Постанова

від 18.12.2018 по справі 1740/1862/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1732/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Гумат" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у справі № 1740/1862/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Гумат" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Комшелюк Т.О.,

час ухвалення рішення - 13.08.2018 року, 10:13 год,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 16.08.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005771403 від 19.06.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 2018 відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС за січень 2017. Відповідно до акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту внаслідок нереальності фінансово-господарських операцій позивача із вказаним контрагентом. На підставі висновків акту прийняте податкове повідомлення-рішення, яким зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 102400грн. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням рішення, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. При цьому зазначає, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентом, у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, які надавались контролюючому органу для перевірки. Також стверджує, що відповідальність настає лише у разі доведення відповідачем недобросовісності його дій чи наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови, тобто відповідальність є індивідуальною, однак, як зазначає позивач, контролюючим органом встановлені порушення в ході перевірки не доведені, а висновку акту ґрунтуються на припущеннях останнього.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідачем не надано доказів визнання судом недійсним договору купівлі-продажу 3/01/2017 від 01.03.2017 року, доказів притягнення службових осіб позивача до кримінальної відповідальності за здійснення операцій з ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС .

Крім того апелянт, зазначає, що позивач не може нести відповідальність за протиправні дії своїх контрагентів при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій.

Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року дану справу було призначено до судового розгляду на 18 грудня 2018 року на 12:00 год, про що завчасно повідомлено учасників справи.

18 грудня 2018 року ТзОВ Еко-Гумат для участі в судовому засіданні не з'явився, о 12:20 хв колегією суддів прийнято скорочене рішення по даній справі.

18 грудня 2018 року о 12:30 хв до канцелярії Восьмого апеляційного адміністративного суду на електронну пошту надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначений на 12:00 год, у зв'язку з перебуванням адвоката на лікарняному, яке передано колегії суддів о 12:30 год.

З огляду на вищеописане, колегія суддів не мала змоги розглянути подане клопотання, а лише долучила його до матеріалів справи, звернувши увагу на те, що воно не обгрунтоване та не підтверджене жодними доказами.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарських операцій позивача з наведеним контрагентом є формально складеними, а господарські операції у даному спорі не є реальними, оскільки судом не встановленого самого факту їх здійснення.

Тобто позивачем безпідставно завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2017 на суму 102400грн. Отже, зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість здійснено на законних підставах.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами відповідача у травні 2018 проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС за січень 2017 за наслідками якої був складений акт від 04.06.2018 №1401/17-00-14-03.

Висновками акту перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п.п. а п.198.1, 198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2017 на суму 102400грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018 №0005771403, яким позивачу зменшений розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 102400грн.

Наслідком порушення стало не встановлення реальності джерела походження товару, придбаного позивачем у контрагента ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС .

Судом встановлено, що позивач є юридичною особо, створеною у відповідності до вимог чинного законодавства України, що визнається учасниками справи.

У періоді, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС .

03.01.2017 року між ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС (Продавець) та ТОВ Еко-Гумат (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу №3/01/2017, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти ТМЦ - Рост (гумат калія), в кількості 4000 літрів по ціні 153,60грн. за 1 літр, у т. ч. ПДВ 20%, згідно супровідних документів, які деталізують та конкретизують його.

Продавець бере на себе зобов'язання після підписання цього Договору передати покупцеві визначені в п.1.1 цього Договору товари та відповідні документи на них - накладні, податкові накладні, сертифікати. Покупець бере на себе зобов'язання прийняти товар на умовах ЕXW (склад продавця) від продавця і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим Договором.

Покупець здійснює оплату товару шляхом сплати коштів на розрахунковий рахунок продавця до кінця дії даного Договору. Місце складання Договору поставки №3/01/2017 від 03.01.2017 року м. Київ.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , позивачем до матеріалів справи надані: договір поставки №3/01/2017 від 03.01.2017, видаткова накладна №160 від 01.05.2017 року та податкова накладна №160 від 05.01.2017.

Оплата зі сторони ТОВ Еко-Гумат для ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС не проводилась у зв'язку з наявністю Договору №31/01/2017 від 31.01.2017 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , ТОВ Фрайм Консалт та ТОВ Еко-Гумат , згідно якого ТОВ Еко-Гумат здійснило оплату для ТОВ Фрайм Консалт , відповідно до банківських виписок.

Також із матеріалів справи слідує, що в подальшому отриманий товар позивачем був реалізований ТОВ Мінерал-Груп згідно договору поставки №1 від 01.07.2016, видаткової накладної №1 від 05.01.2017, товарно-транспортної накладної №1 від 05.01.2017.

Надаючи правову оцінку правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.3 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 85.2. Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи , що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у , платника податків після початку перевірки.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХІУ зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХІУ, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші вили звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками ПДВ, при придбані транспортних засобів, інших основних фондів та товарів, як і для платників ПДВ - юридичних осіб, необхідним є наявність належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат з відображенням їх у бухгалтерському та податковому обліку та подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності.

Як підтверджено матеріалами справи, в ході проведення у позивача перевірки, контролюючим органом встановлено, що в товарно-транспортній накладній, якою задокументовано операцію з перевезення ТМЦ - Рост (гумат калія) від ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС до ТОВ Еко-Гумат зазначений пункт навантаження м. Київ, вул. Бориспільська 19. Проте, місцезнаходження контрагента позивача - м. Київ, вул. Звіринецька, 63. Однак, ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС за вказаною адресою не має у власності чи оренді приміщень. Вказане підтверджується даними ЄДРПН та звітів 1-ДФ.

Крім того, позивачем до перевірки надано дві товарно-транспортні накладні з ідентичними номерами та датою №1 від 05.01.2017 в яких вантажовідправником є ТОВ Еко-Гумат та зазначено, що пункт навантаження - с. Городок, вул. Барона Штейнгеля буд. 3Д, проте, до перевірки не представлено документи складського обліку, які підтверджують фактичне отримання товару, вимогу надання яких було оформлено запитом від 25.05.2018.

Також контролюючим органом встановлено, що в даних товарно-транспортних накладних в графі кількість місць зазначено: в ТТН, де вантажовідправником є ТОВ Еко-Гумат - 20 (двадцять); в ТТН, де вантажовідправником с ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬІІИЙ МЕГАПОЛІС - 200 (двісті).

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів справи надана лише одна товарно-транспортна накладна №1 від 05.01.2017 року , друга вказана у акті перевірки товарно-транспортна накладна в якості доказу не надана, як не надані і інші документи, що підтверджують складський облік отриманого товару.

Щодо посилань апелянта на те, що позивач не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , то колегія суддів зазначає, що в ході судового розгляду позивачем не було доведено реальності господарської операції, оформленої договором купівлі-продажу №3-01-2017 від 03.01.2017 року.

Крім того, в ході судового розгляду судом встановлено, що СВ ФР ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування по матеріалах, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100010000089 від 05.06.2015 за фактом створення невстановленими слідством особами групи підприємств, в т. ч. ТОВ Фрайм Консалт , які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків, з метою прикриття незаконної діяльності вчиненими за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст.205 КК України.

В той же час, як вбачається із акту перевірки, ТОВ Фрайм Консалт з січня 2017 року не звітується. Директор, бухгалтер, засновник одна і та ж особа - ОСОБА_2. Вказана особа одночасно є засновником та директором ще 8 суб'єктів господарювання. Кредиторська заборгованість після проведення операцій з оплати становить 415600грн.

Враховуючи, що позивачем не було надано доказів, які підтверджували б реальність господарської операції, а ті, які надано містять неточності та суперечності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Гумат" - залишити без задоволення .

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у справі № 1740/1862/18 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Я. С. Попко Повне судове рішення складено 20.12.2018 року