Постанова

від 15.08.2018 по справі 808/2593/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №808/2593/13-а

адміністративне провадження №К/9901/8605/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Електроспектр

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2013 (головуючий суддя: Татаринов Д.В.)

та на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 (головуючий суддя: Дадим Ю.М., судді: Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.)

у справі №808/2593/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електроспектр

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Електроспектр (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 № 0000172210 про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ на 522315,00 грн. за основним платежем та на 120963,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2013 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 № 0000172210.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 постанову суду першої інстанції скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить змінити мотивувальну частину постанови суду першої інстанції та скасувати постанову апеляційного суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.. 21, пунктів 44.5, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК),частини 2 ст. 71, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). За доводами касаційної скарги, суд першої інстанції помилково при прийняття рішення обмежився нормами пункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та не дав оцінки наданим позивачем доказам реального характеру поставки позивачу товарів від ТОВ Вінкана Сервіс , ТОВ Рангоут , ТОВ БК Паллада та ТОВ Сортікс буд . ТОВ Електроспектр . З приводу підстав скасування постанови апеляційного суду, то позивач вказує, що суд не врахував обставин втрати позивачем документів бухгалтерського обліку під час проведення перевірки, про що повідомлялось відповідача; а також вказував про неврахування судом недоведеності з боку відповідача факту відсутності реального характеру господарських відносин позивача з ТОВ Вінкана Сервіс , ТОВ Рангоут , ТОВ БК Паллада та ТОВ Сортікс буд . ТОВ Електроспектр , які були належним чином зареєстровані як юридичні особи на час вчинення господарських правовідносин.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової документальної перевірки від 23.01.2013 № 00005/22-10/32937326. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: занижено ПДВ за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, за період із червня 2011 по липень 2012 року у загальній сумі 522315 грн. за наслідками завищення сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Вінкана Сервіс , ТОВ Рангоут , ТОВ БК Паллада та ТОВ Сортікс Буд з посиланням на господарські операції із поставки товарів, які зареєстровані на осіб, які спростовують своє відношення до діяльності цих товариств та спростовують свій підпис на документах, складених з посиланням на поставку товару.

За наслідками висновків акту перевірки ДПІ відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 № 0000172210 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 522 315,00 грн. за основним платежем та на 120 963,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу товарів від ТОВ Вінкана Сервіс , ТОВ Рангоут , ТОВ БК Паллада та ТОВ Сортікс буд , від імені цих постачальників виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податкових деклараціях із ПДВ за вищевказані податкові звітні періоди.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, відповідач у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальний характер поставки позивачу товарів від ТОВ Вінкана Сервіс , ТОВ Рангоут , ТОВ БК Паллада та ТОВ Сортікс буд ; позбавляють документи, які підписані з посиланням на правочини з цими постачальниками, значення доказів виникнення у позивача права на збільшення сум податкового кредиту в податковому обліку. Так, контролюючий орган звертає увагу суду на обставини, встановлені у межах досудового розслідування № 32912980000000002 від 21.11.2012, за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, в яких встановлено обставини реєстрації ОСОБА_2 низки фіктивних підприємств, у тому числі: ТОВ Вінкана Сервіс , ТОВ Рангоут , ТОВ БК Паллада , ТОВ Сортікс буд , а також обставини того, що документи від імені цих товариств підписувались невстановленими особами. Крім того, ДПІ також посилалась на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2012 року у справі № 1-511/20011, який набрав сили 11.07.2012 року, яким ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 ст. 205 КК України, зокрема щодо фіктивного підприємництва ТОВ Сортікс Буд .

Відповідно до частини 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Вказані обставини були правильно оцінені апеляційним судом як такі, що спростовують реальний характер поставки позивачу товарів від ТОВ Вінкана Сервіс , ТОВ Рангоут , ТОВ БК Паллада та ТОВ Сортікс буд ; позбавляють документи, які підписані з посилання на правочини з цими контрагентом, значення доказів виникнення у позивача права на збільшення сум податкового кредиту в податковому обліку.

Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Такого ж змісту норма міститься у пункті 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Правильними є також і висновки апеляційного суду при оцінці посилання позивача на втрату ним частини документів при їх копіюванні, про що повідомлено відповідача листом від 11.01.2013.

Так, апеляційний суд, застосовуючи норми пунктів 44.4, 44.5 ст. 44 ПК, а також пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, зробив обґрунтований висновок про не підтвердження факту втрати документів бухгалтерського обліку належними доказами (повідомлення правоохоронних органів та наказ про призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення).

Відповідно до пункту 6.10 цього Положення, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Електроспектр залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко