Постанова

від 13.11.2018 по справі 910/7260/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2018 р. Справа№ 910/7260/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Ярмак О.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 13.11.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка

на рішення Господарського суду м. Києва від 15.08.2018 року (повний текст рішення складено 20.08.2018)

у справі № 910/7260/18 (суддя Ю.О. Підченко)

за позовом Приватного підприємства Еру Трейдінг

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка

про стягнення 444 785, 72 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Приватне підприємство Еру Трейдінг (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка (далі - відповідач) про стягнення 444 785, 72 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач, посилається на порушення відповідачем умов договору №21-02/17 від 27.02.2017 щодо термінів оплати отриманого природного газу, в результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача 310 367,94 грн. штрафу, 9 990,78 грн. 3% річних та 124 427,00 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 у справі № 910/7260/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка на користь Приватного підприємства Еру Трейдінг штраф у розмірі 310 367,94 грн., 3% річних в розмірі 9 990,78 грн., пеню в розмірі 124 427,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 671,79 грн.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку, своє зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ виконав невчасно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт також зазначає, що проведений позивачем розрахунок пені здійснено з перевищенням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який обраховано пеню, тобто з порушенням законодавства. Крім того, відповідач вказує, що позивачем невірно визначено період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки ним не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який стягуються штрафні санкції.

Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовивши відповідачу в клопотанні про призначення судово-економічної експертизи не здійснив перевірку правильності заявленого позивачем розміру пені, штрафу, 3 % річних та не врахував положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , практику Верховного суду України та контррозрахунок відповідача.

Крім того, місцевий господарський суд, відмовивши відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, не надав оцінку обставинам справи, а саме те, що основне зобов'язання Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка виконало в повному обсязі, ще у середині 2017 та вжило всі необхідні заходи для його виконання, також, порушення строків оплати були незначними. Суд не встановив, що заявлений до стягнення розмір пені є неспіврозмірний із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору, та позивачем не понесено збитків простроченням оплати відповідачем.

Також, апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав можливості забезпечити 15.08.2018 участь уповноваженого представника позивача у судовому засіданні для захисту прав та інтересів, оскільки відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушень. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення слід залишити без змін. Крім того, вказує, що сторони в договорі погодили відповідальність у вигляді сплати пені за кожний день прострочення, у розмірі 0,1%, від суму заборгованості, що відповідає принципу свободи договору, тому стягнення штрафних санкцій, які були нараховані є правомірними. Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи, оскільки питання про відповідність розміру штрафних санкцій умовам договору та чинного законодавства безпосередньо стосуються умов договору та застосування правових норм.

Крім того, позивач вказує, що відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій була правомірною, оскільки відповідач прострочив виконання своїх грошових зобов'язань по договору за поставлений природний газ у червні 2017, на три тижні, та виходячи з того, що вартість природного газу становила 7 871 090,10 грн., заявлений розмір пені є співрозмірним.

Також, позивач звертає увагу, що твердження відповідача про те, що суд не надав можливості забезпечити 15.08.2018 участь уповноваженого представника у судовому засіданні для захисту прав та інтересів є необґрунтованим, так як відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 56 та ч. 2. ст. 58 ГПК України відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні в малозначній справі іншого представника, в тому числі з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, або шляхом самопредставництва.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.02.2017 між Приватним підприємством Еру Трейдінг (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка (далі - споживач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 21-02/17 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник передає у власність споживачу природний газ українського видобутку та/або імпортований природний газ, надалі - газ/природний газ , виключно для власних потреб споживача, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.3 договору плановий обсяг газу, який підлягає постачанню протягом звітного (розрахункового) місяця (надалі місяць постачання ) визначається виходячи з даних заявки споживача про необхідні обсяги постачання. Відповідна заявка із зазначенням наміру, технологічної та фінансової можливості придбання газу в обсязі, зазначеному в такій заявці, надається споживачем постачальнику до 18-го (вісімнадцятого) числа місяця, що передує місяцю постачання. Заявка вважається прийнятою постачальником з моменту її підтвердження споживачу уповноваженим представником постачальника. Плановий обсяг газу, що підлягає передачі постачальником споживачу у відповідному місяці постачання, визначається сторонами щомісячно у додаткових угодах до договору.

Передачу фактично поставленого споживачу газу в місяці постачання сторони оформляють актом приймання-передачі газу з зазначенням фактично переданого обсягу. Фактична кількість газу, переданого постачальником споживачу, визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, визначених у договорі на розподіл природного газу між споживачем та підприємством відповідним оператором ГРС, або, якщо споживач підключений безпосередньо до трубопроводу газотранспортної системи оператора ГТС, - за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, встановлених на ГРС оператора ГТС. Підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п. 4.6 договору).

Приписами пункту 6.1 договору передбачено, що розрахунок за постачання газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в національній валюті України (гривнях) шляхом їх перерахування на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, в наступному порядку: перший платіж у розмірі 33% від вартості планового обсягу газу, зазначеної у додатковій угоді на відповідний місяць постачання, проводиться до 10-го (десятого) числа місяця постачання; наступний платіж у розмірі 33% від вартості планового обсягу газу, зазначеної у додатковій угоді на відповідний місяць постачання, визначених коригуючими заявками споживача, проводиться до 20-го (двадцятого) числа місяця постачання; наступний платіж у розмірі 34% від вартості планового обсягу газу, зазначеної у додатковій угоді на відповідний місяць постачання, визначених коригуючими заявками споживача, проводиться до числа останнього робочого дня місяця постачання.

Пунктом 7.1 договору погоджено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.2 договору у разі несплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені в пункті 6.1 договору, споживач, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, сплачує на користь постачальника пеню за кожний день прострочення, у розмірі 0,1%, від суми заборгованості, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 (десять) календарних днів - додатково штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від суми заборгованості.

Абзацем 4 п. 7.13 договору встановлено, що обов'язок сплатити нараховані неустойки (штрафи, пені) та відсотки за користування чужими грошовими коштами виникає у сторони після отримання мотивованої вимоги іншої сторони з додаванням окремого розрахунку. Сплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання відповідної вимоги та рахунку.

01.06.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору на постачання природного газу № 21-02/17 від 27.02.2017 (надалі - додаткова угода №3), за умовами якої сторони дійшли згоди про те, що продавець зобов'язується передати у власність покупця у червні 2017, надалі - місяць передачі , газ в обсязі до 1 165,000 тис. куб. м. (один мільйон сто шістдесят п'ять тисяч кубічних метрів), надалі - плановий обсяг (п. 1 додаткової угоди №3).

Приписами пункту 3 додаткової угоди №3 сторони погодили, що загальна вартість природного газу, запланованого до передачі згідно з цією додатковою угодою, складає 7 038 545,55 грн. (сім мільйонів тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень 55 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 1 407 709,11 грн. (один мільйон чотириста сім тисяч сімсот дев'ять гривень 11 коп.). Разом з ПДВ 8 446 254,66 грн. (вісім мільйонів чотириста сорок шість тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 66 коп.).

Згідно з п. 4. додаткової угоди №3 попередня загальна вартість планового обсягу підлягає оплаті споживачем на поточний рахунок у наступному порядку: 1) 2 787 264,04 грн. (два мільйони сімсот вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят чотири гривні 04 коп.) проводиться у вигляді оплати, терміном до 06 червня 2017 року, включно; 2) 2 787 264,04 грн. (два мільйони сімсот вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят чотири гривні 04 коп.) проводиться у вигляді оплати, терміном до 15 червня 2017 року, включно; 3) 2 871 726,58 грн. (два мільйони вісімсот сімдесят одна тисяча сімсот двадцять шість гривень 58 коп.) проводиться у вигляді оплати, терміном до 26 червня 2017 року, включно.

На виконання абзацу 4 п. 7.13 договору, 16.05.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 1/01-3128 про сплату заборгованості з пені, штрафу та 3 % річних на загальну суму 444 785,72 грн., до якої було додано розрахунок штрафних санкцій та рахунок на оплату, яку відповідач отримав 01.06.2018 (т. 1; а.с. 59-67). Проте, відповідач залишив вказану претензію без відповіді.

Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, договір, укладений між Приватним підприємством Еру Трейдінг та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Пунктом 1. ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Пунктом 4.6 договору визначено, що передачу фактично поставленого споживачу газу в місяці постачання сторони оформляють актом приймання-передачі газу з зазначенням фактично переданого обсягу. Підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв газ на загальну суму 7 871 090,10 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: № 1 від 30.06.2017 на суму 4 681 095,59 грн.; №2 від 30.06.2017 на суму 3 189 994,51 грн.(т. 1; а.с. 53-54).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та відповідно до копії довідки Акціонерного товариства УкрСиббанк вих. № 58-2-05-2969 від 04.06.2018 та копії листа Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк вих. №5-15/256/2018 від 04.06.2018, якими підтверджується зарахування коштів від відповідача на користь позивача, відповідач здійснив оплату за газ на загальну суму 7 871 090,10 грн., в наступному порядку: 06.06.2017 оплачено у розмірі 2 112 512,50 грн.; 14.06.2017 оплачено у розмірі 300 000,00 грн.; 15.06.2017 оплачено у розмірі 824 750,00 грн.; 20.06.2017 оплачено у розмірі 200 000,00 грн.; 11.07.2017 оплачено у розмірі 350 000,00 грн.; 13.07.2017 оплачено у розмірі 500 000,00 грн.; 17.07.2017 оплачено у розмірі 1 100 000,00 грн.; 18.07.2017 оплачено у розмірі 300 000,00 грн.; 19.07.2017 оплачено у розмірі 250 000,00 грн.; 20.07.2017 оплачено у розмірі 1 933 827,60 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачеві природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу № 21-02/17 від 27.02.2017 та додаткової угоди №3 до даного договору, проте, відповідачем порушено строки оплати природного газу, визначені сторонами у додатковій угоді №3 до договору, чим порушено права позивача.

Суд першої інстанції визнав законними вимоги позивача про нарахування відповідачеві 9 990,78 грн. - 3% річних та 124 427,00 грн. - пені. за загальний період з 07.06.2017 по 20.07.2017, з урахуванням періодичних погашень заборгованості відповідачем., однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1статті 611 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В пункті 7.2 договору сторони визначили, що у разі несплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені в пункті 6.1 договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню за кожний день прострочення, у розмірі 0,1%, від суми заборгованості.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що при перевірці розрахунку, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, колегія суддів зауважує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі 903/827/17.

Таким чином, з огляду на вказане вище, апеляційний господарський суд зазначає, що розрахунок позивача здійснений відповідно до договору №21-02/17 від 27.02.2017 у розмірі 0,1% не відповідає нормам законодавства. Водночас, перевіривши контррозрахунок пені відповідача, який обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, та приймаючи до уваги те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, колегія суддів погоджується з контррозрахунком відповідача та приходить до висновку, що сума пені у розмірі 82 593,13 грн. є арифметично правильною. Тому в частині стягнення пені рішення підлягає зміні.

Також, перевіривши розрахунок 3% річних суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначено.

Здійснивши розрахунки 3% річних, за допомогою програми "Ліга:Закон", та приймаючи до уваги, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3 % річних, колегія суддів приходить до висновку, що стягнення 3% річних у сумі 9 911,17 грн. є арифметично правильним.

Щодо нарахування штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Сторони в пункті 7.2 договору встановили, що у разі прострочення платежу на строк понад 10 (десять) календарних днів - додатково сплачується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від суми заборгованості.

Отже, перевіривши розрахунок штрафу, наведений судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення штрафу у розмірі 310 367,94 є арифметично правильним, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Стосовно посилання апелянта, що місцевий господарський суд відмовивши відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не надав оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

При цьому, зменшення заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявником не доведено неспіврозмірність нарахованого штрафу та винятковість обставин, як передумови зменшення штрафних санкцій. Водночас, як вбачається із розміру стягуваної суми, штрафні санкції не є надмірно великими порівняно із сумою зобов'язання відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу № 21-02/17 від 27.02.2017.

Твердження апелянта стосовно призначення судово-економічної експертизи, колегія суддів визнає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Також, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Дослідивши питання відповідача винесені в клопотанні на розгляд судового експерта, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони відносяться до компетенції суду та не потребують спеціальних знань.

Відносно посилань апелянта на те, що суд першої інстанції не надав можливості забезпечити 15.08.2018 участь уповноваженого представника позивача у судовому засіданні для захисту прав та інтересів, оскільки відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - юридичної особи щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні в малозначній справі іншого представника, в тому числі з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, або шляхом самопредставництва відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 56 та ч. 2. ст. 58 ГПК України . Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 444 785, 72 грн. підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 у справі №910/7260/18 з підстав, викладених в ній, підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 у справі №910/7260/18 слід змінити.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 267, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 року у справі № 910/7260/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 у справі №910/7260/18 змінити, викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2/6; код ЄДРПОУ 21129873) на користь Приватного підприємства "Еру Трейдінг" (04070, м. Київ,вул. Ігорівська, 11, корпус Б, поверх 6; код ЄДРПОУ 24330682) штраф у розмірі 310 367, 94 грн., 3% річних в розмірі 9 911,17 грн., пеню в розмірі 82 593, 13 гри., витрати зі сплати судового збору в розмірі 6043,08 грн.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства "Еру Трейдінг" (04070, м. Київ,вул, Ігорівська, 11, корпус Б, поверх 6; код ЄДРПОУ 24330682) на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2/6; код ЄДРПОУ 21129873) 943, 05 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/7260/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 281-285 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.11.2018.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б.Михальська

І.М. Скрипка