Рішення

від 13.08.2018 по справі 910/5688/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 910/5688/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» , 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ» , 08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Кулішова, буд. 18-Б; 03061, м. Київ, вул. Шепелева, буд. 6

про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 12649 від 25.03.2016 р.,

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.01.2018 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» (далі - ТОВ «ЄВРО АКВА» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ» (далі - ТОВ «ІМІ» , відповідач) про стягнення 29710,92 грн. заборгованості за договором поставки товару № 12649 від 25.03.2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки товару № 12649 від 25.03.2016 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 1393,92 грн. основного боргу, 3945,96 грн. пені, 2875,37 грн. інфляційних втрат, 5249,26 грн. 20% річних, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2018 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та підготовче засідання призначено на 02.07.2018 р.

Підготовче засідання відкладалося.

02.07.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано клопотання б/н від 02.07.2018 р. (вх. № 12345/18 від 02.07.2018 р.), відповідно до якого позивач зазначає про неможливість забезпечити присутність представника позивача, у зв'язку з чим останній просить здійснити розгляд справи за його відсутністю. Окрім того, до зазначеного клопотання позивачем додані оригінали документів, а саме - договору № 12649 від 25.03.2016 р., генеральної довіреності № 2649 від 25.03.2016 р., видаткової накладної № ВШП-046147 від 09.09.2016 р., видаткової накладної № ВШП-055083 від 31.10.2016 р.

19.07.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло уточнення до позовної заяви б/н від 10.07.2018 р. (вх. № 13861/18 від 19.07.2018 р.), за змістом якого позивач надає пояснення стосовно суми заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, і розмір якої становить 16570,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2018 р.

У судовому засіданні 13.08.2018 р. була присутньою представник позивача, яка підтримувала позовні вимоги; представник відповідача до суду не з'явився, про дату і час судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, встановленому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 13.08.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «ЄВРО АКВА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІМІ (покупець) було укладено договір № 12649 поставки товару, відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом (але не пізніше) 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

У відповідності з п. 5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу та, окрім того, 20% річних.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 р., а в фінансовій частині - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.5 договору).

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору № 12649 від 25.03.2016 р. ТОВ ЄВРО АКВА здійснило постачання, а ТОВ ІМІ прийняло товару на загальну суму 21300,34 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними № ВШП-055083 від 31.10.2016 р. на суму 14749,04 грн., № ВШП-046147 від 09.09.2016 р. на суму 6821,30 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ «ІМІ» було частково оплачено товар на загальну суму 5000,00 грн., що підтверджується виписками ПАТ Креді ОСОБА_2 з банківського рахунку позивача, у тому числі - від 11.11.2016 р. на суму 3000,00 грн. із зазначенням оплата за товар з-но накл. 46417 від 09.09.2016 р. , від 31.01.2017 р. на суму 1000,00 грн. із зазначенням оплата за товар з-но накл. 55083 від 31.10.2016 р. , від 19.06.2018 р. на суму 1000,00 грн. із зазначенням оплата за товар з-но накл. 55083 від 31.10.2016 р. .

З огляду на викладене, загальна сума заборгованості ТОВ ІМІ перед ТОВ ЄВРО АКВА , з урахуванням часткових оплат, становить 16570,34 грн., а саме - за видатковою накладною № ВШП-055083 від 31.10.2016 р. на суму 14749,04 грн. в сумі 12749,04 грн. та за видатковою накладною № ВШП-046147 від 09.09.2016 р. на суму 6821,30 грн. в сумі 3821,30 грн.

Оскільки ТОВ ІМІ несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувалось з позивачем за отриманий товар відповідно до договору поставки № 12649 від 25.03.2016 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів оплати поставленого товару згідно договору поставки № 12649 від 25.03.2016 р. в сумі 16570,34 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 12649 від 25.03.2016 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем та з урахуванням уточнень до прохальної частини позовної заяви позивача, у сумі 16570,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 5249,26 грн. пені.

Як зазначалось вище, у відповідності з п. 5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу та, окрім того, 20% річних.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 3645,96 грн., нарахованої на заборгованість відповідача за період з 24.09.2016 р. до 17.01.2018 р. на суму 1821,00 грн. та з 15.11.2016 р. до 17.01.2016 р. на суму 14479,00 грн.

Проте, позивачем при визначенні суми заборгованості щодо кожної видаткової накладної окремо було допущено арифметичну помилку шляхом невірного зарахування часткових оплат та визначення остаточного залишку заборгованості за видатковими накладними.

Як зазначалось вище, ТОВ «ІМІ» було частково оплачено товар на загальну суму 5000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, у тому числі - від 11.11.2016 р. на суму 3000,00 грн. із зазначенням оплата за товар з-но накл. 46417 від 09.09.2016 р. , від 31.01.2017 р. на суму 1000,00 грн. із зазначенням оплата за товар з-но накл. 55083 від 31.10.2016 р. , від 19.06.2018 р. на суму 1000,00 грн. із зазначенням оплата за товар з-но накл. 55083 від 31.10.2016 р. .

Отже, сума заборгованості за видатковою накладною № ВШП-055083 від 31.10.2016 р. на суму 14749,04 грн. становить 12749,04 грн., а за видатковою накладною № ВШП-046147 від 09.09.2016 р. на суму 6821,30 грн. становить 3821,30 грн.

З урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та вірного визначення розміру заборгованості щодо кожної видаткової накладної, пеня підлягає стягненню з відповідача в сумі 2295,23 грн., у тому числі -

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 3821 24.09.2016 - 27.10.2016 34 15.0000 % 0.082 %* 106.49 3821 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 122.77 3821 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 143.24 3821 27.01.2017 - 02.03.2017 35 14.0000 % 0.077 %* 102.59 3821 03.03.2017 - 24.03.2017 22 14.0000 % 0.077 %* 64.49 12749 15.11.2016 - 08.12.2016 24 14.0000 % 0.077 %* 234.08 12749 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 477.91 12749 27.01.2017 - 02.03.2017 35 14.0000 % 0.077 %* 342.30 12749 03.03.2017 - 13.04.2017 42 14.0000 % 0.077 %* 410.76 12749 14.04.2017 - 15.05.2017 32 13.0000 % 0.071 %* 290.61 У зв'язку з наведеним заявлена позивачем до стягнення пеня підлягає частковому стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3945,96 грн. 20% річних та 2875,37 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, пунктом 5.3 договору сторони передбачили сплату річних у розмірі 20%.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 20% річних вбачається, що розмір 20% річних було визначено позивачем у сумі 5249,26 грн., нарахованих за період з 24.09.2016 р. до 17.01.2018 р. на суму 1821,00 грн. та з 15.11.2016 р. до 17.01.2016 р. на суму 14479,00 грн.

З урахуванням вірного визначення розміру заборгованості щодо кожної видаткової накладної, згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір 20% річних, які підлягають стягненню з відповідача, становить 4002, грн., у тому числі - за період з 24.09.2016 р. до 17.01.2018 р. на суму 3821,00 грн. в сумі 1006,50 грн. та з 15.11.2016 р. до 17.01.2016 р. на суму 12479,00 грн. в сумі 2995,99 грн.

У зв'язку з наведеним заявлені позивачем 20% річних підлягають частковому стягненню з відповідача.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 2875,37 грн., нарахованих за період з 24.09.2016 р. до 17.01.2018 р. на суму 1821,00 грн. в сумі 404,00 грн. та з 15.11.2016 р. до 17.01.2016 р. на суму 14479,00 грн. в сумі 2471,37 грн.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, та вірного визначення розміру заборгованості щодо кожної видаткової накладної, згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат становить 2638,22 грн., у тому числі -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період №Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.10.2016 - 31.12.2017 01.12.2016 - 31.12.2017 3821 12749 1.200 1.147 765.17 1873.05 4586.17 14622.05 У зв'язку з наведеним заявлені позивачем інфляційні втрати підлягають частковому стягненню з відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» .

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Кулішова, буд. 18-Б, код 30679442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» , 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, код 36800559) - 16570 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 2295 (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 23 коп. пені, 2638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 4002 (чотири тисячі дві) грн. 49 коп. 20% річних, 1512 (одну тисячу п'ятсот дванадцять) грн. 62 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21.08.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна