Рішення

від 15.08.2018 по справі 708/166/18

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/166/18

Номер провадження № 2/708/90/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді Івахненко О.Г.,

при секретарі - Пасічній Л.А.,

за участю:

представника позивача- ОСОБА_1,

представника відповідача - Дмитрієвої Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ СП "НІБУЛОН" про визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди землі, припинення дії договору оренди землі та зобов'язання передати земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ СП "НІБУЛОН" про визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди землі, припинення дії договору оренди землі та зобов'язання передати земельну ділянку, зобгрунтовуючи його тим, що 25 квітня 2007 року між ОСОБА_3, яка є власником земельної ділянки площею 6,44га, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 04.08.2004 року, Чигиринською РДА та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" було укладено договір оренди землі. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.03.2013 року ОСОБА_2 є спадкоємцем прав на земельну ділянку площею 6,44 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка знаходиться на території Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-1981 від 07.12.2012 року (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 24258171254). Згідно п.3.1. Договір оренди землі було укладено строком на десять років та діє до 25 квітня 2017 року.

Однак, з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно позивачці стало відомо, що договір оренди землі продовжено на 15 років, з правом пролонгації, а саме 29 липня 2014 року підписано Договір про внесення змін до договору оренди землі від 25 квітня 2007 року, який зареєстрований за номером 24630938 від 22.09.2015 року.

Враховуючи вище викладене позивачкою не було підписано жодного документу про внесення змін до Договору оренди землі, ніхто з цього питання до неї не звертався і взагалі в цей період він нікуди не виїздив з території Криму. Копію договору оренди землі від 29.07.2014 року позивачу було надіслано на екекторонну пошту представником філії "Чигирин" ТОВ СП "НІБУЛОН".

В зв'язку з тим, що відповідач не погоджується вреголювати спір мирним шляхом, він звернувся до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та посила суд задовольнити, стягнувши з відповідача судові витрати.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнала позову у повному обсязі та заперечила проти його задоволення, мотивуючи змінами до договору оренди землі від 29.07.2014 року, яким продовжено строк оренди спірної земельної ділянки на 15 років з правом пролонгації.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, 25 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство НІБУЛОН було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець передала у строкове платне користування відповідачеві належну їй, на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,44 га строком на 10 (десять) років . Даний договір зареєстровано у ЧРВ ЧРФ ДП Центр ДЗК 05.09.2007 троку за №04779800341 (а.с.12-21).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла, де згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкоємцем даної земельної ділянки є її син-позивач по справі, який, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.03.2013 року, є її власником , форма власності-приватна (а.с.10-12).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вищевказаний договір оренди землі продовжено на 15 років з правом пролонгації на підставі підписаного 29.07.2014 року Договору про внесення змін до договору оренди землі від 25.04.2007 року, який зареєстрований за № 24630938 від 22.09.2015 року сторонами якого зазначені: орендодавець - ОСОБА_2, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство НІБУЛОН , який як стверджує позивач, його не підписував , згоди на внесення змін до договору оренди землі від 25.04.2007 року не давав (а.с.128).

Так, згідно висновку експерта від 19.07.2018 року №1/1424, підпис від імені ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, в оригіналі договору про внесення змін до договору оренди землі від 29.07.2014 року, який зареєстрований за індексним номером 24630938 від 22.09.2015 року Чигиринським районним управлінням юстиції, що знаходиться на аркуші справи 128, а саме: у лівому нижньому куті зворотньої сторінки договору у графі Орендодавець виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням будь-якого дійсного підпису (підписів) ОСОБА_2 (а.с.174-178).

Твердження представника відповідача, про що даний договр від імені позивача підписувала уповноважена ним особа, згідно довіреності, не знайшла свого підтвердження, оскільки право на заключення договорів уповноваженою особою від імені позивача було ним надано 05.09.2017 року, тобто після підписаного 29.07.2014 року Договору про внесення змін до договору оренди землі від 25.04.2007 року (а.с.89).

Підтвердження того, що позивач не укладав Договір про внесення змін до Договору оренди землі від 29.07.2014 року є наявні у матеріалах даної справи лист Державної прикордонної служби України, що позивач не перетинав державного кордону України з території Криму на територію України за період з 01.01.2014 року по 01.01.2018 року та інформація про те, що з 27.03.2014 року поштові відправлення, які направлені ПАТ Укрпошта з материкової частини України, не приймаються поштою АР Крим та м.Севастополь і повертаються у зворотньому напрямку , де як встановлено судом і даний факт не оспорюється жодною зі сторін, позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, з 17.10.1990 року і по теперішній час, що також підтверджується відміткою у його паспорті (а.с.33).

Відповідно частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу саме на момент вчинення правочину.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (загальна умова дійсності правочину).

Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину необхідно не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб.

Чинне законодавство не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, окрім сторін, вирішувати питання щодо укладення, вчинення договору, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2, не підписував оригіналі договору про внесення змін до договору оренди землі від 29.07.2014 року, тобто його волевиявленням не охоплювалося взагалі укладення договору оренди землі.

Вказана обставина свідчить про те, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, тобто вони взагалі відсутні, а тому дана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Так, відповідно до абзацу другого часини 1 статті 15 Закону України Про оренду землі , строк дії договору оренди є однією з істотних умов договору оренди землі.

Згідно статті 18 Закону України Про оренду землі , що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 31 Закону України Про оренду землі , у разі закінчення строку, на який його укладено, договір оренди землі припиняється.

Наслідками припинення договору оренди землі згідно ч. 1 ст.34 Закону України Про оренду землі , є зобов язання орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначних договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Частиною 1 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов язки відповідно до договору.

Отже, як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, права і обов язки сторін за договором про оренду землі від 25.04.2007 року тривали до 05.09.2017 року, за що позивач отримував орендну плату, і відповідно до п.7 цього договору, після припинення дії договору орендар зобов язаний був повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Проте, незважаючи на письмову вимогу орендодавця , орендар свого обов язку належним чином не виконав, мотивуючи свою поведінку змінами до договору оренди землі від 29.07.2014 року продовживши строк оренди спірної земельної ділянки на 15 років з правом пролонгації, чим порушив конституційні права позивача щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов язані з його недійсністю.

Отже, доводи позивача про припинення договору оренди спірної земельної ділянки у зв язку із закінченням строку, на який його було укладено є обґрунтованим та, у відповідності до ч.1 ст.34 Закону України Про оренду землі , п.7 договору оренди землі від 25.04.2007 року, відповідач зобов язаний повернути позивачеві належну йому земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно із тим, у якому він одержав її в оренду.

Таким чином, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

При розгляді цивільної справи, позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 5000 гривень.

Так, за ст.137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документально підтверджених витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у стягненні таких витрат стороні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п.п.34-36 рішення у справі Гімайдуліна проти України від 12.10.2006 року, п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивачем та його представником не надано суду детального опису робіт, виконаних адвокатом, часу, витраченого на виконання цих робіт (надання послуг), зокрема, як зазначено в акті приймання робіт, проведено представником позивача, не надано розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг (робіт), належних доказів здійснення позивачем оплати гонорару адвоката в установленому законом порядку з оформленням відповідних бухгалтерських документів суду не надано.

За таких обставин, доводи представника відповідача про недоведеність позивача понесених витрат на правничу допомогу є обґрунтованими, а тому їх стягненні слід відмовити.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат , пов язаних з проведенням експертизи, то, відповідно до ст.139 ЦПК України, вони є такими, що підлягають до задоволення, оскільки підтверджуються матеріалами даної справи однак не в сумі 2300 як просить позивач, а в сумі 2250,24 гривні, згідно квитанції № 21 від 17.07.2018 року (а.с.167).

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, за задоволені судом три вимоги немайнового характеру, з відповідача на корись держави підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 2114,40 гривень (704.80х3), враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є інвалідом другої групи, що підтверджується матеріалами справи.Керуючись ст.ст. 202, 203, 204, 205, ч.2 ст. 207, 215, 216, 236 ЦК України, ст.ст. 13-15,18,31,33 ,34 Закону України Про оренду землі ст.ст.133,137,139,141,258 , 259,263-265, 280 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ТОВ СП "НІБУЛОН" про визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди землі, припинення дії договору оренди землі та зобов'язання передати земельну ділянку - задовольнити повністю.

Визнати договір про внесення змін до договору оренди землі , сторонами якого зазначені: орендодавець: ОСОБА_2 , орендар: товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", зареєстроавного у ЧРВ ЧРФ ДП "Центр ДЗК" 05.09.2007 року за № 0440779800341 від 29.07.2014 року, який зареєстроавний за номером 24630938 від 22.09.2015 року - недійсним.

Визнати договір оренди землі від 25 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", з урахуванням договору про внесення змін до договору оренди землі від 29.07.2014 року- припиненим.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 6,44 га, яка знаходиться в адміністративних межах Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, у стані не гіршому ніж вона була надана в оренду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, пов"язані із проведенням експертизи в сумі 2250 гривень.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" на користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 2114 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Г. Івахненко