Рішення

від 03.08.2018 по справі 522/19826/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/19826/16-ц

Провадження № 2/522/1237/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.,

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ПРОГРЕС-РИЕЛТ , Товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд ЛТД про зобов'язання вчинити певні дії за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд ЛТД до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Приморського районого суду м. Одеси із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд ЛТД , треті особи Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк у особі Одеського обласного філіалу, Акціонерний поштово-пенсійний банк Аваль у особі Одеського обласного філіалу про визнання права власності на об'єкти інвестування, а саме на квартиру №105 на 13-му поверсі жилого будинку №1, загальною площею 70,72 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, відповідно до інвестиційного договору №Г1\ПР-67, укладеного 10.01.2006р. між ОСОБА_1 та приватним підприємством Прогрес-Риелт ; на квартиру №87 на 11-му поверсі жилого будинку №2, загальною площею 70,72 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, відповідно до інвестиційного договору №Г1\ПР-68, укладеного 10.01.2006р. між ОСОБА_1 та приватним підприємством Прогрес-Риелт ; на квартиру №121 на 15-му поверсі жилого будинку №1, загальною площею 70,83 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, відповідно до інвестиційного договору №Г1\И-39, укладеного 12.01.2006р. між ОСОБА_1 та ТОВ Інвест Прогрес .

10.01.2017р. позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог. Позивач виклав позовні вимоги наступним чином:

- визнати за ним право власності на квартири №158, 178, 370 багатоквартирного жилого комплексу із паркінгом за адресою АДРЕСА_2.

Також, була подана заява про виділення матеріалів позову щодо квартири №158 та №178 у окремі провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.01.2017р. зазначені заяви були задоволені.

13.01.2017р. Приморським районим судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення про здоволення позову.

22.12.2017 р. була задоволена заява ТОВ Добробуд ЛТД про перегляд заочного рішення в результаті чого було скасоване заочне рішення справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.01.2018 р. по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

У травні 2018р. справа повернулась з експертного дослідження. Позивачем була надана заява про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог.

Відповідно до заяви Позивача від 25.05.2018р. просив викласти позовні вимоги в наступній редакції:

-зобов'язати ПП Прогрес-Риелт та ТОВ Добробуд ЛТД виконати умови договору про інвестування №Г1\ПР-68 від 10.01.2006р. із наступними додатковими угодами укладений між ПП Прогрес-Риелт та ОСОБА_1 та передати ОСОБА_1 через 25 днів з дня набрання законної сили рішення суду по справі №522/19826/16 за актом приймання-передачі квартиру №370, загальною площею 75,1 кв.м., яка знаходиться на 11 поверсі у будинку розташованому за адресою АДРЕСА_2 зі стягненням з ОСОБА_1 доплати у сумі 18247,17 грн. на користь ПП Прогрес-Риелт .

Первісний позов аргументований тим, що між первісним Позивачем та ПП Прогрес-Риелт був укладений договір про інвестування №Г1\ПР-68 від 10.01.2006р., за яким ПП Прогрес-Риелт зобов'язалось передати у власність безумовне майнове право на квартиру з будівельним номером №87 розрахунковою площею 70,72 кв.м. розташована на 11 поверсі жилого будинку №2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1, а Позивач зобов'язався прийняти об'єкт інвестування і сплатити Підприємству Інвестицію. Розмір інвестиції становить 570991,50 грн. Позивач надав до суду квитанції про сплату інвестиції в повному обсязі. З рішення Апеляційного суду Одеської області по справі №22-ц/785/2445/15 від 02.11.2015р. випливає, що ТОВ Добробуд ЛТД взяв на себе зобов'язання ПП Прогрес-Риелт .

Від ТОВ Добробуд ЛТД надійшла зустрічна позовна заява, яка була прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом. По вказаній позовній заяві просили:

-визнати недійсним інвестиційний договір №Г1\ПР-68 від 10.01.2006р. укладеного між ОСОБА_1 та ПП Прогрес-Риелт .

-визнати недійсним договір іпотеки від 18.10.2006р. реєстраційний номер №2379, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Укрсоцбанк .

-визнати недійсним договір іпотеки від 27.02.2017р. реєстраційний номер №321, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

-скасувати запис про іпотеку №19250971 від 27.02.2017р. внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34083072 від 01.03.2017р. внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганною Анатоліївною.

-скасувати запис про обтяження №19231895 від 27.02.2017р. внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34064505 від 28.02.2017р. внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганною Анатоліївною.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ані на час укладання вищевказаного договору інвестування, ані на момент розгляду цивільної справи, - ПП Прогрес-Риелт не мало майнових прав на незакінчені будівництвом квартиру будівельний № 121, оскільки майнові права на весь об'єкт будівництва виникли у ТОВ ДОБРОБУД ЛТД з моменту видачі Інспекцією ДАБК в Одеській області дозволу на виконання будівельних робіт. А укладені в подальшому іпотечні договори не відповідають нормам чинного законодавста у зв'язку із тим, що майно передане в іпотеку не належало Іпотекодавцю.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити, заперечував щодо задоволення зустрічного позову.

Представник ТОВ Добробуд ЛТД у судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову надала суду відзив на позов, зустрічну позовну заяву підтримала та просила суд її задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, з урахуванням пояснень осіб, які брали участь у справі, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що між первісним Позивачем та ПП Прогрес-Риелт був укладений договір про інвестування №Г1\ПР-68 від 10.01.2006р., за яким ПП Прогрес-Риелт зобов'язалось передати у власність безумовне майнове право на квартиру із будівельним номером №87 розрахунковою площею 70,72 кв.м. розташована на 11 поверсі жилого будинку №2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1, а Позивач зобов'язався прийняти об'єкт інвестування і сплатити Підприємству Інвестицію. Розмір інвестиції становить 570991,50 грн. На підтвердження належного виконання своїх зобов'язань за вищевказаним інвестиційним договором перед ПП Прогрес-Риелт , ОСОБА_1 надав відповідні квитанції щодо сплати інвестиційних внесків саме на рахунок ПП Прогрес-Риелт .

Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 була надана для подальшого проектування та будівництва багатоповерхового житлового комплексу виключно ТОВ Добробуд ЛТД , який у подальшому став Забудовником вказаної земельної ділянки (Договір оренди землі від 01.12.2005р. №887 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е.). Відповідно до пролонгованого Дозволу на виконання будівельних робіт від 01.07.2011 року № ОД 12511011509, виданого Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, - ТОВ Добробуд ЛТД та підрядній організації ТОВ МЕТРОНОМ , яким надано право виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового комплексу за адресою АДРЕСА_1 (надалі - об'єкт будівництва). Також, Сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 01.04.2014р. серія НОМЕР_1 виданий на ім'я саме ТОВ Добробуд ЛТД .

Розпорядженням Приморської районної адміністрації № 343 від 16.06.2014р. об'єкту багатоповерховому житловому комплексу з паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 (будівельний номер) замовником якого є ТОВ Добробуд ЛТД присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2.

Відповідно до Висновку експерта №005/2018 встановлено, що встановити, чи є квартира №370 багатоквартирного жилого комплексу із паркінгом за адресою: АДРЕСА_2, одним і тим самим об'єктом нерухомості зазначеним в інвестиційному договорі №Г1\ПР-68 від 10.01.2006р., а саме квартирою із будівельним №87, на 11-му поверсі жилого будинку №2 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,72 м2, не надається можливим, з причини того, що в процесі огляду 11 поверху багатоквартирного жилого комплексу із паркінгом за адресою: АДРЕСА_2, квартири №370 - не виявлено. Проте в ході дослідження копій Плану 11 поверху будинку літ. А , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та Плану ХV поверху будинку літ. Б , розташованого за адресою: АДРЕСА_2, виготовленого станом на 05.09.2014р., встановлено, що квартира №370 багатоквартирного жилого комплексу із паркінгом, внаслідок розрахунку, має загальну площу 75,1 м2, що не відповідає загальній розрахунковій площі, вказаній в Договорі про інвестування №Г1\ПР-68 від 10.01.2006р.

Посилання ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області по справі №22-ц/78517/445/15 від 02.11.2015р. є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до тексту зазначеного рішення та позовної заяви ТОВ Добробуд ЛТД прийняло на себе усі зобов'язання по виконанню інвестиційного договору №Г1/ЧП-70 від 25.09.2007р. за відповідною додатковою угодою за договором.

Тобто, висновки щодо переходу зобов'язань від ТОВ Інвест-Прогрес до ТОВ Добробуд ЛТД викладені у рішенні Апеляційного суду Одеської області по справі №22-ц/785/2445/15 від 02.11.2015р. стосується виключно інвестиційного договору №Г1/ЧП-70 від 25.09.2007р. Зазначений інвестиційний договір №Г1/ЧП-70 від 25.09.2007р. не є предметом розгляду цієї справи та не має жодного відношення до інвестиційного договору №Г1\ПР-68 від 10.01.2006р. Крім того, у рішенні Апеляційного суду Одеської області стосується ТОВ Інвест Прогрес та ТОВ Добробуд , а не ПП ПРОГРЕС РИЕЛТ та ТОВ Добробуд ЛТД .

Відповідно до положень статей 2, 4 Закону України Про інвестиційну діяльність , інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. (ч. 2 ст. 5 Закону України Про інвестиційну діяльність ).

З аналізу чинного законодавства (стст.190, 656, 717 ЦК, Закон України Про заставу від 2.10.92 №2654-ХІІ, Закон України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати від 19.06.2003 №979-ІV, Закон України Про іпотеку від 5.06.2003 №898-ІV), а також з урахуванням висновків ВС за результатами розгляду спорів з приводу майнових прав (справи №6-29429св09, 6-52295св10, 6-32594св10), вбачається, що майнові права, поряд з будь-якими рухомими, нерухомими речами, грошима, цінними паперами, є об'єктами цивільного обороту.

Визначення майнових прав надає лише Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні від 12.07.2001 р. № 2658-III. Згідно зі ст. 3 даного Закону майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, зокрема права, які є складовими права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 190 ЦК України майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

У постанові Судової палати у цивільних справах ВС від 30.01.2013 у справі №6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме: суб'єктивних прав учасників правовідносин, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачем на спірні квартири не набуте, його вимоги про визнання його власником безумовних майнових прав не ґрунтуються на законі.

Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкту до експлуатації визначено зазначеними нормами.

У силу частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 3 ст. 509, ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до матеріалів справи за договором про інвестування №Г1\ПР-68 від 10.01.2006р., саме у ПП ПРОГРЕС РИЕЛТ виникло зобов'язання передати у власність безумовне майнове право на квартиру із будівельним номером №87 розрахунковою площею 70,723 кв.м. розташована на 11 поверсі жилого будинку №2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1.

Суд також зазначає, що ОСОБА_1 заявив вимогу передати йому за актом приймання-передачі квартиру №370, загальною площею 75,1 кв.м. , яка знаходиться на п'ятнадцятому поверсі у будинку розташованому за адресою АДРЕСА_2. Згідно з договором про інвестування № Г1\ПР-68 від 10.01.2006р., саме у ПП ПРОГРЕС РИЕЛТ виникло зобов'язання передати у власність безумовне майнове право на квартиру із будівельним номером №87 розрахунковою площею 70,723 кв.м., яка розташована на 11 поверсі жилого будинку №2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 18247,17 грн. на користь ПП ПРОГРЕС РИЕЛТ суд зазначає, що ОСОБА_1 обрав невірний спосіб захисту своїх прав.

Згідно зі ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Позивачем по справі є особа чиї права та інтереси було порушено, а Відповідачем є особа, яка порушила інтереси Позивача. Позовні вимоги є саме предметом позову і полягають в поновленні порушених прав Позивача. Суд вважає, що заявляти вимогу про стягнення з ОСОБА_1 18247,17грн. на користь ПП ПРОГРЕС РИЕЛТ є саме прерогативою ПП ПРОГРЕС РИЕЛТ у разі такої необхідності, а не ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, щодо необхідності відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1.

Стосовно зустрічної позовної заяви ТОВ Добробуд ЛТД суд зазначає наступне.

Як було встановлене вище, ТОВ Добробуд ЛТД було єдиним Забудовником на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, саме ТОВ Добробуд ЛТД отримало Дозвіл на виконання будівельних робіт від 01.07.2011 року № ОД 12511011509 та Сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 01.04.2014р. серія НОМЕР_1.

Тобто, на час укладання вищевказаного договору інвестування виключно ТОВ Добробуд ЛТД мало майнові права на незакінчену будівництвом квартиру будівельний № 87, оскільки майнові права на весь об'єкт будівництва виникли саме у ТОВ ДОБРОБУД ЛТД з моменту видачі Інспекцією ДАБК в Одеській області дозволу на виконання будівельних робіт. Відповідно до матеріалів справи виключно ТОВ Добробуд ЛТД мав право розпоряджатися в тому числі відчужувати майнові права, які є предметом розгляду данної справи.

Відповідно до ст. 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У сенсі положень статті 202 ЦК України, під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень пунктів 1, 2, та 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Статтею 203 ЦКУ встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі ст. ст. 655-658 ЦКУ, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

З огляду на той факт, що ПП ПРОГРЕС РИЕЛТ не мало майнових прав на незакінчену будівництвом квартиру будівельний № 87, оскільки майнові права на весь об'єкт будівництва виникли у ТОВ ДОБРОБУД ЛТД з моменту видачі Інспекцією ДАБК в Одеській області дозволу на виконання будівельних робіт.

Тобто, інвестиційний договір №Г1\ПР-68 від 10.01.2006р. на момент його укладання не відповідав ст.ст. 203, 655-658 ЦКУ.

Відповідно до договору іпотеки від 18.10.2006р. реєстраційний номер №2379, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Укрсоцбанк його предметом є майнові права на квартиру з будівельним номером №87 розрахунковою площею 70,72 кв. м., що розташована на 11 поверсі жилого будинку №2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування та підземним паркінгом за адресою АДРЕСА_1. В договорі іпотеки містяться безпосередньо посилання на інвестиційний договір №Г1\ПР-68 від 10.01.2006р.

Відповідно до Інформаційної довідки №125761084 від 30.05.2018р. на квартирі №370 за адресою АДРЕСА_2 містяться обтяження: запис про іпотеку №19250971 від 27.02.2017р. внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34083072 від 01.03.2017р. внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганною Анатоліївною та запис про обтяження №19231895 від 27.02.2017р. внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34064505 від 28.02.2017р. внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганною Анатоліївною.

Зазначені обтяження були накладені на підставі договору іпотеки договір іпотеки від 27.02.2017р. реєстраційний номер №321, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

Суд прийшов до висновку що вимога про визнання недійсним договору іпотеки від 27.02.2017р. реєстраційний номер №321, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є обгрунтованною з оглуду на те, що передаючи в іпотеку майно ОСОБА_1 підтверджував право вланості на нього на підставі заочного рішення від 12.01.2017р. по цій же справі. Але 22.12.2017р. заочне рішення було скасоване, а тому і права, які воно породжувало також були скасовані.

Відповідно до ст. 6, 11 та 12 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У сенсі положень статті 202 ЦК України, під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень пунктів 1, 2, та 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Статею 203 ЦКУ встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку , іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною п'ятою статті 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору іпотеки. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 5 ЗУ Про іпотеку , який діяв на момент укладання договору, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

-нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

-нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

-нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки, також, може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому . Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

З огляду на той факт, що ОСОБА_1 підтверджував право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому саме інвестиційним договором №Г1\ПР-68 від 10.01.2006р., який є недійсним, то суд вважає, що існують усі підстави для визнання недійсним договору іпотеки від 18.10.2006р. реєстраційний номер №2379, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Укрсоцбанк , з огляду на той факт, що його предметом є майнові права, які не належали Іпотекодавцю, (а саме ОСОБА_1) та не могли бути передані ним в іпотеку.

Тобто, укладені договори іпотеки не відповідає нормам законодавства, а саме ст. 203, ЦКУ, ст. 5 ЗУ Про іпотеку .

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Зазначений договір іпотеки порушує права та інтереси ТОВ Добробуд ЛТД з огляду на той факт, що лише виключно ТОВ Добробуд ЛТД було власником майнових прав усіх квартир за адресою АДРЕСА_1 у м. Одесі, і будь-яке розпорядження зазначеними майновими правами та/або в подальшому квартирами оформленими на підставі цих прав порушує інтереси ТОВ Добробуд ЛТД , як власника зазначеного майна.

Згідно з ухвалою від 25 грудня 2013 року (справа № 6-37238 св 13) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив із того вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й частині другій статті 3 Закону України Про іпотеку , згідно з якою взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.

Пунктами 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою КабМіна від 17 жовтня 2013 р. № 868, передбачено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 75 зазначеного порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

У разі визнання договору іпотеки недійсним, підлягають скасуванню й записи у державному реєстрі, які були внесені на підставі недійсного договору.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 242, 247, 258-273, 354-355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_3) до Приватного підприємства ПРОГРЕС-РИЕЛТ (код ЄДРПОУ: 33567663, адреса: м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49), Товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд ЛТД (код ЄДРПОУ: 32146472, адреса: м. Іллічівськ, вулиця 1-го Травня, буд. 3), про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд ЛТД (код ЄДРПОУ: 32146472, адреса: м. Іллічівськ, вулиця 1-го Травня, буд. 3) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_3), Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (код ЄДРПОУ: 00039019, адреса: м. Одеса, вул. Ю. Олеші, буд. 6) про визнання договорів недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним інвестиційний договір № Г1/ПР-68 від 10.01.2006 року укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством Прогрес-Риелт .

Визнати недійсним договір іпотеки від 18.10.2006 року реєстраційний номер № 2379, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним банком Укрсоцбанк .

Визнати недійсним договір іпотеки від 27.02.2017 року реєстраційний номер № 321 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

Скасувати запис про іпотеку № 19250971 від 27.02.2017 року внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34083072 від 01.03.2017 року внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганною Анатоліївною.

Скасувати запис про обтяження № 19231895 від 27.02.2017 року внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34064505 від 28.02.2017 року внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганною Анатоліївною.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_3), Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (код ЄДРПОУ: 00039019, адреса: м. Одеса, вул. Ю. Олеши, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд ЛТД (код ЄДРПОУ: 32146472, адреса: м. Іллічівськ, вулиця 1-го Травня, буд. 3) суму судового збору в розмірі 8 810,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).

Повний текст рішення суду складений 13.08.2018 року.

Суддя: А. Ю. Бойчук