Рішення

від 06.08.2018 по справі 540/537/17

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/537/17

Номер провадження 2/540/63/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2018 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Косик С.М.

за участю: секретаря Ткач Н.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства ЦІП , про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції та пені, -

відповідно до ч.1 ст.268 ЦПК України в судовому засіданні 06.08.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у червні 2017 року позивач звернулася до суду зі вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власницею земельної ділянки площею 6,6201 га, яка знаходиться на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області та перебуває з 25.04.2006 р. в оренді у відповідача ФГ ЦІП за договором, укладеного ОСОБА_4 строком на 15 років.

Однією з істотних умов вказаного договору є орендна плата, яка погоджена сторонами в розмірі 3,0 % від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Відповідач на протязі 2012-2013 років користувався земельною ділянкою за цільовим призначенням, але орендної плати не сплатив і заборгованість по орендній платі складає 9762,12 грн, що свідчить про невиконання умов договору. Крім цього, у разі невнесення орендної плати у строки визначені договором, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 2,0 % несплаченої суми за кожен день прострочення та 3% річних від простроченої суми. В досудовому порядку позивач зверталася до відповідача про добровільну виплату заборгованості по орендній платі, але відповідач не погодився, а також на подальші звернення жодним чином не реагував та чинив перешкоди в оформленні права власності на дану земельну ділянку.

У зв'язку з наведеним, позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ФГ ЦІП 25.04.2006 р. та стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди землі від 25.04.2006 р. в сумі 9762,12 грн., пеню в розмірі 2,0 % несплаченої суми за кожен день прострочення за несвоєчасне внесення орендної плати та 3 % річних від простроченої суми на день постановлення судового рішення, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу адвоката.

18.01.2018 р. представником відповідача до суду надано заяву, в якій просить застосувати позовну давність під час розгляду даної справи, оскільки згідно позовної заяви зазначено, що відповідачем станом на 01.01.2013 р. та станом на 01.01.2014 р. не виконано зобов'язання по орендній платі за користування землею за 2012 - 2013 роки, що є хибним, так як станом на 01.01.2018 р. по вказаному договору надмірно сплачено на користь ОСОБА_3 кошти за користування земельною ділянкою в сумі понад 60000,00 грн. з урахуванням податків та зборів. Так, зобов'язання по виплаті орендної плати за 2012 р. фактично виникли з 01.01.2013 р. та відповідно строк позовної давності сплинув 01.01.2016 р.; за 2013 р. виникли 01.01.2014 р., а тому строк позовної давності і сплинув 01.01.2017 р., а позивач звернувся до суду у червні 2017 р. (а.с.53,54).

В клопотанні від 06.08.2018 року просить визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити ОСОБА_3 строк, встановлений для звернення до суду за захистом порушеного права (а.с.207).

У відзиві на позов відповідач зазначає, що позов є завідомо безпідставним та має штучний характер, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. За наявності підстав ФГ ЦІП для відновлення своїх порушених прав та законних інтересів було подано позов до ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_5 про визнання недійсним договору від 15.12.2016 р. б/н, який був укладений між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 про оренду земельної ділянки площею 6,6201 га, що знаходиться на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень. За рішенням суду позов частково задоволено. Під час судових засідань законний представник ОСОБА_3 зазначала, що незалежно від рішення суду не має наміру в подальшому співпрацювати з ФГ ЦІП , але в день проголошення рішення маючи на меті в будь-який спосіб припинити договірні відносини з ФГ ЦІП уклала з адвокатом угоду про представництво та було пред'явлено до суду позов, який є безпідставним та має штучний характер і цим самим позивач здійснив зловживання процесуальними правами. Про безпідставність даного позову свідчить той факт, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо вимог по виплаті орендної плати за 2012 р. та 2013 р. (а.с.75-79).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та пояснив, що ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки в 2013 році та в 2014 році внаслідок переговорів з відповідачем дізналася про існування заборгованості по орендній платі за 2012-2013 роки. Вважає що факт несплати орендної плати за указаний період доведений, оскільки сума, указана у видатковому касовому ордері від 28.12.2011 року та суми, зазначені у формі 1-ДФ різняться та не дають можливості перевірити, яку ж суму було виплачено ОСОБА_6 за 2012 рік. Орендну плату за 2013 рік виплачено невідомій особі, довіреність на отримання орендної плати в якої відсутня, а тому уважає що існує систематична несплата орендної плати за 2012-2013 роки, що є підставою для стягнення заборгованості по виплаті орендної плати та розірвання договору оренди землі. Також наполягав на поновленні пропущеного позивачем строку позовної давності, оскільки ОСОБА_6 має похилий вік, з 2015 року тяжко хворіє та потребує стороннього догляду.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, пояснивши, що протягом 2013-2017 років ФГ ЦІП відсоткова ставка піднята до 12% та виплачена в повному обсязі, позивач фактично не бажає продовжувати договірні відносини з відповідачем та шукає підстави для розірвання договору. В 2012 році кошти були виплачені власнику земельної ділянки - ОСОБА_6, в 2013 році на прохання доньки ОСОБА_3 її онуку - ОСОБА_7

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків та дослідивши письмові докази у справі, прийшов до такого висновку.

Судом установлено, що відповідно до договору оренди землі від 25.04.2006 р. між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_8 господарство ЦІП терміном на 15 років був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,6201 га, яка знаходиться на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, який зареєстрований та здійснений запис у Державному реєстрі земель 09.07.2008 р. (а.с.6,7).

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 25.04.2006 р. ОСОБА_4 передав в оренду, а орендар ФГ ЦІП прийняв земельну ділянку площею 6,62 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_4 право власності на вищевказану земельну ділянку успадкувала згідно рішення Машівського районного суду від 08.10.2009 його донька ОСОБА_6, яка за життя не встигла оформити правовстановлюючі документи на спадкову земельну ділянку, після смерті якої за рішенням Машівського районного суду від 29.04.2013 р. визнано за ОСОБА_3 (а.с.25,26).

Отже, позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6,6201 га, що розташована на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №13562132 від 28.11.2013 р. (а.с.5).

Відповідно до п.40 вищевказаного договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.16).

Пунктом 9,11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від грошової оцінки землі, обчислення якої здійснюється з урахуванням індексів інфляції та вноситься у строк до 31.12. - 100 % (а.с.15).

Пунктом 9,10,11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від грошової оцінки землі, обчислення якої здійснюється з урахуванням індексів інфляції та вноситься у строк до 31.12. - 100 % .

Відповідно до п.14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 2,0% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 13, 15 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що орендна плата може справлятись у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачати у договорі поєднання різних форм орендної плати.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі унормовано, що розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України Про оренду землі , внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Стаття 629 ЦК України проголошує принцип обов'язковості договору, що передбачає собою, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків стверджується факт нарахування ФГ ЦІП орендної плати і сплата земельного податку за користування належною відповідачу ОСОБА_3 земельною ділянкою (а.с.88-118, 194-199).

Як убачається з видаткового касового ордеру від 28.12.2011 року ФГ ЦІП виплачено ОСОБА_6 авансом орендну плату за 2011, 2012 роки в сумі 7500,00 грн, тобто з урахуванням податку в розмірі , передбаченому договором оренди між сторонами.

За життя ОСОБА_6 не заявляла про існування заборгованості по виплаті орендної плати, що позивачем не заперечується.

За довідкою, виданою ФГ ЦІП за 2013 рік, ОСОБА_3 нараховано орендну плату в розмірі 12202,56 грн (а.с.128), водночас доказів сплати орендної сплати за 2013 рік відповідач суду не надав, оскільки відомість про виплату готівки за №12 за грудень 2013 року (а.с.127) не містить підпису позивача ОСОБА_3 про отримання коштів, а тому суд уважає що за 2013 рік орендна плата не виплачена.

Суд не вважає за можливе на підтвердження такої виплати прийняти покази свідка ОСОБА_9, яка працює головним бухгалтером ФГ ЦІП та повідомила, що орендну плату за 2013 рік вона особисто виплатила онуку позивача - ОСОБА_7, та відхиляє такі покази як доказ, оскільки такі обставини повинні бути підтвердженні документально.

Крім того, свідок ОСОБА_7 повідомив, що він являється онуком позивача ОСОБА_3 та крім коштів, які з 2014 року перераховувалися на картку, ніяких коштів його бабуся не отримувала, кошти за оренду земельної ділянки належної бабусі в 2013 році він отримував.

Свідок ОСОБА_10 показала, що вона являється донькою позивачки, проживає з матір'ю та доглядає її, має довіреність на представництво її інтересів та їй відомо, що розрахунку по орендній платі за 2012-2013 роки не було. В період з 2014 по 2017 рік кошти отримують на картку.

Водночас розглядаючи клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності та клопотання представника позивача щодо визнання причин пропуску такого строку поважними, суд зазначає, що дійсно, позивач ОСОБА_3 людина похилого віку (а.с.4,208,) та з 2015 року внаслідок хвороби потребує стороннього догляду (а.с.147,148).

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 вступила в спадщину в 2012 році та право власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування після ОСОБА_6 оформила в судовому порядку, протягом 2014-2017 р.р. отримувала орендну плату за користування указаною земельною ділянкою та претензій щодо розміру сум відповідачу не пред'являла, її інтереси в суді та інших інстанція представляють інші особи, а тому суд вважає що позивач мала б знати і могла про це довідатись, у зв'язку з чим у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості по орендній платі за 2013 рік слід відмовити.

Згідно ст.ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Отже, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-2469цс16.

Відповідач належним чином та в повному обсязі розрахувався з позивачем за оренду належної їй земельну ділянку за 2014-2017 роки, що сторонами не заперечується та стверджується копія банківських виписок (а.с.10,120-125).

Відповідно до ст.32 Закону України Про оренду землі в редакції на час підписання сторонами договору оренди землі) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п.38 спірних договорів, їх дія припиняється шляхом їх розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, договір оренди землі можливо розірвати лише в разі систематичної несплати орендної плати.

Таким чином, оскільки відповідач ФГ ЦІП належним чином виконував умови договору оренди землі та обов'язок орендаря по своєчасній сплаті орендної плати ОСОБА_3, не виплативши орендну плату за 2013 рік, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати у відповідності зі ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_3 до Фермерського господарства ЦІП про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції та пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Попівка Миргородського району Полтавської області, зареєстроване місце проживання (згідно паспортних даних): м. Карлівка, вул. Жовтнева,17 Полтавської області, паспорт громадянина України серія КО №073254 виданий Карлівським РВ УМВС України в Полтавській області 17.03.2000 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_8 господарство ЦІП , місцезнаходження: с. Сахнівщина, вул. Жовтнева,59 Машівський район Полтавська область, поштовий індекс 39421, код ЄДРПОУ 34087765.

Повний тест Рішення складено 17.08.2018.

Суддя С.М.Косик