Постанова

від 14.08.2018 по справі 816/2045/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №816/2045/17

адміністративне провадження №К/9901/47309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 (суддя К.І. Клочко)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 (судді А.П. Бенедик, Л.О. Донець, Л.В. Мельникової) у справі №816/2045/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САНСЕРГБУД

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2017 ТОВ Віт Сансерг звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2017 №0007451405 про застосування штрафу у розмірі 510 грн. та №0007441405, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 102 250 грн., з них за основним платежем 81 800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 20 450 грн.

В обґрунтування позову зазначено про необґрунтованість висновків контролюючого органу про не підтвердження первинним документами реальності відображених у податковому обліку операцій та ненадання всіх документів для проведення перевірки.

ТОВ ВІТ САНСЕРГ змінено найменування на ТОВ САНСЕРГБУД .

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.07.2017 №0007441405. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановами судів попередніх інстанцій Головне управління ДФС у Полтавській області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 в частині задоволення позовних вимог та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018, та прийняти нову постанову у справі №816/2045/17 про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення процесуальних та матеріальних норм права, не врахували, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання товару контрагентом позивача - ТОВ Бізнес-Модус-Груп , останній не є виробником або імпортером товару, фактично заявлені операції не могли бути здійснені з урахуванням часу, оперативності їх проведення, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів. Посилаючись на постанову Верховного Суду України від 18.07.2017 у справі №21-2757а16 просив скаргу задовольнити касаційну скаргу.

Ухвалою касаційного суду від 11.05.2018 запропоновано позивачу подати відзив на касаційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

08.06.2018 позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому заявник, із посиланням на додержання судами першої та касаційної інстанцій матеріальних та процесуальних норм права, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.06.2017 ГУДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВІТ САНСЕРГ (код ЄДРПОУ 36523812) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Рідмар" (код ЄДРПОУ 39520175) за жовтень-листопад 2015 року, ТОВ "Техбуд Компані" (код ЄДРПОУ 40031118) за квітень 2016 року, ТОВ "Лідер Сігма Трейд" (код ЄДРПОУ 40039536) за квітень 2016 року, ТОВ "Воркхорс" (код ЄДРПОУ 40255902) за травень 2016 року, ТОВ "Промоушн Трейд" (код ЄДРПОУ 40396816) за червень 2016 року, ТОВ "Мортон Преміум Груп" (код ЄДРПОУ 40308901) за липень-жовтень 2016 року, ТОВ "Турріс-Інвест-Груп" (код ЄДРПОУ 40513496) за вересень 2016 року, ТОВ "Пром-Аспект" (код ЄДРПОУ 40982991) за січень 2017 року, ТОВ "Бізнес-Модус Груп" (код ЄДРПОУ 41011380) за березень 2017 та правомірності їх відображення в податковій звітності.

За результатами перевірки контролюючим органом 03.07.2017 складено акт №902/16-31-14-05-09/36523812, в якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету у березні 2017 на загальну суму ПДВ 81 800 грн.

31.07.2017 на підставі акту перевірки від 03.07.2017 №902/16-31-14-05-09/36523812 ГУДФС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення №0007441405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 102 250 грн., з них 81 800 грн. за основним платежем та 20 450 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та №0007451405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.

ТОВ ВІТ САНСЕРГ віднесено до податкового кредиту березня 2017 року суми ПДВ у розмірі 81 800 грн. за результатами господарської операції з придбання у березні 2017 у ТОВ "Бізнес-Модус Груп" товару (секція А1-ДСП-50.02.000 (з козирками) в кількості 16 штук) загальною вартістю 490 800 грн. згідно договору купівлі-продажу від 22.03.2017 №220317. Для оформлення операцій поставки складено податкову накладну від 22.03.2017 №55, видаткову накладну від 22.03.2017 №55, рахунку-фактуру від 22.03.2017 №032202.

Розрахунки за придбаний у березні 2017 року товар проведено в повному обсязі у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 24.03.2017 №3509.

Доставка придбаного позивачем товару здійснювалась за його рахунок на адресу орендованого останнім приміщення, розташованого в м. Карлівка, пров. Громницького, 4, про що свідчать договір надання послуг від 22.03.2017 №220317Т, укладений між ТОВ "ВІТ САНСЕРГ", як замовником, та ТОВ "Фокус Систем", як перевізником; товарно-транспортна накладна від 22.03.2017 №2203; податкова накладна від 22.03.2017 №20; акт надання послуг від 22.03.2017 №20; рахунок-фактура від 22.03.2017 №032203, договір відступлення права вимоги від 22.03.2017 №0322, укладений між ТОВ "Фокус Систем", як первісним кредитором, та ТОВ "Менгейм", як новим кредитором; повідомлення про відступлення права вимоги; - договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2017.

Придбаний у ТОВ "Бізнес-Модус Груп" у березні 2017 року товар був використаний ТОВ "ВІТ САНСЕРГ" у власній господарській діяльності, а саме, в подальшому вказаний товар був реалізований ТОВ "ВІТ САНСЕРГ" на користь ПрАТ "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" (код ЄДРПОУ 30280120), що підтверджується наявними у матеріалах справи договором від 14.12.2017 №141216, видатковою накладною від 24.03.2017 №5, довіреністю на отримання ТМЦ від 24.03.2017, товарно-транспортною накладною від 28.03.2017 №8.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши податкову накладну, виписану ТОВ Бізнес-Модус Груп на користь ТОВ ВІТ САНСЕРГ в результаті здійснення спірної господарської операції, не знайшли підстав для визнання її такою, що не відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкова накладна містить одиниці виміру товару, кількість проданого товару, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, а перевіряючим у акті не зазначено. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що контрагент позивача ТОВ "Бізнес-Модус Груп" виконав свої зобов'язання за вказаним вище договором, а позивач прийняв відповідний товар (послуги, роботи), сплатив їх вартість та відобразив вказані операції у податковому та бухгалтерському обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанції щодо неправомірності нарахування платнику податків грошових зобов'язань оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, підтвердження матеріалами справи реальності відображених в податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій.

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Доводи скаржника про ненадання оцінки заявленим в касаційній скарзі обставинам, є необґрунтованими, оскільки судами встановлено обставини складення первинних документів, інших документів, якими оформлено рух активів, та правомірно здійснено висновок про належне оформлення відображених у податковому обліку операцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області належить залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі №816/2045/17 - залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі №816/2045/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова