Постанова

від 16.08.2018 по справі 371/1246/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 371/1246/16-ц Головуючий у І інстанції Капшук Л. О. Провадження № 22-ц/780/3324/18 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц. Категорія 26 16.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Сержанюка А.С., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області в складі судді Кашпук Л.О., ухваленого в м. Миронівка 18 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про стягнення боргу за договорами позики, просив стягнути із відповідача на свою користь борг за договором позики в загальному розмірі 242554,26 грн., з яких 16000 грн. та 81000 грн. - основні суми боргу, 8486,86 грн. та 42296,49 грн. - проценти у розмірі облікової ставки НБУ за користування грошовими коштами, 14484,80 грн. та 72260,10 грн. - інфляційні втрати, 1408,43 грн. та 6617,58 грн. - 3 % річних.

Заявлені вимоги мотивував тим, що 08 серпня 2013 року та 24 вересня 2013 року уклав договори позики з ОСОБА_4, на підставі яких ним було передано у власність відповідача грошові кошти: за договором позики від 08 серпня 2013 року - 16000 грн. до 08 листопада 2013 року, за договором позики від 24 вересня 2013 року - 81000 грн. до 24 січня 2014 року, про що відповідач надав йому відповідні розписки. У встановлені в розписках строки відповідачем зазначені суми повернуті не були, крім того, він має право на отримання процентів за користування грошовими коштами, сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договорами позики та судові витрати всього в розмірі 244979,80 грн.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Миронівського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що розписки про отримання від позивача грошових коштів є повністю сфальсифікованими, текст розписок викладений почерком, який не належить відповідачу, а підпис, хоч і є схожим на підпис відповідача, також зроблений іншою особою. З висновком експертизи, якою встановлено збіжності зразків підпису, він не погоджується, оскільки під час порівняльного аналізу висновку судовий експерт проводить порівняння тексту, який міститься в розписках від 08 серпня та 24 вересня 2013 року від імені ОСОБА_2, з тексту, розписки від імені ОСОБА_2, виконаної 19 серпня 2013 року. Дані документи були представлені суду позивачем, в свою чергу, ОСОБА_2 заперечував і заперечує про виконання вищезазначених документів ним особисто. З незрозумілої причини судовим експертом не проводилось порівняння рукописного тексту, виконаного від імені ОСОБА_2 в зазначених розписках, з експериментальними зразками почерку, які були надані ОСОБА_2 від 01 березня 2017 року безпосередньо до суду. Виходячи з даної експертизи, можна прийти до висновку, що текст розписок від 08 серпня 2013 року, 24 вересня 2013 року та 19 серпня 2013 року виконані однією і тією ж особою, про виконання яких ОСОБА_2 заперечує. Висновок експерта не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки надані зразки почерку були надані саме позивачем, і стверджувати про те, що дані рукописні тексти виконані ОСОБА_2, можливо лише за умови їхнього експертного порівняння з експериментальними зразками почерку ОСОБА_2 від 01 березня 2017 року, які останній надавав суду та які були залишені експертами поза увагою. Викладене підтверджується матеріалами самої експертизи (знімок 1-7), згідно яких візуально випливає про порівняння цих документів.

Від позивача ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на ст. 375 ЦПК України, просив апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначив характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами з договору позики, і встановив наявність невиконання обов'язку відповідача перед позивачем щодо повернення отриманих ним грошових коштів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики, відсотків за користування позикою, інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договори позики від 08 серпня та 24 вересня 2013 року, про що відповідачем складено розписки, належність підпису на яких відповідачеві підтверджено висновком почеркознавчої експертизи від 11 серпня 2017 року та спростовано заперечення відповідачем тієї обставини, що рукописні тексти у розписках та підписи під ними виконані ним.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи вбачається, що 08 серпня 2013 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_6 в борг 16000 грн., а 24 вересня 2013 року - 81000 грн., терміном на 3 місяці з дати підпису за кожною сумою позики, про що склав розписки (а. с. 27, 89 т. 1).

06 листопада 2015 року адвокатським об'єднанням Вячеслав Лич та Партнери направлено вимогу про погашення заборгованості на ім'я ОСОБА_2, яку останній отримав 10 листопада 2015 року, та повторну вимогу - 27 вересня 2016 року (а. с. 30 - 44 т. 1).

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 11 серпня 2017 року № 848/849/17-32, підписи від імені ОСОБА_2 під рукописними текстами боргових розписок від 08 серпня 2013 року та 24 вересня 2013 року виконані рукописним способом, без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Рукописні тексти розписок від імені ОСОБА_2 від 08 серпня 2013 року та 24 вересня 2013 року виконані ОСОБА_2 Підписи від імені ОСОБА_2 під рукописними текстами боргових розписок від 08 серпня 2013 року та 24 вересня 2013 року виконані ОСОБА_2 (а. с. 160 - 166 т. 1).

Наведені обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).

Суд першої інстанції, врахувавши наведені вимоги закону та докази, надані сторонами, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення заявлених позивачем вимог.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що розписки від 08 серпня та 24 вересня 2013 року ним не складались та не підписувались, в зв'язку із чим за клопотанням відповідача судом ухвалою від 28 грудня 2016 року було призначено проведення судової почеркознавчої експертизи для перевірки цих обставин, висновком якої встановлено належність почерку та підпису на розписках від 08 серпня та 24 вересня 2013 року ОСОБА_2

В апеляційній скарзі відповідач піддає сумніву правильність проведення судової почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що під час порівняльного аналізу висновку судовий експерт проводить порівняння тексту, який міститься в розписках від 08 серпня та 24 вересня 2013 року від імені ОСОБА_2, з текстом розписки від імені ОСОБА_2, виконаної 19 серпня 2013 року. Дані документи були представлені суду позивачем, в свою чергу, ОСОБА_2 заперечував і заперечує про виконання вищезазначених документів ним особисто. З незрозумілої причини судовим експертом не проводилось порівняння рукописного тексту, виконаного від імені ОСОБА_2 в зазначених розписках, з експериментальними зразками почерку, які були надані ОСОБА_2 від 01 березня 2017 року безпосередньо до суду. Зазначав, що виходячи з даної експертизи, можна прийти до висновку, що текст розписок від 08 серпня 2013 року, 24 вересня 2013 року та 19 серпня 2013 року виконані однією і тією ж особою, про виконання яких ОСОБА_2 заперечує. Висновок експерта не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки надані зразки почерку були надані саме позивачем, і стверджувати про те, що дані рукописні тексти виконані ОСОБА_2, можливо лише за умови їхнього експертного порівняння з експериментальними зразками почерку ОСОБА_2 від 01 березня 2017 року, які останній надавав суду та які були залишені експертами поза увагою.

Також відповідач просив апеляційний суд призначити повторну почеркознавчу експертизу з цих підстав.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року дане клопотання залишено без задоволення в силу вимог ст. 367 ЦПК України, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Оцінюючи ці доводи, апеляційний суд враховує, що після призначення судової почеркознавчої експертизи судовим експертом направлено до суду клопотання про надання матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи, а саме вільних зразків почерку ОСОБА_2, які можуть міститись в різного роду заявах за місцем роботи, платіжних документах, договорах тощо за 2011 - 2013 роки, та експериментальні зразки почерку ОСОБА_2 у вигляді тексту досліджуваних розписок від 08 серпня 2013 року, 24 вересня 2013 року на 5 - 7 аркушах паперу Ф А4, експериментальні зразки підпису ОСОБА_2 на 2 аркушах паперу Ф А4 (а. с. 98 - 99 т. 1).

В зв'язку із надходженням даного клопотання судом було відновлено провадження в справі ухвалою від 17 лютого 2017 року та запропоновано ОСОБА_2 надати суду письмові документи за 2011 - 2013 роки, які містять вільні зразки його почерку (а. с. 101 - 102 т. 1).

В судовому засіданні 01 березня 2017 року у відповідача ОСОБА_2 було відібрано експериментальні зразки почерку та підпису (а. с. 132 т. 1), які приєднані до матеріалів справи у окремому конверті.

На виконання ухвали від 01 березня 2017 року про витребування документів із зразками підпису та почерку відповідача ПАТ УкрСиббанк направлено до суду оригінал договору-анкети відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) № 03457687801 від 01 серпня 2013 року на відкриття банківських рахунків клієнту ТОВ Сучасний благоустрій , а також оригінал картки із зразками підписів і відбитка печатки клієнта ТОВ Сучасний благоустрій , в справі наявні підшиті копії (а. с. 149 - 152 т. 1).

Листом Миронівського районного суду Київської області від 07 березня 2017 року на адресу експертної установи направлено разом із матеріалами справи експериментальні зразки почерку ОСОБА_2 у вигляді тексту досліджуваних розписок від 08 серпня 2013 року, 24 вересня 2013 року, написані під диктовку на 7 арк., експериментальні зразки підпису ОСОБА_2 на 2 арк., оригінал розписки від 19 серпня 2013 року на 1 арк., копія паспорта ОСОБА_2 на 1 арк., оригінал договору № 0808-13 від 08 серпня 2013 року на 3 арк., оригінал додатку № 1 від 08 серпня 2013 року на 1 арк. (а. с. 147 т. 1).

Із тексту досліджувальної частини висновку вбачається, що експертами здійснено як порівняння досліджуваних розписок між собою для виявлення збіжностей почеркових ознак, так і порівняння почерку на досліджуваних рукописних текстів із зразками почерку ОСОБА_2 Експертом встановлено наявність збіжних ознак, які є суттєвими та утворюють індивідуальну сукупність, достатню для висновку про те, що ці підписи виконані ОСОБА_2

Оцінюючи заперечення відповідача щодо дослідження експертом розписки від 19 серпня 2013 року, якої, за поясненням останнього, він не складав, і складення на її підставі експертного висновку, апеляційний суд враховує, що експертом досліджено також інші зразки почерку та підпису ОСОБА_2, зокрема експериментальний зразок почерку відповідача (перший із експериментальних зразків почерку, приєднаних до матеріалів справи, та ілюстративна таблиця, аркуш 2, знімок 3), зразок підпису з копії паспорту (а. с. 28 т. 1, та ілюстративна таблиця, аркуш 3, знімок 3), заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи (а. с. 71 т. 1, та ілюстративна таблиця, аркуш 3, знімок 4).

Із цих же підстав доводи апеляційної скарги, що судовим експертом не проводилось порівняння рукописного тексту, виконаного від імені ОСОБА_2 в розписках, з експериментальними зразками почерку, які були надані ОСОБА_2 від 01 березня 2017 року безпосередньо до суду, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.

За таких обставин правильними і обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про належність ОСОБА_2 боргових розписок від 08 серпня 2013 року та 24 вересня 2013 року та виникнення у позивача права вимагати повернення суми заборгованості за ними, оскільки доказів повернення грошових коштів позивачу відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. ст. 525, 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки між сторонами було укладено договори позики, строк повернення за якими настав, однак сума позики відповідачем повернута не була, права позивача як позикодавця є порушеними і він має право на стягнення із відповідача суми позики, відсотки за користування позикою, передбачені ст. 1048 ЦК України, та штрафні санкції, передбачені ст. ст. 625, 1050 ЦК України, а саме інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Апеляційний суд враховує, що відповідачем не висунуто заперечень проти розміру заборгованості за розрахунком позивача, який складено чітко та зрозуміло, і погоджується із наданим розрахунком після його перевірки.

Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за період заборгованості.

Розмір 3% річних розраховується за формулою (3% Х суму боргу Х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році).

Для розрахунку процентів, нарахованих на суму позики відповідно до ст. 1048 ЦК України, застосовується формула: сума процентів = С х Ос х Д/365, де С - розмір простроченого грошового зобов'язання, Ос - облікова ставка НБУ, Д - кількість днів користування грошовими коштами за період, коли діяла кожна облікова ставка НБУ, 365 - кількість днів у році.

Отже, за договором позики від 08 серпня 2013 року, перебіг прострочення за яким розпочався із 09 листопада 2013 року, по 26 вересня 2016 року розмір 3 % річних від простроченої суми становить 1408,43 грн., інфляційні втрати - 14484,80 грн., відсотки за користування позикою в розмірі облікової ставки НБУ - 8486,86 грн., основна сума боргу - 16000 грн.

За договором позики від 24 вересня 2013 року, перебіг прострочення за яким розпочався із 24 січня 2014 року, по 26 вересня 2016 року розмір 3 % річних від простроченої суми становить 6617,58 грн., інфляційні втрати - 72260,10 грн., відсотки за користування позикою в розмірі облікової ставки НБУ - 42296,49 грн., основна сума боргу - 81000 грн.

Загальна сума заборгованості за обома договорами позики складає 242554,26 грн.

За таких обставин суд першої інстанції ухвалив законне та справедливе рішення про стягнення із відповідача на користь позивача сум заборгованості за договорами позики, задовольнивши позов в повному розмірі.

Доводи апеляційної скарги, що зі змісту розписки від 24 травня 2013 року взагалі не вбачається, між ким був укладений договір позики, не стосуються предмету позову, оскільки розписок від 24 травня 2013 року матеріали справи не містять взагалі і така розписка судом першої інстанції не досліджувалася.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2018 року.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Сержанюк А.С.

Фінагеєв В.О.