Рішення

від 30.07.2018 по справі 808/1469/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2018 року (18 год. 27 хв.)Справа № 808/1469/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Поліщука Я.В. та представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача 2: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Долинська

до 1. Бердянського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області

2. Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнати неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Долинська (Позивач) звернулося до Запорозького окружного адміністративного суду з позовом до Бердянського управляння Головного управління ДФС у Запорізькій області (Відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області ( Відповідач 2) в якому просить визнати неправомірною відмову № 7610/10/08-01-51-01 Бердянського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області у підтвердженні йому статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік та зобов'язати Бердянське управління Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області підтвердити йому статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік, вирішивши питання щодо внесення до Єдиного державного реєстру платників єдиного податку відомості щодо нього як платника єдиного податку ІV групи на 2018 рік, надавши відповідний витяг з Єдиного реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою суду від 24.04.2018 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

В межах встановленого строку Позивачем надано до суду уточнену позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду від 24.04.2018.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 05.06.2018.

Протокольною ухвалою суду від 05.06.2018 судове засідання відкладено на 09.07.2018.

Ухвалою суду від 09.07.2018 до участі у справі залучено Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області в якості Відповідача 2, судове засідання відкладено на 30.07.2018.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, зокрема зазначив, наступне.

25.01.2018 на адресу відповідача 1 було направлено розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 рік. Вказаний розрахунок отримано Державної фіскальної служби України та відповідачем 1 15.02.2018, що підтверджується квитанціями № 1,2 від 15.02.2018. В ході перевірки змісту електронних звітів головним бухгалтером Позивача було виявлено збій в роботі програмного забезпечення, внаслідок чого дані звіту не збереглись. 19.03.2018 позивач направив уточнюючий розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 рік на адресу відповідача 1 Вказаний розрахунок отримано Державної фіскальної служби України та відповідачем 1 19.03.2018, що підтверджується квитанціями № 1, 2 від 19.03.2018. 20.03.2018 Позивачем направлено на адресу Відповідача 1 лист (вих. № 47 від 20.03.2017) із поясненням причин подання уточнюючого розрахунку та запитом про надання довідки із підтвердженням того, що Позивач є платником єдиного податку четвертої групи у 2018 році. 22.03.2018 за наслідками розгляду вказаного листа Позивача, Відповідачем 1 на адресу Позивача направлено лист за вих. № 7610/10/08-01-51-01 від 22.03.2018, яким йому відмовлено в підтверджені статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році у зв'язку із тим, що надано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9021082530 від 14.03.2018, згідно якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній звітний рік дорівнює 0, також Відповідачем 1 повідомлено Позивача про переведення його на загальну систему оподаткування починаючи з 01.01.2018. Позивач вважає вказані дії Відповідача 1 щодо переведення його на загальну систему оподаткування, а також бездіяльність, яка полягає у непідтверджені статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2018 та відмови у видачі відповідної довідки протиправними, оскільки вважає, що норми пп.291.4.4 п. 291.4 ст. 291 щодо відмови у реєстрації (підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи) на 2018 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України щодо нього не приймалось, а отже відповідні дії не відповідають вимогам абз. 2 ст. 19 Конституції України. Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач 1 надав до суду відзив на позов, який обґрунтовано тим, що під час здійснення оскаржуваних дій він керувався положеннями пункту 291.3 статті 291, абзацу 4 пункту 291.4 статті 291, підпункту. 298.8.1, пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України. Оскільки Позивачем надано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва № НОМЕР_1 від 14.03.2018, у якому частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює 0, а повинно дорівнювати або перевищувати 75 відсотків, Позивач не може бути платником єдиного податку четвертої групи у 2018 році. Таким чином Позивачу, починаючи з 01.01.2018 надано статус платника податків на загальних підставах, тобто припинено його статус як платника єдиного податку четвертої групи. Вважає свої дії законними та такими, що відповідають нормам законодавства, вважає, що в позові має бути відмовлено в повному обсязі.

Представник Відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач 2 надав до суду заперечення, які за змістом є тотожними відзиву на позов, поданого Відповідачем 1 та обґрунтовано тим, що під час здійснення оскаржуваних дій Відповідач 1 правомірно керувався положеннями п. 291.3 ст. 291, абз. 4 п. 291.4 ст. 291, п.п. 298.8.1, п.298.8 ст. 298 ПК України. Оскільки Позивачем надано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва № НОМЕР_1 від 14.03.2018, у якому частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює 0, а повинно дорівнювати або перевищувати 75 відсотків, Позивач не може бути платником єдиного податку четвертої групи у 2018 році. Таким чином Позивачу, починаючи з 01.01.2018 надано статус платника податків на загальних підставах, тобто припинено його статус як платника єдиного податку четвертої групи. Вважає свої дії законними та такими, що відповідають нормам законодавства, вважає, що в позові має бути відмовлено в повному обсязі.

Представника Відповідача 2 в судовому засіданні заперечення підтримав та просив в задоволенні позову відмовити.

Cуд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Долинська є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до законодавства України, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.02.2017 та перебуває на обліку в Бердянській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області. Основним видом економічної діяльності Позивача є - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Згідно даних довідки № 2523/10/08-22-12-03 від 12.04.2017, виданої Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області. Позивач є платником єдиного податку четвертої групи.

25.01.2018 Позивачем на адресу Відповідача 1 направлено розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 рік. Вказаний розрахунок направлено через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України. Позивач 19.03.2018 направив уточнюючий розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 рік на адресу Відповідача 1, оскільки було виявлено збій в роботі програмного забезпечення, внаслідок чого дані звіту не збереглись. 20.03.2018 Позивачем направлено на адресу Відповідача лист вих № 47 від 20.02.2017 із поясненнями причин подання уточнюючого розрахунку та запитом на надання довідки із підтвердженням того, що Позивач є платником єдиного податку четвертої групи у 2018 році. 22.03.2018 Позивач отримав листа № 7610/10/08-01-51-01 від 22.03.2018 зі змісту якого вбачається, що Відповідачем 1 відмовлено в підтвердженні Позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році у зв'язку із тим, що Позивачем надано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва № НОМЕР_1 від 14.03.2018, згідно якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній звітній рік дорівнює 0 та повідомляє Позивача про переведення його на загальну систему оподаткування починаючи з 01.01.2018.

Зміст відзивів на позов, поданих Відповідачами, а також листа № 7610/10/08-01-51-01 від 22.03.2018 направленого Відповідачем 1 на адресу Позивача вказує , що підставою для вчинення оскаржуваних дій є норма абзацу 4 пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 291.4.4 п. 291.4 ст. 291 ПК України сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь у їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Пунктом 291.2 ст. 291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справлення податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 стаття 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою(п.291.3 ст. 291 ПК України)

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

Згідно пп.4 п. 291.4 ст. 291 ПК сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків відносяться відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті (п. 298.8 ст. 298 ПК України).

У 2017 році Позивач був платником єдиного податку 4 групи.

Згідно положень підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статуту платника єдиного податку подаються до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків, та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебуванням на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органом за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, а погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органом за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Отже, платник єдиного податку четвертої групи щорічно зобов'язані підтверджувати статус платника єдиного податку, для чого до 20 лютого поточного року подають пакет документів, визначений пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 1 п. 299.6 ст. 299 ПК невідповідність суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 ПК є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.

Отже, в реєстрації платником єдиного податку може бути відмовлено за вмотивованою письмовою відмовою лише при реєстрації платником єдиного податку. При цьому, рішень про відмову реєстрації Позивача як платника єдиного податку матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що Позивача вже було зареєстровано платником єдиного податку, а тому підстави для застосування приписів п.п. 291.1-5 ст. 291 ПК та відмови в реєстрації платником єдиного податку відсутні.

Отже, оскільки, Позивач у даному випадку з 01 січня 2018 року автоматично став платником єдиного податку четвертої групи, тому норми підпункту 291.4.4 статті 291 ПК України щодо відмови у такій реєстрації (підтвердженні статусу платника єдиного податку групи) на 2018 до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована виключно з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункт 298.2 статті цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Тобто, рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку може бути прийняте з вичерпних підстав, передбачених п. 299.10 ст. 299 ПК України, до яких не належать норма пп. 291.4.4 п. 291.4 ст. 291 ПК України, якою керувався Відповідач.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що лист ГУ ДФС у Запорізькій області Бердянського управління про відмову Позивачу в статусі єдиного податку четвертої групи датовано 22.03.2018, тобто вже після подання позивачем уточнюючого розрахунку з виправленими даними. Отже на час винесення даного рішення Відповідачу було відомо, що частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік у позивача складала, відповідно до розрахунку, 86,79 %.

За таких обставин, суд приходить до висновку що оскаржувані дії Відповідача 1 є неправомірними.

Відповідно до п. 299.7. ст. 299 ПК України до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку:

1) найменування суб'єкта господарювання, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті);

2) податкова адреса суб'єкта господарювання;

3) місце провадження господарської діяльності;

4) обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської

діяльності;

5) ставка єдиного податку та група платника податку;

6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;

7) дата реєстрації;

8) види господарської діяльності;

9) дата анулювання реєстрації.

Відповідно до п. 299.8. ст. 299 ПК України у разі зміни відомостей, передбачених підпунктами 1-5 пункту 299.7 цієї статті, вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви.

Відповідно до п. 299.9. ст. 299 ПК України за бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно отримати витяг з реєстру платників єдиного податку. Строк надання витягу не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що бездіяльність Відповідача 1 , яка полягає в ненаданні відповідного витягу на запит Позивача не відповідає вказаним нормам законодавства, а отже є неправомірною.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, приймаючи до уваги неподання Відповідачем 1 доказів існування рішення про анулювання реєстрації Позивача як платника єдиного податку четвертої групи, рішення про відмову в реєстрації Позивача як платника єдиного податку четвертої групи, неподання Відповідачами жодних пояснень щодо підстав неврахування уточнюючого розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, поданого Позивачем 19.03.2018, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення у справі суд також приймає до уваги наступні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 1 частини1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до підпункту 2 частини1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до підпункту 7 частини1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до підпункту 9 частини1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно частини 3 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Постановою Кабінету міністрів України № 311 від 06.08.2014 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України утворено Головне управління ДФС у Запорізькій області як юридичну особу публічного права зі статусом територіального органу Державної фіскальної служби.

Отже, зобов'язаною особою за рахунок якої можливе задоволення позовних вимог є Головне управління ДФС у Запорізькій області.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З метою підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником Позивача надано: договір про надання правової допомоги, платіжні доручення про сплату відповідних сум, акти виконаних робіт (наданих послуг) за вказаним договором, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) згідно яких обсяг наданих послуг та фактично понесених та сплачених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає 6 850,00 грн.

Відповідно до частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказане клопотання в судовому засіданні заявлено не було, а отже, підстав для зменшення розміру відповідних витрат не вбачається.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Долинська задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Бердянського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області у підтвердженні Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Долинська статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік .

3. Зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) підтвердити Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Долинська (71145, Запорізька обл, Бердянський район, с. Долинське, вул. Леніна, 64, ЄДРПОУ 03750374) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік та внести до Єдиного державного реєстру платників єдиного податку відомості по Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Долинська як платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік та надати відповідний витяг з Єдиного реєстру платників єдиного податку.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Долинська (71145, Запорізька обл, Бердянський район, с. Долинське, вул. Леніна, 64, ЄДРПОУ 03750374) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено в повному обсязі 09.08.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко