Рішення

від 13.08.2018 по справі 826/12607/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2018 року №826/12607/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представника заявника Мельника А.А. та представника ТОВ "Амадеус Ко" Мосунова Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за заявою Головного управління ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко",

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшла заява Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - заявник, ГУ ДФС у м. Києві) , про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко", (далі - ТОВ "Амадеус Ко") , застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Ухвалою суду від 09 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/12607/18, (далі - справа) .

Подана заява обґрунтовується необхідністю перевірки обґрунтованості арешту майна ТОВ "Амадеус Ко", застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДФС у м. Києві від 07 серпня 2018 року №42251.

Представник ТОВ "Амадеус Ко" просив у задоволенні поданої заяви відмовити повністю, оскільки наказ про проведення податкової перевірки та судове рішення, на підставі якого прийнято такий наказ, є протиправними та оскаржені в судовому порядку.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 березня 2018 року у справі №755/16396/16-к клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва прокуратури міста Києва Велькова А.В. про призначення позапланової документальної перевірки у рамках кримінального провадження, внесеного 01 листопада 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016100000001070 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, задоволено частково, надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки додержання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків, зборів та інших платежів при проведенні фінансово-господарської діяльності, а також з питань правомірності декларування відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ "Амадеус Ко" (ЄДРПОУ: 37270900); Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (СП ТОВ "Основа-Солсиф") (ЄДРПОУ: 20057315); ТОВ "Танталіт" (ЄДРПОУ: 35371154); ТОВ "Основа" (ЄДРПОУ: 13669489) за період часу з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2016 року, у задоволенні решти клопотання відмовлено.

31 липня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, (далі - ПК України) , у зв'язку з надходженням ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року у справі №755/16396/16-к, прийнято наказ "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Амадеус Ко" (код 37270900)" №11816, згідно якого вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Амадеус Ко" з 03 серпня 2018 року, тривалістю 5 робочих днів; перевірку провести з метою дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування та сплати до бюджету України податків, зборів та інших платежів при проведенні фінансово-господарської діяльності, а також з питань правомірності декларування відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2016 року.

На підставі вказаного вище наказу ГУ ДФС у м. Києві 03 серпня 2018 року складено направлення на перевірку №1266/26-15-14-07-04-18 на головного державного ревізора-інспектора ГУ ДФС у м. Києві Борщевську Н.В. та №764/26-15-14-07-01-18 на головного державного ревізора-інспектора ГУ ДФС у м. Києві Саєнка О.О.

При цьому, 03 серпня 2018 року головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у м. Києві Саєнком О.О. складено акт відсутності посадових осіб та підприємства, неможливості вручення копії наказу на проведення перевірки та ознайомлення з направленнями на проведення документальної позапланової виїзної перевірки №682/26-15-14-07-01-16, відповідно до якого під час виходу встановлено, що посадові особи ТОВ "Амадеус Ко" були відсутні, відповідно, неможливе вручення копії наказу ГУ ДФС у м. Києві від 31 липня 2018 року №11816, ознайомлення з направленням на перевірку та відповідно проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Амадеус Ко".

На підставі вказаних вище наказу від 31 липня 2018 року №11816, направлень на перевірку від 03 серпня 2018 року №764/26-15-14-07-01-18 та №1266/26-15-14-04-18 Саєнко О.О. та Борщевська Н.В. 06 серпня 2018 року о 17:45 прибули за податковою адресою ТОВ "Амадеус Ко" для проведення документальної позапланової перевірки за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2016 року, проте, в.о. заступника директора ТОВ "Амадеус Ко" Скороходовою Г.А. відмовлено в допуску до проведення перевірки, у зв'язку з чим складено Акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки №689/26-15-14-07-02.

У зв'язку з тим, що платник податків відмовився від проведення документальної позапланової виїзної перевірки, начальником ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07 серпня 2018 року №42251, яким до майна ТОВ "Амадеус Ко" застосовано умовний адміністративний арешт.

З метою перевірки обґрунтованості арешту майна ТОВ "Амадеус Ко", застосованого на підставі вказаного вище рішення, заявник звернувся з даною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, п.п. 94.4 - 94.6, 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, (далі - ПК України) , адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Тобто, нормами ПК України передбачено право керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу приймати рішення про застосування умовного адміністративного арешту до майна платника податків у випадку якщо такий платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1, абз. 1 п. 78.4, п. 78.5 ст. 78, п.п. 81.1, 81.2 ст. 81 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

Заявник стверджував, а представник ТОВ "Амадеус Ко" не заперечував, що в межах спірних правовідносин платнику податків - ТОВ "Амадеус Ко" пред'явлено копію наказу від 31 липня 2018 року №11816, направлення на перевірку від 03 серпня 2018 року №764/26-15-14-07-01-18 та №1266/26-15-14-04-18 та службові посвідчення.

При цьому, представником ТОВ "Амадеус Ко" не зазначено, а судом не встановлено, що вказані вище документи складені з порушенням та/або не відповідають вимогам ПК України.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, зокрема, звертаючи увагу на наявність в межах спірних правовідносин законних підстав для проведення документальної перевірки ТОВ "Амадеус Ко" та на відсутність правових підстав для відмови від допуску до такої перевірки, суд приходить до висновку про обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Амадеус Ко", застосованого рішенням начальника ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. від 07 серпня 2018 року №42251.

При цьому, посилання представника ТОВ "Амадеус Ко" на оскарження в судовому порядку ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 07 березня 2018 року у справі №755/16396/16-к та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 31 липня 2018 року №11816 не є належним та достатнім доказом відсутності правових підстав для умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Амадеус Ко", оскільки таке оскарження не зупиняє дію вказаних наказу та судового рішення.

Жодних інших доказів відсутності обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Амадеус Ко", застосованого рішенням начальника ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. від 07 серпня 2018 року №42251, представником ТОВ "Амадеус Ко" не зазначено, а судом не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України) , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що заява Головного управління ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 283 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Паркова дорога, 16-А; код ЄДРПОУ 37270900) задовольнити повністю.

2. Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко", застосованого рішенням начальника Головного управління ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. від 07 серпня 2018 року №42251.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 8 ст. 283 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 283, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.Т. Шрамко