Рішення

від 10.08.2018 по справі 817/1569/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2018 року м. Рівне №817/1569/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник ОСОБА_1, відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія+" доУправління Держпраці у Рівненській області визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 +" звернулось в суд з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови №КВ-08/980/000202/ТД-ФС від 03.04.2018 про накладення штрафу в розмірі 446760 грн.

Ухвалами від 11.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.06.2018 та повернуто заяву про забезпечення позову без розгляду.

Ухвалою від 21.06.2018 закрито підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 10.08.2018.

22.06.2018 судом винесено ухвалу про забезпечення позову - зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови №КВ-08/980/000202/ТД-ФС від 03.04.2018 про накладення штрафу в розмірі 446760 грн. до набрання судовим рішенням в справі №817/1569/18 законної сили.

26.06.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Управління Держпраці у Рівненській області (а.с.56-58).

В судовому засіданні 10.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

В судовому засіданні позовні вимоги в повному обсязі підтримані представником позивача. На їх обґрунтування повідомлено, що за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 +" відповідачем було складено постанову про накладення штрафу №КВ-08/980/000202/ТД-ФС від 03.04.2018 на суму 446760 грн. Позивач не погоджується з висновками перевірки, згідно з якими цивільно-правові договори, укладені з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 мають ознаки трудових договорів, оскільки ці договори не мають постійного характеру виконання робіт, не передбачають систематичної оплати праці, а виконавці самостійно організовують виконання роботи. Вважає, що постанова про накладення на позивача штрафу є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень пояснив, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог ст.24 КЗпП України, а саме: допуск працівників до роботи без укладення трудових договорів з ними, оформленого наказом чи розпорядженням уповноваженого ним органу, та не повідомлено фіскальний орган про прийняття працівника на роботу. Зазначив, що в даному випадку виконавці не могли самостійно організовувати свою роботу, так як роботи, які виконувалися за договором підряду, передбачали виробничий процес, а отже такі відносини, є трудовими. Вважає, що постанова про накладення штрафу на позивача прийнята відповідачем правомірно та обґрунтовано. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

З 14.06.2000 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 +" зареєстроване як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вид економічної діяльності: 16.10 лісопильне та стругальне виробництво (а.с.9).

14.03.2018 начальником Управління Держпраці у Рівненській області прийнято наказ №154, яким інспектору праці ОСОБА_7 велено провести з 15.03.2018 по 19.03.2018 включно інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю в ТОВ "ОСОБА_1 +" (а.с.82-83).

На виконання зазначеного наказу посадовим особам відповідача видано направлення на інспекційне відвідування №145-Н/09-27 від 14.03.2018 (а.с.84).

Інспекційне відвідування ТОВ "Вікторія" фактично проведено з 12:30 год. 15.03.2018 по 16:45 год. 19.03.2018. Його результати оформлені актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №_КВ08/980/АВ_ від 19.03.2018 (а.с.13-17).

В ОСОБА_5 зазначено про порушення ТОВ "ОСОБА_1 +" вимог частини першої та третьої статті 24 КЗпП України, яке полягало у тому, що між ТОВ "ОСОБА_1 +" та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено цивільно-правові договори, в яких вбачаються ознаки трудового договору; вказані громадяни допустилися до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомлено Державну фіскальну службу про прийняття працівника на роботу.

03.04.2018 на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято постанову №КВ-08/980/000202/ТД-ФС, якою на ТОВ "ОСОБА_1 +" накладено штраф за порушення законодавства про працю у розмірі 446760 грн.(а.с.10-12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно з пунктом 11 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

В свою чергу, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу №КВ-08/980/000202/ТД-ФС від 03.04.2018 на підставі висновків про порушення позивачем вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015за №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Так, частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі. Відповідно до частини третьої цієї ж статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, на виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.06.2015за №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до якої повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

За правилами статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

Як свідчать матеріали справи, 01.03.2018 між ТОВ "ОСОБА_1 +" (замовник) та громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 (виконавці) укладено цивільно-правові договори №1, №3, №6 та №8 відповідно, згідно з умовами яких замовник доручає, а виконавці беруть на себе зобов'язання виконати такі роботи: послуги по розпилюванню лісосировини на пиломатеріали обрізні в строк з 01.03.2018 по 31.03.2018. При цьому, умовами договорів передбачено, що виконавці виконують роботу на свій ризик, самостійно організовують виконання роботи, не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Згідно з п.2.1 договорів за виконану роботу замовник сплачує виконавцям винагороду у розмірі 60 грн. за 1 м.куб. послуг по розпилюванню лісосировини на пиломатеріали обрізні (а.с.18-21).

За результатами виконаних робіт ТОВ "ОСОБА_1 +" та громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 склали акти здавання-приймання виконаної роботи №1, № 2, №3 та №4 від 15.03.2018, відповідно до яких вказані громадяни надали послуги по розпилюванню 29 м.куб. лісосировини на пиломатеріали обрізні на суму 1740 грн. кожен (а.с.22-25).

Жодних відомостей про те, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 не погоджувалися з укладенням відповідних цивільно-правових договорів, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак вказані угоди вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Більше того, інспектор з праці під час інспекційного відвідування взагалі не відібрав ні усних, ні письмових пояснень у ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, хоча мав таку можливість і право.

При цьому, пояснення зазначених громадян, долучені відповідачем до акту перевірки, судом до уваги не беруться, як такі, що були відібрані страшим уповноваженим ОУ ГУ ДФС у Рівненській області підполковником податкової міліції та старшим оперуповноваженим з ОСОБА_8 ГУ ДФС у Рівненській області підполковником податкової міліції, а не інспектором з праці під час інспекційного відвідування на підставі виданого йому направлення (а.с.61-64).

Також інспектором не були використані жодні повноваження, надані їм згідно з Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017. Зокрема, констатувавши у акті перевірки ту обставину, що у ТОВ "ОСОБА_1 +" для ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 було створено робочі місця, інспектор жодним чином не встановив, де знаходиться ті робочі місця, і яким чином вони створені; не опиталв жодного працівника ТОВ "ОСОБА_1 +" на предмет того, чи перебували вказані громадяни у трудових відносинах з даним Товариством, чи мали постійні робочі місця, графік роботи, чи отримували заробітну плату, тощо; не зафіксував в будь-який спосіб фактів виявлення неоформлених трудових відносин.

Фактично, під час інспекційного відвідування інспектор з праці обмежився лише отриманням у суб'єкта контролю копій цивільно-правових договорів, і усі свої висновки побудував виключно на власному, причому досить довільному, тлумаченні положень таких договорів.

Разом з тим, у інспекторів праці відсутні повноваження на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових договорів, а тим більше, визнавати їх недійсними та надавати їм статусу трудових.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "ОСОБА_1 +" та гр. ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 під час інспекційного відвідування не встановлено, а в акті перевірки не зафіксовано, що підтверджує цивільно-правовий характер правовідносин між даними особами.

Таким чином, висновки інспектора праці, викладені в акті перевірки щодо наявності заміни трудових правовідносин цивільно-правовими спростовані вимогами чинного цивільного і трудового законодавства, та матеріалами справи.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов'язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці. Визнання відносин фактичними трудовими може відбуватися лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене, на підставі положень статті 232 КЗпП України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб'єктом господарювання, вимог ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015за №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 446760 грн.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ-08/980/000202/ТД-ФС від 03.04.2018 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

За наведеного, відповідні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 +" підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України і складаються із судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в сумі 6701,40 грн. та з судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову в сумі 528,61 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 +" (34380, Володимирецький район, с.Антонівка, вул.Партизанська,24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 13973997) до Управління Держпраці у Рівненській області (33028 м.Рівне, вул.Лєрмонтова, 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39780243) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ 08/980/000202/ТД-ФС від 03.04.2018, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю " ОСОБА_1 +" накладено штраф у розмірі 446760,00 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 +" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7230,01 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 20 серпня 2018 року.

Суддя Друзенко Н.В.