Постанова

від 20.08.2018 по справі 925/1015/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р. м. Київ Справа№ 925/1015/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Пугачової А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.08.2018 у справі №925/1015/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2018, повний текст якого складено - 25.04.2018

у справі №925/1015/17 (суддя Васянович А.В.)

за первісним позовом споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша"

до фізичної особи-підприємця Лисенко Ірини Григорівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом - Черкаська обласна спілка споживчих товариств

про стягнення 3 194, 65 грн. заборгованості з орендної плати

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Лисенко Ірини Григорівни

до споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Золотоніської міської ради

про визнання недійсним договору оренди.

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "Центральний ринок-Золотоноша" (надалі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної - особи підприємця Лисенко Ірини Григорівни (надалі - відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди торгового місця від 01 березня 2017 року, в розмірі 3 194 грн. 65 коп., а саме: 3 076 грн. 00 коп. сума основного боргу за оренду торгового місця та 118 грн. 65 коп. пені на підставі п. 5.2 договору.

Позов обґрунтовано порушенням умов договору оренди торгового місця від 01 березня 2017 року та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України в частині виконання грошового зобов'язання щодо здійснення орендної плати за період з 01.05.2017 по 30.06.2017.

10 жовтня 2017 року від фізичної особи - підприємця Лисенко Ірини Григорівни надійшла зустрічна позовна заява до споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша" про визнання недійсним договору оренди торгового місця від 01 березня 2017 року, укладеного між споживчим товариством "Центральний ринок-Золотоноша" та фізичною - особою підприємцем Лисенко Іриною Григорівною.

В обґрунтуванні позову позивач за зустрічним позовом вказав на невідповідність спірного договору вимогам законодавства, зокрема Положенню про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868, статтям 184,759, 761 Цивільного кодексу України, постановам Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" через відсутність у орендодавця будь-яких прав на земельну ділянку, частиною якої є об'єкт оренди; невідповідність визначеного у спірному договорі об'єкту оренди критеріям індивідуально визначеного майна; відсутність у орендодавця будь - яких правовстановлюючих документів на передане в оренду торгове місце чи дозвільних документів на тимчасову споруду; невідповідність спірного договору типовому договору, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 29.07.2009 №868. На думку позивача, вказані ним невідповідності спірної угоди вимогам законодавства є підставою для визнання договору недійсним з підстав передбачених ст. 203,ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2017 року прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Золотоніську міську раду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.04.2018 у справі №925/1015/17 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю, визнано недійсним укладений між споживчим товариством "Центральний ринок - Золотоноша" та фізичною особою - підприємцем Лисенко Іриною Григорівною договір оренди торгового місця від 01 березня 2017 року, стягнуто зі споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша" на користь фізичної особи - підприємця Лисенко Ірини Григорівни 1 600,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Суд першої інстанції, задовольняючи зустрічний позов виходив з того, що вимога про визнання недійсним договору оренди торгового місця від 01 березня 2017 року, укладеного між споживчим товариством "Центральний ринок-Золотоноша" та фізичною - особою підприємцем Лисенко Іриною Григорівною є обґрунтованою та доведеною, з огляду на те, що у позивача за зустрічним позовом відсутні правові підстави на передачу в оренду торгових місць на території ринку за адресою: м. Золотоноша, вул. Обухова, 3-а, оскільки останнє не мало права власності чи майнових (у даному випадку речових) прав на цей ринок, як на об'єкт торгівлі, а відповідно й на його торгові місця, а також прав на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій цей ринок розташований. Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд виходив з того, що оскільки договір оренди торгового місця від 01 березня 2017 року визнано судом недійсним з моменту його вчинення, то підстав для стягнення з фізичної особи - підприємця Лисенко Ірини Григорівни орендної плати на підставі недійсного договору немає.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, споживче товариство "Центральний ринок-Золотоноша" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2018 у справі №925/1015/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, у доводах апеляційного оскарження, споживче товариство "Центральний ринок-Золотоноша", посилаючись на наявність договорів від 07 лютого 2012 року, укладених між Золотоніською міською радою (орендодавець) та Черкаською обласною спілкою споживчих товариств (орендар) оренди земельних ділянок, від 01 січня 2016 року, укладених між Черкаською обласною спілкою споживчих товариств (орендодавець) та споживчим товариством "Центральний ринок - Золотоноша" (орендар) оренди об'єкта нерухомості, 01 березня 2017 року, укладеного між споживчим товариством "Центральний ринок-Золотоноша" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Лисенко Іриною Григорівною (орендар) оренди торгового місця (спірний договір), вказав на наявність у нього права передавати в оренду торгові місця. Крім того, позивач за первісним позовом також наголошував, що у даному випадку договір повинен визнаватися судом недійсним лише на майбутнє, а не з моменту укладення, оскільки відповідач фактично користувалася у спірний період торговим місцем. Відтак, визнання договору недійсним жодним чином не впливає на зобов'язання відповідача зі сплати боргу з орендної плати.

Відповідач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача за первісним позовом без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2018 у справі №925/1015/17 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Треті особи у справі не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 58 ГПК України).

20.08.2018 в судове засідання представник третьої особи за зустрічним позовом - Золотоніська міська рада не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи тривалий апеляційний перегляд даної справи, неодноразовий виклик всіх учасників справи до судового засідання, відсутність заперечень сторін про розгляд справи за відсутності третьої особи за зустрічним позовом, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за відсутності представника Золотоніської міської ради.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення присутніх представників позивача, відповідача та третьої особи за первісним позовом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2018 у даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 07 лютого 2012 року між Золотоніською міською радою (орендодавець) та Черкаською обласною спілкою споживчих товариств (орендар) було укладено два договори оренди земельних ділянок: по вул. Обухова, 3-а у м. Золотоноші площею 0,2085 га і по вул. Обухова, 3-б у м. Золотоноші площею 0,2716 га та підписано два акти приймання-передачі земельної ділянки. За цими договорами та актами приймання-передачі земельної ділянки Золотоніська міська рада передала Черкаській обласній спілці споживчих товариств, а остання прийняла у строкове платне користування терміном на п'ять років вказані дві земельні ділянки для комерційного використання.

15 березня 2012 року вказані договори оренди землі були зареєстровані у в міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі Черкаської області за №71104000400099 і №71104000400098.

Відповідно до п. 2.3 договорів оренди земельних ділянок від 07 лютого 2012 року на земельних ділянках по вул. Обухова, 3-а та 3-б у м. Золотоноші розташовані об'єкти нерухомого майна: нежилі приміщення (ринок).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11 грудня 2017 року по справі №925/479/17 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано поновленим з моменту набрання рішенням законної сили укладений між Золотоніською міською радою та Черкаською обласною спілкою споживчих товариств договір оренди земельної ділянки від 07 лютого 2012 року, зареєстрованого 15.03.2012р. у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі за №71104000400099. Визнано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 07 лютого 2012 року, зареєстрованого 15.03.2012р. у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі за №71104000400099, укладеною в редакції викладеній за резолютивною частиною рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2018 року по справі №925/479/17 рішення суду першої інстанції від 11 грудня 2017 року залишено без змін.

30 січня 2013 року виконавчий комітет Золотоніської міської ради прийняв рішенням №25 "Про діяльність ринку", яким затвердив план території ринку споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" Черкаської облспоживспілки за адресою: м. Золотоноша, вул Обухова, 3-а, 3-б згідно з додатком №1, який містить план-схему вказаного ринку на 480 місць загальною площею земельної ділянки згідно з договорами оренди від 07 лютого 2012 року у розмірі 4 801,0 кв. м. і з торговельною площею під об'єктами торгівлі у розмірі 1 776 кв. м.

В подальшому, 01 січня 2016 року між Черкаською обласною спілкою споживчих товариств (орендодавець) та споживчим товариством "Центральний ринок - Золотоноша" (орендар) було укладено договір оренди об'єкта нерухомості та підписано акт приймання-передачі в оренду об'єкта нерухомості, за якими орендодавець передав орендарю, а останній прийняв у строкове платне користування розташоване за адресою: м. Золотоноша, вул. Обухова, 3-а та 3-б нерухоме майно у складі: магазину з комунальними мережами (водопроводу, каналізації, теплотраси); замощення площею 2 504 кв. м.; замощення площею 878 кв. м.; замощення залізобетонні плити 51 штука; воріт 3 штуки; воріт 2 штуки площею 18,4 кв. м.; огорожі площею 44 кв. м.; вигрібної ями залізобетонної 2 штуки; сміттєзбірника; вбиральні.

У п. 1.2 договору оренди об'єкта нерухомості від 01 січня 2016 року сторони передбачили, що об'єкт оренди використовується для підприємницької діяльності з правом його передачі в суборенду третім особам.

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.3 договору оренди об'єкта нерухомості цей договір набирає чинності з 01 січня 2016 року і діє до 31 грудня 2016 року включно. Термін оренди об'єкта обчислюється з дня підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди. Якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору і у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця протягом одного місяця, договір вважається укладеним на тих же умовах і на той самий строк.

Надалі, 01 березня 2017 року між споживчим товариством "Центральний ринок-Золотоноша" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Лисенко Іриною Григорівною (орендар) було укладено договір оренди торгового місця (спірний договір).

Згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгові місця № 41-43, 48, 49 розташовані на території ринку за адресою м. Золотоноша, вул. Обухова, 3а.

Об'єкт оренди облаштовано тимчасовою нестаціонарною спорудою. (п.1.2 договору)

Загальна площа об'єкта оренди становить 16,9 кв.м. (п. 1.3. договору).

Торгове місце передається у тимчасове платне користування для торгівлі промисловими товарами. (п. 1.4 договору)

Умовами п. 4.1. вищевказаного договору визначено, що орендна плата за користування об'єктом оренди становить 1 538 грн. 00 коп. за місяць оренди.

Орендна плата сплачується орендарем шляхом внесення коштів в касу підприємства до 20 числа місяця за який сплачується орендна плата (п. 4.2. договору).

Орендовані торгові місця було передано відповідачу за первісним позовом, що підтверджується копією акту приймання-передачі в оренду торгового місця від 01 березня 2017 року (а/с 13).

У пункті 6.1 договору оренди визначений строк дії останнього з 01 березня 2017 по 01 березня 2018 року.

Відповідно до пункту 6.2 договору оренди останній може бути автоматично продовжений, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення строку даного договору за умови відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця.

Позивач за первісним позовом вказував, що відповідач за первісним позовом не виконує свого обов'язку щодо сплати орендної плати, в зв'язку з чим за період: травень - червень 2017 року борг становить 3 076 грн. 00 коп.

Водночас, як зазначалося вище, відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору оренди торгового місця від 01 березня 2017 року, укладеного між споживчим товариством "Центральний ринок-Золотоноша" та фізичною - особою підприємцем Лисенко Іриною Григорівною.

В обґрунтування зустрічного позову позивач вказував на невідповідність спірного правочину вимогам законодавства, зокрема Положенню про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868, ст.ст.184, 759, 761 ЦК України, через відсутність у орендодавця будь-яких прав на земельну ділянку, частиною якої є об'єкт оренди; невідповідність визначеного у спірному договорі об'єкту оренди критеріям індивідуально визначеного майна; відсутність у орендодавця будь - яких правовстановлюючих документів на передане в оренду торгове місце чи дозвільних документів на тимчасову споруду; невідповідність спірного договору типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868. На думку позивача за зустрічним позовом вказані ним невідповідності спірної угоди вимогам законодавства є підставою для визнання її недійсною з підстав передбачених ст. 203, ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Враховуючи вищезазначені первісні та зустрічні вимоги, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" як юридичної особи з ідентифікаційним кодом 38094781 до цього реєстру внесено 27 січня 2012 року. Засновниками (учасниками) цього споживчого товариства стали і наразі є п'ять фізичних осіб.

З вищевстановлених фактичних обставин справи випливає, що Черкаська обласна спілка споживчих товариств не була і не є засновником (учасником) споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша", а відповідно останнє не є підприємством вказаної спілки, як про це безпідставно вказано у рішенні виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 30 січня 2013 року №25.

На день укладення спірного договору від 01.03.2017 споживче товариство "Центральний ринок - Золотоноша" не мало ніяких прав (власності, володіння та користування) на земельну ділянку, на якій розташовувався ринок, торгові місця, якого це споживче товариство надало за спірним договором в оренду фізичній особі - підприємцю Лисенко Ірині Григорівні.

Як встановлено апеляційним судом вище, у користуванні споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" на правах оренди на день укладення спірного договору перебували лише об'єкти нерухомого майна Черкаської обласної спілки споживчих товариств: у складі: магазину з комунальними мережами (водопроводу, каналізації, теплотраси); замощення площею 2 504 кв. м.; замощення площею 878 кв. м.; замощення залізобетонні плити 51 штука; воріт 3 штуки; воріт 2 штуки площею 18,4 кв. м.; огорожі площею 44 кв. м.; вигрібної ями залізобетонної 2 штуки; сміттєзбірника; вбиральні. (п. 1.1 договору оренди об'єкта нерухомості від 01.01.2016 а/с 36), розташовані на території ринку, а не сам ринок, як об'єкт торгівлі.

Згідно п. 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України, Держстандарту України, МВС України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105 торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Пунктом 20 вищевказаних Правил визначено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Отже, надання торговельного місця для торгівлі по суті є орендою торговельного місця, а тому відносини оренди регулюються главою 58 ЦК України.

Частинами 1, 2, 3, 6 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 1 ст. 184 ЦК України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868, містить, зокрема, такі норми:

1. Дія цього Положення поширюється на продовольчі, непродовольчі та змішані ринки (далі - ринки) незалежно від форми власності.

2. У Положенні під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб'єкт господарювання). Об'єкти торгівлі, які функціонують як гіпермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, супермаркети, міні-маркети, магазини, крамниці, є відокремленими капітальними спорудами та мають окрему поштову адресу, до ринків не належать.

3. Послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою.

4. У разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи".

6. Суб'єкт господарювання повинен мати затверджений відповідним органом місцевого самоврядування план території ринку, в якому зазначається розмір земельної ділянки, інформація про наявність правовстановлюючих документів на неї, кількість торговельних місць та займана ними площа, площа стоянок для транспортних засобів (із зазначенням кількості таких засобів, що можуть розміститися на стоянці), найменування, призначення і площа будівель та інших споруд, розташованих на території ринку.

Кабінет Міністрів України постановою від 05 березня 2009 року №278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи", з урахуванням внесених до неї постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2010 року №557 змін, затвердив Примірний договір оренди торговельного місця.

Проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2010 року у справі №2а-4429/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року, вищевказану постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №278 визнано незаконною та скасовано.

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України та ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2010 року у справі №2а-4429/09/2670, яка набрала законної сили, є обов'язковою до виконання на всій території України.

Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" і затверджений нею Примірний договір оренди торговельного місця застосуванню до спірних правовідносин не підлягають через визнання незаконною скасування її у судовому порядку.

Відтак, оцінивши спірний договір оренди торгового місця від 01 березня 2017 року на предмет його відповідності вимогам приведених вище норм чинного законодавства апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Торгове місце на ринку є окремим індивідуально визначеним майном, що може бути об'єктом оренди.

Споживче товариство "Центральний ринок - Золотоноша", як суб'єкт господарювання, у відповідності з вимогам ч. 1 ст. 761 ЦК України та п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868, не мало права на передачу в оренду торгових місць на території ринку за адресою: м. Золотоноша, вул. Обухова, 3-а, оскільки не мало права власності чи майнових (у даному випадку речових) прав на цей ринок, як на об'єкт торгівлі, а відповідно й на його торгові місця, а також прав на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій цей ринок розташований, що є основною підставою для здійснення цим споживчим товариством на вказаному ринку діяльності з організації та/або створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями, а відповідно і для передачі їм торговельних місць в оренду.

Таким чином, за оцінкою колегії суддів спірний договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 761 ЦК України та п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині, якщо воно не відповідає вимогам закону.

Таким чином, у даному випадку невідповідність спірного договору вимогам ч. 1 ст. 761 ЦК України та п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 №868 є підставою для визнання його недійсним відповідно до вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову фізичної особи - підприємця Лисенко Ірини Григорівни у повному обсязі, як доведеного та обґрунтованого.

Що стосується первісних позовних вимог про стягнення заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору оренди торгового місця від 01 березня 2017 року в частині сплати орендної плати, слід зазначити наступне.

Статтею 236 ЦК визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За змістом положень ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. (ч. 3 ст. 207 ГК України)

Правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначено ст. 216 ЦК та ст. 208 ГК відповідно.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто, визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19.10.2016 №18/122-12/2, Верховного суду від 14.03.2018 № 911/1391/17 )

Враховуючи вищенаведену правову позицію, не знайшли свого підтвердження доводи позивача за первісним позовом про те, що у даному випадку договір повинен визнаватися судом недійсним лише на майбутнє, а не з моменту укладення, оскільки відповідач фактично користувалася у спірний період торговим місцем. Відтак, на його думку, визнання договору недійсним жодним чином не впливає на зобов'язання відповідача за первісним позовом зі сплати боргу з орендної плати.

Разом з тим, як встановлено вище апеляційним судом, споживче товариство "Центральний ринок - Золотоноша", як суб'єкт господарювання, не мало права на передачу в оренду торгових місць на території ринку за адресою: м. Золотоноша, вул. Обухова, 3-а, оскільки не мало права власності чи майнових (у даному випадку речових) прав на цей ринок, як на об'єкт торгівлі, а відповідно й на його торгові місця, а також прав на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій цей ринок розташований, що є основною підставою для здійснення цим споживчим товариством на вказаному ринку діяльності з організації та/або створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями, а відповідно і для передачі їм торговельних місць в оренду.

Тобто, іншими словами, споживче товариство "Центральний ринок - Золотоноша" у даних спірних правовідносинах не було належним орендодавцем ще першочергово при укладенні договору оренди торгового місця від 01 березня 2017 року, а відповідно у нього відсутні правові підстави для стягнення цієї орендної плати.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, здійснивши правовий аналіз спірних правовідносин, дійшов висновку, що оскільки договір оренди торгового місця від 01 березня 2017 року є недійсним з моменту його вчинення, то підстав для стягнення з фізичної особи - підприємця Лисенко Ірини Григорівни орендної плати на підставі недійсного договору немає.

Серед іншого, слід також звернути увагу і на те, що матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Золотоніської міської ради №263 від 04 серпня 2017 року вирішено вважати таким, що втратили чинність з 01 квітня 2017 року рішення виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 30 січня 2013 року №25 "Про діяльність ринку", від 16 жовтня 2013 року №331 "Про встановлення тарифу на послугу з надання торгового місця на ринку споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша" (а/с 70).

Вказаними попередніми рішеннями було затверджено план території ринку, а також затверджено тариф на послугу з надання торгового місця на ринку в розмірі 3 грн. 50 коп. за 1 кв.м. (в договорі тариф становить 91 грн. 01 коп. - 1 538 грн. 00 коп.: 16,9 кв.м.).

Водночас, рішенням виконавчого комітету Золотоніської міської ради №105 від 29 березня 2017 року вирішено споживчому товариству "Центральний ринок-Золотоноша" заборонити стягувати на території ринку платежі, встановлені рішенням виконавчого комітету від 29 лютого 2012 року №129 "Про діяльність ринку" (зі змінами), у зв'язку з втратою ним чинності внаслідок припинення оренди земельних ділянок по вул. Обухова, 3а та Обухова, 3б (а/с 73).

Вказані рішення є чинними і в установленому законом порядку не були скасованими.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, як недоведені та необґрунтовані.

Інші аргументи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до неправильного тлумачення скаржником норм закону та фактичних обставин.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на позивача за первісним позовом - споживче товариство "Центральний ринок-Золотоноша".

Керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2018 у справі №925/1015/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2018 у справі №925/1015/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1015/17.

Повний тескт судового рішення складено та підписано 22.08.2018.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна