Ухвала

від 31.12.2020 по справі 371/1246/16-ц

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.12.2020 Єдиний унікальний № 371/1246/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2020 року м. Миронівка

ЄУН 371/1246/16-ц

Провадження № 6/371/13/20

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням Приватного виконавця виконавчого округу в місті Києві Мельниченка Олега Володимировича, заінтересовані особи : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу в місті Києві Мельниченко Олег Володимирович звернувся з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, до виконання покладених на нього зобов`язань.

В обґрунтування подання зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження з виконання рішення Миронівського районного суду від 5 жовтня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 244979 гривень 80 копійок.

18 жовтня 2018 року ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57467833, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана за адресою боржника, яка зазначена у виконавчому документі. 28 жовтня 2018 року поштове відправлення було вручено особисто боржнику.

У наданий для самостійного виконання судового рішення строк заборгованість погашена не була через ухилення боржника від його виконання.

Подання мотивував посиланням на ряд вчинених ним, як виконавцем судового рішення, дій для забезпечення боржником його виконання.

Вказав, що ним отримано відомості про те, що боржник не отримує пенсій, є фізичною особою-підприємцем, за ним обліковуються рахунки в Філії Розрахунковий центр ПАТ КБ Приватбанк та АТ Укрсиббанк .

В ході виконання було винесено постанову про арешт майна боржника, якою арештовано все рухоме майно боржника, встановлено, що за боржником транспортні засоби, земельні ділянки та інше нерухоме майно не зареєстровані.

З боржника в примусовому порядку було списано кошти на загальну суму 84898 гривень 95 копійок, в тому числі з доларових рахунків з конвертацією на МВРУ в національну валюту. Загалом коштів на рахунках не було достатньо для погашення заборгованості.

Ним встановлено, що боржник перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , якій на праві власності належала квартира під номером АДРЕСА_1 .

Вказане нерухоме майно було спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тому ним складено подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, з вимогою визначити його частку у квартирі.

У березні 2019 року ним встановлено, що право власності на вказану квартиру в результаті її продажу набула інша особа.

Ці обставини вказують на те, що ОСОБА_3 , володіючи інформацією про відкрите виконавче провадження стосовно її чоловіка ОСОБА_1 , усвідомлюючи факт належності йому частки у спільному майні, відчужила її внаслідок укладення договору купівлі-продажу, що свідчить про переслідування мети уникнення виконання майнового зобов`язання.

14 листопада 2019 року боржник з`явився до нього, не подав пояснення про невиконання зобов`язань за виконавчим листом, виданим Миронівським районним судом Київської області 5 жовтня 2018 року, не подав декларацію про доходи та майно.

На виконання зобов`язань за виконавчим листом боржник добровільно перерахував на його рахунок лише 1600 гривень.

На даний час рішення суду не виконано, боржник не надав пояснень про невиконання зобов`язань та не надав декларацію про доходи та майно; відчужив квартиру за договором купівлі-продажу для уникнення звернення стягнення на неї; має доходи, але ухиляється від виконання зобов`язань за виконавчим листом, виданим Миронівським районним судом Київської області 5 жовтня 2018 року; має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та здійснює поїздки за кордон.

Таким чином, боржник, маючи всі можливості виконати рішення суду, жодних реальних дій, спрямованих на виконання рішення суду, не вчиняє, ухиляється від виконання зобов`язань за виконавчим листом, сплативши заборгованість лише частково.

У поданні зазначено, що виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення суду і така крайня міра примусового заходу, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, змусить його виконати зобов`язання за судовим рішенням.

У зв`язку з наведеним, просив подання задовольнити.

Відповідно до положень частини 4 статті 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

В судове засідання приватний виконавець не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав письмову заяву з проханням розглянути подання за його відсутності, вказав, що вимоги подання підтримує, оскільки боржник продовжує ухилятися від виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить подання таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами 1 та 2 статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

На підставі статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у вказаному Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 2 вказаної статті встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Обмеження у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення.

В судовому засіданні встановлено такі обставини.

У провадженні приватного виконавця Мельниченка О.В. перебуває виконавче провадження № 57467833 з примусового виконання виконавчого листа № 371/1246/16-ц, виданого Миронівським районним судом Київської області 5 жовтня 2018 року на виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16000 гривень боргу, 8486 гривень 86 копійок відсотків за користування позикою, 1408 гривень 43 копійки відсотків річних від простроченої суми боргу, 14484 гривень 80 копійок інфляційних втрат згідно встановлених індексів інфляції за розпискою від 08 серпня 2013 року; 81000 гривень боргу, 42296 гривень 49 копійок відсотків за користування позикою, 6617 гривень 58 копійок відсотків річних від простроченої суми боргу, 72260 гривень 10 копійок інфляційних втрат згідно встановлених індексів інфляції за розпискою від 24 вересня 2013 року, сплаченого судового збору в розмірі 2425 гривень 54 копійки, всього 244979 (двісті сорок чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 80 копійок.

18 жовтня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57467833, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи і майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана рекомендованою кореспонденцією за адресою боржника, що зазначена в виконавчому документі, про що свідчить список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 3650 від 19 жовтня 2018 року, за яким поштове відправлення на адресу боржника має № 0312715611580.

28 жовтня 2018 року поштове відправлення № 0312715611580 було вручено особисто боржнику, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У добровільному порядку судове рішення не виконано, у наданий приватним виконавцем строк для самостійного виконання судового рішення заборгованість погашена не була.

Звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець детально описав заходи, які були вжиті ним задля забезпечення виконання судового рішення.

Судом встановлено, що виконавчі дії були вчинені в повному обсязі, судове рішення не виконано з вини боржника.

Приватним виконавцем отримано відомості про те, що боржник не отримує пенсій, є фізичною особою-підприємцем, за ним обліковуються рахунки в Філії Розрахунковий центр ПАТ КБ Приватбанк та АТ Укрсиббанк , та прийнято рішення про арешт коштів боржника.

Відповідно до даних відповіді Пенсійного фонду України, боржник ОСОБА_1 за трудовими та цивільно-правовими договорами не працює, пенсію не отримує.

Згідно даних відповідей Державної фіскальної служби України № 1043801156 від 22 жовтня 2018 року та №1043859033 від 23 жовтня 2018 року, за боржником обліковуються рахунки в Філії Розрахунковий центр ПАТ КБ ПриватБанк , інформація щодо сум доходу боржника ОСОБА_1 , нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004532749 від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

19 жовтня 2018 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на кошти на рахунках боржника у Філії Розрахунковий центр ПАТ КБ ПриватБанк , код банку 320649, та ПАТ КБ ПриватБанк , код банку 305299.

За інформацією АТ КБ ПриватБанк від 5 листопада 2018 року, банком прийнято до виконання постанову ВП № 57467833 про арешт коштів боржника, арешт накладено в сумі 269 477,78 грн. проте на рахунках недостатньо коштів для виконання зазначеної постанови.

Відповідно до відповіді АТ УкрСибБанк від 31 жовтня 2018 року, у боржника за ВП № 57467833 наявні сім відкритих рахунків у банку.

6 листопада 2018 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на кошти на рахунках боржника у АТ УкрСибБанк , код банку 351005.

Відповідно до відповіді АТ УкрСибБанк від 8 листопада 2018 року, постанова ВП № 57467833 про арешт коштів боржника прийнята до виконання. На момент накладення арешту грошові кошти на рахунках боржника відсутні.

Згідно з відповіддю АТ КБ ПриватБанк від 9 листопада 2018 року, банк направив інформацію стосовно наявності коштів на всіх рахунках боржника та зазначив, що боржник має кошти на гривневих та валютних рахунках.

Відповідно до листів Головного сервісного центру МВС від 5 лютого 2019 року та територіального сервісного центру № 8046 РСЦ МВС в м. Києві від 12 лютого 2019 року, за боржником ОСОБА_1 транспортні засоби не зареєстровані.

З боржника в примусовому порядку за період з січня по листопад 2019 року було списано кошти на загальну суму 87398 гривень 95 копійок, в тому числі з доларових рахунків з конвертацією на МВРУ в національну валюту, що підтверджується наданими письмовими доказами у виді платіжних доручень та меморіальних ордерів.

Залишок боргу складає 157580 гривень 85 копійок.

19 жовтня 2018 року приватним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника, якими арештовано все рухоме та нерухоме майно боржника, а також зареєстровано відповідні обтяження у Державних реєстрах обтяжень.

Виконавцем отримано відомості від Головних обласних управлінь Держгеокадастру, згідно яких за боржником земельних ділянок не зареєстровано.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 листопада 2019 року за боржником ОСОБА_1 не зареєстровано нерухоме майно.

Листом 588/03/15-18 від 1 листопада 2018 року Державна служба морського та річкового транспорту України повідомила, що за наявною інформацією, яка міститься у Державному судновому реєстрі України та Судовій книзі України відсутні записи щодо суден, власником або судновласником яких є боржник ОСОБА_1 .

Листом №0101/32183 від 1 листопада 2018 року Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомила, що станом на 30 червня 2018 року ОСОБА_1 серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше) акцій приватних акціонерних товариства та (5 відсотків і більше) публічних акціонерних товариств відсутній.

Відповідно до даних листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в м. Києві №4093/03-01-44 від 2 листопада 2018 року, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по місту Києву наявний актовий запис про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 17 серпня 2017 року, в якому відмітка про розірвання шлюбу відсутня.

За відомостями наданих виконавцем Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 жовтня 2018 року та 31 січня 2019 року, ОСОБА_3 була власником квартири (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1293027032109), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 8 травня 2018 року.

Згідно приписів статей 355, 357 ЦК України, статей 60, 70 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Дана правова позиція також знаходить своє вираження у судовій практиці Верховного Суду у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 619/5624/14-ц, від 3 травня 2018 року у справі 187/1145/16-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц, від 25 липня 2018 року у справі 308/11958/14-ц.

З огляду на вищевикладені приписи чинного законодавства, квартира двокімнатна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1293027032109), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , набула статусу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Приватним виконавцем було направлено подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, з вимогою визначити частку квартири.

Після вчинення вказаних дій виконавцем встановлено, що квартира була відчужена за договором купівлі-продажу, укладеним від 16 березня 2019 року.

Ці обставини підтверджені даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 березня 2019 року.

13 листопада 2019 року приватним виконавцем було здійснено виїзд за місцезнаходженням боржника за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено, що за даною адресою боржник не проживає, про що було складено акт.

14 листопада 2019 року боржник ОСОБА_1 з`явився до приватного виконавця, не надав пояснень про невиконання зобов`язань за виконавчим листом про стягнення боргу, не подав декларацію про доходи та майно.

У добровільному порядку боржник перерахував на рахунок приватного виконавця 1600 гривень в якості погашення заборгованості за виконавчим листом, що є мізерною сумою порівняно з сумою боргу, що підлягає сплаті.

Відповідно до листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 15 листопада 2018 року, боржник ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 13 квітня 2017 року органом видачі 8099.

За даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, боржник ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України, в тому числі, у березні 2020 року.

Наведені обставини підтверджуються даними письмових документів, які додані приватним виконавцем до подання.

На підставі досліджених письмових доказів, суд дійшов висновку, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань за виконавчим листом №371/1246/16-ц, виданим Миронівським районним судом Київської області від 5 жовтня 2018 року.

Судове рішення до теперішнього часу не виконано, боржник не вживає заходів до його належного та своєчасного виконання, що є підставою для застосування щодо нього заходів примусового виконання.

Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

За частиною 2 вказаної статті тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно приписів статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Встановлено, що ОСОБА_1 , який за судовим рішенням зобов`язаний сплатити заборгованість на користь стягувача, впродовж тривалого часу рішення суду не виконує.

У відповідності до частини 5 статті 19 Закону України Про виконавче провадження боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Боржник ОСОБА_1 не дотримався вказаних зобов`язань, не подав декларацію про доходи та майно, на вимогу приватного виконавця не пояснив причини невиконання рішення суду, чим ускладнив повне та своєчасне виконання рішення суду.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі Агрокомплекс проти України (заява № 23465/03) від 6 жовтня 2011 року існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі Бурдов проти Росії , заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника (стягувача) можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа Юрій Миколайович Іванов проти України , заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Приватний виконавець довів, що ним вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення суду і така крайня міра примусового заходу, як обмеження у праві виїзду за межі України, змусить боржника виконати зобов`язання за судовим рішенням.

Постановлення судом судового рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 є саме тим виправданим законним дієвим механізмом, який сприятиме погашенню зобов'язання за виконавчим листом №371/1246/16-ц, виданим Миронівським районним судом Київської області від 05.10.2018 року.

Зазначене обмеження переслідує легітимну мету - захист прав і свобод іншої особи - стягувача за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Це обмеження є пропорційним, оскільки тривале невиконання судового рішення суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи повноту вчинення виконавчих дій, наявність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, суд дійшов висновку, що підстави, викладені у поданні приватного виконавця, є обґрунтованими та достатніми для його задоволення.

Згідно правил частини 7 статті 441 ЦПК України за результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 81, 260-261, 353-354, 441 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Подання Приватного виконавця виконавчого округу в місті Києві Мельниченка Олега Володимировича, заінтересовані особи : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта, громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання : будинок під номером АДРЕСА_3 , до виконання покладених на нього зобов`язань відповідно до виконавчого листа № 371/1246/16-ц, виданого Миронівським районним судом Київської області 5 жовтня 2018 року на виконання судового рішення про стягнення зОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 244979 (двісті сорок чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 80 копійок.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук