Ухвала

від 08.08.2018 по справі 15/167-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" серпня 2018 р. м. Київ Справа№ 15/167-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.08.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ліквідатора Публічного акціонерного товариства „СПК Меридіан" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б

за заявою ліквідатора Публічного акціонерного товариства „СПК Меридіан"

арбітражного керуючого Шаргала Романа Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю „СК Меридіан" (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю „СПК БВ Космос" (відповідач-2)

про визнання недійсним договору та витребування майна боржника

в межах справи № 15/167-б

про банкрутство Публічного акціонерного товариства „СПК Меридіан"

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 Публічне акціонерне товариство "СПК Меридіан" визнано банкрутом, введено процедуру ліквідації, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шаргала Р.В.

Ліквідатор ПАТ "СПК Меридіан", в межах справи про банкрутство, звернувся до господарського суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі - продажу майнового комплексу бази відпочинку "Космос" загальною площею 12210,50 кв.м., який розташований за адресою м. Київ, 19 кілометр Житомирського шосе, укладеного 11.02.2008 між ПАТ "СПК Меридіан" та ТОВ "СПК БВ Космос", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрованим в реєстрі за №1664 та про витребування майна боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 у справі № 15/167-б задоволено заяву ліквідатора ПАТ „СПК Меридіан" Шаргала Р.В.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.02.2008, укладений між ВАТ „СПК Меридіан" та ТОВ „СПК БВ Космос", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1664.

Витребувано від ТОВ „СПК БВ Космос" на користь ПАТ „СПК Меридіан" нерухоме майно - майновий комплекс - база відпочинку „Космос", що знаходиться за адресою: м. Київ, 19 кілометр Житомирського шосе.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі №15/167-б, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2014, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ПАТ „СПК Меридіан" щодо визнання недійсним договору та витребування майна боржника.

У квітні 2017 до Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора ПАТ "СПК Меридіан" Рєзнікова В.І. надійшла заява про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі №15/167-б, якою відмовлено у визнанні недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2008 та витребування майна у зв'язку з відсутністю заборони на відчуження цього майна, за нововиявленими обставинами.

Як нововиявлену обставину ліквідатор зазначив те, що постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі № 17/272 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2014 у цій справі, на підставі якої і було ухвалено судове рішення, а саме зазначена постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі № 15/167-б (судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О., Ткаченко Б.О.) задоволено заяву ПАТ „СПК Меридіан" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б, скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б за нововиявленими обставинами, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 у справі №15/167-б залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі № 15/167-б про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 за нововиявленими обставинами скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у даній справі, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку тому, чи відповідає сам факт скасування постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 судового рішення ознакам, що є необхідними для визнання його нововиявленою обставиною, оскільки на момент вирішення спору висновки суду апеляційної інстанції не залежали виключно від обставин, зазначених у постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі №17/272.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014, належним чином не перевірив наявність преюдиційного зв'язку цих судових рішень у даній справі №15/167-б та у справі №17/272, зокрема те, чи існує між цими рішеннями матеріально - правовий зв'язок, чи факти, встановлені в одній з цих справ, мають значення для іншої справи.

Суд апеляційної інстанції повинен був здійснити апеляційний перегляд справи в тому об'ємі і в тих межах, які встановлені нормами ГПК України для апеляційної інстанції, в тому числі і щодо строків позовної давності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2018 заяву передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 призначено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства „СПК Меридіан" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б на 01.08.2018.

30.07.2018 від представника відповідача 2 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів.

01.08.2018 від представника ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшли пояснення на заяву ліквідатора ПАТ "СПК Меридіан" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №15/167-б розгляд справи відкладено на 08.08.2018 у зв'язку із задоволенням клопотань учасників апеляційного провадження про відкладення розгляду справи.

06.08.2018 до Київського апеляційного господарського суду від представника ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшли пояснення на клопотання ТОВ СПК БВ Космос від 26.07.2018.

Представник ліквідатора банкрута, прокурор та представник ПАТ Укргазбанк в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.08.2018 підтримали заяву ліквідатора Публічного акціонерного товариства „СПК Меридіан" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б з підстав, викладений у ній, просили її задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б скасувати та визнати недійсним договір купівлі - продажу від 11.02.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством СПК Меридіан та Товариством з обмеженою відповідальністю СПК БВ Космос , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1664.

Представники відповідача 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.08.2018 заперечували проти вимог ліквідатора, викладених в заяві, просили залишити її без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б залишити без змін.

Інші учасники справи про банкрутство в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка інших учасників справи обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Відповідно до приписів ст. 325 ГПК України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Розглянувши доводи заяви, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються вимоги поданої заяви та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заява ліквідатора банкрута про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 15/167-б про банкрутство ПАТ „СПК Меридіан", порушена ухвалою суду 14.11.2011 за заявою ТОВ „Концепт Інвест".

Постановою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 ПАТ „СПК Меридіан" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шаргала Р.В.

Після визнання боржника банкрутом, 04.03.2014 ПАТ „СПК Меридіан" в особі представника ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Шаргала Р.В. звернулося до суду із заявою про визнання недійсним правочину, укладеного між ВАТ „СПК Меридіан" та ТОВ „СПК БВ Космос", посвідченого 11.02.2008 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрованого в реєстрі під № 1664, за яким було відчужене належне на праві власності ПАТ „СПК Меридіан" нерухоме майно - майновий комплекс - база відпочинку „Космос", що складається із 37 будівель та споруд загальною площею 12 510,50 кв.м. та знаходиться за адресою: м. Київ, 19 кілометр Житомирського шосе.

Як на підставу для визнання спірного договору недійсним, ліквідатор посилався на наявність заборони на відчуження нерухомого майна боржника, яка встановлена ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06, що була чинною на момент укладення Договору.

За наслідками розгляду поданої заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 у справі № 15/167-б задоволено повністю заяву ліквідатора ПАТ „СПК Меридіан" Шаргала Р.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.02.2008, укладеного між ВАТ „СПК Меридіан" та ТОВ „СПК БВ Космос", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 1664 та про витребування майна боржника в межах справи № 15/167-б про банкрутство ПАТ „СПК Меридіан"; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.02.2008, укладений між ВАТ „СПК Меридіан" та ТОВ „СПК БВ Космос", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1664; витребувано від ТОВ „СПК БВ Космос" на користь ПАТ „СПК Меридіан" нерухоме майно - майновий комплекс - база відпочинку „Космос", що знаходиться за адресою: м. Київ, 19 кілометр Житомирського шосе.

Задовольняючи заявлені ліквідатором вимоги, місцевий суд виходив з того, що спірний правочин укладено під час дії арешту нерухомого майна, переданого за таким договором.

Водночас, постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2014, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 скасовано; у задоволенні заяви ліквідатора ПАТ „СПК Меридіан" арбітражного керуючого Шаргала Р.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.02.2008, укладеного між ВАТ „СПК Меридіан" та ТОВ „СПК БВ Космос", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 1664 та витребування у ТОВ „СПК БВ Космос" на користь ПАТ „СПК Меридіан" нерухомого майна - майнового комплексу - бази відпочинку „Космос" загальною площею 12 510,50 кв.м. відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні поданої ліквідатором заяви, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, послався на преюдицію фактів, встановлених постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 у справі № 17/272, відповідно до якої колегія суддів дійшла висновку, що заходи забезпечення позову вже не діяли починаючи з 16.11.2006, тобто спірний правочин укладено не під час дії заборони на відчуження нерухомого майна ПАТ „СПК Меридіан".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 ліквідатором ПАТ „СПК Меридіан" призначено арбітражного керуючого Рєзнікова В.І.

28.04.2017 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Рєзніков В.І. звернувся до апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б.

В якості нововиявленої обставини ліквідатор посилається на факт скасування постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 у справі №17/272, встановлені в якій обставини стали підставою для винесення Київським апеляційним господарським судом постанови від 01.07.2014 у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014

за нововиявленими обставинами здійснюється у відповідності з розділом XIII Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017).

Приписами ст. 112 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України. У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2-5 частини другої статті 112 Господарського процесуального кодексу України має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Проаналізувавши вищевикладені положення, колегія суддів приходить до висновку, що не будь-яка зміна фактичних обставин справи, якими суд керувався виносячи те чи інше рішення може бути підставою для його скасування в порядку, визначеному ст.ст. 112-114 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вирішальним значенням має встановлення саме істотності таких обставин, тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте. Крім того, зазначені положення узгоджуються із главою 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 15.12.2017).

Як вбачається із матеріалів справи, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 09.04.2014 у справі № 15-167-б та відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора боржника про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, суд апеляційної інстанції, зокрема виходив з відсутності на час його укладення встановленої заборони на відчуження ПАТ "СПК Меридіан" нерухомого майна - майнового комплексу - бази відпочинку „Космос", що знаходиться за адресою: м. Київ, 19 кілометр Житомирського шосе.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд враховував наявність запису про скасування заходів забезпечення позову, внесених до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наявність нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу, фактами, встановленими під час апеляційного перегляду справи № 17/272.

Таким чином, при винесенні постанови від 01.07.2014 суд ґрунтувався на відсутності правових підстав для задоволення заяви ліквідатора ПАТ "СК Меридіан" про визнання спірного правочину недійсним, з посиланням на відсутність фактичних даних, що документально підтверджували б обставини укладення спірного правочину під час дії заборони на відчуження нерухомого майна ВАТ "СПК Меридіан".

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено преюдиційний факт відсутності заборони на відчуження нерухомого майна ВАТ "СПК Меридіан" під час укладення спірного правочину.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт відсутності заборони на відчуження нерухомого майна ВАТ "СПК Меридіан", крім того, підтверджується листами Першої Київської державної нотаріальної контори № 5196/01-16 від 04.06.2014 (том 2, а.с. 131) та Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" № 35299 (И-2014) від 05.06.2014 (том 2, а.с. 142), які були надані на запити Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014.

Крім того, як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 26.04.2017, наслідком скасування постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №17/272 від 19.06.2014, стало залишення в силі ухвали Господарського суду м. Києва від 11.03.2014 (про скасування заходів забезпечення позову у справі №17/272). Залишаючи в силі цю ухвалу, суд касаційної інстанції, не встановлюючи нових обставин щодо наявності чи відсутності заборон на майно, що є предметом оспорюваного правочину, виходив з положень ст.111 10 ГПК України (відносно підстав для скасування судових рішень) в редакції, чинній до 15.12.2017, а також з принципу правової визначеності та законності. Погоджуючись з тим, що заходи до забезпечення позову мають тимчасовий характер, оскільки є гарантією виконання майбутнього рішення суду, та зазначаючи про те, що господарський суд у межах справи №17/272, приймаючи ухвалу від 10.09.2007 про залишення позову без розгляду, порушуючи норми процесуального права, не зазначив про скасування заходів забезпечення, потреба в яких відпала ще 10.09.2007, суд касаційної інстанції погодився з тим, що з метою дотримання норм процесуального права суд першої інстанції 11.03.2014 правомірно виніс ухвалу про скасування заходів забезпечення позову у справі №17/272.

Тобто, прийняття Вищим господарським судом України постанови від 26.04.2017 у справі №17/272, якою скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014, не є підставою для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б, оскільки існування вказаних заявником підстав не зумовлює істотної зміни обставин для прийняття іншого рішення, ніж те, яке було прийняте, що полягає в наступному.

Так, спір у справі стосується законності Договору та наявності правових підстав для повернення спірного майна ПАТ "СПК Меридіан".

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В даному випадку, звернення з відповідним позовом обумовлюється порушенням права ПАТ "СПК Меридіан" внаслідок відчуження спірного майна за час дії вжитих ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ПАТ "СПК Меридіан".

Згідно приписів ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України в редакції чинній до 15.12.2017, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до ст. 66 ГПК України в редакції до 15.12.2017 господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Зазначені положення узгоджуються із приписами ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 15.12.2017.

З наведених положень вбачається, що за своєю правовою природою заходи до забезпечення позову є встановлені судом тимчасові заходи до відповідача або інших осіб, спрямовані на попередження можливих порушень прав позивача за час вирішення відповідного спору, мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються лише у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, обмеження, які встановлені відповідною ухвалою про вжиття заходів до забезпечення позову, встановлюються саме з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача на час вирішення спору, тобто, забезпечення в послідуючому реальної можливості виконання судового рішення у випадку задоволення вимог позивача, а відтак, їх дія нерозривно пов'язана із наявністю такої мети.

При цьому, слід зазначити, що дія встановлених ухвалою суду обмежень не залежить від їх реєстрації у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки положення чинного процесуального законодавства України не ставлять чинність вжитих судом заходів до забезпечення позову в залежність від наявності чи відсутності у відповідному державному реєстрі внесених на підставі ухвали суду, якою їх було вжито, записів.

Таким чином, визначаючи дію в часі обмежень за вжитими судом заходами до забезпечення позову слід виходити саме з встановлених в кожному окремому випадку обставин існування матеріально-правового інтересу особи, на захист якого такі заходи і було вжито, та факту чинності відповідного судового рішення про вжиття таких заходів, а відтак, розглядаючи спір, пов'язаний з оскарженням вчинення дії щодо майна, обтяженого заходами до забезпечення позову, в кожному окремому випадку суду слід досліджувати за яких обставин мало місце припинення дії таких обтяжень, тобто, чи могли останні припинитися з втратою особами матеріально-правового інтересу, на захист якого і було вжито таких заходів, чи останні ж діяли до скасування у встановленому законом порядку відповідного судового рішення про вжиття таких заходів.

В межах даного спору мали місце обставини припинення дії обтяжень, встановлених ухвалою суду з втратою позивачами матеріально-правового інтересу, на захист якого відповідні обтяження і були вжиті, а тому при його вирішенні в частині встановлення дії в часі спірних обтяжень підлягає застосуванню саме правова позиція Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16, оскільки втрата такого інтересу мала місце до скасування у встановленому законом порядку судового рішення про вжиття відповідних заходів до забезпечення позову, що не суперечить висновкам Верховного Суду України, викладеним в постанові від 18.01.2017 у справі №6-2552цс16, оскільки у відповідній справі був відсутнім факт втрати особами матеріального-правового інтересу до предмету спору, на захист якого були вжиті відповідні обтяження.

В даному випадку, позов Поповича Андрія Івановича та Бойчук Раїси Олексіївни в межах справи №2-2957/1/06 (№17/272) було залишено без розгляду ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2007 на підставі приписів п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України в редакції до 15.12.2017 у зв'язку із ненаданням позивачами без поважних причин витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, та не явкою їх представників в судові засідання.

Доказів оскарження вказаними особами такої ухвали суду (тобто, непогодження з нею) матеріали справи не містять.

Таким чином, існують обґрунтовані підстави для висновку про втрату позивачами у справі №2-2957/1/06 (№17/272) матеріально-правового інтересу у задоволенні своїх вимог в межах такого спору, з метою охорони якого на час вирішення відповідного спору, тобто, забезпечення в послідуючому реальної можливості виконання судового рішення у випадку задоволення таких вимог і було вжито ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ПАТ "СПК Меридіан", оскільки відповідний спір було залишено без розгляду внаслідок не реалізації позивачами своїх прав на участь у його розгляді та підтвердження своїх вимог.

З огляду на викладене вбачається, що обмежувальна дія вжитих ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ПАТ "СПК Меридіан" припинилася з моменту залишення ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2007 на підставі приписів п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України позову у даній справі без розгляду, оскільки має місце фактичне припинення матеріально-правового інтересу позивачів.

Відтак, правові підстави вважати, що оскаржуваний договір було вчинено з порушенням приписів ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 14 ЦПК України та ст. 115 ГПК України у зв'язку із відчуженням за ним майна ПАТ "СПК Меридіан", на яке було накладено арешт згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі №2-2957/1/06 відсутні, оскільки обмежувальна дія таких заходів припинилися ще в 2007 році.

Більш того, в даному випадку ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 забезпечувався виключно матеріально-правовий інтерес позивачів у такій справі (Поповича А.І. та Бойчук Р.О.), а тому саме вказані особи були наділені правом на звернення до суду з позовом про оспорення правочинів відчуження майна ПАТ "СПК "Меридіан" з підстав їх укладення за час дії обмежень, встановлених вказаною ухвалою суду, а ПАТ "СПК Меридіан" було відповідачем по справі №2-2957/1/06, в межах якої було вжито спірних заходів, тобто, останньому було відомо про їх існування.

Тобто, мають місце обставини, за яких ПАТ "СПК Меридіан", будучи обізнаним про існування обмежень, встановлених ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006, через три роки після їх вжиття вчиняє правочин з відчуження свого майна, а в послідуючому звертається до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним з підстав укладення його за час існування таких обмежень.

Правом оскарження дій, пов'язаних з відчуженням майна, на яке було накладено обтяження, з підстав порушення такого обтяження, має виключно особа, на користь якої було встановлені відповідні обтяження.

Отже, підстави вважати, що оскаржуваний договір порушує права ПАТ "СПК Меридіан" відсутні, оскільки останній будучи обізнаним про існування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006, сам же і відчужив таке майно, в той час, як вимоги про визнання такого договору недійсним з підстав перебування відчуженого за ним майна під спірним арештом могли б бути заявлені не інакше як позивачами у справі №2-2957/1/06 (№17/272), на забезпечення матеріально-правового інтересу яких відповідні заходи і були вжиті, та виключно у разі якщо б станом на дату такого оскарження спір у такій справі №17/272 ще не був вирішений по суті або існувало б судове рішення про задоволення їх вимоги.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для визнання в силу приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України недійсним оскаржуваного Договору з наведених заявником підстав, оскільки матеріали справи не містять доказів існування його порушеного права з вчиненням такого правочину, яке підлягало б захисту в обраний ним спосіб, а спірний арешт втратив свою обмежувальну дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України ( у редакції чинній до 15.12.2017, на час подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами), господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду (за п. 4 ч. 2 ст. 112 ГПК України ( у редакції чинній до 15.12.2017).

Скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду, може бути підставою для перегляду, якщо скасоване рішення встановлювало певні факти, які не доказувалися у господарській справі на підставі ст. 35 ГПК України. Однак саме по собі скасування преюдиціального рішення не є підставою для скасування рішення, яке переглядається з цієї підстави. Якщо преюдиціальне рішення скасовано, суд під час перегляду справи за нововиявленими обставинами повинен розглянути обставини і дослідити докази, які він не досліджував в силу того, що ці обставини не підлягали доказуванню в силу ст. 35 ГПК України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно приписів частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У статті 6 Конвенції визначено процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно практики Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за умови відсутності зловживання (п.п. 27 - 28 рішення від 18 листопада 2004 у справі "Правєдная проти Росії" N 69529/01 та п. 46 рішення від 6 грудня 2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2).

Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999).

Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі. Повноваження вищих судів щодо перегляду судових рішень мають використовуватись задля виправлення судових помилок. Перегляд же рішень у порядку нагляду не може розглядатись як замаскована апеляційна інстанція, а сама наявність двох точок зору на предмет спору ще не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу можливе лише за виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24 червня 2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 9 червня 2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (п.п. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Відповідно до ч. 4 ст. 325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Оскільки обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими, відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 за нововиявленими обставинами, відповідно постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у даній справі підлягає залишенню в силі.

Щодо заяви ліквідатора при зверненні до суду із заявою про визнання недійсним спірного договору про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СПК БВ Космос", про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (стаття 236 Цивільного кодексу України).

Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Частиною сьомою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

В постанові Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014, яку заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, та з огляду на вказане зазначив, що вимоги апелянта про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності не розглядаються.

З огляду на відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у даній справі за нововиявленими обставинами, та залишення в силі вказаної постанови, доводи позивача про поважність причин пропуску строку на звернення з позовом до суду та заяви ТОВ „СПК БВ Космос" про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності колегією суддів не підлягають розгляду.

Керуючись ст.ст. 320 - 325 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ліквідатора Публічного акціонерного товариства „СПК Меридіан" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б відмовити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 15/167-б залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст підписано 20.08.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала