Рішення

від 14.08.2018 по справі 910/5072/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2018Справа № 910/5072/18

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/5072/18

За позовом Приватного акціонерного товариства Видобувна компанія Укрнафтобуріння

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Юкос

про стягнення коштів

Представники учасників сторін:

від позивача: Джоболда А.В. довіреність від 12.07.2018 б/н;

від відповідача: Богатинська Н.О. довіреність від 16.05.2018 №1.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Видобувна компанія Укрнафтобуріння звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Юкос про стягнення основного боргу за договором № ПГ-Т/17-012/21 купівлі - продажу природного газу від 17.11.2017 в розмірі 265000,00 грн., а також 30894,24 грн. інфляційних втрат, 7087,37 грн. 3% річних, 71992,83 грн. пені, 53850,24 грн. 1% штрафу та 127852,64 грн. 5% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору передав у власність відповідача природний газ, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті придбаного газу в повному обсязі не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість, на яку нараховано штрафні санкції та 3% річних і інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі №910/5072/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21.05.2018, через відділ діловодства суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, оскільки позивачем не було враховано, що остаточний розрахунок за договором здійснюється до 07.01.2018, що вплинуло на правильність здійснених позивачем розрахунків штрафних санкцій та інфляційних втрат і 3% річних, а також не враховано, що на момент розгляду справи заборгованість частково погашена. Окрім цього, відповідач наголосив на тому, що в розрахунках позивача допущені численні арифметичні помилки.

30.05.2018, через відділ діловодства суду, надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій він визначає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, оскільки в розділі 2 договору сторони встановили наступний порядок проведення оплат за поставлений газ: 30% від вартості планових обсягів Газу - 08 грудня 2017 року; 30% від вартості планових обсягів Газу - 20 грудня 2017 року; 30% від вартості планових обсягів Газу - 29 грудня 2017 року; 10% від вартості планових обсягів Газу - 05 січня 2018 року, а остаточний розрахунок, за фактично поставлений газ, не пізніше 7-го числа місяця, що слідує за звітним на підставі актів прийому-передачі. Втім, відповідач належним чином своїм зобов'язань по здійсненню, визначених договором, періодичних проплат належним чином не виконував, у зв'язку з чим були нараховані штрафні санкції та інфляційні втрати і 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 підготовче засідання призначено на 17.07.2018 та відповідно до вимог ст. 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

16.07.2018, через відділ діловодства суду, відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому наведено контррозрахунок пені, штрафів та 3% річних та зазначено, що відповідачем сплачено 20000 грн. основного боргу.

В судовому засіданні 17.07.2018, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 31.07.2018.

В судовому засіданні 31.07.2018 суд, у відповідності до вимог ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, постановив відкласти розгляд справи по суті на 14.08.2018.

В судовому засіданні 14.08.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив. Представник відповідача, в свою чергу, частково заперечив проти позовних вимог, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.08.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2017 року між Приватним акціонерним товариством Видобувна компанія Укрнафтобуріння (надалі - продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Юкос (надалі - покупець/відповідач) укладено договір №ПГ-Т/17-012/21 купівлі - продажу природного газу, відповідно до умов п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити на умовах договору природний газ.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 договору плановий обсяг газу, який продавець зобов'язується передати у звітному місяці - грудні 2017 року, а покупець прийняти та оплатити, складає 600,000 тис. м 3 . Загальна ж вартість газу, який продавець передає покупцю, визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання - передачі газу, вказаних в п.п. 3.3 договору.

Ціна 1000 м 3 газу, що передається у звітному місяці - грудні 2017 року складає 7479,20 грн., крім того ПДВ 20% - 1495,84 грн., разом з ПДВ - 8975,04грн. Загальна вартість газу, що передається згідно п. 1.3 договору складає 4487520,00 грн., крім того ПДВ - 897504,00 грн., разом з ПДВ - 5385024,00 грн. (п. п. 2.1, 2.2 договору).

Умовами п. п. 2.4, 2.5 договору сторони визначили, що оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок продавця наступним чином: 30% від вартості планових обсягів Газу - 08 грудня 2017 року; 30% від вартості планових обсягів Газу - 20 грудня 2017 року; 30% від вартості планових обсягів Газу - 29 грудня 2017 року та 10% від вартості планових обсягів Газу - 05 січня 2018 року. Остаточні розрахунки здійснюються сторонами договору на підставі актів прийому - передачі, вказаних у п. 3.3 договору, в яких зазначається фактично переданий обсяг газу та його загальну вартість, але не пізніше 07-го числа місяця, що слідує за звітним.

Передача фактичного обсягу газу за звітний місяць оформлюється сторонами актом приймання - передачі природного газу у віртуальній торговій точці (п. 3.3 договору). При цьому, продавець зобов'язаний до 5-го числа місяця, що слідує за звітним, оформити з покупцем акт приймання - передачі газу, що підтверджує фактично переданий обсяг газу по договору, з урахуванням п. 5.5 договору (п. 4.1.3 договору).

Розрахунки за газ здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривнях) на розрахунковий (поточний) рахунок продавця, вказаний у розділі 9 договору , або на будь - який інший розрахунковий (поточний) рахунок в Україні, про реквізити якого продавець зобов'язаний своєчасно письмово повідомити покупця (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення його печатками та діє до 31.12.2017 включно в частині постачання газу, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов даного договору передав відповідачу обумовлену договором кількість природного газу загальним обсягом 600,000 тис. м 3 , що підтверджено актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 5385024,00 грн., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Тоді як, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості природного газу належним чином не виконав, сплативши на час подання позову до суду 5120024,00 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення №76 від 12.12.2017 на суму 300000,00 грн..; № 75 від 12.12.2017 на суму 600000,00 грн..; №79 від 13.12.2017 на суму 80000,00 грн..; №80 від 14.12.2017 на суму 80000,00 грн..; №99 від 22.12.2017 на суму 240000,00 грн..; №100 від 26.12.2017 на суму 150000,00 грн..; №103 від 27.12.2017 на суму 450000,00 грн..; №104 від 27.12.2017 на суму 200000,00 грн..; №105 від 27.12.2017 на суму 650000,00 грн..; №110 від 28.12.2017 на суму 900000,00 грн..; №111 від 05.01.2018 на суму 650000,00 грн..; №118 від 09.01.2018 на суму 250000,00 грн..; №127 від 12.01.2018 на суму 30000,00 грн..; №137 від 17.01.2018 на суму 55024,00 грн..; №145 від 19.01.2018 на суму 30000,00 грн..; №149 від 25.01.2018 на суму 40000,00 грн..; №163 від 31.01.2018 на суму 30000,00 грн..; №173 від 07.02.2018 на суму 30000,00 грн..; №177 від 09.02.2018 на суму 25000,00 грн..; №195 від 20.02.2018 на суму 30000,00 грн..; №202 від 27.02.2018 на суму 30000,00 грн..; №216 від 01.03.2018 на суму 25000,00 грн..; №217 від 05.03.2018 на суму 25000,00 грн..; №228 від 06.03.2018 на суму 25000,00 грн..; №230 від 07.03.2018 на суму 30000,00 грн..; № 233 від 07.03.2018 на суму 20000,00 грн..; №233 від 12.03.2018 на суму 25000,00 грн..; №236 від 13.03.2018 на суму 25000,00 грн..; №243 від 15.03.2018 на суму 35000,00 грн..; №253 від 21.03.2018 на суму 25000,00 грн..; №268 від 26.03.2018 на суму 25000,00 грн.. та №306 від 13.04.2018 на суму 10000,00 грн., у зв'язку з чим виник борг в сумі 265000,00 грн., який і заявлений до стягнення.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором купівлі - продажу природного газу зобов'язань та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати переданого газу доведений належними доказами, дослідженими судом, та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 265000,00 грн. основного боргу.

В той же час, як встановлено судом, після подання позову до суду, основний борг в сумі 20000,00 грн. був погашений відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями №337 від 27.04.2018 на суму 5000 грн.; №332 від 26.04.2018 на суму 10000 грн. та №383 від 30.05.2018 на суму 5000 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що сплата основного боргу відповідачем в сумі 20000 грн. здійснена після подання позову (24.04.2018), провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, інша частина боргу в сумі 245000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що за порушення покупцем грошових зобов'язань згідно з п. 2.4 та п. 2.5 договору, покупець сплачує на користь продавця, крім сум заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково - штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Отже, погодження сторонами в договорі відповідальності у вигляді сплати пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати газу, а також штрафу за допущення прострочення, відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, а також приписам статей 546 ЦК України, статті 231 ГК України, тому одночасне стягнення вказаних штрафних санкцій не суперечить статті 61 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Позивач, враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 5.4 договору, нарахував за період з 09.12.2017 по 17.04.2018, з урахуванням часткових оплат, та заявив до стягнення пеню у розмірі 71992,83 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його необґрунтованості, оскільки позивачем було невірно визначено момент прострочення оплати 3-го та 4-го платежу, а також допущено арифметичні помилки під час підрахунку загальної суми пені.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням викладеного, обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача є 69307,47 грн., в іншій частині позовних вимог в цій частині позивачу належить відмовити.

Окрім того, враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ в тому числі і на строк понад 10 календарних днів, на підставі п. 5.4 договору, позивач нарахував та заявив до стягнення 1% штрафу в сумі 53850,24 грн. та 5% штрафу в сумі 127852,64 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його необґрунтованості, оскільки позивачем під час розрахунку 1% штрафу за третій платіж не було враховано, що на дату оплати даного платежу, враховуючи наявну переплату, борг складав не 1615507,20 грн., а 1196521,60 грн., а під час розрахунку 5% штрафу, який підлягає сплаті у разі прострочки на строк понад 10 календарних днів, позивачем не було враховано всі оплати, які були здійсненні відповідачем до дати коли у позивача виникло право на цей штраф.

Здійснивши власний розрахунок штрафів, з урахуванням викладеного, судом встановлено, що обґрунтованим розміром 1% штрафу є 49660,38 грн., а 5% штрафу - 92200,48 грн., які підлягають стягненню з відповідача, в іншій частині стягнення штрафів позивачу слід відмовити.

Разом з цим, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано за період з 09.12.2017 по 17.04.2018 та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості у загальному розмірі 30894,24 грн. та 3% річних у розмірі 7087,37 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про його необґрунтованості, оскільки позивачем було невірно визначено момент прострочення оплати 3-го та 4-го платежу; допущено арифметичні помилки в розрахунку, а також не враховано, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, за розрахунком суду, з урахуванням викладеного, обґрунтованим розміром 3% річних є 6809,93 грн., а інфляційних втрат - 29138,12 грн., в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у встановленому судом розмірі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що підстав для нарахування будь-яких санкцій до 07.01.2018 не має, оскільки за умовами договору остаточний розрахунок проводиться не пізніше 07.01.2018 Так, умовами п. п. 2.4, 2.5 договору сторони визначили, що оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок продавця наступним чином: 30% від вартості планових обсягів Газу - 08 грудня 2017 року; 30% від вартості планових обсягів Газу - 20 грудня 2017 року; 30% від вартості планових обсягів Газу - 29 грудня 2017 року; 10% від вартості планових обсягів Газу - 05 січня 2018 року. Остаточні розрахунки здійснюються сторонами договору на підставі актів прийому - передачі, вказаних у п. 3.3 договору, в яких зазначається фактично переданий обсяг газу та його загальну вартість, але не пізніше 07-го числа місяця, що слідує за звітним.

Отже, сторони визначили поетапну оплату, замовленого за договором, газу і в п. 5.4 встановили відповідальність за порушення відповідачем зобов'язань по сплаті чергових платежів. При цьому, встановлення строку остаточного розрахунку вже після підписання акту приймання-передачі газу, враховуючи фактичний обсяг газу, який був поставлений, не змінює встановлений сторонами у відповідності до ст. 627 ЦК України на власний розсуд порядок поетапного проведення розрахунків і не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань по сплаті чергового платежу.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 7681,76 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Видобувна компанія Укрнафтобуріння до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Юкос про стягнення коштів задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн. основного боргу закрити.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Юкос (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 37/2 літ. Б; ідентифікаційний код 41254852) на користь Приватного акціонерного товариства Видобувна компанія Укрнафтобуріння (01014, м. Київ, вул. Болсуновського, 6; ідентифікаційний код 33152471) заборгованість у розмірі 245000 (двісті сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 69307 (шістдесят дев'ять тисяч триста сім) грн. 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 29138 (двадцять дев'ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 6809 (шість тисяч вісімсот дев'ять) грн. 93 коп., штраф 1% у розмірі 49660 (сорок дев'ять тисяч шістсот шістдесят) грн. 38 коп., штраф 5% у розмірі 92200 (дев'яносто дві тисячі двісті) грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 7681 (сім тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 76 коп.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

5. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.08.2018.

Суддя Т.В. Васильченко