Рішення

від 17.08.2018 по справі 826/4962/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 серпня 2018 року № 826/4962/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-Центр доЦентральної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення № 46 від 28.03.2017, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДМТ-Центр (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.03.2017 № 46 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає рішення від 28.03.2017 № 46 неправомірним, оскільки висновки Відповідача, наведені в Акті перевірки ґрунтуються не в наданні позивачем допомоги за відсутності страхового випадку, а зводяться до необхідності, на його думку, зберігання оригіналів листків непрацездатності, медичних довідок, відомостей про видачу дитячих новорічних подарунків понад встановлені законом строки.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність дій та прийнятих рішень. При цьому, відповідач стверджує про відсутність належним чином оформлених документів для підтвердження витрат позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2017 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні 03.08.2017 року ухвалено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Відповідно до наказу виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.12.2016 № 05-80, направленням № 35 від 20.02.2017, наказом 05-08 від 23.02.2017, наказом № 05-09 від 09.03.2017, направленням № 47 від 09.03.2017 головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу ОСОБА_2 була проведена планова перевірка позивача щодо використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 01.01.2008 по 31.12.2016 рр., за результатами якої складено акт перевірки № 40 від 10.03.2017.

Не погоджуючись з висновками акту, позивачем 21.03.2017 було направлено та подано заперечення на Акт перевірки в зв'язку з неправомірністю висновків головного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу.

31 березня 2017 року Позивачем отримано рішення відповідача №46 від 28.03.2017 року, що було винесено на підставі висновків викладених в Акті перевірки та за наслідками розгляду заперечень. Оскаржуваним рішенням Позивача зобов'язано повернути страхові кошти Фонду у сумі 56 713,83 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот тринадцять гривень 83 коп.) на рахунки Відповідача.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач, вважаючи, його протиправним та таким, що порушують його законні права та інтереси, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Прийняття оскаржуваного рішення мотивовано наступними обставинам.

1. Так, в акті перевірці зазначено (п.3.2. Акту) про встановлені порушення неправильного розрахунку Позивачем виплат допомоги в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за лікарняними листками №5328813 з 29.01.2010 по 09.03.2010 рр., №295743 з 10.03.2010 по 08.04.2010 рр. (видані ОСОБА_1), № 181145 з 31.12.2009 по 28.01.2010 рр. (виданий ОСОБА_3.), №262913 з 09.03.2010 по 08.04.2010 рр.(виданий ОСОБА_4.), № 124681 з 30.03.2010 по 12.04.2010 рр.(виданий ОСОБА_5.) в зв'язку з порушенням пунктів 4, абз.5 п.14 та 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 № 1266. Загальна сума по даному порушенню склала 2717,60 грн.

Суд щодо зазначених порушень зазначає наступне.

Під час проведення перевірки, як зазначено Позивачем, правильність нарахування виплат за вищевказаними лікарняними листками проведена Відповідачем на підставі відомостей з електронних носіїв Позивача, які протягом 8 років могли зазнати випадкових змін і не є самостійним носієм доказової інформації щодо сум виплаченої працівнику допомоги.

Постановою Національного банку України, від 15.12.2004. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій\національній валюті в Україні" встановлена форма та порядок заповнення документу відомість на виплату грошей , яким підтверджується сума нарахованих та отриманих працівником грошових коштів.

Відповідно до п. 7.3. Постанови Правління ФСС від 26 червня 2001 року N 16 Про затвердження Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду (чинної на час виплати допомоги) страхувальники щоквартально складають удвох примірниках наростаючим підсумком з початку року звіт за формою Ф4-ФСС з ТВП із зазначенням у ньому сум, нарахованих і сплачених страхових внесків та інших надходжень, а також сум, витрачених на виплату допомоги та здійснення інших заходів, фінансування яких проводиться за рахунок коштів Фонду.

Отже, на підставі відомостей на виплату грошей страхувальник складає звітність та щоквартально подає її до органів ФСС. Звітність по відомостям на виплату грошей у січні квітні 2010 року була подана Відповідачу не пізніше вересня 2010 року.

У затвердженій постановою правління Фонду від 04.03.2004 № 21 формі звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП, серед іншого, у колонці III, зазначається заробітна плата, з якої утримуються страхові внески.

У разі, якщо, страхувальником неподана у встановлений термін звітність до органу Фонду без поважних причин або за результатами аналізу даних, зазначених у звітності, заяві-розрахунку страхувальника по коштах Фонду, статистичних даних виявлено перевищення розміру середньоденної допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах над розміром середньоденної заробітної плати то згідно п. 3.6. Інструкції № 29 Відповідачем провадиться позапланова перевірка такого страхувальника.

Таким чином, в разі допущення Позивачем порушень, зазначених в Акті перевірки, зокрема щодо перевищення середньоденної заробітної плати над максимальною сумою (граничною межею) заробітної плати з яких сплачені страхові внески. Відповідач проводить позапланову перевірку саме в тому періоді, в якому було виявлено порушення.

Вчасне реагування Відповідача на помилки, допущені у звітності (якщо такі допущені) дозволяє страхувальнику оперативно виправити недоліки власного бухгалтерського обліку або надати пояснення із використанням дійсних відомостей, що відображені у первинних документах складених у встановленому законом порядку, як відомості на виплату грошей .

Підприємство має самостійно забезпечувати належне зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку протягом встановленого законодавством терміну (п. 7 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV; далі - Закон № 996).

Порядок зберігання таких документів, звітних регістрів, бухгалтерської звітності підприємства незалежно від форми власності визначено в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).

Первинні документи й облікові регістри, які пройшли обробку, бухгалтерські звіти, а також баланси до передачі їх в архів підприємства зберігають у бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальність осіб, уповноважених головним бухгалтером (п. 6.2 Положення № 88).

Строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства.

Також суд звертає увагу на те, що згідно з п.318 підрозділу 4.2. розділу 1 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів , затвердженого Наказом Мінюсту від 12 04.2012, № 578/5 (надалі Перелік 578/5) строк зберігання відомостей на виплату грошей становить 3 роки. Тобто, граничним терміном зберігання відомостей на виплату грошей за січень 2010 та квітень 2010 років є січень та квітень 2013 року відповідно.

З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Аналогічні висновки Відповідача стосовно неправильного розрахунку днів непрацездатності застрахованих осіб викладені в п.5.2 Акту спростовуються вищенаведеним.

2. В акті перевірки було зазначено (п.3.3) про неправомірність виплаченої допомоги по вагітності та пологах, яка надавалась у 2009 році ОСОБА_6 у сумі - 10179,00 грн., та ОСОБА_7 у сумі - 13947,04 грн., а також у 2010 році ОСОБА_8 - у сумі 11889, 36 грн. та ОСОБА_9 - у сумі 10190, 88 грн., у зв'язку з відсутністю листків непрацездатності, в порушення ч.1.ст.51 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням від 18.01.2001р. № 2240-Ш.

За висновком контролюючого органу витрати в сумі 46206, 28 грн., не можуть бути прийняті до зарахування.

Суд щодо зазначених порушень зазначає наступне.

Приписами ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. № 2240 (далі Закон №2240) встановлено право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. За порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі встановлена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян суб'єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, роботодавець застрахованої особи, зобов'язаний нарахувати допомогу по вагітності і пологах такій особі у встановлені законом строки, з моменту настання страхового випадку.

На час настання страхових випадків, їх факт був підтверджений з боку застрахованих осіб листками наступними листками непрацездатності: № 974181 серії АБХ виданий ОСОБА_6 за період 26.11.2009 - 30.03.2010рр.; № 853930 серії АБЖ виданий ОСОБА_7 за період 02.12.2009-30.05.2010рр.; № 099437 серії АВЕ виданий ОСОБА_8 за період 30.08.2010 - 02.01.2011рр.; № 845292 серії АБФ виданий ОСОБА_9 за період 27.07.2010- 30.11.2010рр.

У зв'язку з тим, що вищезазначені листки непрацездатності на час проведення перевірки були втрачені, Позивачем було вчинено дії щодо їх відновлення, зокрема, отримано докази підтвердження отримання листків непрацездатності застрахованими особами.

На підтвердження до суду надано та долучено до матеріалів справи довідки установ, якими видавалися листки непрацездатності.

Під час проведення перевірки вказані довідки закладів охорони здоров'я були надані контролюючому органу , проте жодної оцінки їм надано не було.

Суд звертає увагу на те, що, згідно з вищезазначеною правовою конструкцією, підставою для призначення допомоги є саме видача у встановленому порядку листка непрацездатності.

Крім того, суд не погоджується з висновком відповідача, про те, що саме відсутність на момент проведення перевірки (2017 рік) оригіналів листків тимчасової непрацездатності (за 2009-2011рр.), строк зберігання яких становить 3 роки згідно Переліку 578/5 (п. 716 підрозділ 7.2, розділ 7), в даному випадку є доказом безпідставності проведення нарахування.

Суд вважає позицію Відповідача стосовно зберігання оригіналів листків непрацездатності та їх накопичення протягом необмеженого строку протиправною, оскільки строк зберігання визначено законодавчим актом.

З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

3. В акті перевірки (п.5.5) зазначено, що за перевіряємий період від ФСС з ТВП отримані дитячі новорічні подарунки на суму 3356, 87 грн. з яких: 2008 р.- 26 шт. - на суму 414, 70 грн., 2010 р.- 30 шт. на суму 582, 90 грн. , 2011р.- 31 шт.на суму 654,10 грн., у 2012р.- 36 шт. на суму 818, 28 грн., у 2013 р.- 37 шт. на суму 886, 89 грн. Проте при перевірці правомірності видачі дитячих новорічних подарунків виявлено порушення ст. 48 Закону України № 2240 та п.3.1 Постанови правління ФСС з ТВП Про затвердження Порядку придбання та забезпечення дитячими новорічними подарунками дітей застрахованих осіб за рахунок коштів ФСС з ТВП від 25.10.2017р. Зокрема, для перевірки не було надано підтверджуючих документів про видачу дитячих новорічних подарунків дітям працівників підприємств - відсутні відомості на видачу. Встановлено неправомірність видачі новорічних подарунків у кількості 124 шт. на суму 2538, 59 грн.

Суд щодо зазначеного порушення зазначає наступне.

Статтею 48 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням , який був чинним на момент виплати коштів позивачем, передбачено, що, за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у межах асигнувань, що визначаються щорічно при затвердженні бюджету Фонду на наступний фінансовий рік, здійснюється часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків, в порядку, визначеному правлінням Фонду.

Отже, вищезазначеною нормою Закону прямо передбачено можливість отримання коштів тільки у випадку придбання подарунків на умовах, встановлених Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, тобто підставою для отримання визначено необхідність відповідності всім встановленим Порядком вимогам.

Механізм витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на придбання дитячих новорічних подарунків, планування, отримання, розподілу та забезпечення дітей застрахованих осіб новорічними подарунками визначений Порядком придбання та забезпечення дитячими новорічними подарунками дітей застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду від 25.10.2007р. №48.

Пунктом 1.5 Порядку придбання та забезпечення дитячими новорічними подарунками дітей застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду, передбачено право застрахованої особи (батька, мати, усиновлювача опікуна/піклувальника) на отримання в поточному році лише одного новорічного подарунка за рахунок коштів Фонду на дитину, якій станом на 1 січня наступного календарного року не виповнилося 14 років.

Пунктом 3.5 вказаного Порядку передбачено, що накладні на отримання новорічних подарунків, рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, відомості на видачу новорічних подарунків, які підписані керівником і головою комісії (уповноваженим) із соціального страхування та скріплені печаткою, зберігаються страхувальником.

Відповідно до Переліку 578/5 (п.352) накладні про видачу та отримання дитячих новорічних подарунків зберігаються протягом трьох років, тому вимога контролюючого органу щодо зберігання зазначених документів понад встановлений строк є неправомірною.

Позивач надав суду відомості з переліками працівників, які мають право на отримання дитячих новорічних подарунків за 2011, 2012, 2013 рр., а також долучено копії свідоцтв про народження дітей застрахованих осіб.

Оскільки обставина відсутності та надання перевіряючим накладних про видачу та отримання новорічних подарунків спростовується закінченням строку їх зберігання, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

4. З акту перевірки вбачається, що у 2013 році отримано 2 санаторно-курортних путівки загальною вартістю 21609,00 грн., які видані застрахованим особам за 10% часткової вартості.

Під час перевірки встановлено, що путівка № 32048 з датою заїзду з 13.11.2013р. в санаторій Хорол вартістю 11235,00 грн., яка видана за 10% часткової вартості застрахованій особі ОСОБА_10 , видана в порушення п.4.1 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно - курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009р. № 12 та ст.47 Закону України № 2240-Ш.

Також відповідачем встановлено, що путівка видана застрахованій особі без медичних показань, а саме довідки про потребу санаторно-курортного лікування (ф-70/о). Для перевірки не було надано зворотнього талона до путівки, проте надано довідку по запиту страхувальника про використання путівки застрахованої особи та її дитини, довідку Ф-70/0 на дитину ОСОБА_11 на підставі чого, половина вартості путівки, за відрахування часткової оплати , у сумі 5055,75 грн. до зарахування не приймаються.

Суд , щодо вищевказаного порушення зазначає наступне.

Статтею 185 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.

Згідно ст. 47 Закону № 2240 для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.

Обсяг коштів для забезпечення оздоровчих заходів визначається бюджетом Фонду.

На виконання вказаної норми правлінням Фонду затверджено Порядок № 12 відповідно до пункту 4.9 якого Комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення путівки (путівок) згідно з медичними показаннями для спільного санаторно-курортного лікування чоловіка, дружини, які працюють на цьому підприємстві та перебувають у шлюбі, або їх дітей віком від 4 до 18 років, у тому числі для члена сім'ї (дружини або чоловіка), який працює на іншому підприємстві і є застрахованою особою, та члена сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання.

Виділення путівки ОСОБА_10 на санаторно-курортне лікування її малолітньої дитини ОСОБА_11 у супроводі дорослого здійснювалось згідно Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 12 ( далі - Порядок № 12).

Пунктом 4.1. Порядку №12 визначено, що рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма № 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974) (далі - медична довідка).

Згідно п. 5.1 Порядку № 12 застрахована особа, яка отримала від страхувальника путівку, повинна повернути йому заповнений зворотний талон до путівки або довідку про факт перебування в санаторно-курортному закладі із зазначенням прізвища, імені, по батькові застрахованої особи та члена її сім'ї, строку перебування, завірені підписом керівника та скріплені печаткою цього закладу. Після отримання такого талона або довідки страхувальником у журналі обліку путівок до санаторно-курортних закладів робиться відмітка про повернення зворотного талона до путівки або довідки про факт перебування.

Відповідно до Р. VI Порядку № 12 виконавча дирекція Фонду, виконавчі дирекції відділень Фонду, районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду, комісії (уповноважені) із соціального страхування здійснюють контроль за розподілом, обліком, зберіганням, видачею, використанням путівок, здійсненням часткової оплати за путівки та звітністю по путівках.

Сума витрат Фонду за путівки, що видані або використані з порушенням цього Порядку, у тому числі, що залишилися невикористаними, відшкодовується за рахунок страхувальника.

Лікувально-профілактичні заклади, на яких покладено здійснення медичного відбору та направлення хворих до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів, у разі порушення положень цього Порядку відшкодовують Фонду повну вартість путівок відповідно до законодавства.

Застрахована особа за незаконне отримання путівки несе відповідальність відповідно до законодавства.

Форму первинної облікової документації № 070/о Довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування та Інструкцію щодо її заповнення затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.

Згідно вказаної Інструкції форма № 070/о видається особам, яким показано санаторно-курортне лікування або оздоровлення в санаторії-профілакторії, а також застрахованим особам за умови часткового фінансування санаторно-курортного лікування за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Форма № 070/о надається всіма закладами охорони здоров'я на підставі рішення санаторно-курортної відбіркової комісії або лікарсько-консультаційної комісії (далі - ЛКК) для одержання путівки на санаторно-курортне лікування або оздоровлення до санаторію-профілакторію.

Відповідно до протоколу № 2/10 засідання комісії із соціального страхування ТОВ ДМТ -Центр від 07.08.2013 комісія вирішила виділити путівку ОСОБА_10, для її дитини: ОСОБА_11 з профілем санаторію з захворюванням органів травлення відповідно до заяви матері та наданої довідки № 406 форми о/70 від 08.11.2013.

Також згідно відомостей накладної № 2248 від 04.11.2013 р. Центральної МВД Київського міського відділення ФСС з ТВП підтверджено, що путівка видана для дитини в супроводі дорослого.

Доводи відповідача про те, що путівка видана ОСОБА_10 без медичних показань, судом не приймаються, адже вона була видана на ім'я застрахованої особи для дитини за наявності законодавством встановлених документів, а мати виконувала функцію супроводу її малолітньої дитини на санаторно - курортне лікування.

Відповідно до п. 4.7. Порядку 12 Комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення путівки одному із застрахованих батьків (матері або батькові) або застрахованій особі - законному представнику для лікування дитини та дорослого за наявності медичних показань на санаторно-курортне лікування з частковою оплатою в розмірі 10 відсотків її вартості, а для лікування двох дітей та дорослого - безкоштовно на підставі заяви застрахованої особи та медичних довідок для дорослого та дитини.

На підтвердження перебування в період з 13.11.2013 по 03.12.2013 на санаторно-курортному лікуванні в санаторії Хорол дитини ОСОБА_11 у супроводі матері ОСОБА_10 в матеріалах справи наявна довідка головного лікаря.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд враховує наступне.

Інструкція про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження №29 від 22.12.2010 (далі - Інструкція №29) не встановлює обов'язки підприємства зберігати первині документи понад встановлений строк.

Відповідно до п. 3.3.2 Інструкції №29 від 22.12.2010 планові перевірки страхувальників з чисельністю працівників від 25 до 249 осіб за наявності витрат по коштах Фонду проводяться не рідше одного разу на два роки, а у випадку відсутності порушень по використанню коштів Фонду, що встановлено попередньою перевіркою, наступна планова перевірка такого страхувальника проводиться не раніше ніж через три роки після проведення попередньої перевірки.

Стаття 4 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності серед принципів державної регуляторної політики закріплює принцип передбачуваності, який означає послідовність регуляторної діяльності. відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювані планування їхньої діяльності.

З урахуванням зазначеного, суд, погоджується з Позивачем, що він має право здійснювати свою діяльність розраховуючи на послідовність і системність дій з боку контролюючих органів і не міг передбачити, що для перевірки в 2017 році будуть необхідні документи, строк зберігання яких давно закінчився.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції № 29 перевірці підлягають документи за звітні періоди поточного та попередніх років, за які не здійснювалась перевірка. В свою чергу не дотримання Відповідачем періодичності перевірок та невиконання ним своїх обов'язків не повинно мати негативних наслідків для страхувальників.

З урахуванням вищезазначених норм, суд вважає, що зберігання первинних документів понад встановлений строк це право, а не обов'язок страхувальника.

Суд погоджується з доводам позивача, що Контролюючий орган може перевіряти документи за періоди, за які не здійснювалась перевірка, але не більше ніж в межах встановлених абз. 2 п. 3.3.2 Інструкції №29.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, системно проаналізувавши норми законодавства, перевіривши наявні у справі докази, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ- Центр (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд. 3 к. 197, код ЄДРПОУ 34529098) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 28.03.2017 № 46 про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю ДМТ- Центр страхових коштів у сумі 56 713,83 грн.

3. Стягнути з Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (01601, місто Київ, Спортивна площа, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ- Центр (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд. 3 к. 197, код ЄДРПОУ 34529098) судові витрати зі сплати судового збору, понесені згідно квитанції від 06.04.2017 у розмірі 1600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа