РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
13 серпня 2018 року м. Рівне №1740/1862/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Тарновецький Я.М.,
відповідача: представник Довгалюк І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Гумат" до Головного управління ДФС України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005771403 від 19.06.2018. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 2018 відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС за січень 2017. Відповідно до акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту внаслідок нереальності фінансово-господарських операцій позивача із вказаним контрагентом. На підставі висновків акту прийняте податкове повідомлення-рішення, яким зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 102400грн. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням рішення, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. При цьому зазначає, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентом, у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, які надавались контролюючому органу для перевірки. Також стверджує, що відповідальність настає лише у разі доведення відповідачем недобросовісності його дій чи наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови, тобто відповідальність є індивідуальною, однак, як зазначає позивач, контролюючим органом встановлені порушення в ході перевірки не доведені, а висновку акту ґрунтуються на припущеннях останнього. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав відзив на позов, в якому уважає останній необґрунтованим. Вказує, що в ході здійснення перевірки не було встановлено реальність джерела походження товару, отриманого позивачем у ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС . При цьому, відповідач посилається на наявність кримінальної справи щодо вказаного контрагента, наявність численних дефектів при складенні первинних бухгалтерських документів, відсутність за місцезнаходженням та відсутність матеріально-технічної бази, працівників, тому вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а встановлені порушення підтверджені належними доказами, отже прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив учасники справи не подавали.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію. викладену у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав аргументи, викладені у відзиві на позов.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив такі обставини.
Із матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача у травні 2018 проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС за січень 2017 за наслідками якої був складений акт від 04.06.2018 №1401/17-00-14-03.
Висновками акту перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 185.1 ст.185, пп. а п.198.1, 198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2017 на суму 102400грн.
На підставі зазначених висновків акту перевірки, ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018 №0005771403, яким позивачу зменшений розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 102400грн.
Наслідком порушення стало не встановлення реальності джерела походження товару, придбаного позивачем у контрагента ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС .
Судом встановлено, що позивач є юридичною особо, створеною у відповідності до вимог чинного законодавства України, що визнається учасниками справи.
У перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС .
03.01.2017 року між ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС (Продавець) та ТОВ Еко-Гумат (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу №3/01/2017, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти ТМЦ - Рост (гумат калія), в кількості 4000 літрів по ціні 153,60грн. за 1 літр, у т.ч. ПДВ 20%, згідно супровідних документів, які деталізують та конкретизують його.
Продавець бере на себе зобов'язання після підписання цього Договору передати покупцеві визначені в п.1.1 цього Договору товари та відповідні документи на них - накладні, податкові накладні, сертифікати. Покупець бере на себе зобов'язання прийняти товар на умовах ЕXW (склад продавця) від продавця і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим Договором.
Покупець здійснює оплату товару шляхом сплати коштів на розрахунковий рахунок продавця до кінця дії даного Договору. Місце складання Договору поставки №3/01/2017 від 03.01.2017 року м. Київ.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , позивачем до матеріалів справи надані: договір поставки №3/01/2017 від 03.01.2017, видаткова накладна №160 від 01.05.2017 року та податкова накладна №160 від 05.01.2017.
Оплата зі сторони ТОВ Еко-Гумат для ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС не проводилась у зв'язку з наявністю Договору №31/01/2017 від 31.01.2017 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , ТОВ Фрайм Консалт та ТОВ Еко-Гумат , згідно якого ТОВ Еко-Гумат здійснило оплату для ТОВ Фрайм Консалт , відповідно до банківських виписок.
Також із матеріалів справи слідує, що в подальшому отриманий товар позивачем був реалізований ТОВ Мінерал-Груп згідно договору поставки №1 від 01.07.2016, видаткової накладної №1 від 05.01.2017, товарно-транспортної накладної №1 від 05.01.2017.
Так, за приписами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі ПК України),
об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.
Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 200 ПК України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
В силу вимог п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.
В той же час, суд звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Із викладеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.
Із змісту статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
В ході судового розгляду справи представник позивача посилається на безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача. При цьому стверджує про реальність здійснення господарських операцій з контрагентом, посилаючись на первинні бухгалтерські документи, та зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, а відсутність відповідного обсягу матеріально-технічної і технологічної бази, не є підтвердження неможливості здійснення господарських операцій, посилання як на доказ на інформацію з незавершених кримінальних справ взагалі є порушенням презумпції невинуватості.
Суд у даному спорі такі твердження вважає неприйнятними з огляду на наступне.
В ході судового розгляду судом встановлено, що СВ ФР ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування по матеріалах, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100010000089 від 05.06.2015 за фактом створення невстановленими слідством особами групи підприємств, в т.ч. ТОВ Фрайм Консалт , які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків, з метою прикриття незаконної діяльності вчиненими за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст.205 КК України.
В той же час, як вбачається із акту перевірки, ТОВ Фрайм Консалт з січня 2017 року не звітується. Директор, бухгалтер, засновник одна і та ж особа - ОСОБА_3. Вказана особа одночасно є засновником та директором ще 8 суб'єктів господарювання. Кредиторська заборгованість після проведення операцій з оплати становить 415600грн.
Документальне оформлення господарської операції ТОВ Еко-Гумат з ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС відображено в рядку 10.1 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком па додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку, для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою та в додатках №5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додано вартість: за січень 2017 №9022922151 від 17.02.2017 на суму ПДВ 102400грн.
Згідно податкової звітності та реєстраційних даних ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , керівником та головним бухгалтером у січні 2017 року значиться ОСОБА_4 (код НОМЕР_1).
З лютого 2017 року податкова звітність не подавалась. За період існування підприємства подано лише декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року, яку не визнано податковою звітністю.
За даними податкової звітності та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкти нерухомості у власності та оренді у ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС відсутні.
Також в ході проведення у позивача перевірки, контролюючим органом встановлено, що в товарно-транспортній накладній, якою задокументовано операцію з перевезення ТМЦ - Рост (гумат калія) від ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС до ТОВ Еко-Гумат зазначений пункт навантаження м. Київ, вул. Бориспільська 19. Проте, місцезнаходження контрагента позивача - м. Київ, вул. Звіринецька, 63. Однак, ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС за вказаною адресою не має у власності чи оренді приміщень. Вказане підтверджується даними ЄДРПН та звітів 1-ДФ.
Крім того, позивачем до перевірки надано дві товарно-транспортні накладні з ідентичними номерами та датою №1 від 05.01.2017 в яких вантажовідправником є ТОВ Еко-Гумат та зазначено, що пункт навантаження - с. Городок, вул. Барона Штейнгеля буд. 3Д, проте, до перевірки не представлено документи складського обліку, які підтверджують фактичне отримання товару, вимогу надання яких було оформлено запитом від 25.05.2018.
Також контролюючим органом встановлено, що в даних товарно-транспортних накладних в графі кількість місць зазначено: в ТТН, де вантажовідправником є ТОВ Еко-Гумат - 20 (двадцять); в ТТН, де вантажовідправником с ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬІІИЙ МЕГАПОЛІС - 200 (двісті).
Одночасно суд звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів справи вказані товарно-транспортні накладні в якості доказів не надані, як не надані і інші документи, що підтверджують складський облік отриманого товару.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти зазначених доводів відповідача, що дає підстави суду вважати встановлені відповідачем обставини прийнятними.
Водночас, як слідує із п. 2.2 Договору купівлі-продажу №3/01/2017 від 03.01.2017, ТОВ Еко-Гумат бере на себе зобов'язання прийняти товар на умовах EXW (склад Продавця) від ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим Договором. Отже, оплату за перевезення для ФОП ОСОБА_5 (НОМЕР_2) повинно було здійснити ТОВ Еко-Гумат . Позаяк, в ході перевірки посадовими особами відповідача не встановлено проведення взаємовідносини між ТОВ Еко-Гумат та ФОП ОСОБА_6, який здійснював перевезення ТМЦ.
Згідно із розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.
Окрім вищенаведеного, в ході проведення перевірки контролюючим органом на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва по справі №759/5400/-17 від 10.04.2017 року з'ясовано, що Київською місцевою прокуратурою №8 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №32015100010000089 від 05.06.2015 за фактом створення невстановленими слідством особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ Джснерал Трейдінг Компані Лімітед (код ЄДРПОУ 40104824), ТОВ Кейнфор (код ЄДРПОУ 40947978), ТОВ Сендж Груп (код ЄДРПОУ 40816225), ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС (код ЄДРПОУ, 41007602), ТОВ Юніком Групп (код ЄДРПОУ 40806279) та інші, які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків, з метою прикриття незаконної діяльності вчиненими за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 205 КК України.
Невстановлені слідством особи без мети зайнятості легальною господарською діяльностю, зареєстрували вищевказані СГД з ознаками фіктивності для надання можливості формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки.
Під час досудового розслідування встановлено ряд підприємств з ознаками фіктивності , які підконтрольні одним і тим ж невстановленим особам та використовуються останніми у протиправній діяльності, а саме: ТОВ Дженерал Трейдінг Компані Лімітед , ТОВ Кейнфор , ТОВ Сендж Груп , ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС та ТОВ Юніком Групп .
За змістом ухвали Дніпровського районного суду міста Києва по справі №755/7227/17 від 23.08. 2017 встановлено, що гр. Особа 3 вніс завідомо неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, зокрема, ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС .
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС є Особа 3, яка в ході допиту повідомила, що до реєстраційних та установчих документів зазначеного Товариства внесла неправдиві відомості, та зареєструвала вказане Товариство за грошову винагороду в розмірі 1000грн., без мети ведення фінансово-господарської діяльності.
В даному випадку суд зазначає, що відсутність вироку, постановленого за фактом фіктивного підприємництва, не є свідченням реальності здійснення господарської діяльності ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС з позивачем, як суб'єктів господарювання.
Також встановлено, що ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, дані про наявність власних (орендованих) основних фондів та засобів па підприємстві відсутні, як і дані про наявність інших офісних та складських приміщень і автотранспорту. Звітність до ДПІ не подається з лютого 2017.
За правилами ч. 1 ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця па момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Аналогічна норма міститься у ст. 264 Господарського кодексу України, відповідно до якої матеріально-технічне постачання та збут продукції здійснюється шляхом поставки продукції, придбаної у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва.
Як слідує із даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), єдиним постачальником для ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС у період 07.12.2016 року (дата реєстрації підприємства) по 31.01.2017 було ТОВ МЕГА СТАРТ , який поставляв лише рибні продукти. Інших ТМЦ, зокрема, і Рост (гумат калія), ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС у вказаному періоді не придбавало.
До того ж, до перевірки не надано документів, що засвідчують якість товару та його походження, що є обов'язковим для даного виду товарів (стимуляторів росту).
Пунктом 1 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, які поставляються, повинні відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги щодо якості товарів.
Згідно із статті 268 Господарського кодексу України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним супровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Згідно ст. 662 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Суд зауважує, що первинні бухгалтерські документи, які на думку позивача слугують підтвердженням реальності вчинених фінансово-господарських операцій із вказаним контрагентом, не дають змоги пов'язати їх із господарськими операціями.
Так, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами (правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 26.01.2016р. по справі №2а-15327/12/2670).
Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 14.06.2016 р. у справі №826/14268/14, первинні документи, які стали підставою для формування товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.
Одночасно, суд повторює, що відсутність вироку, постановленого за фактом фіктивного підприємництва, не є свідченням реальності здійснення господарської діяльності позивача з вказаним контрагентом, як суб'єктом господарювання.
Таким чином, аналізом наданих документів, отриманих доказів, податкової інформації, неможливо підтвердити факт здійснення господарської операції між ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАГІОЛІС та позивачем. Складені первинні документи за наслідками зазначеної господарської операції не можуть за змістом податкового законодавства України вважатися документами що підтверджують дані податкового обліку і звітності.
За наведених обставин, суд погоджується із висновками контролюючого органу, яким не встановлено джерела походження, виробників товарів, придбання яких задокументовано видатковими накладними, виписаними від імені ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС та не підтверджено легальність руху товарів в ланцюгу постачання від виробника (імпортера) до ТОВ Еко-Гумат .
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарських операцій позивача з наведеним контрагентом є формально складеними, а господарські операції у даному спорі не є реальними, оскільки судом не встановленого самого факту їх здійснення.
Тобто позивачем безпідставно завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2017 на суму 102400грн. Отже, зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість здійснено на законних підставах.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч.1. ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із вимогами ч.1-4 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Із викладених правових норм слідує, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Суд уважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте в межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог, не спростував доводів відповідача достатніми та належними доказами, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.139 КАС України, сума судових витрат позивачу не відшкодовується.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Гумат" до Головного управління ДФС України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2018 року №0005771403 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Гумат" (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 3Д, код ЄДРПОУ 38655785);
2) відповідач - Головне управління ДФС України у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).
Повний текст рішення складений 16 серпня 2018 року.
Суддя Комшелюк Т.О.
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.08.2018 |
Оприлюднено | 19.08.2018 |
Номер документу | 75925916 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Рівненський окружний адміністративний суд
Комшелюк Т.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні