Рішення

від 02.08.2018 по справі 816/1434/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1434/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.

представника позивача - Жаріна М.А.,

представників відповідача - Сікач Л.В., Арамуні А.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "НДІ КОЛАН" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство "НДІ КОЛАН" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2018 року № 0001481401.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не вірно було застосовано положення підпункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України та не були взяті до уваги документи на право власності на нерухоме майно та технічну документацію.

22.05.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому він просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що перевіркою було встановлено, що частина площі об'єкту нерухомості позивача не знайшла свого відображення в податковій декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 року-2016 роки, відповідно не нарахований та не сплачений податок до бюджету. Вважає позицію позивача хибною, оскільки відповідно до технічного паспорту адміністративний корпус має складові, які не задіяні в процесі виробництва, а тому не підпадають під дію підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Науково - дослідний і конструкторсько - технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан" (Публічне акціонерне товариство "НДІ КОЛАН") зареєстровано як юридична особа 15.01.1992 року, ідентифікаційний код 04637622 /а.с. 13/.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 566422 основними видами діяльності позивача за КВЕД - 2010 є: 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 28.29 виробництво інших машин і устаткування загального призначення.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 866523 від 01.08.2006 року, виданим Управлінням житлово - комунального господарства ПАТ "НДІ КОЛАН" за адресою Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 153 має у власності нежитлові будівлі та споруди, а саме: - адміністративний корпус А-1, А-3 -2663,5 кв.м.; інженерний корпус, Б-4, Б-5 - 8134,5 кв.м., технічний корпус, В-1, 632 кв.м.; експериментальний копус, Г-1, Г-2, 12475,8 кв.м., пункт охорони, Д-1, 7,4 кв.м., тимчасова будівля, Е-1, 11,9 кв.м., авто гараж, Ж-1, 497,0 кв.м., склад хімреактивів, З-1, 22,3 кв.м., склад ПММ, К-1, 40,0 кв.м., пункт охорони, Л-1, 3,8 кв.м., склад центральний , М-1, 192 кв.м., насосна станція, Н-1, 83,0 кв.м., склад балонів кисню, О-1, 23,4 кв.м., автогараж, П-1, 380,6 кв.м., камера реакційна, Р-1, 35,6 кв.м., підземне сховище пального, № 1; огорожа, №2-4; замощення, №5; протипожежний резервуар № 6; відстійник - нейтралізатор, №7 /а.с.86/.

З 04.12.2017 року по 17.01.2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Публічне акціонерне товариство "НДІ КОЛАН" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, валютного за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року , єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 112/16-31-14-01-10/04637622 від 24.01.2018 /а.с. 16-65/.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, пунктів пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно на загальну суму 44 169, 21 грн., у т. ч. за 2015 - 26208,37 грн., за 2016 - 17 960,84 грн.

Так, на стор. 43 акту перевірки превіряючим зазначено, що частина площі об'єкту нежитлової нерухомості не знайшла своє відображення у податковій декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2016 роки, та в результаті не нараховано та не сплачено податку до бюджету/а.с.37/.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області 13.02.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001481401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 55 211, 51 грн., з них за податковими зобов'язаннями в сумі 44 169,21 грн., за штрафними фінансовими санкціями в сумі 11 042,30 грн. /а.с. 71/.

Позивач не погодився із зазначеним повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71, який набрав чинності 1 січня 2015 року, встановлені правила оподаткування нерухомості.

Внесеними змінами розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового Кодексу України, під оподаткування потрапили, крім об'єктів житлової, об'єкти нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки.

Відповідно до пп. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Водночас суд зазначає, що з моменту набрання чинності Законом України Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , податковим законодавством не визначено поняття будівлі промисловості та промислове підприємство , в розумінні пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Згідно ст. 4 Податкового Кодексу України, єдиний підхід до встановлення податків та зборів - це, насамперед, визначення на законодавчому рівні всіх обов'язкових елементів податку. Відсутність хоча б одного із елементів означає, що обов'язок платника податків щодо сплати податку не встановлений.

Відповідно до п.3.1 ст.3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно положень п.5.2, п. 5.3 ст.5 ПК України, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать цьому кодексу, то для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПК. Інші терміни, що застосовуються в цьому кодексі й не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджено наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507. Розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів Ураїни від 27.06.1998 №971 для вирішення таких завдань: а) виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію; б) проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості та стану будівель і споруд; в) проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату); г) проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України; д) розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості ).

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , що включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості ; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії ; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості ; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості ; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості ; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості ; 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості ; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості ; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові , який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що факт порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на недодержання вимоги щодо якості податкових законів, Європейський суд з прав людини у справах Щокін проти України (2010 рік, заяви №23759/03 та №37943/06) та Серков проти України (2011 рік, заява №39766/05) визначив, що у разі якщо відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим, отже, не відповідає вимозі щодо якості закону й не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання в майнові права заявника. До того ж національні органи не дотрималися вимог законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Згідно ч.2 ст.191 Цивільного кодексу України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.

Отже, поняття будівлі промисловості не можливо вважати лише промисловими та складськими будівлями, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій.

Таким чином, будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні абз. є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК.

Дослідивши свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 866523 від 01.08.2006 року судом встановлено,що позивач є власником нежитлових будівель та споруд за адресою Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 153, які відповідають коду класифікації будівель та споруд - 1251 з ДК 018-2000, тобто Будівлі промислові .

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 566422 основними видами діяльності позивача за КВЕД - 2010 є: 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 28.29 виробництво інших машин і устаткування загального призначення, що також відповідає функціональному призначенню об'єктів нерухомості.

Крім того, позивачем надані суду належні докази щодо використання спірних приміщень в процесі виробництва, а тому висновки відповідача про те, що вони не підпадають під дію підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України є хибними та такими, що не відповідають законодавству.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у справі № 822/2624/16.

Також, слід зазначити, що пунктом 8.1 статті 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Пунктом 10.1 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4. пункту 12.2 статті 12 ПК України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності.

Так, згідно з вказаною нормою зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Таким чином, оскільки відповідне рішення прийняте місцевою радою 30 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом №71-VIII змін щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у справі № 813/3803/16.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власного рішення, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "НДІ КОЛАН" (вул. Європейська,153, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 04637622), до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 39461639) про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.02.2018 року № 0001481401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 39461639) на користь Публічного акціонерного товариства "НДІ КОЛАН" (вул. Європейська,153, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 04637622) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.08.2018 року.

Суддя А.Б. Головко