Рішення

від 20.08.2018 по справі 621/2402/17

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/2402/17

2/621/227/18

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого Бібіка О.В.,

з участю секретаря Горобець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Фермерського господарства ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного Акціонерного Товариства Мосьпанівське про розірвання договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим,

В С Т А Н О В И В:

25.10.2017 Фермерське господарство ОСОБА_2 (далі ФГ ОСОБА_2.) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання поновленим договору оренди землі та зобов'язання вчинити дії.

31.01.2018 від ФГ ОСОБА_2 надійшла уточнена позовна заява до ОСОБА_3 та ПАТ Мосьпанівське про розірвання договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим з вимогами:

- розірвати договір оренди землі від 25.07.2016, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ Моспанівське , предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 2,85га;

-визнати поновленим договір оренди землі, укладений 03.01.2005 року між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_2, та зареєстрований у Зміївському районному відділі ХРФ ДП Центр ДЗК 08.11.2007 за № 040769100096.

На обґрунтування позовних вимог голова ФГ ОСОБА_2 зазначив наступне.

03.01.2005 між відповідачем-1 ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі строком на 10 років, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування належну відповідачу-1 ОСОБА_3 земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 2,85га, яка розташована на території Комсомольської селищної ради та на підставі державного акту НОМЕР_3 від 19.04.2004 належить ОСОБА_3

Вказаний договір 08.11.2007 було зареєстровано у Зміївському районному відділі ХРФ ДП Центр ДЗК за № 040769100096.

Пунктом 32 укладеного Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначив, що оскільки державна реєстрація даного Договору відбулась 08.11.2007 року, то Договір є вчиненим і почав діяти саме з 08.11.2007, а тому строк його дії мав закінчитись 08.11.2017.

Крім того, зауважив на те, що заперечень або зауважень стосовно неналежного виконання умов Договору від відповідача-1 ОСОБА_3 на його адресу не надходило.

Однак, не дивлячись на вищевикладене, 25.07.2016 між відповідачем-1 ОСОБА_3 та відповідачем-2 ПАТ Мосьпанівське було укладено договір оренди землі, предметом якого була таж сама земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 2,85га, яку на підставі договору оренди землі від 03.01.2005 року вже орендувало ФГ ОСОБА_2

18.08.2016 відповідач-1 ОСОБА_3 за актом приймання - передачі передала відповідачу-2 ПАТ Мосьпанівске вказану земельну ділянку.

19.08.2016 державним реєстратором Печенізької РДА до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за орендарем ПАТ Мосьпанівське , індексний номер 31021778.

За захистом свого порушеного права ФГ ОСОБА_2 звернулось з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 31021778.

23.12.2016 постановою Харківського апеляційного адміністративного суду, якою було скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2016, був задоволений адміністративний позов ФГ ОСОБА_2, а саме, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31021778.

Крім того, зазначив, що впродовж 2017 року ФГ ОСОБА_2 продовжувало користуватися земельною ділянкою та належним чином виконувало умови договору оренди землі від 03.01.2005.

ФГ ОСОБА_2 дбайливо ставилося до земельної ділянки, яку орендував у відповідача-1 ОСОБА_3, про що свідчить аналіз агрохімічних показників на земельних ділянках Комсомольської селищної ради, проведений ННЦ Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського , за результатами якого встановлено підвищення родючості ґрунтів.

Більш того, у вересні 2017 року ФГ ОСОБА_2 продовжив виконувати обов'язки за договором, зокрема, на орендованій земельній ділянці засіяло озиму пшеницю.

Згідно п. 5 Договору від 03.01.2005 після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У визначений пунктом 5 цього Договору строк, ФГ ОСОБА_2 на адресу відповідача-1 ОСОБА_3 цінним поштовим відправленням направив лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, однак остання у встановлений законом місячний строк свої заперечення не надіслала.

Вважає, що за таких обставин позовні вимоги ФГ ОСОБА_2 мають бути задоволені у повному обсязі.

Представник ФГ ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача-1 - ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав відзив на позов, в якому зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зауважив, що у висновку Верховного Суду України у справі № 6-219цс14 від 25.02.2015 року вказано на те, що визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановлення юридичних фактів, а саме: належного виконання орендарем своїх обов'язків за Договором.

Вважає, що ФГ ОСОБА_2 неналежно виконувало обов'язки за Договором, оскільки об'єкт оренди не було застраховано позивачем відповідно до вимог п.п. 23, 24 Договору.

Наявність відсутності факту страхування об'єкту оренди орендарем на протязі всього строку дії договору, дає підстави вважати, що позивач не має підстав, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі претендувати на переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Не заперечував, що орендар до закінчення строку дії договору повідомив відповідача-1, як орендодавця, в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк та додав проект додаткової угоди.

Зазначив, що відповідач-1 не погодився з мотивуванням у листі-повідомленні внаслідок його незрозумілого змісту та неконкретизованості.

Крім того, зазначив, що відповідач-1 протягом встановленого договором строку, але не пізніше місячного строку до закінчення строку дії договору оренди землі повідомив орендаря про наявність заперечень та небажання поновити строк дії договору .

Також зауважив на те, що не може застосовуватись до позивача ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , якою визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, оскільки дана норма визначає, що орендар повинен продовжувати користуватися земельною ділянкою саме після закінчення строку дії договору оренди та за відсутності повідомлення орендодавця про небажання поновлювати договір. Однак позивачем був складений позов до закінчення строку дії договору.

Представник відповідача-2 - ПАТ Мосьпанівське 02.02.2018 на адресу суду направив лист №10 в якому зазначив, що визначення позивачем ПАТ Мосьпанівське як відповідача у справі є надуманим та безпідставним.

Послався на те, що 25.07.2016 дійсно між ОСОБА_3 та ПАТ Мосьпанівське було укладено договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2016 року скасовано реєстрацію вищевказаного договору.

Вказана постанова суду ПАТ Мосьпанівське не оскаржувалась.

Наразі між ОСОБА_3 та ПАТ Мосьпанівське відсутні будь-які відносини щодо майна, належного відповідачу-1.

ПАТ Мосьпанівське ніколи не використовувало і на даний час не використовує в своїй господарській діяльності земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3

Вважає, що будь-яке рішення суду щодо належної ОСОБА_3 земельної ділянки жодним чином не вплине на права та обов'язки ПАТ Мосьпанівське .

ФГ ОСОБА_2 подана відповідь на заперечення представника відповідача ОСОБА_5, де зазначено, що не може вважатися неналежним виконанням умов договору оренди відсутність страхування об'єкта оренди і це не може бути підставою для позбавлення позивача переважного права на укладення договору на новий строк.

Відповідач ОСОБА_3 не була позбавлена можливості скористатися правом, наданим ч. 2 ст. 12 Закону України "Про оренду землі" і самостійно застрахувати земельну ділянку та в подальшому звернутися до позивача за відшкодуванням понесених витрат.

В листі-повідомленні про небажання продовжувати договірні відносини відповідач навела формальні приводи щоб навмисно відхилити пропозицію позивача, оскільки 25.07.2016 року вже уклала інший договір з ПАТ "Моспанівське".

Щодо строку розгляду пропозиції орендаря щодо поновлення строку дії договору оренди, то відповідач довільно трактує норми матеріального права, а ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець у місячний строк розглядає надісланий лист-повідомлення з проектом угода, а не протягом 90 днів. ОСОБА_3 направила відповідь на лист-повідомлення 21.09.2017 року, тобто з двомісячним пропущеним встановленого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строку.

Належним чином повідомлені відповідач ОСОБА_3, представник відповідача ПАТ "Моспанівське" у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Дослідивши докази, надані на обґрунтування позовних вимог та на заперечення проти позову, суд дійшов наступного.

Судом по справі встановлено, що 03.01.2005 року між орендодавцем - відповідчем-1 ОСОБА_3 та позивачем - ФГ ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі.

Відповідно до вказаного договору оренди землі, укладеного між сторонами по справі 03.01.2005, відповідач-1, ОСОБА_3, як орендодавець, надала, а позивач ФГ ОСОБА_2, як орендар, прийняв у строкове, оплатне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 2,85га, яка розташована на території с. Донець Комсомольської селищної ради. (а. с. 7-8).

Передача вказаної земельної ділянки позивачу, як орендарю, підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду згідно договору оренди землі від 03.01.2005 року, що був складений за участі сторін договору 03.01.2005 року.

Згідно п. 5 Договору оренди землі строк його дії становить 10 років.

Згідно прикінцевих положень договору оренди землі договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що вказаний договір оренди землі зареєстрований у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомітеті України по земельних ресурсах , про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 08.11.2007 року за № 040769100096.

За змістом п. 5 Договору оренди землі після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з матеріалів справи, до закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного з відповідачем-1 ОСОБА_3 03.01.2005 року та зареєстрованого 08.11.2007 року у Зміївському районному відділі ХРФ ДП Центр ДЗК за № 040769100096, позивач, з метою скористатися своїм переважним правом щодо його поновлення, 26.07.2017 направив відповідачу-1 ОСОБА_3, за адресою її місця проживання, вказаною у договорі оренди землі, лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди землі, до якого було додано проект додаткової угоди, що підтверджується листом ФГ ОСОБА_2 № 203 та не заперечувалось відповідачем-1 ОСОБА_3

Відповідач-1 ОСОБА_3 направила позивачу листи-повідомлення від 13.11.2017, 10.12.2017 та від 16.01.2018 про відсутність у неї наміру продовжувати відносини з ФГ ОСОБА_2 щодо оренди належній їй земельної ділянки, внаслідок неналежного виконання останнім своїх обов'язків за договором внаслідок ненадання підтвердження виконання умов пп. 23, 24 Договору та необхідністю використання ділянки для власних потреб.(а. с. 85, 86, 87, 88, 91, 92)

Судом встановлено, що протягом періоду дії договору оренди земельної ділянки, належної відповідачу-1 ОСОБА_3, позивач ФГ ОСОБА_2 належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору виконувало свої обов'язки орендаря, в тому числі, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, сплачувало відповідачу орендну плату.

ОСОБА_3 в період дії договору оренди землі від 03.01.2005 не зверталася до позивача з приводу невиконання чи неналежного виконання ним умов договору оренди.

Крім того, судом по справі також встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що 25.07.2018 між відповідачем-1 ОСОБА_3 та відповідачем-2 ПАТ Мосьпанівське було укладено договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 2,85га, належна ОСОБА_3 (а. с. 58-59).

18.08.2016 відповідач-1 ОСОБА_3 за актом приймання - передачі передала відповідачу-2 ПАТ Мосьпанівске зазначену земельну ділянку. (а. сс. 60 зв. стор.)

18.08.2016 року державним реєстратором Печенізької РДА до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за орендарем ПАТ Мосьпанівське , індексний номер 31021778. (а. с. 61).

15.11.2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду у задоволенні позову ФГ ОСОБА_2 щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31021778, було відмовлено.

23.12.2016 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду, якою було скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 року, був задоволений адміністративний позов ФГ ОСОБА_2, а саме, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31021778.

Виконуючи приписи ст. 264 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним учасниками судового процесу, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи з викладеного, об'єктом захисту є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, що пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, викликане поведінкою іншої особи.

За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права та інтересу, крім іншого, може бути визнання правочину недійсним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що звернення позивача по справі ФГ ОСОБА_2 до суду з позовом про захист свого порушеного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, здійснено у конкретний спосіб, визначений ЦК України, та обумовлене невизнанням відповідачем-1 ОСОБА_3, як орендодавцем, переважного права позивача, як орендаря, передбаченого п. 5 Договору оренди землі від 03.01.2005 року, та ст. 33 Закону України Про оренду землі , внаслідок чого відповідачем було укладено договір оренди землі тієї самої земельної ділянки з іншим орендарем.

Згідно положень ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно положень ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди. Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За загальним правилом, встановленим ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, ст. 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Зазначене переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Так, частинами 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі відповідно до положень ст. 33 Закону України Про оренду землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Судом встановлено, що пунктом 5 договору оренди землі від 03.01.2005 року, укладеного між відповідачем-1 ОСОБА_3 та позивачем ФГ ОСОБА_2, визначені умови поновлення вказаного договору оренди землі.

Орендар, після закінчення строку дії договору, має переважне право на поновлення його дії на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про свій намір продовжити дію договору (п. 5 договору).

Зазначені вище положення ст. 33 Закону України Про оренду землі та п. 5 договору оренди землі від 03.01.2005 року узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України, відповідно до якої законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Таким чином, права наймача, що встановлені ст. 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

Зазначені правові позиції висловлені в постановах Верховного Суду України від 12.10.2016 року у справі № 6-1282цс16 та від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16, і відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Позивач ФГ ОСОБА_2 з метою реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі від 03.01.2005 року, до закінчення строку його дії (26.07.2017 року), що відповідає п. 5 договору, направив відповідачу-1 ОСОБА_3 на адресу, вказаною ним в договорі оренди землі, лист-повідомлення про свій намір поновити договір оренди разом з проектом додаткової угоди, які були отримані відповідачем-1 ОСОБА_3, що не заперечувалося останньою.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 33 цього Закону України орендодавець після отримання пропозиції орендаря поновити договір оренди землі та проекту додаткової угоди, у місячний строк має розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і у випадку наявності у нього наміру в подальшому здавати земельну ділянку в оренду узгодити з орендарем істотні умови договору або висловити свої заперечення щодо його поновлення. З огляду на викладене, думка орендодавця з приводу поновлення договору оренди землі є обов'язковою і суттєвою для подальших взаємовідносин між сторонами договору, а питання щодо підтвердження факту отримання орендодавцем вказаного вище листа-повідомлення є суттєвим для вирішення спору про переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк.

З урахуванням викладеного, відповідач-1 ОСОБА_3 після отримання пропозиції ФГ ОСОБА_2 Ф поновити договір оренди землі та проекту додаткової угоди, у місячний строк мала розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і у випадку наявності у нього наміру в подальшому здавати земельну ділянку в оренду узгодити з орендарем істотні умови договору або висловити свої заперечення щодо його поновлення.

Однак, як вбачається зі змісту листів від 13.11.2017, 10.12.2017 та від 16.01.2018 ОСОБА_3 направлено на адресу позивача повідомлень про відсутність у неї наміру продовжувати орендні відносини з позивачем по справі ФГ ОСОБА_2, внаслідок неналежного виконання останнім своїх обов'язків за договором внаслідок ненадання підтвердження виконання умов п.п. 23, 24 Договору та необхідності використання ділянки для власних потреб.

Крім того, зі змісту направлених відповідачем-1 ОСОБА_3 позивачу листів про відсутність у неї наміру продовжувати з ФГ ОСОБА_2 орендні відносини, встановлено, що вона, як орендодавець, не повідомляла позивача про свій намір укласти договір оренди з іншим орендарем та в подальшому також не вчиняла дій, спрямованих на таке повідомлення.

Належних доказів на спростування зазначеної обставини відповідачем-1 не надано.

Таким чином, виходячи з положень ст. 11 ЦК України, ст. 2 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких права і обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, та ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , направлення відповідачем-1 ОСОБА_3 до закінчення строку дії договору оренди, укладеного з позивачем ФГ ОСОБА_2 листів-повідомлень 13.11.2017, 10.12.2017 та від 16.01.2018 про відсутність у неї, як власника земельної ділянки, наміру продовжувати орендні відносини з проханням не здійснювати осінньо-польових робіт з метою безперешкодного повернення її власнику, не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін у розумінні ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 року у справі №6-1634цс17 та відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі №6-219цс14, аналіз правових норм ст. 33 Закону України Про оренду землі дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: - із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; - у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; - укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб. З огляду на викладене, виходячи з приписів ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі орендодавець втрачає переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк лише у випадках, коли між ним і орендодавцем не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору або коли власник землі в подальшому використовує земельну ділянку особисто, тобто не передає її в оренду.

Натомість, судом встановлено, що відповідач-1 ОСОБА_3 не намагалася узгодити з позивачем умови укладення додаткової угоди до договору оренди землі, оскільки не зверталася до позивача ФГ ОСОБА_2, як орендаря, з пропозиціями щодо істотних умов договору, проте зазначила, що має зауваження щодо змісту додаткової угоди, а саме: зміст угоди є нечітким для розуміння, незрозумілим є нормативно-грошова оцінка земельної ділянки та не зазначено строк дії договору; неправдиво зазначив про те, що має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб та попередньо не повідомила позивача про свій намір укласти договір оренди з новим орендарем, що свідчить про порушення відповідачем-1 ОСОБА_3, як власником землі, вимог, встановлених ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Крім того, відповідно до правових позицій, висловлених в постановах Верховного Суду України від 12.10.2016 року у справі №6-1282цс16 та від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16, а також в постанові від 06.09.2017 року у справі №6-2539цс16 за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, на підставі викладеного, судом встановлено, що позивач ФГ ОСОБА_2, згідно з вимогами ст. 33 Закону України Про оренду землі , є добросовісним орендарем, який: з метою скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди, завчасно, з дотриманням вимог п. 5 договору та ст. 33 Закону України Про оренду землі направив відповідачу-1 ОСОБА_3 на адресу, зазначену в договорі оренди землі, лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до якого було додано проект додаткової угоди; протягом дії строку договору оренди земельної ділянки, належної на праві власності відповідачу-1 ОСОБА_3, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконував свої обов'язки орендаря, використовував земельну ділянку за призначенням, за що сплачував відповідачу орендну плату.

Натомість відповідач-1 ОСОБА_3, повідомивши позивача ФГ ОСОБА_2, як орендаря, який належним чином виконував умови договору оренди, про відсутність у нього наміру продовжувати орендні відносини з ФГ, мотивуючи своє рішення бажанням використовувати земельну ділянку для власних потреб, уклала договір оренди належної їй земельної ділянки з іншим орендарем - відповідачем-2 ПАТ Мосьпанівське , що свідчить про недобросовісну поведінку відповідача-1 ОСОБА_3, як орендодавця по відношенню до попереднього орендаря позивача по справі ФГ ОСОБА_2, якому не було відомо про намір відповідача-1, як орендодавця, укласти новий договір оренди з іншим орендарем, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості реалізувати своє переважне право, як попередній наймач (орендар).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем-1 ОСОБА_3, переважного права позивача ФГ ОСОБА_2, як орендаря, у зв'язку з чим це право відповідно до ст. 3 ЦК України підлягає захисту шляхом визнання поновленим договору оренди землі від 03.01.2005 року, укладеним між позивачем ФГ ОСОБА_2 та відповідачем-1 ОСОБА_3, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо вимог про розірвання договору оренди землі від 25.07.2016, укладеним між позивачем ПАТ "Моспанівське" та відповідачем-1 ОСОБА_3, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Після укладання договору оренди землі 25.07.2018 між відповідачем-1 ОСОБА_3 та відповідачем-2 ПАТ Мосьпанівське , предметом якого була земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 2,85га та передачі її відповідачу-2 ПАТ Мосьпанівске за актом приймання - передачі від 18.08.2016 року, державним реєстратором Печенізької РДА до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.08.2016 року було внесено запис про реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки за орендарем ПАТ Мосьпанівське , та присвоєний індексний номер 31021778.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2016 року, було визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки з індексним номером 31021778.

Скасування виниклого у відповідача-2 ПАТ Мосьпанівське на підставі договору оренди землі від 25.07.2016 року права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, яка належить відповідачу-1 ОСОБА_3 було проведено державним реєстратором речових прав на нерухоме майно 23.12.2016 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-ІУ зі змінами - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Станом на 23.12.2016 року відповідач-2 ПАТ Мосьпанівське не володіє будь-яким правом щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Оскільки державна реєстрація договору від 25.07.2016 року скасована постановою суду від 23.12.2016 року, то такий договір є неукладеним.

Відповідно до положення ст. 141 ЦПК України з відповідача-1 належить стягнути на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1600 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,13,76-81, 141, 206, 223, 247, 258-259, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного Акціонерного Товариства Мосьпанівське про розірвання договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим - задовольнити частково.

Визнати поновленим на той самий строк та на тих умовах, на яких його було укладено, договір оренди землі від 03.01.2005 року, укладений між позивачем Фермерським господарством ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та зареєстрований у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомітеті України по земельних ресурсах , про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 08.11.2007 року за № 040769100096, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 2,85га, яка розташована на території с. Донець Комсомольської селищної ради.

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного Акціонерного Товариства Мосьпанівське про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 63433, АДРЕСА_1) на користь Фермерського господарства ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ 21229706, місцезнаходження: 63433, с. Геніївка Зміївського району Харківської області, вул. Дружби, буд. 102) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, які перерахувати на рахунок №26002000033856 у АТ Укрексімбанк в м. Києві, МФО 322313.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного рішення складено 20.08.2018.

Головуючий - Бібік О. В.