Постанова

від 15.08.2018 по справі 748/2431/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 748/2431/15-ц Провадження № 22-ц/795/10/2018 Головуючий у I інстанції - Майборода С. М. Доповідач - Боброва І. О. Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Бобрової І.О.

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарями: Шкарупою Ю.В., Зіньковець О.О.,

сторони:

позивач - заступник прокурора Чернігівської області;

відповідачі:

- Киселівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської

області,

- ОСОБА_3,

- ОСОБА_4,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Чернігівської області на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2017 року у справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень Киселівської сільської ради Чернігівського району, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування нерухомого майна,

треті особи: Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, Відділ державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Скрипка А.А.,

місце ухвалення судом першої інстанції рішення -місто Чернігів,

дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення - 10.06.2017,

У С Т А Н О В И В:

31.08.2015 заступник прокурора Чернігівської області звернувся з позовом до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому після уточнення 02.03.2017 та 21.04.2017 позовних вимог (а.с.39,53 том 3), остаточно просив:

1) визнати незаконним та скасувати п.1 рішення 22 сесії 5 скликання Киселівської сільської ради Чернігівського району та області від 02.09.2009 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_1;

2) визнати незаконним та скасувати рішення двадцять третьої сесії шостого скликання Киселівської сільської ради Чернігівського району та області від 07 лютого 2014 року про погодження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,14 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в адміністративних межах Киселівської сільської ради;

3) визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 березня 2014 року за індексним номером 18548958, виданого Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції, щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,14 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області;

4) скасувати рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,14 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану по АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції 04 березня 2014 року за індексним номером 11366220;

5) витребувати у ОСОБА_4 на користь територіальної громади с.Кобилянка в особі Киселівської сільської ради земельну ділянку площею 0,14 га, розташовану по АДРЕСА_1 Чернігівського району, кадастровий номер НОМЕР_1;

6) скасувати рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,14 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області, прийняте приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Скрипкою О.О. 21 березня 2014 року за індексним номером 11819541.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена вище земельна ділянка передана Киселівською сільською радою у приватну власність ОСОБА_3 з грубим порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка перебуває в межах об'єкта археологічної спадщини місцевого значення і потрапляє у межі пам'ятки археології поселення ІІ тис. до н.е., ХІ-ХІІІ ст. (номер 2763), тому не могла передаватись у власність без попереднього археологічного дослідження. Крім того, на порушення ст.186-1 ч.1 ЗК України, рішенням Киселівської сільської ради затверджено проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3, який на час розгляду не був погоджений відповідним державним органом, який здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Сам проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у порушення вимог ст.9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації на обов'язкову державну експертизу не подавався. На порушення ст.20,23 ЗК України спірна земельна ділянка, яка рахується як земля сільськогосподарського призначення передана ОСОБА_3 як земля для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без зміни цільового призначенні. В подальшому - 21.03.2014 - ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 спірну земельну ділянку, площею 0,14 га, яку прокурор просив витребувати на користь територіальної громади, скасувавши державну реєстрацію.

Справа розглядалася неодноразово. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26.11.2015 (з урахуванням виправлених описок) та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24.03.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України (2004 р.), висновки і мотиви з яких скасовано рішення були обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при новому розгляді справи.

Останнім рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Прокуратура Чернігівської області просить вказане рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради від 28.04.1987 №119 під державну охорону взято пам'ятники історії та культури, археології, архітектури, розташовані на території області, в тому числі поселення ХІ-ХІІІ ст. села Кобилянка Киселівської сільської ради Чернігівського району. Згідно з довідкою Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 03.06.2013 по формі 6-зем земельна ділянка, яка передбачена для відведення ОСОБА_3 у власність площею 0,14 га, належить до земель історико-культурного призначення, проте зазначеній довідці суд не надав належної оцінки. Про обізнаність КСП Світанок , як користувача спірної земельної ділянки та Киселівської сільської ради про існування пам'ятки археологічної спадщини та місце її розташування свідчить охоронне зобов'язання, укладене 15.07.1992 між органом охорони пам'яток та КСП Світанок , охоронний договір №2763, укладений 18.11.2013 між Відділом культури і туризму Чернігівської районної державної адміністрації та Киселівською сільською радою. Довідка Управління Держгеокадастру у Чернігівському районі від 23.11.2015 про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель історико-культурного призначення, спростована листом цього ж Управління від 11.02.2016. Апелянт звертає увагу, що Департамент культури і туризму, національностей і релігії Чернігівської ОДА не погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання її у власність ОСОБА_3, зазначений проект не подавався і на обов'язкову державну експертизу землевпорядної документації. Вважає, що є безпідставним посилання суду на висновок Управління Держземагенства у Чернігівському районі від 18.04.2014 про те, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової і громадської забудови, оскільки його складено після прийняття Киселівською сільською радою рішення від 07.02.2014 про передачу ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки. Погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки архітектором відбулось 18.02.2014, тобто також після прийняття сільською радою рішення 07.02.2014.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу учасники справи не подавали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності належних доказів, які б підтверджували перебування спірної земельної ділянки в межах пам'ятки археології, та свідчили про обізнаність Управління Держгеокадастру у Чернігівському районі щодо належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, відсутні також докази, що ОСОБА_3 не мала правових підстав відчужувати належну їй земельну ділянку. Цільове призначення спірної земельної ділянки зазначено у висновку Управління Дерземагенства у Чернігівському району Чернігівської області, в якому констатована відсутність обмежень на земельну ділянку.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають матеріалами справи, є законними та обґрунтованими.

Судом по справі встановлено, що рішенням двадцять другої сесії п'ятого скликання Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 02 жовтня 2009 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області (а.с.15 том 1).

Розроблений замовником ОСОБА_3 проект землеустрою (а.с.145 том 1) 18.02.2014 був погоджений Управлінням Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області, що слідує з висновку №311 (а.с.106 том 1). Доводи апелянта щодо надання цього висновку після погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі спірної земельну ділянку у власність ОСОБА_3 не може нівелювати вказаних в даному висновку обставин. Даний висновок є позитивним для ОСОБА_3 Він містить інформацію про категорію земель з яких надається земельна ділянка ОСОБА_3 - землі житлової та громадської забудови та про цільове призначення спірної земельної ділянки за документацією із землеустрою - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд .

Відповідно до висновку №01-22/125 архітектора району Чернігівської РДА місце розташування земельної ділянки відповідає ДБН 360-92** і проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується (а.с.140 том 1).

Рішенням Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області двадцять третьої сесії шостого скликання від 07 лютого 2014 року погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1400 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель комунальної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в адміністративних межах Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (а.с.17 том 1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 18548958, що видане Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області 04.03.2014, власником земельної ділянки за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3 Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,14 га (а.с.18,24 том 1).

Передача у власність земельної ділянки ОСОБА_3 відбувалася компетентним органом в межах норм встановлених ст.121 ЗК України.

Відповідно до договору дарування від 21.03.2014 ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Скрипкою О.О. (а.с.19 том 1) .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21.03.2014 за ОСОБА_4 на підставі вищенаведеного договору дарування зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с.22-23).

Доводи апелянта щодо перебування спірної земельної ділянки в межах пам'ятки археології та належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення не підтверджуються зібраними у справі доказами.

Відповідно до ст.53, 54 ч.1 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до приписів статей 1, 2, 13, 34 та п.3 Прикінцевих Положень Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-III, об'єктом культурної спадщини є визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на: споруди (витвори), комплекси (ансамблі) та визначні місця. Археологічний вид об'єктів культурної спадщини - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації. Об'єкти культурної спадщини включають об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів. Об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації. Встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Згідно з п.4 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 16 грудня 2004 року N 2245-IV, об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

На даний час в Державний реєстр нерухомих пам'яток України , що є в загальному доступі, пам'ятка археології Поселення ХІ-ХІІІ ст. в с. Кобилянка Чернігівського району не внесена. Як пояснила в судовому засіданні представник Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, необхідні документи для внесення пам'ятки в даний реєстр знаходяться у стадії підготовки.

Пам'ятка археології Поселення ХІ-ХІІІ ст. в с. Кобилянка Чернігівського району була взята на облік рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 №119 (а.с.29 том 1) та передана на баланс колгоспу Рассвет с. Киселівка (а.с.35), керівник якого 15.07.1992 року підписав охоронне зобов'язання (а.с.38 том 1).

Взяття пам'ятки археології на облік відбувалося відповідно до ст. 8 Закону УРСР Про охорону та використання пам'яток історії та культури від 13 липня 1978 року N 3600-IX.

12.07.1986 Міністерством культури СРСР був виданий паспорт пам'ятника історії та культури СРСР, а саме Поселенню ХІ-ХІІІ вв., що знаходиться в Чернігівській області Чернігівського району, Киселівська с/Рада с.Кобилянка південно-східній околиці села на ділянці правобережної тераси р.Снов та обмежений з північно-західної та південно-східної сторін яром. Вказаний паспорт містить рукописні дописки, а саме в графі Датування пам'ятника - 2 тыс.до н.э.,… н.э , в графі Опис пам'ятника - 2 тыс.до н.э. та и в епоху бронзы . Вказані дописки належним чином не посвідчені (а.с.32 том 1, а.с.64 том 3). Такі ж не посвідчені виправлення має і Облікова картка пам'ятки історії та культури СРСР №2.24.21 (а.с.37 том 1, а.с.68 том 3). Паспорт не містить даних про загальну площу пам'ятника історії, проте в паспорті зазначена площа культурного слою 45 х 110 м.

На схематичному плані, що доданий до паспорту та на плані, що міститься на обліковій картці від 12.07.1986 пам'ятки Поселення ХІ-ХІІІ вв. пам'ятка не межує безпосередньо з рікою Снов (а.с.36 том 1) на відміну від схематичного зображення цієї ж пам'ятки на карті землекористування Чернігівського району (а.с.44 том 1), яка додана до акту від 28.09.1992 (а.с.40-43 том 1).

Після прийняття Верховною Радою України 08.06.2000 Закону України Про охорону культурної спадщини № 1805-III між Відділом культури і туризму Чернігівської районної державної адміністрації та Киселівською сільською радою Чернігівської області 18.11.2013 був укладений охоронний договір на пам'ятку археологічної спадщини (а.с.54 том 1). З акту технічного огляду археологічної пам'ятки слідує, що площа ділянки складає 45 х 110 м. Радіус охоронної зони навкруги пам'ятки становить 100 м. (а.с.56 том 1). Схематичний план відповідає плану, зазначеному на обліковій картці від 12.07.1986 пам'ятки Поселення ХІ-ХІІІ (а.с.58 том 1). Дані щодо підстав визначення охоронної зони в 100 м. навкруги пам'ятки матеріали справи не містять.

Відповідно до листа ДП Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 03.06.2015 №302 площа с.Кобилянка, поселення за пн-сх околицею села - 5,6 га (а.с.55-56 том 2). Джерело даної інформації не вказано. Посилання представника Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації на наказ Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 17.06.2016 №188 Про впорядкування обліку об'єктів культурної спадщини не можуть бути прийняті до уваги оскільки цей наказ прийнятий через рік після видачі листа №302 від 03.06.2015 .

05.03.2015 за рапортом ст.оперуповноваженого УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області за фактом зловживання владою або службовим становищем з боку посадових осіб Киселівської сільської ради, що виразилася в передачі у приватну власність частини земельної ділянки історіко-культурного значення, погоджено технічну документацію та підписано державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1400 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр.ОСОБА_3 порушено кримінальне провадження №12015270000000123 (а.с.63 т.1).

Як пояснила 23.03.2015 старший науковий співробітник КЗ Чернігівський НМЦ охорони культурної спадщини Чернігівської обласної ради ОСОБА_7 під час її допиту в якості свідка старшим слідчим в ОВС СУ УМВС України в Чернігівській області в рамках кримінального провадження №12015270000000123, на місцевості межі вищевказаної пам'ятки археології (поселення ІІ тис до н.е., ХІ-ХІІІ ст.) не зазначено, у зв'язку з тим, що вимоги визначення меж пам'яток затверджені постановою КМУ №1094 у 2004 році. На той час програмне і фінансове забезпечення пам'яткоохоронних заходів в області вже було відсутнє. У зв'язку з цим і не було проведено робіт із встановлення конкретних координат меж пам'ятки, не тільки цієї, але й інших пам'яток області (а.с.83 том 1).

В постанові про закриття кримінального провадження від 19.10.2015 старшим слідчим в ОВС СУ УМВС України в Чернігівській області вказано, що Водночас, установити перебуває повністю, частково чи зовсім не перебуває земельна ділянка за адресою Чернігівська область Чернігівський район, АДРЕСА_1, що була отримана ОСОБА_3 у власність, на землях пам'ятки археології місцевого значення поселення ІІ тис. до н.е, ХІ-ХІІІ ст., що на південно-східній околиці с. Кобилянка Чернігівського району Чернігівської області, не має можливості, оскільки межі пам'ятки не за координовані (кути повороту пам'ятки на місцевості не визначені), межові знаки на місцевості відсутні, на картах межі позначені умовно (а.с.64 том 2).

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23.11.2015 №Н-307/0-316/19-15, ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 згідно з картографічними матеріалами інвентаризації земель Киселівської сільської ради не відноситься до земель історико-культурного призначення (а.с.213 том 1). На запит прокуратури Чернігівської області Управління Держгеокадастру у Чернігівській області листом від 11.02.2016 №10-28-99.3.1196/2-16 повідомило про недійсність листа з вихідним номером Н-307/0-316/19-15 через розбіжність у трактуванні матеріалів (а.с.50 том 2).

Як вказувалося вище, звертаючись з позовом, прокурор зазначав, що земельна ділянка передана Киселівською сільською радою у приватну власність ОСОБА_3 з грубим порушенням вимог чинного законодавства, так як розташована за адресою: АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області, і перебуває в межах об'єкта археологічної спадщини місцевого значення, вона потрапляє у межі пам'ятки археології поселення ІІ тис. до н.е., ХІ-ХІІІ ст. (номер 2763), а тому могла передаватись у власність тільки з попереднім археологічним дослідженням, яке проведено не було.

Відповідачі Киселівська сільська рада та ОСОБА_3 заперечували проти того, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного значення.

Судом досліджувалися наявні у справі картографічні матеріали (а.с. 36-37, 40-51 том 1), проект землеустрою, що замовлявся ОСОБА_3 у ПП Аксіома (а.с.145 том 1), карти інвентаризації земель, оригінал проекту роздержавлення земель КСГП Рассвет з графічним проектом, з фотографією та фотокопіями карти (а.с.92-97, 130-155, 188, 189 том 3), копії даного проекту (а.с.217 том 1) до якого приєднано фрагмент карти з визначенням території Поселення №2763 (а.с.232 том 1), генеральний план села Кобилянка Чернігівського району, а також матеріали аерофотозйомки (а.с.91 том 3).

При відсутності у справі беззаперечних даних знаходження спірної земельної ділянки в межах охоронної зони пам'ятника археології, ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 19 вересня 2017 року за клопотанням позивача у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.05.2018 №39-17 у зв'язку з тим, що дані про розташування земель історико-культурного призначене неоднакові, а саме рішення Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 28.04.1987 №119 про взяття на державний облік пам'яток історії та культури, археології та архітектури прийнято в 1987 році, акт яким вказано, що на екземплярі карти землекористування Чернігівського району означені археологічні пам'ятки станом на 30.07.1992, складений 28.09.1992, згідно з яким рішення не вказано, зміни в проекті роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства Рассвет внесені у 1995 році, згідно з яким рішення не вказано, в проектах роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства Рассвет , в кожному екземплярі зміни внесені неоднаково (різним кольором, різними штриховими лініями, різними конфігураціями) в карті інвентаризації земель землі, на якій розташована земельна ділянка №3а позначені як індивідуальна забудова, в паспорті пам'ятки історії та культури СРСР (нерухомі) індекс 1.2 2763.-2.24.2., складеного 12.07.1986, місце розташування пам'ятки відображено схематично, відсутня прив'язка до місцевості, відсутні координати меж пам'ятки археології, координати поворотних точок меж, відсутній акт виносу меж в натурі, встановити чи розташована спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 Чернігівського району у межі встановленої відповідно до чинного законодавства охоронної зони пам'ятника археології, індекс 1.2.2763.-2.24.21, взятого під охорону рішення виконкому Чернігівської області Ради народних депутатів №119 від 28.04.1987, на якій 12.07.1986 Управлінням культури Чернігівської облдержадміністрації складено паспорт (у межах землі державної власності історико-культурного призначення) неможливо.

З огляду на вказане вище, суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо не доведення позивачем факту знаходження спірної земельної ділянки в межах пам'ятки археології поселення ІІ тис. до н.е., ХІ-ХІІІ ст.(номер 2763).

За таких підстав доводи апелянта щодо вказаних вище обставин та доводи щодо передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_3 без проведення обов'язкової державної експертизи колегія суддів до уваги не приймає. Підстави для проведення обов'язкової державної експертизи, встановленої ст.9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , на час розробки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки були відсутні.

Доводи апелянта щодо передачі земельної ділянки ОСОБА_3 із земель сільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без зміни цільового призначенні колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Рішенням Киселівської сільської Ради народних депутатів Чернігівського району Чернігівської області від 29 січня 1993 року було схвалено проект роздержавлення земель сільськогосподарського підприємства Рассвет , який передбачав передачу в колективну власність 3376,1 га та державну власність 1183,8 га земель.

Рішенням Чернігівської районної ради народних депутатів Чернігівської області від 12 лютого 1993 року затверджено проект роздержавлення земель КСП Рассвет , який передбачав передачу в колективну власність 3398,1 га та державну власність 1176,6 га земель згідно з додатками №1,2.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року, що діяв на час роздержавлення земель КСП Рассвет ), відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і

сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та

іншого призначення;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та

історико-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.

Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.

Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Згідно із ст. 65 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року), до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою. Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів. Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту.

З графічного проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства Рассвет вбачається, що межі села Кобилянка були збільшені за рахунок частини земельної ділянки, позначеної на карті зеленим кольором і визначеної як землі індивідуальної забудови.

Межі села Кобилянка в розмірі 75,5 га, з урахуванням збільшення площі села за рахунок роздержавлених земель, були затверджені рішенням одинадцятої сесії двадцять другого скликання Чернігівської районної ради народних депутатів від 09 лютого 1998 року Про встановлення меж сільських населених пунктів Чернігівського району Чернігівської області . Пунктом 2 даного рішення передбачено: Районному відділу земельних ресурсів та виконкомам сільських рад народних депутатів забезпечувати передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам відповідно до ст.56 та 67 ЗК України у встановлених межах сільських населених пунктів .

Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3, виготовленого ПП Аксіома у 2013 році вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у зоні житлової та громадської забудови села.

Довідка по формі 6-зем від 03.06.2013 №02-32/Н-1035/3953 (а.с.155 том 1) також вказує на перебування спірної земельної ділянки в межах населеного пункту.

Аналізуючи вище наведені норми Закону у взаємозв'язку із зазначеними обставинами, слід зазначити, що на час роздержавлення земель сільськогосподарського підприємства Рассвет в 1993 році, норми ЗК України 1990 року не передбачали можливість перебування земель сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів). Після роздержавлення земель СГП Рассвет і збільшення за їх рахунок меж села Кобилянка Чернігівського району цільове призначення цих земель було змінено із земель сільськогосподарського призначення на землі населених пунктів . Вказане дало можливість компетентному органу передавати дані землі у власність (користування) громадян.

Відповідно до ч.3 Прикінцевих положень прийнятого 25.10.2001 Земельного кодексу України, закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Відповідно до ст.38 ЗК України (2001 року), до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка, станом на 2009 рік відносилась до земель житлової та громадської забудови.

З огляду на наведене вище, передача спірної земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель населеного пункту Кобилянка Чернігівського району нормам закону не суперечила.

Вказане узгоджується і з зазначеним вище висновком Управління Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області від 18.02.2014 №311 (а.с.160 том 1), згідно з яким категорія земель з яких надається земельна ділянка ОСОБА_3 - землі житлової та громадської забудови , цільове призначення спірної земельної ділянки за документацією із землеустрою - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Враховуючи, що земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності, а тому правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка межує із земельними ділянками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Частина села, де, на думку прокурора, на землях сільськогосподарського призначення, розташована пам'ятка археології, і де ОСОБА_3 виділена спірна земельна ділянка, виділена громадянам під індивідуальну забудову. Як пояснила ОСОБА_3, ця частина села частково забудована. ОСОБА_3 також оформила паспорт на забудову спірної земельної ділянки отримавши всі необхідні дозволи. З огляду на чималу кількість громадян, які поряд з земельною ділянкою ОСОБА_3 мають у власності (користуванні) інші земельні ділянки, частина яких забудована, колегія суддів вважає, що прокурором не надано жодного обґрунтування того, що втручання в право особи на мирне володіння майном ОСОБА_3 в даному випадку є законним, переслідує суспільний , публічний інтерес та є пропорційним визначеним цілям.

Доводи апелянта щодо неврахування судом висновку Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 30.05.2013 №317-К про непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 також не є підставою для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини у справі Гладышева против Росии зазначив: На думку Суду, ніщо не заважало владі, що відповідає за документи Е., що стосується реєстрації, соціального найму і приватизації, перевірити справжність її документів, перш ніж задовольняти її запити. Саме держава має виключну компетенцію щодо визначення умов і процедур, в порядку яких воно відчужує свої активи особам, які, як вона вважає, мають на це право, а також володіє виключною компетенцією щодо здійснення нагляду за дотриманням цих умов. Більш того, наступні угоди по квартирі також підлягали легалізації з боку держави, в даному випадку, Головним управлінням Федеральної реєстраційної служби по м Москві, тобто процедурі, спрямованої на забезпечення додаткової безпеки володаря права власності. При наявності такої великої кількості контрольно-наглядових органів, які підтвердили право власності Є., ні заявник, ні будь-який інший сторонній покупець квартири не повинні були брати на себе ризик позбавлення права володіння в зв'язку з недоліками, які повинні були бути усунені за допомогою спеціально розроблених процедур. Нагляд влади не міг служити виправданням подальшої розплати добросовісного набувача за це майно .

ОСОБА_3 у встановлений законом спосіб, подала до компетентного органу необхідні документи, які були розглянуті з ухваленням рішення про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3

Оскільки позовні вимоги про витребування у ОСОБА_4 на користь територіальної громади с.Кобилянка в особі Киселівської сільської ради спірної земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на дану земельну ділянку є похідними від позовних вимог про визнати незаконним та скасувати рішень Киселівської сільської ради Чернігівського району, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 березня 2014 року за індексним номером 18548958 на ім'я ОСОБА_3, та скасування рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, ці вимоги задоволенню не підлягають, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до ст.76 ч.1 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1, 5,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Прокурор не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених в позовній заяві доводів.

З огляду на те, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх вимог, рішення суду першої інстанції про відмову в позові є законним. Апеляційна скарга прокуратури Чернігівської області є безґрунтовною і задоволенню не підлягає.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокуратури Чернігівської області без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду, як касаційної інстанції, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .

Повний текст постанови складений 17.08.2018

Головуючий:Судді: