Рішення

від 14.08.2018 по справі 920/413/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.2018 Справа № 920/413/18 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Лєпковій І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/413/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом - Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради (вул. Курлука, буд. 1/3, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 22592610),

до відповідача - Глухівського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (вул. Путивльська, буд. 33, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 21113754),

про стягнення 15305,70 грн. коштів субсидії зайво перерахованих організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги на підставі частини третьої статті 102 Бюджетного кодексу України та пунктів 15, 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848.

представники сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради звернулося до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 15305,70 грн. коштів субсидії зайво перерахованих організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на положення абзац 3 пункту 15 та абзац 2 пункту 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1998р. № 848, та зазначає, що внаслідок неподання відповідачем позивачеві інформації про громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, не було припинено субсидію 33 громадянам, що призвело до зайвого перерахування організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів за період з жовтня 2015 року по серпень 2017 року в сумі 15305,70 грн., що є збитками Державному бюджету України.

Відповідач у письмових відзивах на позовну заяву № 79 від 16.07.2018 та № 86 від 25.07.2018 визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Згідно частини першої статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до частини третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною третьою статті 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

У зв'язку з нез'явленням представників сторін в підготовче засідання та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

В підготовчому засіданні 14.08.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Під час здійснення Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області відповідно до пункту 4.4.2.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на IІI квартал 2017 року та на підставі направлень на проведення ревізії № 490 від 26.09.2017, №№ 509, 510 від 20.10.2017 та № 526 від 21.10.2017 виданих в.о. начальника Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, начальником Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області Надточієм О.М., начальником Управління Північного-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області Шевченко Н.В., провідним державним аудитором Управління Північного-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області Мурастою Н.Ю., головним державним аудитором Управління Північного-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області Грубою А.В., заступником начальника відділу Управління Північного-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області Шевцовою Л.І., начальником відділу Управління Північного-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області Фірстенко В.В. проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.

Під час ревізії була проведена зустрічна перевірка відповідача - Глухівського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (вул. Путивльська, буд. 33, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 21113754) з метою перевірки дотримання вимог абзацу 3 пункту 15 та абзацу 2 пункту 20 Положення Про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1998 № 848.

Відповідно до акта головного державного аудитора Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області № 04-07/6 від 20.12.2017, за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності управління соціального захисту населення Глухівської міської ради (УСЗН) за період з 01.01.2014 по 30.09.2017 встановлено, що відповідачем, в порушення вимог абзацу 3 пункту 15 та абзацу 2 пункту 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для і відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого нічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1998 № 848, не надана в жовтні 2015 року - серпні 2017 року інформація до Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради щодо несплати або несвоєчасної оплати 33-ма громадянами, яким призначено субсидію, вартості фактично отриманих (з урахуванням розміру призначеної субсидії) послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.

Позивач листами від 03.11.2017 № 01-40/3473 та від 21.12.2017 № 01-40/4057 пропонував відповідачеві повернути до бюджету зайво отримані кошти, проте листами від 05.12.2017 № 126 та від 28.12.2017 № 140 відповідачем у поверненні коштів відмовлено.

Вважаючи, що діями відповідача завдано збитків Державному бюджету України, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 15305,70 грн. збитків у вигляді коштів субсидії, зайво перерахованої організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги.

Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, визначені Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848(далі - Положення).

Зі змісту пункту 1 Положення вбачається, що дане положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергії, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Субсидія є безповоротною і її отримання не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.

Згідно частини першої пункту 2 Положення в редакції, чинній в спірний період, право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Відповідно до пункту 3 Положення, призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Відповідно до абзацу 15 пункту 13 постанови від 21.10.1995 № 848 Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - Постанова), для нарахування субсидії можуть використовуватися відомості про доходи та розміри платежів у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від ДФС, Пенсійного фонду України, центрів зайнятості, фондів соціального страхування, виконавчої служби, житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, ОСББ, організацій, що надають житлово-комунальні послуги та здійснюють нарахування плати за житлово-комунальні послуги за договорами з підприємствами.

Відповідно до абзацу 11 пункту 14 Постанови, у разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг, загальна сума якої перевищує двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, субсидія на наступний строк не призначається (згідно зі змінами, внесеними Постановою КМ України від 26.04.2017 № 300).

Відповідно до пункту 15 Положення про порядок призначення субсидій громадянам, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного і громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках та будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок власників житла (уповноважених ними органів) та підприємств, що надають комунальні послуги, а субсидія для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за бажанням громадян виплачується відділеннями поштового зв'язку чи перераховується на їх рахунок в банківській установі. Громадянам, які проживають у приватних будинках, квартирах чи кімнатах, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок підприємств, що надають комунальні послуги, а субсидія для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за бажанням громадян виплачується відділеннями поштового зв'язку чи перераховується на їх рахунок в банківській установі. Громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії (крім випадків нарахування плати за послугу з централізованого опалення за відсутності засобів обліку теплової енергії з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря відповідно до пунктів 40 - 48 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Офіційний вісник України, 2005, № 30, ст. 1811), коли одержувач субсидії повинен щомісяця сплачувати за централізоване опалення обов'язкову частку платежу). Сума субсидії, яку структурними підрозділами з питань соціального захисту населення було переказано на рахунки підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг для оплати їх вартості в розмірі соціальних нормативів і яка не використана домогосподарством внаслідок економії споживання послуг, зараховується підприємством - виробником/виконавцем як оплата послуг, у тому числі обов'язкової частки платежу домогосподарства, на наступні розрахункові періоди. Підприємство - виробник/виконавець послуги зобов'язане зазначати суму переплати за послугу у платіжних документах одержувачам субсидії.

Абзацом 2 пункту 20 Положення встановлено, що надання раніше призначеної субсидії припиняється за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами, - з місяця, в якому надійшло таке подання. Подання надається зазначеними організаціями структурним підрозділам з питань соціального захисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини.

Зазначені норми Положення свідчать про наступне:

Громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісячно сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії.

Адресна безготівкова субсидія надається для відшкодування витрат на оплату всіх необхідних житлово-комунальних послуг.

Якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість одного з видів фактично спожитої житлово-комунальної послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, йому припиняється надання раніше призначеної субсидії на оплату всіх необхідних житлово-комунальних послуг, а не тільки несплаченого виду, що спростовує доводи судів попередніх інстанцій в цій частині.

Надання субсидії вищевказаним особам припиняється саме за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, що надається такими організаціями.

Застосування конструкції, що подання саме надається , а не може надаватися чи має право надати , зазначеними організаціями структурним підрозділам з питань соціального захисту населення та саме в строк до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини , свідчить, що надання такого подання є імперативно встановленим обов'язком, який має виконуватися зазначеними організаціями в обов'язковому порядку та у вказаний строк.

Своєчасне припинення надання субсидії усуває її безпідставне наступне перерахування за рахунок коштів Державного бюджету.

Як вже встановлено судом, відповідно до абзацу 2 пункту 20 Положення, надання раніше призначеної субсидії припиняється саме за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, яким в даному випадку є відповідач, проте, судом не встановлено факту направлення відповідачем позивачу такого подання, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Проте, позивач наголошує на тому, що відповідачем не було своєчасно подано інформацію про громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, не було припинено субсидію 33 громадянам послуг з утримання будинків та прибудинкових територій з урахуванням розміру призначеної субсидії, що призвело до зайвого перерахування організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів за період з жовтня 2015 року по серпень 2017 року в сумі 15305,70 грн., що є збитками Державному бюджету України.

Судом встановлено, що дійсно 33-є громадян - отримувачів субсидій не забезпечили своєчасну оплату відповідачеві вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій з урахуванням розміру призначеної субсидії. Також дану інформацію не заперечує і відповідач.

Позивачем заявлені до стягнення зайво перераховані організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги, бюджетні кошти за період з жовтня 2015 року по серпень 2017 року в сумі 15305,70 грн. визначено саме збитками Державному бюджету.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої, пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору про стягнення збитків як складової позадоговірної матеріальної шкоди має бути встановлена наявність 4 складових елементів відповідальності за завдану шкоду:

1. Неправомірні дії чи бездіяльність особи.

2. Завдання шкоди, в т.ч. і її розмір.

3. Безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

4. Вина завдавача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 920/691/17, від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17 та від 13.03.2018 у справі № 920/984/15.

При цьому, доводити в даному випадку факт наявності неправомірних дій відповідача, завдання ним шкоди та безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача і самою шкодою має позивач, а відсутність вини у його діях, що завдали шкоду, в разі доведеності перших трьох складових, - відповідач.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Водночас, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі № 06/113-38).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, вимоги про стягнення завданих збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.

У відповідності до вимог статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В даному випадку відповідач протягом встановленого часу не вживав належних заходів, спрямованих на подання у встановленому порядку позивачу інформації про громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, у зв'язку з чим не було припинено нарахування субсидії 33-м громадянам, що у свою чергу призвело до зайвого перерахування організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року в сумі 15305,70 грн., що є збитками Державного бюджету України.

Таким чином, в діях відповідача вбачається умисне зволікання з подання позивачеві відповідної інформації про 33-х громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, що свідчить про наявність його вини у неправомірному неподанні позивачу інформації про 33-х громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року в сумі 15305,70 грн., у зв'язку з чим Державному Бюджету України завдано збитків на зазначену суму.

За таких обставин у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення з нього збитків у розмірі 15305,70 грн.

Таким чином, проаналізувавши вище викладене, а також те, що відповідач не довів, що ним ужито усіх заходів для недопущення вищенаведеного правопорушення, а також приймаючи до уваги факт визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 15305,70 грн. коштів субсидії зайво перерахованих організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.2012 року Про деякі питання застосування Закону України Про судовий збір , повернення сплачених сум судового збору з державного бюджету має здійснюватися згідно ухвали господарського суду, з цією метою відповідні ухвали мають виготовлятися у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо повернення Управлінню соціального захисту населення Глухівської міської ради (вул. Курлука, буд. 1/3, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 22592610) з державного бюджету України судового збору в сумі 881,00 грн. (50 % від суми 1762,00 грн.), сплаченого відповідно до платіжного доручення № 776 від 27 березня 2018 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 920/413/18.

Також, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 881,00 грн. (50 % від суми 1762,00 грн.) покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 185, 233, 236-238, 240, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Глухівського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (вул. Путивльська, буд. 33, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 21113754) на користь Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради (вул. Курлука, буд. 1/3, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 22592610, р/р 35412006024116, МФО 837013 ГУ ДКСУ у Сумській області) 15305,70 грн. коштів субсидії зайво перерахованих організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги та витрати по сплаті судового збору в сумі 881,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Управлінню соціального захисту населення Глухівської міської ради (вул. Курлука, буд. 1/3, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 22592610) з державного бюджету України (р/р 31218206783002, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101, код 37970593, банк отримувач - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір в сумі 881,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 776 від 27 березня 2018 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 920/413/18.

5. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 20 серпня 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова