Рішення

від 18.06.2018 по справі 808/3758/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2018 року (17 год. 43 хв.)Справа № 808/3758/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

08.12.2017 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач ), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.10.2017 №0014271401, №0014281401 та №0014291401.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 14.09.2017 №510/08-01-14-01/37941934 (далі - Акт перевірки) відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.10.2017 №0014271401, №0014281401 та №0014291401. Позивач вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають вимогам податкового законодавства.

Ухвалою від 11.12.2017 провадження у справі було відкрите, попереднє судове засідання призначене на 27.12.2017.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.

26.12.2017 від позивача до суду надійшли додаткові докази в обґрунтування його позиції.

27.12.2017 від відповідача до суду надійшов відзив на позов.

Ухвалою від 27.12.2017 розгляд справи був відкладений, підготовче засідання призначене на 10.01.2018.

10.01.2018 до суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування інформації.

Ухвалою від 10.01.2018 клопотання відповідача від 10.01.2018 було повернуто без розгляду.

Ухвалою від 10.01.2018 судом були витребувані докази по справі.

Ухвалою від 10.01.2018 було відкладене підготовче засідання на 08.02.2018.

Ухвалою від 08.02.2018 підготовче засідання було відкладене на 26.02.2018.

Ухвалою від 26.02.2018 строк підготовчого провадження був продовжений, підготовче засідання відкладене на 21.03.2018.

Ухвалою від 21.03.2018 судом повторно були витребувані додаткові докази по справі.

Ухвалою від 21.03.2018 провадження у справі було зупинене для примирення сторін до 15.05.2018.

Протокольною ухвалою від 15.05.2018 було закрите підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в той же день.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.06.2018 та до 18.06.2018.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 18.06.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи та з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 21.08.2017 №№1671, 1672 в період з 15.05.2017 по 07.09.2017 відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.12.2016, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем був складений Акт перевірки.

Згідно висновків Акту перевірки перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємства на загальну суму 1498450 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 596862 грн., за 2015 рік в сумі 315297 грн., за 2016 рік в сумі 901588 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 315297 грн., за 2016 рік в сумі 586292 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1627941 грн., в тому числі по періодам: лютий 2014 року на суму ПДВ 6992 грн., червень 2014 року - 5409 грн., липень 2014 року - 65311 грн., серпень 2014 року - 9400 грн., вересень 2014 року - 64428 грн., жовтень 2014 року - 154695 грн., листопад 2014 року - 154484 грн., грудень 2014 року - 202461 грн., лютий 2015 року - 17100 грн., березень 2015 року - 196 грн., квітень 2015 року - 14248 грн., травень 2015 року - 44900 грн., червень 2015 року - 16060 грн., липень 2015 року - 51918 грн., серпень 2015 року - 31008 грн., вересень 2015 року - 8090 грн., жовтень 2015 року - 135825 грн., листопад 2015 року - 15239 грн., березень 2016 року - 24210 грн., травень 2016 року - 42121 грн., серпень 2016 року - 5255 грн., вересень 2016 року - 129061 грн., листопад 2016 року - 106385 грн., грудень 2016 року - 323145 грн., та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 декларації за 2014-2015 роки або р. 21 декларації за 2016 рік) по періодам: березень 2015 року на суму ПДВ 39314 грн., квітень 2015 року - 25066 грн., травень 2015 року - 5246 грн., червень 2015 року - 28389 грн., липень 2015 року - 25506 грн., серпень 2015 року - 21481 грн., вересень 2015 року - 18390 грн., жовтень 2015 року - 21162 грн., листопад 2015 року - 15746 грн., грудень 2015 року - 15746 грн., січень 2016 року - 15746 грн., лютий 2016 року - 15746 грн., травень 2016 року - 9760 грн., червень 2016 року - 12282 грн., липень 2016 року - 24508 грн., серпень 2016 року - 151939 грн., вересень 2016 року - 129889 грн., жовтень 2016 року - 140900 грн., листопад 2016 року - 37848 грн., грудень 2016 року - 37003 грн.

- пп. 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 ПК України та пп. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати заробітної плати протягом періоду, який перевірявся, а саме за січень 2016 року несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 769,46 грн., за грудень 2016 року несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 740,66 грн.; пп. 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 ПК України та пп. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування військового збору до бюджету під час виплати заробітної плати протягом періоду, який перевірявся, а саме за січень 2015 року несвоєчасно перераховано військовий збір в сумі 102,44 грн., за січень 2016 року несвоєчасно перераховано військовий збір в сумі 61,93 грн.; п. 1 ч. 2 ст. 6, ч.ч. 2, 5 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

30.10.2017 відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0014271401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1794239,50 грн., з яких за податковим зобов'язанням 1498451 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 295788,50 грн.;

- №0014281401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1845501,25 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 1476401 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 369100,25 грн.;

- №0014291401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму 37003 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за червень 2015 року на суму 2838,90 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товару між позивачем та його контрагентами, як наслідок, зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ, завищення витрат та не відображення безоплатно отриманих активів у складі доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з наступними контрагентами:

-в 2014 році із ТОВ БК Артембуд , ТОВ Буд-Енерго-Стандарт , ТОВ Дніпро ТМ , ТОВ БК Прайм , ТОВ Вельф Дім , ТОВ ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ТОВ Смарт ОСОБА_5 , ТОВ Легардо Груп , ТОВ Ротмент ;

-в 2015-2016 роках із ТОВ Інтерсенд ЮА , ТОВ Юнітакс , ТОВ Кастром Груп , ТОВ Черато , ТОВ Мікос Торг , ТОВ ТК Гама , ТОВ Арфін Хаус , ТОВ Буд Строй ЛТД , ТОВ Ліагро ОСОБА_4 , ТОВ Сілентіум (ТОВ Картеле ), ТОВ Претеріум (ТОВ Ондіонс ), ТОВ Будівельна компанія Елізіум , ТОВ Ремонтний центр Перос (ТОВ Райдек ), ТОВ Дінкарт (ТОВ Інтех К ), ТОВ Інтраст ОСОБА_6 , ТОВ Темпораліс , ТОВ Альтісофт Плюс , ТОВ ОСОБА_7 Запоріжжя , ТОВ Будмонтажснаб .

Як зазначено в Акті перевірки, згідно зібраної податкової інформації встановлено: нереальність придбання ідентифікованого товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів, будівельних ремонтних робіт (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга їх продажу.

В підтвердження зазначеного перевіряючі в акті перевірки зазначають про: анулювання свідоцтва платника ПДВ; неподання зазначеними контрагентами податкової звітності; відсутність у податкового органу інформації про придбання зазначеними контрагентами товарів, які були поставлені позивачу; порушення щодо посадових осіб частини зазначених контрагентів кримінальних справ та наявності вироків відносно посадових осіб деяких з контрагентів; відсутність у зазначених контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

-зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

-збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

-збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

-зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно із пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України (в редакції Податкового кодексу України, яка була чинною до 31.12.2014) інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Пунктами 201.1, 201.4 та 201.6 ст. 201 ПК України визначаються вимоги до змісту та порядку складання податкової накладної, а також статус цього документу.

З аналізу наведених норм вбачається, що у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ іншому платнику податку та віднесення до витрат сум сплачених контрагентам за товари, роботи, послуги, за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення. Тобто, податковий кредит та витрати у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а первинні документи складаються для її документального підтвердження. Первинні документи самі по собі, без здійснення операції, не дають право на податковий кредит та формування витрат. За змістом наведених норм закону, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту та включення відповідних сум до витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять придбання товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають його цілям господарської діяльності, підтвердження обліковими, розрахунковими документами, та наявність податкової накладної.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону №996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абз. 1-7 ч. 2 ст. 9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Абзацом 9 частини 2 статті 9 Закону №996 визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не спростовано представником відповідача, що позивачем до перевірки було надано договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, товарно-транспорті накладні, що, в свою чергу, підтверджує рух активів та зміну майнового стану.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

На момент здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами, визначеними в Акті перевірки, - останні були зареєстровані в установленому законом порядку, були платниками ПДВ, відповідні відомості щодо них містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ, реєстрі платників ПДВ на сайті Державної фіскальної служби України.

Суд зазнає, що чинне законодавство України не ставить в залежність право платника податків - позивача - на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від стану податкового обліку контрагентів, зокрема, і від сплати останніми своїх податкових зобов'язань і тим паче від неможливості доведення поставки товару за всім ланцюгом. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами та постачальниками контрагентів правил оподаткування, а тому позивач не зобов'язаний володіти інформацією відносно виконання податкових зобов'язань всіма суб'єктами у ланцюгу постачання.

Крім того, суд зазначає, що відсутність у контрагентів достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів, як і наявність або відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб'єкта господарювання перевірки, не має своїм наслідком недійсність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у таких суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Суд звертає увагу на те, що ніякі негативні обставини, які мають місце у контрагентів позивача, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість та права на формування своїх витрат у бухгалтерському та податковому обліку, оскільки, як було встановлено судом, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та формування витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, а тим паче постачальників своїх контрагентів. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти поставку товару за всім ланцюгом на предмет виконання контрагентами в ланцюзі постачання вимог податкового законодавства та їх безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до своїх витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, безпідставними є і посилання контролюючого органу на відсутність реального характеру господарських операцій та настання правових наслідків, обумовлених договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами, з підстав неможливості підтвердити рух товару за ланцюгом, відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не є передумовою для визначення господарської компетенції останніх та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни. При вчиненні контрагентами позивача порушень норм податкового чи іншого законодавства саме ці особи повинні нести відповідальність та інші негативні наслідки.

З огляду на норми Податкового кодексу України слід дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Викладені вище висновки висловлює та підтримує Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях, наприклад: ухвала ВАСУ від 27.01.2016 по справі №825/2164/14 К/800/48577/14; постанова ВАСУ від 28.01.2016 по справі №2-а-2413/12/2070 К/9991/74380/12; ухвала ВАСУ від 17.02.2016 по справі №821/4107/14 К/800/30249/15; та Верховний суд - постанова Верховного суду у справі №813/1497/17 від 21.02.2018 року.

Твердження фіскального органу про наявність кримінальних проваджень не повинні братись судом до уваги, оскільки в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на викладене, суд вважає, що окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності (нереальності) операції.

Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок, визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України. Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих, клопотання прокурорів, тощо не віднесені до такого переліку. Відповідно до положень КАС України підстави для висновків суду є відомості отримані судом під час судового засідання, і суд не в праві обґрунтовувати свої рішення окремими твердженнями органів досудового слідства.

Суд зазначає, що саме по собі порушення кримінального провадження без доведеності фіскальним органом, на підставі належних та допустимих доказів здійснення контрагентом протиправної, злочинної діяльності, що спрямована на формування необґрунтованої податкової вигоди, та без доведення обізнаності платника податків про незаконний характер діяльності контрагентів, не може бути належним доказом протиправного формування платником податків даних податкового обліку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що відносно посадових осіб контрагентів позивача ТОВ ОСОБА_7 альянс Запоріжжя та ТОВ ТК Гама (вирок від 21.03.2017 у справі №335/14/17, який набрав законної сили 21.04.2017, вирок від 25.11.2016 у справі №335/12032/16-к, який набрав законної сили 30.03.2018), ТОВ Юнітакс (вирок від 05.02.2016 у справі №757/45458/15-к), ТОВ Альтісофт Плюс (вирок від 03.11.2015 у справі №757/38400/15-к), ТОВ Кастом Груп (вирок від 01.12.2015 у справі №757/42406/15-к), ТОВ Інтерсенд ЮА (вирок від 26.01.2016 у справі №757/45459/15-к) та ТОВ Буд-Енерго-Стандарт (вирок від 16.09.2016 у справі №335/2409/16-к, який набрав законної сили 17.10.2016) наявні судові рішення, якими встановлена фіктивне підприємництво зазначених контрагентів.

Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази заниження позивачем своїх зобов'язань по операціях з ТОВ ОСОБА_7 альянс Запоріжжя , ТОВ ТК Гама , ТОВ Юнітакс , ТОВ Альтісофт Плюс , ТОВ Кастом Груп , ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Буд-Енерго-Стандарт на суму податку на прибуток - 153113 грн., податку на додану вартість - 170125 грн.

Щодо решти контрагентів позивача відповідачем суду таких доказів не надано, а тому недоведена правомірність оскаржуваних рішень відповідача в частині операцій позивача з контрагентами: ТОВ БК Артембуд , ТОВ Дніпро ТМ , ТОВ БК Прайм , ТОВ Вельф Дім , ТОВ ОСОБА_3 ОСОБА_6 , ТОВ Смарт ОСОБА_5 , ТОВ Легардо Груп , ТОВ Ротмент , ТОВ Черато , ТОВ Мікос Торг , ТОВ Арфін Хаус , ТОВ Буд Строй ЛТД , ТОВ Ліагро ОСОБА_4 , ТОВ Сілентіум (ТОВ Картеле ), ТОВ Претеріум (ТОВ Ондіонс ), ТОВ Будівельна компанія Елізіум , ТОВ Ремонтний центр Перос (ТОВ Райдек ), ТОВ Дінкарт (ТОВ Інтех К ), ТОВ Інтраст ОСОБА_6 , ТОВ Темпораліс та ТОВ Будмонтажснаб .

Відтак, податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.10.2017 року №0014271401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1602848,25 грн., з яких 1345338 грн. - сума основного платежу, 257510,25 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 року №0014281401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1632845 грн., з яких: 1306276 грн. - сума основного платежу, 326569 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій є протиправними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.10.2017 №0014291401 суд зазначає, що згідно із п. 41 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, у разі якщо контролюючий орган під час перевірки встановлює факт завищення платником податку від'ємного значення сум податку на додану вартість, яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, до такого платника податку, крім штрафів, передбачених статтею 123 цього Кодексу, застосовується штраф у розмірі 10 відсотків суми завищення такого від'ємного значення.

Сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначена пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, підлягає зменшенню на суму такого завищення на підставі узгодженого податкового повідомлення-рішення.

Для цілей цього пункту до від'ємного значення належить від'ємне значення сум податку на додану вартість, що залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року, що обліковується в податковій звітності з податку на додану вартість та включає:

-від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

-непогашене від'ємне значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що позивачем за червень 2015 року було задеклароване від'ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по операціях з ТОВ Кастом Груп на суму 28389 грн. Враховуючи вирок Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2015 у справі №757/42406/15-к та припису зазначеної вище норми, суд приходить до висновку про правомірність нарахування відповідачем штрафу у розмірі 2838,90 грн., а тому відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині операцій позивача з контрагентами: ТОВ БК Артембуд , ТОВ Дніпро ТМ , ТОВ БК Прайм , ТОВ Вельф Дім , ТОВ ОСОБА_3 ОСОБА_6 , ТОВ Смарт ОСОБА_5 , ТОВ Легардо Груп , ТОВ Ротмент , ТОВ Черато , ТОВ Мікос Торг , ТОВ Арфін Хаус , ТОВ Буд Строй ЛТД , ТОВ Ліагро ОСОБА_4 , ТОВ Сілентіум (ТОВ Картеле ), ТОВ Претеріум (ТОВ Ондіонс ), ТОВ Будівельна компанія Елізіум , ТОВ Ремонтний центр Перос (ТОВ Райдек ), ТОВ Дінкарт (ТОВ Інтех К ), ТОВ Інтраст ОСОБА_6 , ТОВ Темпораліс та ТОВ Будмонтажснаб , у зв'язку із чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 30.10.2017 року №0014271401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1602848,25 грн., з яких 1345338 грн. - сума основного платежу, 257510,25 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, та податкового повідомлення-рішення від 30.10.2017 року №0014281401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1632845 грн., з яких: 1306276 грн. - сума основного платежу, 326569 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжним дорученням №1520 від 04.12.2017 підтверджується факт оплати позивачем судового збору за цим позовом у сумі 56196,11 грн.

З урахуванням часткового задоволенні позовних вимог на користь позивача підлягає стягненню 50165,59 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30 жовтня 2017 року №0014271401, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 602 848,25 грн., з яких: 1 345 338 грн. - сума основного платежу, 257 510,25 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30 жовтня 2017 року №0014281401, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 632 845 грн., з яких: 1 306 276 грн. - сума основного платежу, 326 569 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 50165 (п'ятдесят тисяч сто шістдесят п'ять) гривень 59 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ (69063, м. Запоріжжя, пр..Соборний, буд. 50, кв. (офіс) 5, код ЄДРПОУ 37941934) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 10.08.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко