Рішення

від 14.08.2018 по справі 908/1193/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/51/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2018 Справа № 908/1193/18

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРГА ГРУП» , (61080, м.Харків, просп. Гагаріна, буд. 201, офс 323)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Агропромислова компанія» , (72319, м. Мелітополь, Запорізька області, вул. Героїв України, буд. 15)

про стягнення 540224 грн. 95 коп.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився.

від відповідача не з'явився.

ВСТАНОВЛЕНО:

Розглядається справа № 908/1193/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРГА ГРУП» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Агропромислова компанія» про стягнення 477230 (чотириста сімдесят сім тисяч двісті тридцять) грн. основного боргу, 49487 (сорок дев'ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 97 коп. пені, 4388 (чотири тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 21 коп. 3% річних, 9118 (дев'ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 77 коп. суми індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.06.2018 позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 14.08.2018.

В судове засідання 14.08.2018 представники сторін не з'явились. Явка представників сторін судом не визнавалась обов'язковою.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з тим, 01.08.2018 від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, зі сплатою суми щомісячно 45018 грн. 74 коп., а в останньому місяці 45018грн. 81 коп. Заява відповідача судом прийнята до розгляду.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Судове засідання проводилось без застосування засобів технічної фіксації судового процесу, у відповідності до ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВАРГА ГРУП (також по тексту - позивач, продавець) та ОСОБА_1 акціонерним товариством АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ (також по тексту - відповідач, покупець) було укладено договір поставки товару № 101116 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах вказаних в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору.

Згідно п.п. 2.1.-2.4., 3.1.-3.4., 4.1.. 6.1. всі умови щодо найменування, кількості, якості товару, умов його поставки та оплати, визначаються специфікаціями до договору.

Позивач зазначив, що в межах договору між сторонами 13.02.18р. було підписано специфікацію № 55, за якою позивач поставляє відповідачу монокальційфосфат (мішок) у кількості 10,00 тон за ціною 19 460,00 грн. затону (з ПДВ), всього на загальну суму 194 600,00 грн.

Поставка товару здійснюється до 15.02.18р. на адресу відповідача на умовах 100% передплати. Товар був поставлений відповідачу та отриманий ним за видатковою накладною № 7 від 13.02.2018р. по довіреності № 211 від 13.02.2018р. в день поставки товару -13.02.2018р., що також підтверджується товарно-транспортною накладною № 130218 від 13.02.2018р.

Згідно п.п. 6.5., 6.6. договору, у разі поставки товару з порушенням щодо якості або кількості, покупець повинен негайно письмово надати повідомлення про це. Жодних повідомлень відповідач не подав.

15 березня 2018р. відповідач сплатив заборгованість за даною специфікацією у сумі 154950 грн., що підтверджується банківською випискою.

Станом на день розгляду спору по суті сума основного боргу по специфікації № 55 від 13.02.2018 року становить 39 650,00 грн.

Також, в межах договору між сторонами 21.02.18р. було підписано специфікацію № 56, за якою позивач поставляє відповідачу монокальційфосфат (мішок) у кількості 10,00 тон за ціною 19 460,00 грн. за тону (з ПДВ), всього на загальну суму 194 600,00 грн.

Поставка товару здійснюється до 24.02.18р. на адресу відповідача на умовах 100% передплати. Товар був поставлений відповідачу та отриманий ним за видатковою накладною № 8 від 22.02.2018р. по довіреності № 247 від 21.02.2018р. в день поставки товару -22.02.2018р., що також підтверджується товарно-транспортною накладною № 220218 від 22.02.2018р.

11 квітня 2018р. відповідач сплатив заборгованість за даною специфікацією у сумі 50000 грн., що підтверджується банківською випискою. Станом на день розгляду спору по суті сума основного боргу по специфікації № 56 від 22.02.2018 року становить 144 600,00грн.

01.03.18р. сторонами було підписано специфікацію № 57, за якою позивач поставляє відповідачу метіонін кормовий у кількості 0,4 тони за ціною 114 200,00 грн. за тону (з ПДВ), всього на загальну суму 45 680,00 грн.

Поставка товару здійснюється до 10.03.18р. на адресу відповідача на умовах 100% передплати. Товар був поставлений відповідачу та отриманий ним за видатковою накладною № 9 від 05.03.2018р. по довіреності № 289/1 від 04.03.2018р. в день поставки товару -05.03.2018р., що також підтверджується товарно-транспортною накладною №2100208076 від 05.03.2018р.

Позивач вказує, що оплата за даною специфікацією відповідачем не здійснювалась, та станом на день подання позову сума основного боргу по специфікації № 57 від 01.03.2018 року становить 45 680,00 грн.

14.03.18р. сторонами за договором було підписано специфікацію № 58, за якою позивач поставляє відповідачу монокальційфосфат (мішок) у кількості 5,00 тон за ціною 19 460,00грн. за тону (з ПДВ), всього на загальну суму 97 300,00 грн.

Поставка товару здійснюється до 17.03.18р. на адресу відповідача на умовах 100% передплати.

Товар був поставлений відповідачу та отриманий ним за видатковою накладною 10 від 14.03.2018р. по довіреності № 396 від 14.03.2018р. в день поставки товару -142.03.2018р., що також підтверджується товарно-транспортною накладною № 140318 від 14.03.2018р.

Станом на день розгляду спору по суті сума основного боргу по специфікації № 58 від 14.03.2018 року становить 97 300,00 грн.

30.03.18р. було підписано специфікацію № 59, за якою позивач поставляє відповідачу L-THREONINE кормова добавка 98,5%М25кг у кількості 1,00 тона за ціною 75 000,00 грн. за тону (з ПДВ), всього на загальну суму 75 000,00 грн.

Поставка товару здійснюється до 04.04.18р. на тих самих умовах. Товар був поставлений відповідачу та отриманий ним за видатковою накладною 21 від 30.03.2018р. в день поставки товару - 30.03.2018р., що також підтверджується товарно-транспортною накладною № НОМЕР_1 від 30 березня 2018 р. Жодних оплат за цією специфікацією віповідач не здійснював, сума основного боргу по специфікації № 59 від 30.03.2018 року становить 75 000,00 грн.

Також, в межах договору між сторонами 07.05.18р. було підписано специфікацію № 60, за якою позивач поставляє відповідачу монокальційфосфат (мішок) у кількості 5,00 тон за ціною 19 000,00 грн. за тону (з ПДВ), всього на загальну суму 95 000,00 грн.

Поставка товару здійснюється до 11.05.18р. на адресу відповідача також на умовах 100% передплати. Товар був поставлений відповідачу та отриманий ним за видатковою накладною 27 від 08.05.2018р. по довіреності від 07.05.2018р. в день поставки товару - 08.05.2018р., що також підтверджується товарно-транспортною накладною № 805018/2 від 08 травня 2018.

07 червня 2018р. відповідач сплатив заборгованість за даною специфікацією у сумі 10000 грн., 14 червня 2018р. у сумі - 10000 грн., що підтверджується банківською випискою.

Станом на день подання позову та розгляду його по суті, сума основного боргу по специфікації № 59 від 30.03.2018 року становить 75 000,00 грн.

Отже, загальна сума основного боргу складає 477230 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 та ч. 1 ст. 530 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України; якщо у зобов'язанні встановлений строк/термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, 03 травня 2018 року позивач направив відповідачу претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість, але дана вимога відповідачем залишена без задоволення. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

На момент розгляду спору по суті сума осевого боргу відповідача перед позивачем становить 477230 грн. 14 коп., підтверджена матеріалами справи, не спростовується відповідачем та підлягає задоволенню в повному об'ємі.

Порушенням зобов'язання, в т.ч. є його невиконання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в т.ч. сплата неустойки (ст. 610 та п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Застосування штрафних санкцій, відповідно до абзацу 8 частини 2 статті20 Господарського кодексу України, є способом захисту прав і законних інтересів.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції - заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки у вигляді грошової суми - неустойка, штраф, пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 217 і ч. 1 ст. 230 ГК України).

В разі нездійснення покупцем платежу у строк, встановлений у специфікації на конкретну партію товару , покупець оплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за першою письмовою вимогою продавця (п. 9.3 договору № 101116).

Враховуючи прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань, з оплати отриманого від позивача товару позивачем пред'явлена вимога про стягнення пені в розмірі 49487 грн. 97 коп. (розрахунки долучені до матеріалів справи).

Судом перевірені надані позивачем розрахунки та встановлено, що вимога про стягнення пені пред'явлена обґрунтовано, доведена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України ).

Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем пред'явлені вимоги по стягненню суми витрат від інфляції в розмірі 9118грн. 77коп. та 3 % річних в розмірі 4388рн. 21коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимог кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки судом перевірені та встановлено, що сума індексу інфляції та 3% річних розраховані вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду та проаналізувавши наведене обгрунтування, суд встановив:

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на те, що підприємство є підприємством сільгоспвиробником, яке займається господарською діяльністю з розведення свиней та птиць і яке є одним із провідних підприємств в Україні із виробництва свинини.

На теперішній час відповідача знаходиться у тяжкому фінансовому стані та не може вчасно виконувати свої зобов'язання за договорами, не має можливості виконувати рішення суду, які існують за теперішній час. Крім того, вказує на те, що підприємство відповідача має значну непогашену кредиторську заборгованість і небажане зупинення діяльності підприємства відповідача, може призвести до його банкрутства, що зробить неможливим фактичне виконання рішення у даній справі.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача.

Суд звертає увагу, що фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Незадовільний фінансовий стан характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в зв'язку з несприятливими тенденціями в виробництві тощо.

Тому, доводи відповідача до уваги не приймаються, оскільки відповідно до Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, в ході здійснення своєї підприємницької діяльності відповідач діє на власний розсуд та має і повинен розуміти всі ризики, які можуть мати його правовідносини з контрагентами.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувана, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також: визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, у системному розумінні якої, а також національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Розстрочення виконання рішення суду у справі №908/1193/18 на 12 (дванадцять) місяців, по-перше, подовжить період відновлення порушеного права позивача, по-друге, призведе до довготривалого невиконання рішення суду та порушення права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити відповідачу в задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 86, 129, 240, 241, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРГА ГРУП» , (61080, м.Харків, просп. Гагаріна, буд. 201, офс 323) до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Агропромислова компанія» , (72319, м. Мелітополь, Запорізька області, вул. Героїв України, буд. 15) про стягнення 540224 грн. 95 коп. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Агропромислова компанія» , (72319, м. Мелітополь, Запорізька області, вул. Героїв України, буд. 15, ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРГА ГРУП» , (61080, м.Харків, просп. Гагаріна, буд. 201, офіс 323, ЄДРПОУ 40711419) 477230 (чотириста сімдесят сім тисяч двісті тридцять) грн. основного боргу, 49487 (сорок дев'ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 97 коп. пені, 4388 (чотири тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 21 коп. 3% річних, 9118 (дев'ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 77 коп. суми індексу інфляції, 8103 ( вісім тисяч сто три) грн. 37 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення оформлено і підписано 16 серпня 2018.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій