Ухвала

від 15.08.2018 по справі 927/452/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

15 серпня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/452/18 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., при секретарі Скороход А.О, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "ЄВРОСОФТПРОМ"

вул. Депутатська, буд. 16/8, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 31813873

в особі: Приватного підприємства "Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні"

вул. Горького, 5, кв. 6, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 36279126

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛКТ"

вул. Малиновського, 36, м. Чернігів, Чернігівська область, 14020,

код ЄДРПОУ 41111513

про захист авторського права та стягнення 81 906 грн

за участю представників сторін:

представники позивача: Тука С.М., Радченко О.О.

представники відповідача: Ющенко А.М.,Пономарьов О.М., Боярченко С.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством "ЄВРОСОФТПРОМ" в особі Приватного підприємства "Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні" подано позов про захист авторського права шляхом стягнення компенсації за порушення авторського права у розмірі 74 460 грн, а також стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7446 грн до Державного бюджету України, що становить 10% суми, що підлягає стягненню на користь Дочірнього підприємства "ЄВРОСОФТПРОМ", судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Свідоцтва про внесення суб'єкта підприємницької діяльності до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення від 27.07.2010 ВР №01239 є виробником та правовласником програмних продуктів "1С: Підприємство 7.7."1С: Бухгалтерія 7.7. " Так, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №65942 від 08.06.16, на комп'ютерну програму"1С: Підприємство 7.7. Бухгалтерський облік для України" ("1С: Бухгалтерія 7.7.") та Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №65945 від 08.06.16, на комп'ютерну програму "1С:Підприємство 7.7. Комплексна поставка для України", зареєстровано авторські майнові права, які належать Дочірньому підприємству "ЄВРОСОФТПРОМ". Позивач зазначає, що 29.03.18 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛКТ" отримано паперовий екземпляр рахунку-фактури №ЛК-0000050 від 29.03.18 з відбитком печатки, який відповідно до Висновку спеціаліста №42/2018 від 16.05.18, створений у робочому середовищі комп'ютерної програми 1С: Підприємство 7.7. Бухгалтерський облік для України" ("1С: Бухгалтерія 7.7.")/"1С: Підприємство 7.7. Комплексна поставка для України". Враховуючи, що згоди на використання програми Дочірнє підприємство "ЄВРОСОФТПРОМ" відповідачу не надавало, неправомірними діями відповідача було порушено виключні права позивача на самостійні об'єкти інтелектуальної власності та приписів ст. 426 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Оскільки, зазначає позивач, останнім зафіксовано 2 (два) факти порушення виключних майнових авторських прав Відповідачем, а саме: факт відтворення комп'ютерної програми, та факт її використання у господарській діяльності, що підтверджуються рахунком-фактурою № ЛК-0000050 від 29 березня 2018 р., паперовий екземпляр документу, з відбитком печатки та підписом відповідальної особи, останній вважає, що це є підґрунтям застосувати до Відповідача стягнення у вигляді лише 10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення авторських прав у відповідності до п. "г" ч.2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Також, посилаючись на ч.3 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", позивач просить стягнути з відповідача штраф до Державного бюджету України у розмірі 10% суми, присудженої на користь позивача. Крім того, позивач, посилаючись на ч.1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та на Договір про надання правової допомоги адвокатом б/н від 23.03.18 та додаток №1 від 23.03.18 до нього, акт здачі-приймання наданих послуг від 16.05.18, квитанцію до прибуткового касового ордера від 23.03.18, просить стягнути з відповідача 20 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач, в свою чергу, у наданому відзиві проти позову заперечив повністю, посилаючись , зокрема, на наступне.

Відповідач зазначив, що відповідно до Указу Президента України № 133/2017 від 15 травня 2017 року, Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року та Закону України "Про санкції" з травня 2017 року на території України Дочірнє підприємство "ЄВРОСОФТПРОМ" не має права користуватися та розпоряджатися своїм майном, не має права реалізувати свою продукцію і не має права передавати права інтелектуальної власності (ні повністю передавати, ні передавати права на користування), а також Дочірньому підприємству "ЄВРОСОФТПРОМ" зупинено виконання будь-яких економічних та фінансових зобов'язань.

По-друге, зазначає відповідач, Приватне підприємство "Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні", представником якого підписана та подана позовна заява, не може бути представником Дочірнього підприємства "ЄВРОСОФТПРОМ", посилаючись на норми ч.1 ст. 56, ч.3 ст. 56, ч.1 ст. 57, ч.1 ст. 58, ч.1 ст. 60, ч.2 ст. 162 Господарського кодексу України.

Позивач в судовому засіданні надав відповідь на відзив, пояснивши наступне:

-санкції не поширюються на програмний продукт, позивач на даний час не може захищати свої права інакше, ніж через представника, і він не позбавлений права звернення до суду для захисту своїх прав;

- ПП "Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні" може представляти інтереси позивача в силу ч.3 ст.237, ч.1 ст.627 ЦК Україні та ч.2 ст.162 ГПК України.

Відповідач надав заперечення на відповідь позивача про те, що:

- Позивач не має авторських прав на програму, за використання якої намагається стягнути компенсацію;

- Відповідно до норм ГПК України представником в суді може бути лише фізична особа, а тому ПП Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні не може представляти інтереси позивача;

- Відповідач ніколи не складав рахунку-фактури, який є предметом дослідження;

- Всі документи відповідача формувались та складались на ліцензійному програмному забезпеченню;

- Висновок спеціаліста не може бути доказом у справі, а пов'язаність юридичних та фізичних осіб позивача вказує на протиправність позовних вимог.

Відповідач заявив клопотання про витребування від податкового органу копії звіту дф ПП Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні за 1 квартал 2018р., як підтвердження сплати адвокату 20000 грн. за надання правової допомоги та ліцензійний примірник комп'ютерної програми , а не її аналог.

Сторони надали пропозиції щодо експертних установ, які мають проводити експертизи , примірний перелік питань, які повинні вирішуватись експертами, а також витребувані судом вільні зразки підпису та відбитків печатки, примірник програмного забезпечення, яке відповідач вважає неналежним.

Представники ПП Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні проти клопотань та заперечень відповідача заперечили, вважаючи їх безпідставними та заявили клопотання про витребування у податковому органі переліку контрагентів відповідача для витребування від останнього вільних зразків підпису та печатки.

Відповідач вважає, що витребування документів від контрагентів є порушенням комерційної таємниці.

Суд вважає, що позов має бути залишений без розгляду з наступних підстав.

Позовна заява від імені позивача Дочірнього підприємства "ЄВРОСОФТПРОМ" подана та підписана директором Приватного підприємства "Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні" Радченком О.О.

В якості предмета позову визначено стягнення з відповідача грошової компенсації за порушення авторського права на користь Приватного підприємства "Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні" , але в інтересах Дочірнього підприємства "ЄВРОСОФТПРОМ", та штрафу до державного бюджету.

В якості підстав підписання позовної заяви директором ПП Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні до матеріалів справи доданий договір доручення від 01.01.2017р.

Відповідно до п.1 цього договору ПП Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні як повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя, яким є ДП Єврософтпром , здійснювати необхідні юридичні дії по охороні авторських прав і захисту інтелектуальної власності довірителя на території Чернігівської області на певних умовах , зокрема, представляти інтереси довірителя у судах першої інстанції, для чого отримує всі права позивача, у тому числі право підписання позовних заяв.

Відповідно до п.п. 1.3 п.1 повірений має право отримувати на власний рахунок стягнуті рішеннями судів України грошові кошти за завдану матеріальну шкоду довірителю, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу , отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав , або виплату компенсацій тощо.

Відповідно до п.п. 3.1 цього договору довіритель зобов'язався видати повіреному довіреність на здійснення юридичних дій, визначених у п.1 цього договору.

В судовому засіданні 15.08.2018р. директор ПП Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні заперечення відповідача стосовно неможливості очолюваним ним підприємством представляти інтереси іншої юридичної особи пояснив, що за обставин , які склалися, в тому числі й через застосування Україною санкцій до позивача, останній не може самостійно звертатися до суду. Також , зазначений директор підтвердив незмінність заявленого предмету позову, а також те, що його підприємство виступає від імені позивача виключно на підставі договору доручення.

Суд враховує, що договір доручення укладений 01.01.2017р. в той час , як рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування до позивача санкцій прийнято 28.04.2017р., тобто після укладення договору.

Таким чином, вказані обставини мають враховуватись судом при прийнятті рішення по суті спору і не впливають на юридичний статус договору доручення , укладеного до застосування санкцій.

В той же час, загальне визначення представництва визначене статтею 237 ЦК України, відповідно до якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.244 ЦК України представництво , яке ґрунтується на договорі або акті юридичної особи, може здійснюватися за довіреністю.

Відповідно до ст. 1000 цього Кодексу, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

В той же час спеціальними нормами ГПК України встановлений порядок представництва інтересів учасників в господарському суді.

Так відповідно до ст. 56 цього Кодексу сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника .

Відповідно до ст.58 ГПК України представником у господарському суді може бути виключно адвокат або законний представник .

Відповідно до ст.60 повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені , зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Як встановлено ст.61 цього Кодексу, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру.

Виходячи з вищенаведених норм процесуальне представництво юридичної особи на підставі договору доручення без довіреності процесуальним законодавством не передбачено.

Сторони договору доручення при його укладенні дійшли до спільної згоди про необхідність надання довірителем повіреному довіреності для виконання дій, передбачених п.1 договору, в тому числі й для підписання позовної заяви. Однак ПП Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні ні при зверненні з позовною заявою, ні у підготовчому засіданні такої довіреності не надало.

Отже, повноваження директора цього підприємства представляти інтереси позивача належним чином не підтверджені.

Крім того, участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб врегульована спеціальною нормою ст.53 ГПК України, відповідно до якої у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Відповідно до ч.5 цієї статті у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Таким чином, право однієї юридичної особи звертатися до суду в інтересах іншої юридичної особи має передбачатись виключно законом , можливість надання такого права договором не передбачена. Отже, ПП Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні не має права звертатися до суду від імені ДП "ЄВРОСОФТПРОМ", відповідно, директор цього підприємства не має права підпису позовної заяви в інтересах ДП "ЄВРОСОФТПРОМ .

Відповідно до п.2 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду , якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її.

На підставі викладеного, позов , в тому числі й заявлені сторонами клопотання про витребування доказів, мають бути залишені без розгляду.

Судовий збір підлягає поверненню в силу п.4 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.185, п.2 ч.1 ст.226, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов залишити без розгляду.

2.Повернути з державного бюджету (рахунок 31217206783002, отримувач УК у м.Чернігові,22030101,код 38054398, банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області , МФО 853592) на користь Приватного підприємства "Агенція захисту інтелектуальної власності в Україні" (вул. Горького, 5, кв. 6, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 36279126, р/р 2600906028901, банк платника Чернігівське РУ ПАТ КБ Приватбанк у м. Чернігів, МФО 353586) 1762,00 грн. судового збору , сплаченого платіжним дорученням № 1154 від 13.06.2018р.( оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки , встановлені ст.ст.255-257 ГПК України.

Повний текст ухвали підписаний 20.08.2018р.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/