Ухвала

від 15.08.2018 по справі 569/14039/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/14039/18

УХВАЛА

15 серпня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Панас О.В., розглянувши позовну заяву, яка надійшла від ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 "Атман", ПАТ "Кредобанк", третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Рівненський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2018 року представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4 звернувся в Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 "Атман", ПАТ "Кредобанк", третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Рівненський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зняття арешту з майна.

До позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову згідно якої позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Рівненському міському відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, та іншим особам здійснювати будь-які дії (вилучати майно, передавати його на реалізацію торговельній організації та інші дії), спрямовані на продаж (реалізацію) наступного рухомого майна:

транспортного засобу марки DAF, модель XF 105.410, 2007 року випуску, тип ТЗ - вантажний бортовий-тентований, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) XLRAS47MS0E773823, реєстраційний но.мер ВК4350АТ;

транспортного засобу марка DAF, модель XF 105.410, 2007 року випуску, тип ТЗ - вантажний бортовий-тентований, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) XLRAS47MS0E773927, реєстраційний номер НОМЕР_1;

транспортного засобу марка KRONE, модель ZZF, 2007 року випуску, тип ТЗ - причіп пр-бортовий-тентований, колір сірий, номер кузова (шасі, рама) WKEZZF18071316718, реєстраційний номер НОМЕР_2.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що на підставі договорів купівлі-продажу від 19 березня 2010 року укладених між ОСОБА_3 "АТМАН" та ОСОБА_1, позивач набув у власність транспортні засоби, а саме: марки DAF, модель XF 105.410, 2007 року випуску, тип ТЗ - вантажний бортовий-тентований, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) XLRAS47MS0E773823, реєстраційний номер НОМЕР_3; марки DAF, модель XF 105.410, 2007 року випуску, тип ТЗ - вантажний бортовий-тентований, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) XLRAS47MS0E773927, реєстраційний номер НОМЕР_4; марки KRONE, модель ZZF, 2007 року випуску, тип ТЗ - причіп пр-бортовий-тентований, колір сірий, номер кузова (шасі, рама) WKEZZF18071316718, реєстраційний номер НОМЕР_5.

Зазначає, що в межах здійснення виконання виконавчого листа № 569/2749/15-ц виданого 21.06.2016 року Рівненським міським судом Рівненської області на примусове виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 16.05.2016 року про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Атман" та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 74 616 Євро 25 євроцентів, 251 088,58 гривень пені та 3 654 грн. судового збору постановою від 01.02.2018 року ВП № 51816785 накладено арешт на грошові кошти що містяться на рахунках боржника ОСОБА_3 "АТМАН", а постановою від 01.02.2018 року ВП № 51816785 оголошено в розшук майно боржника ОСОБА_3 "АТМАН" в тому числі спірні транспортні засоби які належать позивачу та є предметом розгляду у даній справі.

Вказує, що до моменту розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили право власності ОСОБА_1 на визначене майно може бути порушено, оскільки майно може бути реалізовано на торгах, вилучено органами державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження чи передано стягувачу в рахунок виконання судового рішення.

Просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам ДВС та іншим особам здійснювати будь-які дії спрямовані на вилучення та продаж спірного майна що є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається зокрема одночасно з пред'явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Подана представником позивача заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: забороною вчиняти певні дії.

У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, з позовної заяви та наданих до неї документів вбачається, що позивачем заявлено вимоги про зняття арешту з належних на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_6, адреса реєстрації місця проживання: 33016, АДРЕСА_1) транспортних засобів, а саме:

марки DAF, модель XF 105.410, 2007 року випуску, тип ТЗ - вантажний бортовий-тентований, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) XLRAS47MS0E773823, реєстраційний но.мер ВК4350АТ;

марка DAF, модель XF 105.410, 2007 року випуску, тип ТЗ - вантажний бортовий-тентований, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) XLRAS47MS0E773927, реєстраційний номер НОМЕР_1;

марка KRONE, модель ZZF, 2007 року випуску, тип ТЗ - причіп пр-бортовий-тентований, колір сірий, номер кузова (шасі, рама) WKEZZF18071316718, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позивачем зазначено в обґрунтування заявлених вимог, що 19 березня 2010 року були укладені договори купівлі-продажу транспортних засобів між ОСОБА_3 "Атман" та ОСОБА_1, за умовами яких позивач набув у власність вказані вище транспортні засоби. Зазначає, що боржник ОСОБА_3 "Атман" не є власником спірних транспортних засобів, а тому накладення на них арешту порушує його право власності. Позивач в позові також стверджує, що починаючи з 2010 року спірні автомобілі перебувають у власності позивача та використовуються останнім у підприємницькій діяльності для перевезення вантажів вантажними автомобілями. Усі витрати на обслуговування, утримання та ремонт транспортних засобів з моменту набуття їх у власність по даний час несе позивач у справі. При цьому, ОСОБА_3 "Атман" жодного разу не заявляло претензій щодо володіння та власності на спірні автомобілі.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами по справі виник спір стосовно питання наявності чи відсутності підстав для зняття арешту з майна.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення вразі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду вразі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову шляхом заборони Рівненському міському відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, та іншим особам здійснювати будь-які дії (вилучати майно, передавати його на реалізацію торговельній організації та інші дії), спрямовані на продаж (реалізацію) спірного рухомого майна, є обґрунтованими, законними та співрозмірними із заявленими позовними вимогами, які стосуються вказаного рухомого майна, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, з огляду на те, що спірне майно може бути вилучене у позивача у справі, реалізоване з торгів чи передане стягувачу в рахунок виконання судового рішення, що в свою чергу ускладнить виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позовних вимог позивача по справі.

Суд знов кореспондує, що суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати відособи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З наданих до суду документів, вбачається, що позивач зареєстрована на території України, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивача або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв'язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Однак, суд роз'яснює відповідачам, їх право у відповідності норм ЦПК України на подання клопотання про зустрічне забезпечення позову після застосування судом заходів забезпечення позову, з метою забезпечення відшкодування збитків, які можуть бути спричинені відповідачам забезпеченням позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі № 569/14039/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 "Атман", ПАТ "Кредобанк", третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Рівненський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зняття арешту з майна, а саме:

заборонити Рівненському міському відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, та іншим особам здійснювати будь-які дії (вилучати майно, передавати його на реалізацію торговельній організації та інші дії), спрямовані на продаж (реалізацію) наступного рухомого майна:

транспортного засобу марки DAF, модель XF 105.410, 2007 року випуску, тип ТЗ - вантажний бортовий-тентований, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) XLRAS47MS0E773823, реєстраційний номер НОМЕР_7;

транспортного засобу марка DAF, модель XF 105.410, 2007 року випуску, тип ТЗ - вантажний бортовий-тентований, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) XLRAS47MS0E773927, реєстраційний номер НОМЕР_1;

транспортного засобу марка KRONE, модель ZZF, 2007 року випуску, тип ТЗ - причіп пр-бортовий-тентований, колір сірий, номер кузова (шасі, рама) WKEZZF18071316718, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Копію ухвали направити у Рівненський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (адреса: 33028, м. Рівне, вул. Замкова, 22-А) для відома та виконання.

Копію ухвали направити для відома учасникам справи.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В.Панас