Рішення

від 15.08.2018 по справі 264/2714/17

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/2714/17

2/264/183/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , за участю секретаря судового засідання Солонської Т.В. , позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства Ломбард ТОВ Столичний і компанія про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, який згодом уточнила та остаточно просила поновити строк на оскарження наказу Повного товариства Ломбард ТОВ Столичний і компанія (далі- ПТ Ломбард Столичний і К ) №38-К від 07.03.2017 року про її звільнення за згодою сторін, визнання вказаного наказу незаконним та поновлення на посаді контролера-касира. В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 18.01.2017 року перебуває у трудових відносинах із відповідачем на підставі наказу про прийом на роботу №7-к від 18.01.2017 року. 07.03.2017 року роботодавець видав наказ №38-К про звільнення позивачки за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, із змістом якого ОСОБА_1 ознайомлена так і не була, підстава звільнення стала відома після отримання трудової книжки вже в ході судового розгляду. Вважає звільнення незаконним, оскільки в період з 22.02.2017 року до 10.03.2017 року знаходилась на лікарняному, про що було повідомлено роботодавця. Додатково зазначила, що строк на оскарження наказу про звільнення було пропущений через не отримання копії цього наказу та трудової книжки, а також намагання поновити порушені права через позасудові засобі шляхом звернення зі скаргами до прокуратури Донецької області та Головного управління Держпраці у Київській області. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 була вимушена звернутись до суду із вищевказаним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні додатково вказала, що 10.03.2018 року приїхала до відділення ломбарду, яке розташоване по вул.Троїцькій, там також знаходився ОСОБА_3, де їй повідомили про звільнення. Листи непрацездатності повернули у зв'язку із звільненням. 15.08.2018 року позивачка до судового засідання не з'явилась, просила справу розглянути за її відсутності, за участі її представника, позов задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг та довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказав, що з 2016 року по теперішній час працює завідувачем декількох відділень ломбарду, ОСОБА_1 працювала касиром-оцінщиком у відділенні №51. Вказане відділення було закрито шість місяців тому. 22.02.2017 року о 10-00 годині йому зателефонувала позивачка та повідомила, що їй необхідно піти з роботи, вона працювати не буде, знаходиться на лікарняному, і щоб її звільняли. Через деякий час дізнався, що позивачку звільнили, яким чином відбувалось звільнення йому не відомо. Про наявність лікарняного, ОСОБА_1 повинна була повідомити відділ кадрів.

Представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі договору про надання правової допомоги та довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволені відмовити, зазначивши, що позивачка була звільнена за згодою сторін відповідно до ст.36 КЗпП України, а не за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, тому наказ про її звільнення є законним. Також пояснив, що трудову книжку позивачка не отримувала, а відповідач не перешкоджав в її отриманні. Відсутність заяви позивачки про звільнення зафіксовано у відповідному акті. Вважав позов безпідставним.

Вислухавши пояснення позивачки, представників сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи та аналізуючи обставини встановлені в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що наказом ПТ Ломбард Столичний і К №38-К від 07.03.2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади контролера-касира за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивачки.

25.04.2018 року на адресу позивачки надійшло прохання-повідомлення ПТ Ломбард Столичний і К з проханням з'явитись до центрального офісу, який розташований в м.Києві та отримати трудову книжку, також роз'яснено можливість написати заяву та отримати трудову книжку поштою, вказані відомості підтверджуються копіями самого прохання-повідомлення, а також поштового конверта.

Згідно копій листків непрацездатності серії АДГ №447736 та серії АГТ №747930 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному в період з 22.02.2017 року по 24.02.2017 року та з 24.02.2017 року по 10.03.2017 року.

Проходження лікування в стаціонарі в період з 24.02.2017 року до 10.03.2017 року також підтверджується копією виписки №2520/202 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 та копією листка призначень медичних препаратів.

Відповідно до наданого акту інвентаризації кадрових документів №1 від 21.04.2017 року ПТ Ломбард ТОВ Столичний і компанія , в результаті інвентаризації документів з кадрових питань було виявлено недостачу в тому числі по документам ОСОБА_1, а саме заяви про звільнення, наказу про звільнення, розписки про відсутність матеріальних претензій до товариства, заяви на повернення трудової книжки.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що з липня 2016 року по теперішній час працює у відділенні ломбарду №55, раніше також працювала у відділенні №51. Вона не є кадровим працівником, тому питання щодо прийняття та звільнення з роботи до неї не відносяться. Свідок працювала разом з позивачкою, але не була її змінницею, про причини її звільнення або знаходження на лікарняному ОСОБА_5 нічого не відомо. Заяви про працевлаштування або звільнення вона не приймає, оскільки не має на це повноважень. Оформлювалась на роботу у м.Києві.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_5 є керівником ломбардів Столичний , у вересні 2016 року свідок здавала їй документи при працевлаштуванні до ломбарду, всі співробітники влаштовуються у неї, до м.Києва не їздять. Позивачку на роботу до ломбарду привела ОСОБА_6, між ними добрі сусідські відносини. В грудні 2016 року ОСОБА_1 прийняли на роботу, однак вона не була її змінницею. Через деякий час позивачка потрапила у лікарню, керівництво при свідкові телефонувало і просили позивачку звільнитись. Коли ОСОБА_1 дізналась, що її звільнили, просила повернути її на роботу. ОСОБА_3 - головний керуючий в мережі Ломбард Столичний .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що працювала в Ломбарді Столичний , працевлаштовувалась в м.Маріуполі, до м.Києва не їздила, на теперішній момент звільнилась, керівник ломбарду на лікарняний не відпускав. Позивачка була її змінницею. Підтвердила факт порушення трудового законодавства з боку відповідача.

За вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положенням ст.36 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути припиненим за угодою сторін. Угода сторін є самостійною підставою для припинення трудового договору, яка відрізняється від припинення трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника тим, що у цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав. Характерним є й те, що волевиявлення з боку власника або уповноваженого ним органу може виходити лише від тих осіб, які безпосередньо наділені повноваженнями приймати на роботу та звільняти працівників.

Отже, подання позивачем заяви про звільнення з вищенаведених підстав та погодження відповідачем звільнення позивача, вказує на досягнення домовленостей на звільнення працівника за угодою сторін.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, який є обов'язковим для суду першої інстанції при вирішенні аналогічних справ, від 26 жовтня 2016 року, справа №6-1269цс16, одною з підстав припинення трудового договору є угода сторін (п.1 ст.36 КЗпП). В випадку домовленості між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом в припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (угода сторін), договір припиняється в строк, який визначено сторонами. Розглядаючи позовні вимоги про оскарження наказу про звільнення про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП, суди повинні встановити, чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, чи було вільне волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Згідно ч.2 ст.2 КЗпП України працівники мають право в тому числі на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

За вимогами п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року №9 правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці стосуються як передбачених статтями 40, 41(1)КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

За вимогами ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

16 березня 2017 року ОСОБА_1 зверталась із скаргою щодо незаконного звільнення та невиплати заробітної плати на дії керівництва ПТ Ломбард Столичний і К до прокурора Донецької області, що підтверджується копією самої скарги та інших компетентних органів.

Як вбачається з копій квитанції Укрпошта Експрес та опису вкладення, трудова книжка ОСОБА_1 була направлена останній лише 06.11.2017 року.

Отже у справах про звільнення працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Судом встановлено, що трудову книжку позивачка отримала після звернення до суду в ході судового розгляду, наказ про звільнення взагалі не отримувала. Крім того, ОСОБА_1 намагалась поновити свої порушені трудові права через позасудові засоби шляхом звернення до прокуратури Донецької області та Київської місцевої прокуратури №1, що не дало жодних результатів, у зв'язку з чим остання була вимушена звернутись до суду.

За таких обставин, пропуск строку, визначеного законом для звернення до суду, є поважним, та підлягає поновленню.

Що стосується вимог позивачки про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 ст.235 КЗпП України разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як вбачається з пояснень позивачки та матеріалів справи, жодної домовленості між сторонами про звільнення позивачки за ст.36 ч.1 КЗпП України не було, волевиявлення позивачки про видання наказу про її звільнення відсутнє. ОСОБА_1 не тільки не писала будь-якої заяви про звільнення, але ще й була звільнена під час перебування на листку непрацездатності.

Посилання відповідачів на зникнення заяви позивачки про звільнення є неспроможним та не спростовує висновків суду.

Представник відповідача ОСОБА_3, який також являється завідувачем відділень №№47, 51, 55, 64 ПТ Ломбард ТОВ Стличний і Компанія в судовому засіданні підтвердив, що йому було відомо про знаходження ОСОБА_1 на лікарняному, однак зазначив, що остання просила звільнити її. На підтвердження бажання позивачки звільнитись не було надано жодного доказу. Навпаки допитані в судовому свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що керівництво не дозволяло працівникам йти на лікарняний, ОСОБА_6 зазначила, що позивачка не мала наміру звільнятись та просила керівництво влаштувати її назад на роботу. У суду не має підстав не довіряти показанням цих свідків, крім того вони повністю узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

З огляду на викладене та враховуючи, що при розгляді даної справи знайшов своє підтвердження факт незаконного звільнення позивачки з роботи, тому суд приходить до висновку про визнання наказу №38-К від 07.03.2017 року про звільнення ОСОБА_1 незаконним та необхідності поновлення останньої на посаді контролера-касира ПТ Ломбард Столичний і К .

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В той же час, згідно вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У зв'язку з тим, що позивачка ані в первісному позові, ані в уточненому, не заявляла вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також клопотань про витребування доказів, необхідних для розрахунку середнього заробітку, суд відповідно до вимог ст.13 ЦПК України позбавлений можливості розгляду вказаного питання.

Стосовно дати поновлення на посаді, то суд зазначає, що оскільки позивачка перебувала на лікарняному, а стати до роботи їй рекомендовано 11.03.2017 року, то саме з цієї дати її і слід поновити.

Відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 36, 40, 48, 233-235 КЗпП України, п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року №9, ст.ст.4-13, 76-83, 141, 259, 263-265, суд,-

В И Р І Ш И В:

Поновити строк звернення ОСОБА_1 до суду з цивільним позовом до Повного товариства Ломбард ТОВ Столичний і компанія про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Позов ОСОБА_1 до Повного товариства Ломбард ТОВ Столичний і компанія про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати незаконним наказ Повного товариства Ломбард ТОВ Столичний і компанія №38-К від 07.03.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади контролера-касира за п.1 ст.36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді контролера-касира Повного товариства Ломбард ТОВ Столичний і компанія з 11.03.2017 року.

Стягнути з Повного товариства Ломбард ТОВ Столичний і компанія (03150, м.Київ, вул.Червоноармійська, буд.132, літ.А, ЄДРПОУ 36376792) в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80грн.(сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді контролера-касира Повного товариства Ломбард ТОВ Столичний з 11.03.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Донецької області.

Повний текст рішення буде виготовлений 17 серпня 2018 року.

Суддя: Н. В. Литвиненко