Рішення

від 15.08.2018 по справі 910/7260/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2018Справа № 910/7260/18

За позовом Приватного підприємства "Еру Трейдінг" до проПриватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" стягнення 444 785,72 грн. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Коновалов С.О. Представники сторін: від позивача: від відповідача: Савостьянова Л.В.- представник за довіреністю; не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Еру Трейдінг" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (надалі - відповідач) про стягнення 310 367,94 грн. штрафу, 9 990,78 грн. 3% річних та 124 427,00 грн. пені., нарахованих позивачем у зв'язку із порушенням відповідачем термінів оплати переданого газу згідно умов договору постачання природного газу № 21-02/17 від 27.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та судове засідання у справі призначено на 06.07.2018.

03.07.2018 від відповідача до суду надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

05.07.2018 року відповідач звернувся до суду з клопотання про призначення судово-економічної експертизи, в зв'язку з необхідністю перевірки застосованих позивачем коефіцієнтів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 було відкладено розгляд справи на 03.08.2018.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 на 03.08.2018 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Підченко Ю.О. на лікарняному.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 вирішено повідомити Сторони про призначення справи до розгляду у судовому засіданні на 15.08.2018.

16.07.2018 від позивача до суду надійшла заява із запереченнями, у якій він просив суд залишити без задоволення заяву відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також заява із запереченнями проти призначення судово-економічної експертизи.

14.08.2018 від відповідача до суду надійшли клопотання про продовження строку підготовчого провадження, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, що відбулось 15.08.2018 представник відповідача не з'явився. Разом з цим, з приводу клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Зазначене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що він не має можливості забезпечити участь уповноваженого представника у судовому засіданні 15.08.2018, у тому числі у зв'язку із неможливістю участі уповноваженого представника у зв'язку з відпусткою, у зв'язку із чим відповідач просить суд постановити ухвалу про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Водночас, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - юридичної особи щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні в малозначній справі іншого представника, в тому числі з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, або шляхом самопредставництва відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 56 та ч. 2. ст. 58 ГПК України. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Так, пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідач не позбавлений можливості забезпечення представництва в судовому засіданні шляхом направлення іншого представника або участі у судовому засіданні шляхом само представництва і оскільки відповідачем не доведено зворотного та оскільки відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд відмовляє відповідачеві в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглядає справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 15.08.2018 були розглянуті заява відповідача із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про продовження строку підготовчого провадження, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а також клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Так, у заяві із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідач просить суд задовольнити заяву та справу розглядати в порядку загального позовного провадження, мотивуючи це тим, що справу доцільно розглядати за правилами загального позовного, оскільки справа є складною та наявні у ній матеріали свідчать про складність спірних відносин (постачання природного газу) та окрім того є необхідність у проведенні судової експертизи щодо правильності визначення розміру санкцій, а саме невідповідність розміру пені, неправильне застосування положень законодавства при розрахунку штрафних санкцій.

Разом з цим, мотивуючи клопотання про призначення судово-економічної експертизи, відповідач вказує на специфіку спірних правовідносин з постачання природного газу, необхідність здійснення перевірки застосованих коефіцієнтів, їх розміру, здійснення фінансово та економічно обґрунтованих розрахунків та значний обсяг досліджуваних документів, а тому просить суд задовольнити и клопотання та призначити судову економічну експертизу по справі № 910/7260/18, поставивши на вирішення експерта наступні питання:

2.1. Чи відповідає наявний у матеріалах справи № 910/7260/18 розрахунок штрафних санкцій Приватного підприємство ЕРУ ТРЕЙДІНГ до ПрАТ СБК умовам укладеного між зазначеними сторонами Договору про постачання природного газу від 27 лютого 2017 року № 21-02/17 та вимогам чинного законодавства України;

2.2. Чи відповідає застосований Приватним підприємством ЕРУ ТРЕЙДІНГ у розрахунках розмір пені чинному законодавству України;

2.3. Чи підтверджується розрахунок штрафних санкцій нарахованих Приватним підприємством ЕРУ ТРЕЙДІНГ до ПрАТ СБК .

Отже, відповідач пов'язує необхідність розгляду в порядку загального позовного провадження,зокрема, з необхідністю призначення судово-економічної експертизи у справі.

За приписами п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, а також обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Відповідно до ч. 1 статті 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

При цьому, суд враховує, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так, обставини викладені відповідачем у клопотанні про призначення судово-економічної експертизи можуть бути з'ясовані без використання спеціальних знань, оскільки між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини, умови яких викладені в договорі про постачання природного газу №21-02/17 від 27.02.2017, а вирішення питань, пов'язаних із тлумаченням, застосуванням правових норм, або інших питань правового характеру, відносяться до повноважень суду.

Окрім того, оцінивши поданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що перевірка правильності заявленого розміру пені та штрафу в даному розрахунку може бути здійснена без призначення експертизи, оскільки, перевірка даного розрахунку не потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоцільність призначення експертизи у даній справі, у зв'язку із чим клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи у справі залишається без задоволення.

Разом з тим позивачем не обґрунтовано, в чому полягає складність спірних відносин (постачання природного газу), оскільки як вбачається з матеріалів справи та як було встановлено судом при відкритті провадження у справі, дана справа не є складною.

Таким чином, позивачем не обґрунтовано наявності підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у зв'язку із чим заява відповідача із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишається судом без задоволення.

Так, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про продовження строку підготовчого провадження залишається судом без задоволення, оскільки ГПК України не передбачає наявності підготовчого провадження при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач, у свою чергу, не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Між тим, відповідач надав суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому зазначає, що основне зобов'язання позивач виконав в повному обсязі та вжив всі необхідні заходи для його виконання, порушення строків оплати були незначними, заявлений до стягнення розмір пені є неспіврозмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору, позивачем не понесено збитків простроченням оплати відповідачем та крім того позивач не надав жодних доказів наявності збитків, а тому, у зв'язку із зазначеним, відповідач просить задовольнити клопотання про зменшення штрафних санкцій на 70 відсотків.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що зобов'язання суд повинен об'єктивно, оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем, у свою чергу, не доведено неспіврозмірності розміру стягуваних пені та штрафу із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору, водночас як вбачається із розміру стягуваної суми, штрафні санкції не є надмірно великими порівняно із сумою зобов'язання відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу № 21-02/17 від 27.02.2017, а отже - клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованим та залишається судом без задоволення.

У судовому засіданні 15.08.2018 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2017 року між Приватним підприємством "Еру Трейдінг" (за Договором - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" (за Договором - Споживач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 21-02/17 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору), Постачальник передає у власність Споживачу природний газ українського видобутку та/або імпортований природний газ, надалі - Газ/природний газ , виключно для власних потреб Споживача, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити Газ на умовах цього Договору.

Пунктом 2.3. Договору погоджено, що плановий обсяг Газу, який підлягає постачанню протягом звітного (розрахункового і ця (надалі Місяць постачання ) визначається виходячи з даних заявки Споживача про хідні обсяги постачання. Відповідна заявка із зазначенням наміру, технологічної та фінансової можливості придбання Газу в обсязі, зазначеному в такій Заявці, надається Споживачем Постачальнику до 18-го (вісімнадцятого) числа місяця, що передує Місяцю постачання. Заявка вважається прийнятою Постачальником з моменту її підтвердження Споживачу уповноваженим представником Постачальника. Плановий обсяг Газу, що підлягає передачі Постачальником Споживачу у відповідному Місяці постачання, визначається Сторонами щомісячно у Додаткових до Договору.

Відповідно до п. 4.6 Договору, передачу фактично поставленого Споживачу Газу в Місяці постачання Сторони оформляють Актом приймання-передачі Газу з зазначенням фактично переданого обсягу. Фактична кількість Газу, переданого Постачальником Споживачу, визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, визначених у договорі на розподіл природного газу між Споживачем та підприємством відповідним Оператором ГРС, або, якщо Споживач підключений безпосередньо до трубопроводу газотранспортної системи Оператора ГТС, - за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, встановлених на ГРС Оператора ГТС. Підписаний та скріплений печатками Сторін Акт приймання-передачі Газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 6.1. Договору, розрахунок за постачання Газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в національній валюті України (гривнях) шляхом їх перерахування на поточний рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі, в наступному порядку:

- перший платіж у розмірі 33% від вартості планового обсягу Газу, зазначеної у Додатковій угоді на відповідний Місяць постачання, проводиться до 10-го (десятого) числа Місяця постачання;

- наступний платіж у розмірі 33% від вартості планового обсягу Газу, зазначеної у Додатковій угоді на відповідний Місяць постачання, визначених коригуючими заявками Споживача, проводиться до 20-го (двадцятого) числа Місяця постачання;

- наступний платіж у розмірі 34% від вартості планового обсягу Газу, зазначеної у Додатковій угоді на відповідний Місяць постачання, визначених коригуючими заявками Споживача, проводиться до числа останнього робочого дня Місяця постачання.

01 червня 2017 року між Сторонами укладено Додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу № 21-02/17 від 27.02.2017 (надалі - Додаткова угода №3), за умовами якої Сторони дійшли згоди про те, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця у червні 2017 року, надалі - Місяць передачі , Газ в обсязі до 1 165,000 тис. куб. м. (один мільйон сто шістдесят п'ять тисяч кубічних метрів), надалі - Плановий обсяг (п. 1. Додаткової угоди №3).

Пунктом 3 Додаткової угоди №3 Сторони визначили, що загальна вартість природного газу, запланованого до передачі згідно з цією Додатковою угодою, складає 7 038 545,55 грн. (сім мільйонів тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень 55 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 1 407 709,11 грн. (один мільйон чотириста сім тисяч сімсот дев'ять гривень 11 коп.). Разом з ПДВ 8 446 254,66 грн. (вісім мільйонів чотириста сорок шість тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 66 коп.).

Відповідно до п. 4. Додаткової угоди №3 попередня загальна вартість Планового обсягу підлягала оплаті Споживачем на поточний рахунок у наступному порядку:

1) 2 787 264,04 грн. (два мільйони сімсот вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят чотири гривні 04 коп.) проводиться у вигляді оплати, терміном до 06 червня 2017 року, включно;

2) 2 787 264,04 грн. (два мільйони сімсот вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят чотири гривні 04 коп.) проводиться у вигляді оплати, терміном до 15 червня 2017 року, включно;

3) 2 871 726,58 грн. (два мільйони вісімсот сімдесят одна тисяча сімсот двадцять шість гривень 58 коп.) проводиться у вигляді оплати, терміном до 26 червня 2017 року, включно.

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з актів прийому-передачі природного газу від 30.06.2017, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з постачання відповідачеві природного газу відповідно до умов Договору та Додаткової угоди №3 на загальну суму 7 871 090,10 грн.

Разом з тим позивач вказує на те, що відповідач розрахувався за вказаний природний газ з порушенням строків, що визначені умовами Договору та Додаткової угоди №3, на підтвердження чого надав лист Акціонерного товариства УкрСиббанк вих. № 58-2-05-2969 від 04.06.2018 та лист Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк вих. №5-15/256/2018 від 04.06.2018, якими підтверджується зарахування коштів від відповідача на користь позивача в наступному порядку:

- 06.06.2017 сплачено 2 112 512,50 грн.;

- 14.06.2017 сплачено 300 000,00 грн.;

- 15.06.2017 сплачено 824 750,00 грн.;

- 20.06.2017 сплачено 200 000,00 грн.;

- 11.07.2017 сплачено 350 000,00 грн.;

- 13.07.2017 сплачено 500 000,00 грн.;

- 17.07.2017 сплачено 1 100 000,00 грн.;

- 18.07.2017 сплачено 300 000,00 грн.;

- 19.07.2017 сплачено 250 000,00 грн.;

- 20.07.2017 сплачено 1 933 827,60 грн.

Таким чином, позивачем було виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачеві природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу № 21-02/17 від 27.02.2017 та Додаткової угоди №3 до даного Договору, а відповідачем було порушено строки оплати природного газу, визначені Сторонами у Додатковій угоді №3 до Договору, чим порушено права позивача.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3. ч. 1. ст. 611 ЦК України).

В силу приписів ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, пунктом 7.1. Договору обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність згідно з Договором та чинним законодавством України.

Згідно п.7.2. Договору, у разі несплати або несвоєчасної оплати за Газ у строки, зазначені в пункті 6.1 Договору, Споживач, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, сплачує на користь Постачальника пеню за кожний день прострочення, у розмірі 0,1%, від суми заборгованості, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 (десять) календарних днів - додатково штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від суми заборгованості.

Таким чином, у зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати природного газу за договором постачання природного газу № 21-02/17 від 27.02.2017 та Додаткової угоди №3 до даного Договору, позивачем нараховано відповідачеві 310 367,94 грн. штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, що включає в себе:

- 149 608,60 грн. штрафу, нарахованих у зв'язку порушенням порядку оплати другого платежу до 15.06.2017, враховуючи те, що станом на 26.06.2017 заборгованість відповідача становила 2 137 265,58 грн.;

- 160 759,34 грн. штрафу, нарахованих у зв'язку порушенням порядку оплати третього платежу до 26.06.2017 включно, враховуючи те, що станом на 07.07.2017 заборгованість відповідача становила 2 296 562,01 грн.

Окрім того, у зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати природного газу за договором постачання природного газу № 21-02/17 від 27.02.2017 та Додаткової угоди №3 до даного Договору позивачем нараховано відповідачеві 9 990,78 грн. 3% річних та 124 427,00 грн. пені. за загальний період з 07.06.2017 по 20.07.2017, з урахуванням періодичних погашень заборгованості відповідачем.

Разом з тим, відповідно до абз. 4 п. 7.13. Договору, обов'язок сплатити нараховані неустойки (штрафи, пені) та відсотки за користування чужими грошовими коштами виникає у Сторони після отримання мотивованої вимоги іншої Сторони з додаванням окремого розрахунку та здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання відповідної вимоги та рахунку.

Так, як вбачається з претензії вих. № 1/01-3128 від 16.05.2018, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості з пені, штрафу та 3 % річних на загальну суму 444 785,72 грн., до якої було долучено відповідний розрахунок та рахунок на оплату, яку відповідач отримав 01.06.2018 (копії доказів відправлення претензії позивачем та вручення претензії відповідачеві містяться в матеріалах справи).

Доказів сплати зазначеної суми пені, штрафу та 3 % річних відповідачем суду не надано. При цьому відповідачем не спростовано наданий позивач розрахунок пені, штрафу та 3 % річних та не надано суду власний контррозрахунок.

Водночас, відповідачем надано суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, що фактично свідчить про визнання відповідачем обґрунтованості нарахування позивачем відповідачеві неустойки.

Відповідно до припису ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, пені та штрафу, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 310 367,94 грн. штрафу, 9 990,78 грн. 3% річних та 124 427,00 грн. пені. є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, 250, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Еру Трейдінг" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2/6; кодЄДРПОУ 21129873) на користь Приватного підприємства "Еру Трейдінг" (04070, м. Київ,вул. Ігорівська, 11, корпус Б, поверх 6; код ЄДРПОУ 24330682) штраф у розмірі 310 367, 94грн., 3% річних в розмірі 9 990, 78 грн., пеню в розмірі 124 427, 00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 671, 79 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.08.2018 року.

Суддя Ю.О. Підченко