Рішення

від 14.08.2018 по справі 820/3798/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 серпня 2018 р. № 820/3798/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товарситво з обмеженою відповідальністю "Енергоспецметал" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Енергоспецметал") з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, податковий орган), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення рішення №00000271412 від 26.02.2018 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 184661 грн. за основним платежем та на 46165,26 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення рішення №00000281412 про зменшення податкового кредиту на 792368 грн., про зменшення податкових зобов'язань на 668011 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 08.02.2018 року ТОВ Енергоспецметал (код 38632045, надалі - Товариство) було отримано Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Енергоспецметал з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ ОСОБА_3 Компані за період листопад 2016 року, ТОВ Хайт ОСОБА_4 за період вересень, з ТОВ Остінг , ТОВ Лінгел та ТОВ Інтростінг за період грудень 2016 р., з ТОВ Регайс за період березень 2017 р., з ТОВ Транкор за період квітень та подальшої реалізації або використання у власній господарський діяльності товарів (робіт, послуг) від 08.02.2018 року за № 460/20-40-14-12-11/38632045 (надалі - Акт). Відповідно до Акту в ході перевірки на думку контролюючого органу ніби-то були встановлені порушення допущені Товариством, які призвели до:

- п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, та п. 201.1 п. 201.7. ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 668 011 грн., в тому числі за вересень 2016 р. в сумі 202 210 грн., жовтень 2016 р. в сумі 1 667 грн., листопад 2016 р. в сумі 27 208 грн., за грудень 2016 р. в сумі 201 833 грн., за лютий 2017 р. в сумі 33 662 грн., за березень 2017 р. в сумі 14 850 грн., за квітень 2017 р. в сумі 186 580 грн.;

- пп. а п. 198.1., абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту всього в сумі 792 368 грн., в тому числі на 199 119 грн. за вересень 2016 р., на 315 721 грн. за листопад 2016 р., на 119 114 грн. за грудень 2016 р., на 32 137 грн. за березень 2017 р., на 126 277 грн. за квітень 2017 р.;

в результаті чого:

- занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 184 661 грн., в тому числі за лютий 2017 р. на суму 167 374 грн., за березень 2017 р. на суму 17 287 грн.

12.02.2018 року з причини незгоди з висновками викладеним в акті перевірки Товариство звернулося до ГУ ДФС у Харківській області з запереченнями за вих. № 12/01-01.

Листом ГУ ДФС у Харківській області від 21.02.2018 року за № 6497/10/20-40-14-12-18 (отримано ТОВ «Енергоспецметал» 26.02.2018 р.) «Щодо розгляду заперечень» контролюючий орган відмовив Товариству в задоволенні заперечень в повному обсязі та погодився із висновками викладеними в акті перевірки.

На підставі акту перевірки і за результатами розгляду заперечень на Акт, ГУ ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.02.2018 р. № 00000271412 та № 00000281412.

05.03.2018 року Товариство користуючись приписами ст. 56 ПК України звернулося зі скаргою вих. № 05/03-01 на податкові повідомлення - рішення від 26.02.2018 р. № 00000271412 та № 00000281412 до ДФС України.

05.03.2018 року Товариство повідомило ГУ ДФС у Харківській області про оскарження податкових повідомлень - рішень від 26.02.2018 р. № 00000271412 та № 00000281412 до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 27.03.2018 року № 10853/6/99-99-11-01-02-25 було продовжено строк розгляду скарги на ППР від 05.03.2018 р. № 00000271412 та № 00000281412 до 05.05.2018 року (включно).

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги № 15260/6/99-99-11-01-02-25 від 03.05.2018 року у задоволенні скарги Товариства було відмовлено.

У позові позивач зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (висновок ВАСУ від 18.05.2017 р. у справі № К/800/36463/16).

Верховний суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) стверджує, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Саме факт подальшого використання товару у господарській діяльності Товариства і не було досліджено в ході перевірки.

Неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Про вищевказане наголошує Вищий адміністративний суд України від 21 березня 2017 р. у справі № К/800/14009/15, від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/26970/15 , від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/463/17.

Звертає увагу, що безпідставними є і посилання перевіряючих на недоліки заповнення товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, оскільки, по-перше, як вже зазначалось вище, певні недоліки в заповненні документів носять оціночний характер, а по-друге, наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже наявність у Товариства товарно-транспортних накладних складених з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару Товариству та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується оформленими видатковими накладними.

Позивач з висновками в акті перевірки та винесеним податковим повідомлення-рішення не згоден, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 17 травня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

27 липня 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.08.2018 року.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав прийняте податкове повідомлення рішення правомірним, прийнятим у відповідності до вимог законодавства. Представник відповідача зазначив, що з матеріалів справи встановлено, що рішення ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Енергоспецметал з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині господарських операцій із ТОВ ОСОБА_3 Компані за листопад 2016, ГОВ Хайт ОСОБА_4 за вересень 2016, ТОВ Остінг , ТОВ Лінгел , ТОВ Інтростінг , ТОВ Регайс , ТОВ Транкор за квітень 3017, за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2018 №460/20-40-14-12-11/38632045.

Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п. 185.1 ст, 185, п. 187.1 ст. 187, 201.1, п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого було завищено податковий кредит на 792 368 грн., завищено податкові зобов'язання на 668 011 грн., занижено податок на додану вартість на 184 661 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Харківській області було прийнято ППР від 26.02.2018 №00000271412 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 184 661 грн. за основним платежем та на 46 165,25 грн. за штрафними санкціями, №00000281412 про зменшення податкового кредиту на 792 368 грн., про зменшення податкових зобов'язань на 668 011 грн.

Разом з тим, скаржником до перевірки не було надано документів щодо перевезення ТМЦ та здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт.

Згідно наявної інформації, що міститься в інформаційних базах даних щодо взаємовідносин із зазначеними контрагентами встановлено наступне:

1. ТОВ Хайт ОСОБА_4 : основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля, кількість працюючих на підприємстві складала 1 особу, остання декларація з ПДВ подана до контролюючого органу за вересень 2016 року.

2. ТОВ Остінг : основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля, кількість

працюючих на підприємстві складала 1 особу, за весь період діяльності платником подана до

контролюючого органу єдина декларація з ПДВ за грудень 2016 року.

3. ТОВ Транкор : податкова адреса: Донецька область, вул. Митрополитська, буд. 4,

знаходиться на обліку в Маріупольській ОДШ ГУ ДФС у Донецької області. Основний вид

діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, звітність за формою 1ДФ не подавалась, тому

кількість працюючих на підприємстві невідома.

4. ТОВ Регайс : основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля, звітність за формою 1ДФ не подавалась, тому кількість працюючих на підприємстві невідома.

5. ТОВ Інтростінг : основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля, звітність за формою 1 ДФ не подавалась, тому кількість працюючих на підприємстві невідома.

6. ТОВ ОСОБА_5 Компані - основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель, кількість працюючих на підприємстві складала 1 особу.

7. ТОВ Лінгел : основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля, звітність за формою 1ДФ не подавалась, тому кількість працюючих на підприємстві невідома.

Крім того, відповідно до податкової інформації, що надійшла від контролюючих органів, на обліку яких значаться вище вказані контрагенти та згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено нереальність здійснення господарських операцій та реалізації товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури придбаного товару.

Також зазначає, що прокуратурою Запорізької області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017080000000089 від ; 15.02.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, згідно якого встановлено, що з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з мінімізацією податкового навантаження шляхом штучного формування ПДВ підприємствам-контрагентам, створені наступні суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), а саме: ТОВ Хайт ОСОБА_4 , ТОВ Регайс , ТОВ Остінг , ТОВ ОСОБА_5 Компані та інші, в результаті чого було заподіяно матеріальну шкоду.

На підставі зазначеного вище, контролюючим органом встановлено відсутність реальності здійснення господарської діяльності ТОВ Енергоспецметал із його контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за перевіряємий період.

Провадження по справі відкрите ухвалою суду від 17.05.2018 року, призначене підготовче засідання.

27 липня 2018 року справу призначено до розгляду до судового розгляду по суті 14.08.2018 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції з посиланням на доводи викладені у позові та відзиві на позов.

Судом встановлено, що ТОВ «Енергоспецметал» зареєстровано у встановленому законом порядку. Знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби та є платником ПДВ.

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт №460/20-40-14-12-11/38632045 від 08.02.2018 року Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» , код ЄДРПОУ 38632045 з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками» (т. 1 а.с. 67-110).

У висновку акту перевірки №460/20-40-14-12-11/38632045 від 08.02.2018 року щодо підстав прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Енергомпецметал» , а саме:

- п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, та п. 201.1 п. 201.7. ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 668 011 грн., в тому числі за вересень 2016 року в сумі 202 210 грн., жовтень 2016 року в сумі 1 667 грн., листопад 2016 року в сумі 27 208 грн., за грудень 2016 року в сумі 201 833 грн., за лютий 2017 року в сумі 33 662 грн., за березень 2017 року в сумі 14 850 грн., за квітень 2017 року в сумі 186 580 грн.;

- пп. а п. 198.1., абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього в сумі 792 368 грн., в тому числі на 199 119 грн. за вересень 2016 року, на 315 721 грн. за листопад 2016 року, на 119 114 грн. за грудень 2016 року, на 32 137 грн. за березень 2017 року, на 126 277 грн. за квітень 2017 року;

в результаті чого:

- занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 184 661 грн., в тому числі за лютий 2017 року на суму 167 374 грн., за березень 2017 року на суму 17 287 грн.

Позивачем подано заперечення на акт №460/20-40-14-12-11/38632045 від 08.02.2018 року (т.1 а.с.111-151).

Листом від 21.02.2018 №6497/10/20-40-14-12-18 висновки акту перевірки залишено без змін (т.1 а.с.152-154).

На підставі висновків акту перевірки №460/20-40-14-12-11/38632045 від 08.02.2018 року контролюючим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 26.02.2018 року №00000271412 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 230826,25 грн (за податковими зобов'язаннями 184661,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 46165, 25 грн.) (т.1 а.с.155).

Також на підставі висновків акту перевірки №460/20-40-14-12-11/38632045 від 08.02.2018 року контролюючим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 26.02.2018 року №00000281412, яким зменшено податковий кредит за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 668011, грн. та на суму 792368,00 грн. (т.1 а.с.156).

Позивачем, 05.03.2018 року подано скаргу на податкове повідомлення-рішення №00000271412 та № 00000281412 від 26.02.2018 року (т.1 а.с. 158-205).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.03.2018 №10853/6/99-99-11-01-02-25 продовжено строк розгляду скарги (т.1 а.с.207).

Рішенням Державної фіскальної служби від 03.05.2018 №15260/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення- рішення від 26.02.2018 року №00000271412 та №00000281412 залишено без змін, а скаргу без задоволення (т.1 а.с.208-212).

Пунктом 44.1 ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 201 ПКУ встановлює вимоги до податкової накладної. Згідно з п.201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з п.201.7. ст.. 201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пункт 201.10 ст.201 ПКУ встановлює порядок реєстрації податкової накладної. Згідно з вказаною нормою при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ТОВ «Енергоспецметал» та TOB «Хайт ОСОБА_4» було укладено договір поставки № ХбГ-2009-12/1 від 12.09.2016 року, відповідно до якого TOB «Хайт ОСОБА_4» зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною договору (т.1 а.с. 213-216). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору видано видаткові накладні №66 від 14.09.2016 року, №67 від 22.09.2016 року (т.2 а.с.216, 217).

Також копієми платіжного доручення від 04.10.2016 року №235 підтверджено оплату у сумі 683127,56 грн., платіжного доручення від 04.10.2016 року №236 підтверджено оплату у сумі 511585, 26 грн. (т.1 а.с. 218, 218) На підтвердження транспортування товару надано товарно-транспортну накладну № 97-С від 22.09.2016 року з відомостями про вантаж (т.1 а.с.220-221).

Подальша реалізація товару підтверджена копіями видаткових накладних № 26 від 23.09.2016 року, №23 від 21.09.2016 року, товарно-транспортних накладних №90 від 23.09.2016 року, №89 від 21.09.2016 року з відомостями про вантаж (т.1 а.с.222-228).

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Остінг» до матеріалів справи надано копії видаткових накладних №ВН-000323 від 01.12.2016 року, №ВН-000324 від 01.12.2016 року, №ВН-000329 від 02.12.2016 року (т.1 а.с.229, 230, 236) та товарно-транспортної накладної №102-Т від 01.12.2016 року (т.1 а.с.231-232). На підтвердження проведених розрахунків надано копії рахунків на оплату №253 від 01.12.2016 року, №257 від 02.12.2016 року, №254 від 01.12.2016 року та платіжного доручення №303 від 30.01.2017 року на суму 133655,00 грн. (т.1 а.с.233-235, 239).

Подальша реалізація товару підтверджена копіями видаткових накладних №45 від 08.12.2016 року та №44 від 08.12.2016 року (т.1 а.с. 237, 238).

Під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ «Енергоспецметал» та TOB «Транкор» було укладено договір поставки № КРП-000105 від 06.04.2017 року, відповідно до якого TOB «Транкор» зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (т.1 а.с. 240-243). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору видано видаткову накладну №РН-0407/03 від 07.04.2017 року (т.1 а.с.244). На підтвердження транспортування товару надано копії товарно-транспортної накладної №36 від 07.04.2017 року (т.1 а.с.246-247). На підтвердження проведених розрахунків надано копії платіжних доручень №2 від 15.05.2017 року на суму 340400,00 грн. та №390 від 27.04.2017 року на суму 34000,00 грн. (т.1 а.с.250, т.2 а.с.1).

Подальша реалізація товару підтверджена копією видаткової накладної №17 від 21.04.2017 року (т.1 а.с. 248).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Енергоспецметал» та TOB «Регайс» було укладено договір поставки товару № РС-203 від 14.03.2017 року, відповідно до якого TOB «Регайс» зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (т.2 а.с. 2-3). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору видано видаткову накладну №38 від 17.03.2017 року, №37 від 17.03.2017 року, №39 від 17.03.2017 року (т.2 а.с.5, 7, 11). На підтвердження транспортування товару надано копію товарно-транспортної накладної №20 від 17.03.2017 року (т.2 а.с.9-10). ТОВ Регайс видано рахунки на оплату №55 від 17.03.2017 року, №54 від 17.03.2017 року, №56 від 17.03.2017 року (т. 2 а.с. 6, 8, 12). На підтвердження проведених розрахунків надані до матеріалів справи копії платіжних доручень №381 від 14.04.2017 року на суму 150000,00 грн, №382 від 14.04.2017 року на суму 150000,00 грн., №383 від 14.04.2017 року на суму 150000,00 грн., та №384 від 18.04.2017 року на суму 50000,00 грн., №399 від 12.05.2017 року на суму 51530,00 грн., №408 від 15.05.2017 року на суму 24551,00 грн. (т.2 а.с.13-18).

Також, між ТОВ «Енергоспецметал» та ТОВ «Інтростінг» було укладено договір постачання №510 від 01.12.2016 року, відповідно до якого TOB «Інтростінг зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною договору (т.2 а.с.19-21). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору видано видаткові накладні №0710-Р від 06.12.2016 року, №0712-Р від 07.12.2016 року, №07-20-Р від 08.12.2016 року, №0724-Р від13.12.2016 року (т.2 а.с. 22, 25, 28, 31) та товарно-транспортні накладні №12 від 06.12.2016 року, №14 від 07.12.2016 року, №17 від 08.12.2016 року, №24 від 13.12.2016 року (т.2 а.с.23-24, 26-27, 29-30, 32-33). На підтвердження проведених розрахунків надано копію платіжного доручення №320 від 17.02.2017 року на суму 315326,40 грн. (т.2 а.с.41).

Подальша реалізація товару підтверджена копіями видаткових накладних №49 від 15.12.2016 року, №40 від 28.12.2016 року, №48 від 14.12.2016 року, №47 від 14.12.2016 року та товарно-транспортної накладної №49 від 28.12.2016 року (т.2 а.с. 34-40).

Як встановлено судом під час розгляду справи, між ТОВ «Енергоспецметал» та ТОВ «ОСОБА_5 КОМПАНІ» було укладено договір поставки №071116-02 від 07.11.2016 року, відповідно до якого TOB «ОСОБА_5 КОМПАНІ» зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (т.2 а.с.42-45). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору видано видаткові накладні №303 від 09.11.2016 року, №301 від 09.11.2016 року, №300 від 09.11.2016 року, № 299 від 09.11.2016 року, №306 від 10.11.2016 року, №307 від 10.11.2016 року, №310 від 14.11.2016 року (т.2 а.с. 46-49, 52, 53, 56) та товарно-транспортні накладні №38 від 09.11.2016 року, №38 від 10.11.2016 року, №41 від 14.11.2016 року, (т.2 а.с.50-51, 54-55, 57-58). На підтвердження проведених розрахунків надано копії платіжних доручень №271 від 01.12.2016 року на суму 300000,00 грн., №272 від 05.12.2016 року на суму 323904,00 грн., №275 від 05.12.2016 року на суму 335792,00 грн., №274 від 05.12.2016 року на суму 356959,92 грн., №273 від 05.12.2016 року на суму 383344,08 грн., № 276 від 07.12.2016 року на суму 120000,00 грн., №275 від 09.12.2016 на суму 80595,92 грн., №418 від 12.12.2016 року на суму 6271,84 грн. (т.2 а.с. 67-74).

Подальша реалізація товару підтверджена копіями видаткової накладної №36 від 14.11.2016 року, №37 від 15.11.2016 року, №30 від 14.11.2016 року та товарно-транспортної накладної №42 від 14.11.2016 року (т.2 а.с. 59-66).

Як встановлено судом, між ТОВ «Енергоспецметал» та ТОВ «Лінгел» було укладено договір постачання №ДПЛ-02 від 12.12.2016 року, відповідно до якого TOB «Лінгел» зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною договору (т.2 а.с.75-78). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору виписано видаткові накладні №403 від 19.12.2016 року, №404 від 19.12.2016 року, №411 від 20.12.2016 року (т.2 а.с. 79,80, 83) та товарно-транспортні накладні №62 від 19.12.2016 року, №64 від 20.12.2016 року, (т.2 а.с.81-82, 84-85). На підтвердження проведених розрахунків надано копію платіжного доручення №302 від 30.01.2017 року (т.2 а.с.89).

Подальша реалізація товару підтверджена копієями видаткових накладних №50 від 26.12.2016 року, №51 від 28.12.2016 року (т.2 а.с. 86-88).

Крім того суд зазначає, що контрагентами ТОВ Енергспецметал також виписано позивачу податкові накладні, а саме:

- від ТОВ ХАЙТ ОСОБА_4 №270 від 14.09.2016 року, №272 від 22.09.2016 року (т.3 а.с. 22-25);

- від ТОВ ОСОБА_5 КОМПАНІ № 79 від 09.11.2016 року, № 80 від 09.11.2016 року, №81 від 10.11.2016 року, №82 від 10.11.2016 року, №83 від 09.11.2016 року, №84 від 09.11.2016 року, №140 від 14.11.2016 року (т.3 а.с.26-33);

- від ТОВ ЛІНГЕЛ № 155 від 19.12.2016 року, №158 від 19.12.2016 року, № 189 від 20.12.2016 року (т.3 а.с.34-36);

- від ТОВ ОСТІНГ №76 від 01.12.2016 року, № 77 від 01.12.2016 року, №78 від 02.12.2016 року (т.3 а.с.37-39);

- від ТОВ ІНТРОСТІНГ № 59 від 07.12.2016 року, № 78 від 06.12.2016 року, № 79 від 08.12.2016 року, № 167 від 13.12.2016 року (т.3 а.с.40-43);

- від ТОВ РЕГАЙС №99 від 17.03.2017 року, № 100 від 17.03.2017 року, №101 від 17.03.2017 року (т.3 а.с. 43-46);

- від ТОВ ТРАНКОР № 30 від 07.04.2017 року (т. 3 а.с.47).

Зазначені податкові накладні прийняті контрагентом та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить витяг №4410 (т.3 а.с.21).

Позивачем до податкового органу подано:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року з додатками (т.3 а.с. 56-61), яка прийнята податковим органом відповідно до квитанції №2 (т.3 а.с.55);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року з додатками (т.3 а.с. 63-69), яка прийнята податковим органом відповідно до квитанції №2 (т.3 а.с.62);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками (т.3 а.с. 72-76), яка прийнята податковим органом відповідно до квитанції №2 (т.3 а.с.70);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року з додатками (т.3 а.с. 78-82), яка прийнята податковим органом відповідно до квитанції №2 (т.3 а.с.77);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року з додатками (т.3 а.с. 84-88), яка прийнята податковим органом відповідно до квитанції №2 (т.3 а.с.83);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 року з додатками (т.3 а.с. 89-94), яка прийнята податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ ОСОБА_3 Компані , ТОВ Хайт ОСОБА_4 , ТОВ Остінг , ТОВ Лінгел , ТОВ Інтростінг , ТОВ Регайс та ТОВ Транкор включено ТОВ Енергоспецметал до податкового кредиту відповідних звітних періодів, що підтверджується копіями додатків 5 до вказаних вище податкових декларацій.

Водночас, як встановлено судом під час розгляду справи, підтверджено копіями узагальнених податкових інформацій щодо ТОВ ОСОБА_3 Компані , ТОВ Хайт ОСОБА_4 , ТОВ Остінг , ТОВ Лінгел , ТОВ Інтростінг , ТОВ Регайс та ТОВ Транкор (т. 2 а.с. 123-203а), поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, вказані контрагенти позивача до податкових зобов'язань відповідних звітних періодів включили суми податку на додану вартість за податковими накладними по взаємовідносинам із ТОВ Енергоспецпроект .

Крім того, контрагенти позивача зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.3 а.с. 95-138) та є платниками ПДВ (т.3 а.с 139-151).

Твердження відповідача, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ неправомірно, оскільки у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних містяться розбіжності, на думку суду не може бути підставою для позбавлення позивача податкового кредиту.

Сама господарська операція здійснена та відображена в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Відповідно до п. 2 зазначеної статті Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву

підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях.

Акт перевірки не містить обставин з відповідними доказами, що господарська операція не відбулась, не настали зміни майнового стану платника податків за результатами її здійснення, та відповідно позбавлення права на податковий кредит позивача при вказаних обставинах порушують його майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що закріплено ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 211 ЦК України визначено, що якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то:

1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;

2) місце вчинення дво- або багатостороннього правочину встановлюється відповідно до статті 647 цього Кодексу, яка надає можливість сторонами визначити альтернативне місце.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору, відповідно до ст. 626 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що встановлено ч.1 ст. 627 ЦК України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу (ст. 630 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ст. 639 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ст. 656 ЦК України).

Поряд з викладеним, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Зазначену позицію викладено в листах Міністерства фінансів України від 27.11.2006 № 31-34000-20-23/25136, від 09.07.2007 № 31-34000-20/23-4579/4800, від 30.05.2011 № 31-08410-07-27/13794.

Наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (висновок ВАСУ від 18.05.2017 р. у справі № К/800/36463/16).

Верховний суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) дійшов висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Саме факт подальшого використання товару у господарській діяльності Товариства і не було досліджено в ході перевірки.

Неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Про вищевказане підтверджено висновками Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 р. у справі № К/800/14009/15, від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/26970/15 , від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/463/17.

Безпідставними є і посилання перевіряючих на недоліки заповнення товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, оскільки, певні недоліки в заповненні документів носять оціночний характер, а також наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже наявність у Товариства товарно-транспортних накладних складених з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару Товариству та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується оформленими видатковими накладними.

Також суд зазначає, що чинне законодавство не містить обмежень щодо того, з яких саме пунктів може відвантажуватися товар, у тому числі не вимагає, щоб навантаження здійснювалося за юридичною адресою постачальника. Товар, який отримує покупець від постачальника може знаходиться у будь-якому іншому місті ніж було укладено договір чи визначено адресу сторони договору. Товар може бути переданий на відповідальне зберігання, знаходитися у орендованому приміщені, у приміщенні, яке перебуває у позичці (безоплатне користування), або бути поставлений постачальником одразу зі складу виробника чи то продавця, дистриб'ютора, франчайзи та ін.

Поряд з викладеним, не враховано висновок Верховного Суду України, який звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Частина 2 ст. 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідно також відмітити, що посилання фіскального органу на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для платника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994р., справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Підміна товарних позицій яку інспектори-ревізори вважають встановленою, спростовується даними викладеними в Акті.

Так, встановлено придбання продуктів харчування у перевіряємому періоді, проте придбання товару для Товариства могло відбутися в іншому періоді, продавець міг не мати взагалі товару, а придбати його у майбутньому, чи виробами з металу сформувати статутний капітал та використати їх у господарській діяльності, або отримати товар на підставі угоди про заміну сторони зобов'язання, на підставі договору комісії чи консигнації, які не передбачають переходу права власності на товар до моменту його реалізації та ін. Отже твердження про підміну товарних позицій є голослівним та безпідставним. Більш того, слід звернути увагу, що перевіряючи не навели жодного доказу підміни товарних позицій (акт перевірки, тощо).

Таким чином вищевказаними фактами та нормами права, які не були враховані перевіряючими при проведенні перевірки та складанні Акту доведено, що їх твердження є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству.

Такий висновок підтверджується ще і тим фактом, що перевіряючи не здійснили перевірку належним чином - не перевірили подальший рух товару, чим не виконали умови наказу на підставі, якого було призначено перевірку.

Щодо наявності та правильності складення податкових накладних контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, їх наявність та правильність заповнення та реєстрації не ставиться відповідачем в акті перевірки під сумнів.

Щодо посилання відповідача стосовно того, що Прокуратурою Запорізької області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017080000000089 від 15.02.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, згідно якого встановлено, що з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з мінімізацією податкового навантаження шляхом штучного формування ПДВ підприємствам-контрагентам, створені наступні суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), а саме: ТОВ Хайт ОСОБА_4 , ТОВ Регайс , ТОВ Остінг , ТОВ ОСОБА_5 Компані та інші, в результаті чого було заподіяно матеріальну шкоду.

При цьому, жодних судових рішень чи іншої інформації щодо «фіктивної» безпосередньої господарської діяльності саме ТОВ «Енергоспецметал» або його безпосередніх контрагентів податковий орган не наводить, а лише зазначає про неправомірність дій його контрагентів при здійсненні господарських операцій з іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

Жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норм щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, отже ТОВ «Енергоспецметал» не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, у тому числі порушення третіми особами податкового законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАСУ вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зазначена норма дає підстави вважати, що самі по собі документи досудового слідства не можуть бути доказами в адміністративному судочинстві, оскільки відсутні судові рішення, що набрали законної сили.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент здійснення господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб'єктність, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог ПК України податковими накладними, враховуючи наявність причино-наслідкового зв'язку між здійсненими Товариством операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях Товариства відсутні порушення приписів ПК України, а зроблені в акті перевірки висновки в цій частині є хибними і протиправними.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень не зазначив у відзиві на позов, в судовому засіданні жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також про обізнаність позивача про будь- які недостовірні відомості відносно контрагентів або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям щодо формування податкового кредиту не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив щодо зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ: Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» (проспект Московський, б. 199-б, м. Харків, 61037) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.02.2018 року № 00000271412 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 230826, 25 грн. (двісті тридцять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 25 копійок), в тому числі 184661, 00 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня) за основним платежем та 46165, 25 грн. (сорок шість тисяч сто шістдесят п'ять гривень 25 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.02.2018 року № 00000281412 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 668011, 00 грн. (шістсот шістдесят вісім тисяч одинадцять гривень) та податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 792368, 00 грн. (сімсот дев'яносто дві тисячі триста шістдесят вісім гривень).

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» (проспект Московський, б. 199-б, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 38632045) у розмірі 15347, 91 грн. (п'ятнадцять тисяч триста сорок сім гривень 91 копійка).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17 серпня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.