Рішення

від 10.08.2018 по справі 467/1290/17

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1290/17

2/467/39/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Догарєвої І.О., при секретарі Фесенко К.В., за участю прокурора Мокряка І.М., відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 представника третьої особи ФГ Адмірал-Агро Запорожана О.І., представника третьої особи ФГ ОСОБА_4. Набожинської Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка Миколаївської областіцивільну справу за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Арбузинська районна державна адміністрація Миколаївської області, Фермерське Господарство Адмірал-Агро , Фермерське господарство ОСОБА_4 , державний нотаріус Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко Володимир Анатолійович, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом,

в с т а н о в и в:

24.10.2017 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Арбузинська районна державна адміністрація Миколаївської області, Фермерське Господарство Адмірал-Агро , про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом.

В позовній заяві прокурор вказує, що на підставі розпорядження Арбузинської районної Ради народних депутатів від 30.11.1993 року ОСОБА_4 09.03.1994 року видано державний акт серії НОМЕР_3 на право постійного користування земельною ділянкою площею 19 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташовані на території Рябоконівської сільської ради.

Крім того, на підставі розпорядження Арбузинської районної Ради народних депутатів від 30.11.1994 року ОСОБА_4 09.03.1995 року видано державний акт серії НОМЕР_2 на право постійного користування земельними ділянками площею 2,9 та 27,1 га (загальна площа 30 га) для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташовані на території Рябоконівської сільської ради.

Розпорядженням голови Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області від 13.11.2003 року №745 у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 припинено право постійного користування земельною ділянкою 49,00 га в межах території Рябоконівської сільської ради.

17.05.2011 Арбузинською районною державною адміністрацією, як розпорядником земель, та фермерським господарством Адмірал-Агро укладено договір оренди землі, яким спірні земельні ділянки, загальною площею 49,0580 га, передано в оренду ФГ Адмірал-Агро строком на 10 років.

Не зважаючи на викладене, за зверненням ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та 11.03.2016 року земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери НОМЕР_6 (18,5391 га), НОМЕР_4 (27,1435 га) та НОМЕР_5 (2,8503 га).

В подальшому ОСОБА_1 звернулась до Арбузинської державної нотаріальної контори та 15.03.2016 року їй було видано свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9.

Відповідно до вказаних свідоцтв ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_4 право постійного користування трьома земельними ділянками загальною площею 48,5329 га, а саме: земельною ділянкою НОМЕР_6 площею 18,5391 га, НОМЕР_4 площею 27,1435 га та НОМЕР_5 площею 2,8503 га на території Рябоконівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, що належали ОСОБА_4 на підставі державних актів серії НОМЕР_2 та №52. Того ж дня нотаріусом внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи НОМЕР_14, НОМЕР_15 та НОМЕР_16 про право ОСОБА_1 на постійне користування земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_6, НОМЕР_4 та НОМЕР_5 загальною площею 48,5329 га. Посилаючись на положення Земельного та Цивільного кодексів України прокурор вказував, що право постійного користування земельними ділянками не може набуватись громадянами України в порядку спадкування та просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 видані 15.03.2016 року ОСОБА_1

Крім того, в позовній заяві прокурором обґрунтовано представництво держави в суді в особі Головного управління Держгеокдастру в Миколаївській області тим, що незаконне, на його думку, одержання у постійне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, тоді як відповідним уповноваженим органом, ГУ Держгеокдастру в Миколаївській області заходів до усунення порушень не вжито.

В зв'язку з тим, що 15.12.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , ухвалою в судовому засіданні 26.01.2018 року з метою забезпечення права доступу до суду, враховуючи думку учасників справи, судом вирішено здійснювати подальший розгляд цивільної справи зі стадії підготовчого провадження, оскільки перехід на цю стадію гарантує сторонам можливість користуватись усіма належними їм процесуальними правами без виключень, викликаних відсутністю перехідного періоду.

Ухвалою від 26.01.2018 року за ініціативою відповідача до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське Господарство ОСОБА_4 .

Ухвалою від 05.03.2018 року за ініціативою відповідача до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного нотаріуса Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченка Володимира Анатолійовича.

Ухвалою від 05.03.2018 року за клопотанням прокурора зобов'язано Державний нотаріальний архів Миколаївської області надати Арбузинському районному суду Миколаївської області належним чином посвідчені копії свідоцтв про право на спадщину за законом серії НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_10, виданих Арбузинською державною нотаріальною конторою 15 березня 2016 року після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та належним чином посвідчені копії витягів про реєстрацію в спадковому реєстрі видачі вказаних свідоцтв про право на спадщину.

23.04.2018 року підготовче судове засідання у справі завершене, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов із зазначених в ньому підстав.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з'явився, від нього надійшов лист з проханням розглядати справу без участі представника ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, позов прокурора підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги прокурора не визнали з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач вказує, що на підставі рішення Арбузинської ради народних депутатів Арбузинського району Миколаївської області від 30.11.1993 року ОСОБА_4 була надана земельна ділянка площею 19,0 га на території Рябоконівської сільської ради Арбузинського району. Землю надано для створення селянського (фермерського) господарства. 01.12.1993 року відповідно до розпорядження №52-р Арбузинської ради народних депутатів про реєстрацію селянського (фермерського) господарства було зареєстроване селянське (фермерське) господарство, головою якого був ОСОБА_4, про що йому було видано посвідчення №17 від 02.12.1993 року.

На підставі рішення Арбузинської ради народних депутатів Арбузинського району Миколаївської області від 30.11.1994 року ОСОБА_4 була надана земельна ділянка площею 30,0 га на території Рябоконівської сільської ради Арбузинського району для ведення селянського (фермерського) господарства.

На вказані земельні ділянки на підставі розроблених проектів відведення та встановлення меж земельних ділянок були видані Державні акти на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 від 09.03.1994 року та серії НОМЕР_2 від 0903.1995 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. Єдиною спадкоємицею майна ОСОБА_4 є його дружина, ОСОБА_1, оскільки всі інші спадкоємці відмовились від прийняття спадщини на її користь. ОСОБА_1 отримала відповідні свідоцтва про право на спадщину на майно та майнові права, що належали ОСОБА_4, серед яких і свідоцтва, що є предметом спору.

Фермерське господарство ОСОБА_4 після смерті засновника ОСОБА_4 не припинило свою господарську діяльність, членами господарства є члени сім'ї ОСОБА_4, зокрема і ОСОБА_1 Спірні земельні ділянки задекларовані в податковій звітності ФГ ОСОБА_4. та податкові зобов'язання виконані господарством в повному обсязі.

Державні акти на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 від 09.03.1994 року та серії НОМЕР_2 від 0903.1995 року не скасовані і є дійсними.

Добровільно від права постійного користування земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не відмовлялись. Арбузинська райдержадміністрація Миколаївської області до суду з приводу припинення права постійного користування землею, що належало ОСОБА_4 не зверталась, успадкування даного права ОСОБА_1 не порушує інтересів держави.

Викладаючи правове обґрунтування відзиву відповідач вказує, що право постійного користування землею ОСОБА_8 набуте у відповідності до вимог ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України та вимог ЗУ Про селянське (фермерське) господарство , чинних станом на момент набуття права, та посвідчене відповідним Державним актом.

Відповідно до ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

До складу спадщини відповідно до положень статті 1219 Цивільного кодексу України не входять права і обов'язки, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, проте право користування земельною ділянкою таким не являється.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного суду України у справі №6-248цс16 відповідач вказує на те, що ЗУ Про фермерське господарство , який є спеціальною нормою щодо даних правовідносин, по іншому ніж Земельний кодекс України регулює питання надання та користування земельними ділянками, порядок їх успадкування.

На підставі положень статей 14, 19, 20, 23 ЗУ Про фермерське господарство , статті 1225 ЦК України в редакції 2003 року відповідач вказує, що нормативно правовими актами не врегульовано питання припинення права землекористування в зв'язку зі смертю особи, та право на спадкування права постійного користування землею, набутого до 2002 року.

Посилаючись на вимоги ст.6, ст.1 протоколу №1, ст.14 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини Рисовський проти України , Кривенький проти України відповідач вказує, що право постійного користування землею є власністю особи і держава не може свавільно позбавляти особу такого права.

Крім того, відповідач вказує, що вимога щодо законності втручання держави у мирне володіння особою майном вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Закон (справа Щокін проти України ) має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, в разі якщо допущено неоднозначне чи множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи повинні застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, вирішуючи колізію норм на користь особи. З викладеного відповідач наполягає, що право постійного користування землею, набуте до 2001 року, до набрання чинності Земельним кодексом України повинно бути успадковане.

Розпорядження голови Арбузинської РДА №745 від 13.11.2003 року про припинення права постійного користування землею в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 відповідач вважає недійсним, в зв'язку з відсутністю підстав для припинення права користування, передбачених ст.144 Земельного кодексу України і саме по собі існування даного рішення, на думку відповідача, не позбавило чинності належних ОСОБА_4 Державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Крім того, відповідач у своєму відзиві не погоджується з висновками Верховного суду України, викладеними у постановах від 05.10.2016 року у справі №6-2329цс16 та від 23.11.2016 року у справі №6-3113цс15), оскільки Верховним судом України не проаналізовано ту обставину, що п.6 перехідних положень Земельного кодексу України визнаний неконституційним рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 року №1-17/2005 в частині обов'язку осіб, які мають земельні ділянки в постійному користуванні переоформити їх до 01.01.2008 року. Також, на думку відповідача, Верховним судом України не проаналізовано ту обставину, що ЗУ Про фермерське господарство є спеціальним законом та іншим чином регулює земельні відносини пов'язані з фермерським господарством.

Крім того, відповідач вважає дискримінаційним розмежування права на спадкування в залежності від того, встиг спадкодавець переоформити право користування земельною ділянкою, чи ні.

Посилаючи на викладене відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні 18.05.2018 року представник відповідача у своєму вступному слові, крім підстав, викладених у відзиві на позовну заяву зазначила, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась до 01.01.2004 року, правовідносини щодо спадкування регулювались Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963 року, відтак, ОСОБА_1, яка успадкувала все майно ОСОБА_4, в тому числі майно ФГ ОСОБА_4. , стала головою ФГ ОСОБА_4. після смерті чоловіка і продовжувала використовувати спірні земельні ділянки як голова даного господарства, відтак ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину у виді спірних земельних ділянок в порядку, визначеному п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР фактично вступивши в управління спадковим майном, а також звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, в той час як інші спадкоємці ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовились, відтак ОСОБА_1 належним чином прийняла спадщину і жодних порушень при оформленні її спадкових справ нотаріусом не допущено.

Відповідач ОСОБА_1 додатково в судовому засіданні пояснила, що після смерті чоловіка вона декілька років користувалась спірними земельними ділянками та зверталась до Арбузинської районної державної адміністрації з приводу укладення договору оренди спірних земельних ділянок, проте даний договір не був зареєстрований у встановленому порядку.

У відповіді на відзив прокурор вказав на помилкове тлумачення норм законодавства відповідачем, зокрема рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року №1-17/2005, вказав, що право на спадкування у ОСОБА_1 виникло після набрання чинності Земельним кодексом України, тому його норми мають бути застосовані до спірних правовідносин, а розпорядження голови Арбузинської РДА №745 від 13.11.2003 року про припинення права постійного користування землею в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 не було визнане незаконним в судовому порядку і не приймати його до уваги немає підстав.

Представник третьої особи ФГ Адмірал-Агро , Запорожан О.І. в судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримав, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, представник третьої особи надав суду письмові пояснення, в яких повністю не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

ФГ Адмірал-Агро користується спірними земельними ділянками на підставі договору оренди від 17.05.2011 року, укладеного між Арбузинською РДА Миколаївської області та ФГ Адмірал-Агро терміном на 10 років та зареєстрованого 01.06.2011 року. Розпорядженням голови Арбузинської РДА №745 від 13.11.2003 року припинене право постійного користування земельною ділянкою площею 49 га в межах Рябоконівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області голови фермерського господарства ОСОБА_4. ОСОБА_4 в зв'язку зі смертю. Дане розпорядження ніким не оскаржене. В подальшому ОСОБА_1 зверталась за наданням спірної земельної ділянки в оренду ФГ ОСОБА_4. , що свідчить про її згоду з даним розпорядженням. Земельні ділянки задекларовані ФГ ОСОБА_4. тільки в 2017 році, з моменту припинення права користування і до 2017 року земельні ділянки у користуванні ФГ ОСОБА_4. не перебували.

Представник третьої особи ФГ ОСОБА_4. Набожинська Т.В. з'явилась в судове засідання у справі, з позовними вимогами прокурора не погодилась.

Представник третьої особи Арбузинської РДА Миколаївської області, в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Державний нотаріус Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В.А. в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу без його участі.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази встановив наступне.

Щодо представництва прокурором інтересів Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області у даній справі.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 45 ЦПК України в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинам Цивільний процесуальний кодекс, в редакції від 03 жовтня 2017 року містить подібні норми. Так, ч.ч.3,4,5 ст.56 ЦПК України в діючій редакції передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. и другою або третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру .

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності організовує і здійснює відповідно до покладених на нього завдань Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Так, у спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області виступає правонаступником Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області та здійснює розпорядження землями державної форми власності сільськогосподарського призначення.

Незаконне, на думку прокурора, успадкування відповідачем права постійного користування спірними земельними ділянками, незважаючи на відсутність правових підстав для такого спадкування, порушує права та охоронювані законом інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку набуття прав на землю, а також охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, що у свою чергу, свідчить про порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Разом з тим, позивач самостійно до суду з відповідним позовом не звернувся.

На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт.23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Вирішуючи позовні вимоги по суті суд зазначає наступне.

Рішенням Арбузинської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 30.11.1993 року ОСОБА_4 надано додатково з земель запасу Рябоконівської сільської Ради народних депутатів земельну ділянку площею 19 га орної землі (том І а.с.162).

За розпорядженням від 02.12.1993 року в.о. голови Арбузинської районної Ради народних депутатів Миколаївської області №52-р (том І, а.с. 152, 153, 154) зареєстровано селянське (фермерське) господарство, розташоване на території Арбузинської селищної Ради площею 30 га, головою якого є ОСОБА_4.

Рішенням Арбузинської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 30.11.1994 року задоволено заяви фермерів ОСОБА_4 та ОСОБА_9, жителів смт.Арбузинка про обмін земельними ділянками площею 30 га розташованих на території КСХП Хлібороб на 30 га на території КСГП Світанок .

На підставі рішення Арбузинської районної Ради народних депутатів від 30.11.1993 року ОСОБА_4 09.03.1994 року видано державний акт серії НОМЕР_3 на право постійного користування земельною ділянкою площею 19 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованою на території Рябоконівської сільської Ради народних депутатів (том І а.с. 12-13; том ІІ а.с.110).

На підставі рішення Арбузинської районної Ради народних депутатів від 30.11.1994 року ОСОБА_4 09.03.1995 року видано державний акт серії НОМЕР_2 на право постійного користування земельними ділянками площею 2,9 та 27,1 га (загальна площа 30 га) для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташовані на території Рябоконівської сільської Ради народних депутатів (том І а.с. 10-11; том ІІ а.с.117).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер (копія свідоцтва про смерть том І а.с.14; том ІІ а.с.75).

Розпорядженням голови Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області №745 від 13.11.2003 року припинено право користування земельною ділянкою площею 49,00 га в межах території Рябоконівської сільської ради голови фермерського господарства ОСОБА_4. ОСОБА_4 в зв'язку зі смертю. Земельну ділянку площею 49,00 га переведено в землі запасу Рябоконівської сільської ради (том І а.с.15, том ІІ а.с.20).

20.06.2004 року між Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області та С(Ф)Г ОСОБА_4. підписаний договір оренди землі без номера на 2004 рік. Предметом договору є земельна ділянка площею 49,00 га на території Рябоконівської сільської ради Арбузинського району. 08.12.2004 року підписана додаткова угода до даного договору. Державна реєстрація договору оренди сторонами не проведена, відтак, згідно з положеннями ст.18 ЗУ Про оренду землі в редакції, що діяла на момент підписання договору, він не набув чинності.

27.04.2006 року на підставі розпорядження від 18.04.2006 року між Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ФГ ОСОБА_4. підписаний попередній договір оренди землі без номера на один рік. Предметом договору є земельна ділянка площею 9,68 га на території Рябоконівської сільської ради Арбузинського району. Державна реєстрація попереднього договору оренди сторонами не проведена.

05.12.2005 року ОСОБА_1 звернулась до Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області з заявою про продовження на 2006 рік дії договору оренди від 20.06.2004 року (том ІІ а.с. 22).

Розпорядженням голови Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області №205 від 19.04.2006 року голові ФГ ОСОБА_4. ОСОБА_1 надано земельну ділянку загальною площею 49,00 га із земель державної власності в оренду терміном на 1 рік в межах території Рябоконівської сільської ради та рекомендовано голові ФГ ОСОБА_4. в місячний термін укласти договір оренди на земельну ділянку з райдержадміністрацією (том ІІ а.с. 21).

Відомостей щодо укладення договору на підставі розпорядження №205 від 19.04.2006 року суду не надано. Згідно з поясненнями ОСОБА_1, нею було підготовлено проект договору оренди, який в подальшому укладений не був. Дані пояснення відповідача узгоджуються з відомостями, наданими ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області на запит прокурора вих.№603/401-18 від 26.06.2018 року, згідно з якими відомості про укладення договорів оренди чи інших договорів щодо земельних ділянок, розташованих на території Рябоконівської сільської ради Арбузинського району площею 49,00 га, крім договору, зареєстрованого 02.06.2011 року з ФГ Адмірал-Агро відсутні.

На даний час спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ФГ Адмірал-Агро на підставі договору оренди землі від 17.05.2011 року, укладеного між Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ФГ Адмірал-Агро , зареєстрованого 02.06.2011 року.

З копії матеріалів спадкової справи №351/2003, наданої на виконання ухвали суду від 05.03.2018 року Державним нотаріальним архівом Миколаївської області (том ІІ а.с.69-150) встановлено, що єдиною спадкоємицею всього майна, належного на час смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в смт.Арбузинка Миколаївської області є його дружина ОСОБА_1, оскільки всі інші спадкоємці відмовились від прийняття спадщини на її користь.

ОСОБА_1 отримано після смерті ОСОБА_4

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.12.2004 року за реєстровим номером 3728 на належну йому частку майна ФГ ОСОБА_4. (сільськогосподарська техніка);

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.12.2004 року за реєстровим номером 3731 на майно, що складається з житлового будинку з господарськими спорудами та побутовими будівлями;

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.12.2004 року за реєстровим номером 3734 на майно, що складається з земельної ділянки розміром 0,12 га для обслуговування житлового будинку на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області.

Пізніше, за додатковою заявою від 15.03.2016 року (том ІІ а.с.131) ОСОБА_1 державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченком В.А. видано

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.03.2016 рокуномер в реєстрі нотаріальних дій 301, на спадщину яка складається з права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_6 розташованої на території Рябоконівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, яку було передано спадкодавцю (ОСОБА_4.) у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, площа якої згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_11 від 11.03.2016 року становить 18,5391 га, право постійного користування якою належало спадкодавцю на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії МК, виданого Арбузинською районною Радою народних депутатів Миколаївської області 09.03.1994 року на підставі рішення від 30.11.1993 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №52, згідно з яким площа земельної ділянки становила 19,0 га. Державну реєстрацію земельної ділянки проведено відділом Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області 11.03.2016 року (том ІІ а.с.145);

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.03.2016 рокуномер в реєстрі нотаріальних дій 302, на спадщину яка складається з права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_4 розташованої на території Рябоконівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, яку було передано спадкодавцю (ОСОБА_4.) у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, площа якої згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4802017392016 від 11.03.2016 року становить 27,1435 га, право постійного користування якою належало спадкодавцю на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії МК, виданого Арбузинською районною Радою народних депутатів Миколаївської області 09.03.1995 року на підставі рішення від 30.11.1994 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_13, згідно з яким площа земельної ділянки становила 27,1 га. Державну реєстрацію земельної ділянки проведено відділом Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області 11.03.2016 року (том ІІ а.с.147);

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.03.2016 рокуномер в реєстрі нотаріальних дій 303, на спадщину яка складається з права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_5 розташованої на території Рябоконівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, яку було передано спадкодавцю (ОСОБА_4.) у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, площа якої згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_12 від 11.03.2016 року становить 2,8503 га, право постійного користування якою належало спадкодавцю на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії МК, виданого Арбузинською районною Радою народних депутатів Миколаївської області 09.03.1995 року на підставі рішення від 30.11.1994 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_13, згідно з яким площа земельної ділянки становила 2,9 га. Державну реєстрацію земельної ділянки проведено відділом Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області 11.03.2016 року(том ІІ а.с.149).

Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року, на яке у своїх запереченнях посилається відповідач, визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом.

Виходячи зі змісту даного рішення Конституційного суду України, абз. 11 п.5.3, положення ст.92 Земельного кодексу України стосуються осіб, що набувають відповідних прав після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу України і ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення. Тому підстав визнавати статтю 92 Кодексу неконституційною немає.

Таким чином, визнання неконституційним положення пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України дозволило громадянам та юридичним особам, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві продовжувати користуватись такими земельними ділянками на раніше визначених умовах. Проте до спадкоємців, які в порядку спадкування набувають прав після 2002 року, положення ст.92 Земельного кодексу України застосовуються, що унеможливлює набуття спадкоємцями права постійного користування земельними ділянками, що перебували у постійному користуванні спадкодавців.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до статті 407 ЦK України (у редакції, на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Суд зазначає, що статтею 1225 ЦК України не передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, а частиною першою статті 407 ЦК України та частиною першою статті 102-1 ЗК України передбачено лише договірний порядок установлення емфітевзису та не передбачено судового порядку його встановлення.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_4 користувався вищезазначеними земельними ділянками не на підставі договору емфітевзису, а на підставі Державних актів на право постійного користування землею серії МК, виданого Арбузинською районною Радою народних депутатів Миколаївської області 09.03.1995 року на підставі рішення від 30.11.1994 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_13 та серії МК, виданого Арбузинською районною Радою народних депутатів Миколаївської області 09.03.1994 року на підставі рішення від 30.11.1993 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №52, то право постійного користування земельними ділянками припинилось зі смертю ОСОБА_4 і не ввійшло до складу спадщини.

Крім того, розпорядженням голови Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області №745 від 13.11.2003 року припинено право користування земельною ділянкою площею 49,00 га в межах території Рябоконівської сільської ради голови фермерського господарства ОСОБА_4. ОСОБА_4 в зв'язку зі смертю та земельну ділянку площею 49,00 га переведено в землі запасу Рябоконівської сільської ради.

Щодо посилань представника відповідача на недійсність даного розпорядження слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.13 Закону України Про місцеві державні адміністрації в редакції, чинній на момент видання даного розпорядження, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Відповідно до ст.6 Закону України Про місцеві державні адміністрації на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації в редакції, чинній на момент видання розпорядження, встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.

Частинами 1 та 3 статті 43 цього Закону встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відтак, розпорядження голови Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області №745 від 13.11.2003 року набрало чинності, в судовому, або іншому порядку не скасоване і є обов'язковим для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

На виконання даного розпорядження земельну ділянку площею 49,00 га переведено в землі запасу Рябоконівської сільської ради та в подальшому передано в користування ФГ Адмірал-Агро .

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач користувалась спірними земельними ділянками до 2006 року, зверталась до органів державної влади із заявою про надання даних земельних ділянок, які раніше використовувались для ведення фермерського господарства на праві постійного користування земельною ділянкою, в оренду для ведення фермерського господарства, проте з причин, які суду не повідомлені, таке право не реалізувала.

Згідно ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах спадкування від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а й за інших підстав, установлених законом.

Враховуючи те, що право постійного користування спірними земельними ділянками не входило до складу спадкового майна ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, суд вважає, що воно не могло бути передано у спадщину відповідачці ОСОБА_1, а відтак, і свідоцтва про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_1 15.03.2016 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченком В.А., №301 на право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_6, №302 на право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_4, №303 на право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_5 недійсними, а позовні вимоги прокурора є обґрунтованими і їх належить задовольнити.

При цьому суд не вбачає підстав визнавати дискримінаційними застосовані при прийнятті рішення положення національного законодавства, а також не вбачає порушення щодо відповідача положень статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідач ОСОБА_1 як голова ФГ ОСОБА_4. не була позбавлена права отримати в оренду спірні земельні ділянки та продовжувати господарську діяльність після смерті ОСОБА_4 і за захистом такого права до суду не зверталась. З тих же підстав суд вважає недоречним посилання відповідача на рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України , в якому вказується про необхідність додержання принципу належного урядування при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном та на рішення Європейського суду з прав людини від 16 лютого 2017 року в справі Кривенький проти України , в якому наголошено, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області понесені та документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 4800,00 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 76, 133, 141, 258, 264-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Арбузинська районна державна адміністрація Миколаївської області, Фермерське Господарство Адмірал-Агро , Фермерське господарство ОСОБА_4 , державний нотаріус Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко Володимир Анатолійович, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 (п'ятнадцятого) березня 2016 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченком Володимиром Анатолійовичем, номер в реєстрі нотаріальних дій 301, ОСОБА_1 на право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_6.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 (п'ятнадцятого) березня 2016 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченком Володимиром Анатолійовичем, номер в реєстрі нотаріальних дій 302, ОСОБА_1 на право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_4.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 (п'ятнадцятого) березня 2016 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченком Володимиром Анатолійовичем, номер в реєстрі нотаріальних дій 303, ОСОБА_1 на право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_5.

Стягнути з ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь прокуратури Миколаївської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910048, місцезнаходження: 54030, місто Миколаїв вулиця Спаська, будинок 28) судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 серпня 2018 року.

Суддя І.О.Догарєва