОРО, які не відповідають дійсності, Товариство не вказувало.

Не спростовують висновків апеляційного суду й обставини надання позивачем в ході розгляду справи оригіналів КОРО з усіма заповненими за згаданий період графами, адже такі докази не свідчать про дотримання Товариством вимог законодавства щодо обліку готівки у день одержання коштів та не є підставою для звільнення від встановленої Законом відповідальності за вчинене останнім порушення касової дисципліни.

Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, а також відсутність доказів визнання протиправними дій контролюючого органу щодо здійснення контрольного заходу (фактичної перевірки), Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙПАРК ТАЇРОВА залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду